Звучить пісня – (Скрябін – «Випускний»)

СЦЕНАРІЙ

ВИПУСКНОГО ВЕЧОРА

ГО РОКУ

Дійові особи:

- Ведучий 1;

- Ведучий 2;

- Ведучий 3;

- Ведучий 4;

-Ведучий 5.

- Герої-школярі:- Іван

- Катя

- Дарина

- Ліля

- Андрій

- Ярина

- Герої-першокласники: 4

- Перша вчителька

- Радянські школярі: 6

- Радянські вчителі: 2

- Учні-випускники: 10-14

- Оксана Іванівна

Грає музика прощального вальсу. Виконується фрагмент вальсу.

Ведучий 1:

Це було вчора..

Ведучий 2:

А ще тиждень тому випускники дошивали сукні, доскладали ДПА, записували свій останній твір на уроці української літератури.

Ведучий 1: Вималювався такий собі колективний психологічний автопортрет випускника Слов`янської гімназіі 2015-го року.

Ведучий 2: За вдачею це щасливий ледачий мрійник, що в дитинстві хотів стати всесвітньо відомим письменником, артистом або художником.

Ведучий 3: Він знає, що потрібно вчитися, йти до мрії.

Ведучий 4: Знає все про дієти, харчування, стилі одягу, цікавиться музикою, спортом.

Ведучий 5: Обожнює спілкування з друзями, екстрим, подорожі та своїх рідних.

Ведучий 1: Він не любить павуків, незручне взуття, контрольних шкільних робіт і темний коридор біля бібліотеки.

Ведучий 2: Він визнає, що йому було соромно, коли доводилось брехати в школі та вдома, або коли отримував погані оцінки, або коли шпаргалка випадала з-під спідниці.

Ведучий 3: Він визнає, що варто побороти в собі лінь, невпевненість, тягу до Інтернету та звичку багато їсти.

Ведучий 4: І він, нарешті, шкодує, що не почав готуватися до ЗНО заздалегідь, що згаяно багато часу і що не був не був наполегливим у навчанні.

Ведучий 5: Його не здійсненим поки що бажанням є вступ до омріяного університету…

Ведучі йдуть, на сцені з'являються Катя та Іван.

Катя: -Куди ти зібрався? У нас зараз уроки йдуть! Стій!

Іван: -Слухай, нам залишилося навчатись трохи більше тижня, і ти дійсно вважаєш, що нам потрібні ті уроки?

Катя: -Ну, звісно! Гей, зачекай на мене!
Іван: - Ось, подивись! (розмахує руками) Усе це – наше дитинство.

Катя оглядає стелю і сцену:

Катя: - Що ти маєш на увазі?

Іван бере за плече Катю.

Іван: - Ось тут – (вказує на трибуну) – ми стоятитемо через тиждень. Будемо йти оооон тією червоною доріжкою.
Катя: (перебиває): -У нас давно вже немає червоної доріжки

Іван: - Ну, я маю на увазі той синій килимок. Так ось, вийдемо до директора, отримаємо атестат… А подивись-но туди!

(Вказує у залу) – А чи ти бачиш наших однокласників? Дівчат у неймовірних сукнях, посмішки крізь сльози, натхненні очі вчителів...

Катя підходить ближче, кладе руку на чоло Івана

Катя: Слухай, здається, у тебе галюцинації.

Іван: Які галюцинації? Я тут не знаю, що мені робити: чи сумувати, чи радіти. Випускний на носі! Оце головна галюцинація!

Іван та Катя ідуть зі сцени. Виходять учні-співаки.

Звучить пісня – (Скрябін – «Випускний»)

Світло зникає. Шум, шепіт із-за куліс, звуки сталевого скрежету. На сцену Андрій з Яриною витягують машину часу. Слідом вибігають Дарина та Ліля
Андрій: Обережно! Обережно, кажу! Це складний механізм, один зайвий рух – і вся Слов’янська гімназія в повітря здійметься.

Ярина: Знаю, знаю! Сподіваюсь, ми не помилились у розрахунках?

Дарина: Нічого, перше ЗНО пережили і вибух переживемо..
Андрій: Псс. Здається, тут вже хтось є..

З'являються Катя з Іваном. Вмикається світло.

Іван:- Оввва!

Катя: -Що це ви тут влаштували?
Ліля: - Це Андріїв проект із фізики.

Грає Океан Ельзи-«911» до 30ї секунди

Андрій: - Проект з фізики? Ні, звичайно з Людмилою Вікторовною посперечатися важко, фізика – це класно. Але ЦЕ (здіймає руки вгору ) геніально, ВУХАХАХАХА: Простенький такий баг у просторово-часовому континіумі, яким я скористався.

