Розкрийте зміст загальнопроцесуальних принципів адміністративного процесуального права.

Загальнопроцесуальні принципи
Принцип гласності полягає в тому, що особи, які беруть участь у справі, не можуть бути обмежені у праві на отримання в юрисдикційному органі як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Кожен має право також знайомитися в установленому законодавством
порядку із рішеннями у будь-якій розглянутій адміністративній справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.
Принцип об'єктивної істини спрямований на повне виключення із процесу проявів суб'єктивізму, однобічності в аналізі дій суб'єктів процесу, покликаний забезпечити встановлення та оцінку реальних фактів, які мають значення для прийняття обґрунтованого рішення по конкретній адміністративній справі.
Принцип змагальності. Визнаючи за цим принципом загальнопроцесуальний характер, І.О.Галаган на юрисдикційний адміністративний процес поширював його із деякими застереженнями. Активний розвиток позитивного адміністративного процесу дає сподівання на повноцінний прояв у ньому цього принципу. Однак про відображення його в усьому адміністративно-процесуальному нормативному матеріалі мова йти не може. Здається, що спершу потрібно зауважити про хибність існуючої думки щодо рівності зацікавлених осіб перед законом як першооснови змагальності. При цьому важко заперечувати, що органи слідства і прокурор підпорядковуються тій же обов'язковій силі закону, що й інші учасники справи. У кримінальному ж процесі змагальність як принцип не фігурує. У провадженні по справах про адміністративні правопорушення навіть елементарної змагальності не можна знайти, бо завжди немає спору про право. Вірогідний порушник не зобов'язаний обґрунтовувати свою позицію, тобто змагатися.
Принцип усності та безпосередності розгляду справи. Під принципом усності мається на увазі особистий усний виклад всіма учасниками процесу своїх міркувань щодо процедурних питань та питань по суті справи

Розкрийте зміст спеціальних принципів адміністративного процесуального права.

Спеціальні принципи
Принцип офіційності (публічної владності) адміністративного процесу виражається у закріпленні обов'язку державних органів, їх посадових осіб здійснювати розгляд та вирішення індивідуально-конкретних справ і пов'язані з цим дії (збирання необхідних матеріалів та доказів) від імені держави і, як правило, за державний рахунок.
Принцип презумпції невинуватості та правомірності дій громадян. Додержання цього принципу має слугувати основною передумовою для ходу і результатів юрисдикційного адміністративного процесу. Найважливіші риси презумпції невинуватості громадян полягають у тому, що вони відображують об'єктивне правове становище, що виражає думку держави стосовно винності особи або правомірності її дій, а не думку конкретних суб'єктів процесу. Доказування невинуватості або правомірності дій особи є їх правом, а не обов'язком. Особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення або її дії вважаються правомірними, доки винність особи або неправомірність її дій не буде доведено у встановленому законом порядку, а сама постанова або рішення в конкретній справі не повинні ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип презумпції вини суб’єкта владних повноважень полягає в тому, що зазначений учасник адміністративних процесуальних правовідносин зобов’язаний довести свою невинуватість, в іншому випадку визнається його вина.
Принцип швидкості та економічності процесу обумовлений оперативністю виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів. Визначення конкретних, порівняно невеликих строків розгляду та вирішення адміністративної справи слугує чинником, який, з одного боку, виключає зволікання, а з іншого – дозволяє впорядкувати рух справ, увести процес у визначені часові рамки.
Принцип самостійності в прийнятті рішення перш за все виключає будь-яке втручання інших органів та посадових осіб в адміністративно-процесуальну діяльність суб'єктів, уповноважених вести процес. З іншого боку, це дає змогу підвищити відповідальність за прийняття рішень, сприяє їх законності та обґрунтованості. Неухильне проведення в життя цього принципу не дозволяє органу або посадовій особі перекладати обов'язки по вирішенню справи, що входять до їх компетенції, на нижчі інстанції.
Принцип обмеженості доступу до відомостей (таємності) полягає в тому, що заявник може обмежити обсяг інформації, доступної для інших учасників провадження, та коло адресатів повної інформації по справі.
Принцип доцільності – це відповідність діяльності органів і осіб у рамках закону конкретним умовам місця і часу, вибір оптимального шляху здійснення норми в конкретній життєвій ситуації. Норма права носить загальний характер і не може передбачати всієї різноманітності конкретних випадків, але вона дає можливість виконавцю врахувати їх. Зміст конкретизуючого рішення, прийнятого на основі адміністративного розсуду, не в усіх випадках випливає прямо з нормативного припису. Це об'єктивно зумовлює існування принципу, що полегшує віднайдення уповноваженим суб'єктом потрібного рішення.

 

Розкрийте співвідношення принципів адміністративного процесуального права та адміністративного процесу.

У зв’язку з тим, що не можна ототожнювати адміністративне процесуальне право та адміністративний процес, то й не існує єдиної системи принципів права. Виділяються дві групи принципів: 1) принципи адміністративного процесуального права; 2) принципи адміністративного процесу.
Принципи адміністративного процесуального права – це складова частина загальноправових принципів, що відображають соціально-політичний стан та потреби суспільства і держави, закріплені Конституцією та законами України, є підґрунтям формування і розвитку адміністративно-процесуальної діяльності, що знаходить свій вияв в адміністративному процесі. До них належать: верховенство права; верховенства закону в системі адміністративно-процесуальних нормативних актів; відповідності норм адміністративного процесуального права України положенням міжнародно-правових актів; презумпції правомірності дій і вимог суб’єкта звернення та заінтересованої особи; забезпечення і охорони інтересів особи і держави; диференціації та спеціалізації адміністративного процесу тощо.
Принципи адміністративного процесу – це закріплені в нормах чинного законодавства (або такі, що випливають із його загального змісту) основоположні ідеї, на яких базується правове регулювання діяльності суб’єктів владних повноважень з розгляду індивідуально-конкретних адміністративних справ.
Здійснення адміністративного процесу ґрунтується на системі принципів, до яких належать: законність; публічність або офіційність; самостійність і незалежність у прийнятті рішень; об'єктивна (матеріальна) істина; гласність; рівність учасників процесу перед законом; швидкість і економічність; здійснення процесу національною мовою; відповідальність посадових осіб тощо. Наприклад, принцип виражений у тому, що адміністративний процес як діяльність суто юридична здійснюється тільки на основі спеціальних процесуальних норм. Державні органи діють в адміністративному процесі у межах закріпленої за ними компетенції. Так, повноваження органів і посадових осіб, що розглядають справи про адміністративні правопорушення, містяться в КпАП України, а ст. 222 цього Кодексу визначає, зокрема, категорії справ, підвідомчі органам внутрішніх справ (міліції); ст. 214 розмежовує компетенцію органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення тощо.