Сутність та причини інфляції. Інфляція попиту та інфляція пропозиції.

Інфляція – процес знецінення грошей, який проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження чфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

Инфляция спроса представляет собой обесценение денег вследствие переполнения ими каналов обращения, т. е. в силу нарушения законов денежного обращения. Другими словами, она возникает тогда, когда совокупный спрос превышает совокупное предложение. Инфляция спроса появляется, когда темпы роста совокупных денежных доходов превышают темпы роста реального объема производства. Обычно такая ситуация возникает в условиях полной занятости, когда рост совокупного спроса не может стимулировать увеличение производства и приводит только к завышению цен на неизменный объем товаров и услуг. Графически эта ситуация отражается на промежуточном и классическом отрезках кривой совокупного спроса АS

Инфляция предложения– это повышение общего уровня цен ввиду роста затрат на производство единицы товара и реализации продукции. Она может иметь место и тогда, когда совокупный спрос меньше совокупного предложения, т. е. когда в обращении нет излишней денежной массы. Графически инфляция издержек изображена с помощью модели «АD–АS». Повышение издержек на единицу продукта вызывает рост цен и снижение совокупного предложения влево относительно оси координат. В этой ситуации реальный объем производства уменьшается на величину Q1–Q2. Рост уровня цен до Р2 снижает платежеспособный спрос.

Сутність та вимірювання інфляції.

Інфляція – процес знецінення грошей, який проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

Відкрита інфляція характеризується постійним підвищенням цін, дією механізму адаптивних очікувань. Подавлена інфляція – тимчасове заморожування цін та доходів; встановлення граничних цін на продукцію; тотальний адміністративний контроль за цінами.

Найбільш вживаною одиницею виміру інфляції є індекс вартості життя (ІСЦ). Індекс споживацьких цін визначається співвідношенням між сукупною ціною споживчого кошика поточного і базисного періоду. Іноді для виміру інфляції використовують Дефлятор ВНП. Дефлятор ВНП(P)=номинальный ВНП (PQ) /реальный ВНП(Q). Дефлятор ВНП измеряет интенсивность инфляции или обратного процесса–дефляции, когда наблюдается снижение общего уровня цен в стране. Если величина индекса цен оказалась больше 1, то имеет место инфляция, наоборот – дефляция. Дефлятор ВНП явл. всеобъемлющим индексом цен, применимым для измерения абсолютного уровня цен.

При визначенні інфляції враховують лише явне зростання рівня цін. Тому у випадку, коли ціни «заморожуються» державою оцінити рівень інфляції через зміну внутрішнього рівня цін неможливо, вона розраховується шляхом визначення цін на «чорному» ринку або оцінки зовнішньої вартості валюти. За темпами зростання цін виділяють різні види інфляції: помірна (повзуча)інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% за рік); галопуюча інфляція – від 10% до 200% на рік; гіперінфляція – до 1000% на рік і більше.

Соціально-економічні наслідки інфляції.

Инфляция негативно влияет на благосостояние населения, снижает их жизненный уровень. Происходит отставание роста номинальных денежных доходов от реальных потребностей населения. При инфляции обесцениваются сбережения. Происходит рост налогообложения, происходит изъятие в гос. бюджет все возрастающей части доходов населения. Инфляция существенно подрывает мотивацию к активной и предпринимательской и трудовой деятельности. Инфляция затрудняет планирование, ее скачки меняют степень выгоды тех или иных заключенных договоров. Все это отрицательно сказывается на объемах производства продукции. Инфляция нарушает инвестиционный процесс, что связано с тем, что кредиторы проигрывают от того, что, давая деньги в долг, они через некоторое время получат ту же сумму, но с меньшей покупательной способностью, а заемщики от этого выигрывают.

Антиінфляційна політика.

Інфляція – процес знецінення грошей, який проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження чфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

За темпами зростання цін виділяють різні види інфляції: помірна (повзуча)інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% за рік); галопуюча інфляція – від 10% до 200% на рік; гіперінфляція – до 1000% на рік і більше.

Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошовою, політикою.

Про важливість правильного узгодження стратегічних цілей красномовно свідчить досвід України. Пріоритетними цілями загальноекономічної політики, в тому числі монетарної, визнавалося стримування темпів падіння виробництва. Їй була підпорядкована і монетарна політика НБУ, що перетворилася в політику емісійного підтримання економіки. Неминучим наслідком стала гіперінфляція.

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.