Ярина: Кхм-кхм.(іронічно): "Я"? Тобто ТИ скористався, і проект Андріїв, ага?

Андрій: Ні, Ярино, я би нізащо без тебе не впорався. Мій (дивиться на Ярину) наш – неперевершений, унікальний винахід!. І зараз, панове, вам випала унікальна можливість випробувати його на собі.

 

Усі разом: - І що він робить?

Андрій: А як ви думаєте, що може робити машина часу?
Ярина: Ну годі вже язиками молоти! Станція перша – вересень 2004 року.

та ж пісня Вакарчука, фрагмент 0.5-0.1

Світло затухає, коли вмикається, на сцені з іншого боку з'являються 2 парти, за ними сидять «першачки». На проекторі крутять фото першокласників.

Грає ремікс «Оранжевое небо»

Учень

О літо втрачене, явись
бодай у зболеному сні
і лазурово простелися,
пролийся втомленій мені.
І поверни у дні забуті
Любові, радості й добра,
Віддай усеблагій покуті
І тихо вимов: ти здала

3 учень:

Вічний абітурієнт!
Дух, що тіло рве до бою,

Рве за щастя, долю й волю!
Він не вмер.. він ще живе.
4 учень:
Ні із фізики тортури,
Ні директорськії мури,
Ні хімічне ремесло
В гріб його ще не звело

 

5 учень:

Геть, контрольні, ви хмари осінні!

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, у безсонні

Промайнуть молодії літа?

6 учень:

Ні, я буду крізь двійки сміятись,

Серед трійок співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду вчитись!

Геть думи сумні!

 

7 учень:

Я на вбогім сумнім коридорі

Буду слухать шкільнії дзвінки

На колінах писати конспекти

Буду лить на них сльози гіркі.

8 учень:

І від сліз тих гарячих розтане

Вчителька строга, грізна

Може, тести напишу – й настане

Ще й для мене весела весна?

9 учень:

Страшні учителі, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, що від них чекать,

Бо двійки ті уже були чиїмись.

10 учень:

Хтось ними плакав, мучився, болів,

Із них почав, і ними ж і завершив

Цих фраз мільярди, і мільярди слів.

А слово «жалюзі» ти маєш вимовити вперше.

 

11 учень:

Все повторялось: й книжки, і конспекти,

Усе було: і сльози, і пісні.

Ми всі тренуєм наші інтелекти,

Повторюючи правила складні.

12 учень:

Ти знаєш, що ти тупий, га?
Ти знаєш про це, чи ні?
Фонетика - чотири помилки,
Правопис - чотири помилки
І ще й з літератури дві.

13 учень:

Як добре те, що я багато вчуся

І не питаю, важко це чи ні.

І просто вчуся, вчуся і молюся,

Щоб тести ті приснились уві сні.

14 учень:

І добре те, що знаєш, як казати

І як писати «йти по молоко».

Хто був у школі, має пам’ятати,

Воно ж могло попастись в ЗНО!

Учні-випускники йдуть, виходять співаки

!

Пісня Океану Єльзи «Коли тобі важко»

Виходять випускники і читають вірші про вчителів

Уч.1 .Дорогі наші вчителі! Дорогий наш Г.Д. та ваші заступники- Н.Б., Л.В, С. І.,Т.В. та Л.В.!. Протягом усіх шкільних років ви були для нас не тільки вимогливими наставниками, а й найщирішими друзями.Здоров'я, наснаги бажаємо вам, спасибі невтомним вашим серцям!

Уч.2. Ділити радості й печалі звик

Кожен наш класний керівник.

Л.М! Н.В! та Н.І!

Спасибі вам щире ми хочемо сказати,

Для нас були ви як батько і як ніжна мати.

Уч.3 Ми в школі географію вивчали,

Щоб добре знати, що навколо нас:

Материки, моря, ліси, канали,

І гори, й ріки в різні ери й час.

Захоплива наука, що й казати,

Земля казкова, хоч пиши вірші,

Учительці, що світ дала пізнати,

Спасибі щире-щире від душі!

Уч.4 У світ художньої культури

Ви нас за руку привели.

І пам'ятки архітектури,

І різні світу кольори

Ви показали й розказали

Про всі мистецтва на землі.

Ми дякуємо Вам, Ірино Володимирівно,

За всі знання, що нам дали.

Уч.5 Шановна Марино Валентинівно!

Ми вдячні вам за те, що виховали з нас справжніх запорожців,а на уроках були справжнім гетьманом. Ніколи не застосовували репресій і вміли підписати мир з кожним учнем.

Уч.6 Олексію Миколайовичу!

Ви навчили нас аналізувати стосунки в соціумі, тому ми стали справжніми філософами, як ви. Дякуємо за чистий розум та толерантність.

Уч.7 Любове Василівно, ви світ літератури нам відкрили.

Єсенін, Блок, Висоцький – це було весь час,

Бо ви навчали розуміти твори нас.

Як на перервах вірші всі здавали

І як експрес-контрольні ми писали.

За все Вам вдячні: за тепло і розуміння,

За добре слово і набуті вміння.

Уч.9 Людмилу Вікторівну сьогодні вітаєм,

Цікава наука про Всесвіт і світ.

А скільки законів, обчислень усяких

І всі пам'ятати і знати нам слід.

Спасибі від учнів за ваші уроки

І щирі вітання із святом для вас!

Нові вам закони відкрити бажаю,

Хай буде в житті лише зоряний час!

Уч. 10 Біологія – наука многогранна.

Маточку й тичинку кожна квітка має,

І чотири клапани у серці знаєм.

Водорості і бактерії – світ прокаріотів,

А гриби – це царство еукаріотів.
І за це ми вдячні, Т.Г., вам,

Бо дали багато знань.

Уч.11 Учителі фізкультури! Ви наші чемпіони:

І бігати нас вчили, і вчили нас стрибать.
Щотижня ми чекали уроку фізкультури,

Щоб розім'яти м'язи й нормативи здать.

Уч.12

You’re excellent teachers, great as can be

Astoundingly splendid. Yes, seriously!

You’re wickedly wondrous to such a degree,

That you’re out of this world. Every student agree!

Teaching methods are super, a sure guarantee

Although register’s marked with both “A” and “E”

Phenomenal students are taught easily

And then are so grateful for you them to teach!

 

Уч.13……………….. інформ.

 

Уч.14 Наталіє Валентинівно!

Молюсь і вірю. Що осилю

Я теє кляте ЗНО.

Якби не наша Ілясевич,

Не знаю, що б мені було.

Таких-то бовдурів, як ми.

Любов до мови нам привила,

Щоб стали гідними людьми.

Кленуся, вчителько моя,

Що буду вчити, поки вчити

Мені дозволить дух життя!

Уч.8 Ніно Іванівно та Ірино Василівно!

Нас математики навчили,

Щоб ми усе прорахували:

Що множити, а що ділити

Любов нам множити потрібно,

Ділити радість принагідно,

А зло від серця віднімати.

І як почнемо так робити,

То правильно ми будем жити:

Чудово, здорово і ясно.

За це ми вдячні вчителям.

Від нас – уклін доземний вам!.

Катя: - Зачекайте! Ну невже ви не хочете нічого передати минулому? Невже вся наша сьогоднішня подорож – лише задля забави?

Андрій(рішуче): - Ні! Послухайте, народе мій, замучений, розбитий! Так-так, десятикласники, це до вас. Не будьте паралітиком на роздоріжжі.

Будьте рішучими, мужніми. Любіть учителів. Якщо не виходить, терпіть.

Ліля: - Займайтеся самовихованням. Розвивайте свої розум та мудрість. Не забувайте ділитися ними з ближніми.

Іван: Ризикуйте, експериментуйте. Шукайте себе не перестаючи.

Ярина: Цінуйте кожен момент! Він ніколи не зможе повторитися.

Даша: - Хороші слова, друзі. І останнє, я хотіла би допомогти нам, тим, які досі знаходяться в минулому. Нехай вважають це за чудо, знак, знамення.

Щось малює на підлозі, усі дивляться на неї, стверджувальнокивають: - Згодні.

Андрій замахується чимось на машину, світло різко спалахує і різко гасне, звуки вибуху.

Світло все ще вимкнене, на проекторі з’являється напис, намальований на бланку сертифікатної роботи ЗНО(«від руки»):

«Людина розумніша за комах»

Фінальна пісня Тіни Кароль "Україна –це ти"

СЦЕНАРІЙ

ВИПУСКНОГО ВЕЧОРА

ГО РОКУ

Дійові особи:

- Ведучий 1;

- Ведучий 2;

- Ведучий 3;

- Ведучий 4;

-Ведучий 5.

- Герої-школярі:- Іван

- Катя

- Дарина

- Ліля

- Андрій

- Ярина

- Герої-першокласники: 4

- Перша вчителька

- Радянські школярі: 6

- Радянські вчителі: 2

- Учні-випускники: 10-14

- Оксана Іванівна

Грає музика прощального вальсу. Виконується фрагмент вальсу.

Ведучий 1:

Це було вчора..

Ведучий 2:

А ще тиждень тому випускники дошивали сукні, доскладали ДПА, записували свій останній твір на уроці української літератури.

Ведучий 1: Вималювався такий собі колективний психологічний автопортрет випускника Слов`янської гімназіі 2015-го року.

Ведучий 2: За вдачею це щасливий ледачий мрійник, що в дитинстві хотів стати всесвітньо відомим письменником, артистом або художником.

Ведучий 3: Він знає, що потрібно вчитися, йти до мрії.

Ведучий 4: Знає все про дієти, харчування, стилі одягу, цікавиться музикою, спортом.

Ведучий 5: Обожнює спілкування з друзями, екстрим, подорожі та своїх рідних.

Ведучий 1: Він не любить павуків, незручне взуття, контрольних шкільних робіт і темний коридор біля бібліотеки.

Ведучий 2: Він визнає, що йому було соромно, коли доводилось брехати в школі та вдома, або коли отримував погані оцінки, або коли шпаргалка випадала з-під спідниці.

Ведучий 3: Він визнає, що варто побороти в собі лінь, невпевненість, тягу до Інтернету та звичку багато їсти.

Ведучий 4: І він, нарешті, шкодує, що не почав готуватися до ЗНО заздалегідь, що згаяно багато часу і що не був не був наполегливим у навчанні.

Ведучий 5: Його не здійсненим поки що бажанням є вступ до омріяного університету…

Ведучі йдуть, на сцені з'являються Катя та Іван.

Катя: -Куди ти зібрався? У нас зараз уроки йдуть! Стій!

Іван: -Слухай, нам залишилося навчатись трохи більше тижня, і ти дійсно вважаєш, що нам потрібні ті уроки?

Катя: -Ну, звісно! Гей, зачекай на мене!
Іван: - Ось, подивись! (розмахує руками) Усе це – наше дитинство.

Катя оглядає стелю і сцену:

Катя: - Що ти маєш на увазі?

Іван бере за плече Катю.

Іван: - Ось тут – (вказує на трибуну) – ми стоятитемо через тиждень. Будемо йти оооон тією червоною доріжкою.
Катя: (перебиває): -У нас давно вже немає червоної доріжки

Іван: - Ну, я маю на увазі той синій килимок. Так ось, вийдемо до директора, отримаємо атестат… А подивись-но туди!

(Вказує у залу) – А чи ти бачиш наших однокласників? Дівчат у неймовірних сукнях, посмішки крізь сльози, натхненні очі вчителів...

Катя підходить ближче, кладе руку на чоло Івана

Катя: Слухай, здається, у тебе галюцинації.

Іван: Які галюцинації? Я тут не знаю, що мені робити: чи сумувати, чи радіти. Випускний на носі! Оце головна галюцинація!

Іван та Катя ідуть зі сцени. Виходять учні-співаки.

Звучить пісня – (Скрябін – «Випускний»)

Світло зникає. Шум, шепіт із-за куліс, звуки сталевого скрежету. На сцену Андрій з Яриною витягують машину часу. Слідом вибігають Дарина та Ліля
Андрій: Обережно! Обережно, кажу! Це складний механізм, один зайвий рух – і вся Слов’янська гімназія в повітря здійметься.

Ярина: Знаю, знаю! Сподіваюсь, ми не помилились у розрахунках?

Дарина: Нічого, перше ЗНО пережили і вибух переживемо..
Андрій: Псс. Здається, тут вже хтось є..

З'являються Катя з Іваном. Вмикається світло.

Іван:- Оввва!

Катя: -Що це ви тут влаштували?
Ліля: - Це Андріїв проект із фізики.

Грає Океан Ельзи-«911» до 30ї секунди

Андрій: - Проект з фізики? Ні, звичайно з Людмилою Вікторовною посперечатися важко, фізика – це класно. Але ЦЕ (здіймає руки вгору ) геніально, ВУХАХАХАХА: Простенький такий баг у просторово-часовому континіумі, яким я скористався.

Ярина: Кхм-кхм.(іронічно): "Я"? Тобто ТИ скористався, і проект Андріїв, ага?

Андрій: Ні, Ярино, я би нізащо без тебе не впорався. Мій (дивиться на Ярину) наш – неперевершений, унікальний винахід!. І зараз, панове, вам випала унікальна можливість випробувати його на собі.

 

Усі разом: - І що він робить?

Андрій: А як ви думаєте, що може робити машина часу?
Ярина: Ну годі вже язиками молоти! Станція перша – вересень 2004 року.

та ж пісня Вакарчука, фрагмент 0.5-0.1

Світло затухає, коли вмикається, на сцені з іншого боку з'являються 2 парти, за ними сидять «першачки». На проекторі крутять фото першокласників.

Грає ремікс «Оранжевое небо»