Перспективи розвитку АПК із врахуванням зарубіжного досвіду

Подолання кризових явищ та вибір правильних орієнтирів економічного розвитку АПК свідчить, що для вибору з можливих напрямів у сільськогосподарській сфері необхідно вивчити зарубіжний досвід. Лише таким чином можна швидко й ефективно трансформувати сільськогосподарське виробництво, стимулювати мале і середнє підприємництво та водночас забезпечити покращення ситуації аграрних формувань для виходу на Світові ринки, що надзвичайно важливо для нашої держави, з її величезним потенціалом аграрної країни [15].

Перспективи майбутнього розвитку АПК України можна роздивитись на прикладі АПК розвинутих країн світу. В таких країнах як США, Канаді, Великобританії та інших набуло поширення сервісне інженерно-економічне забезпечення з боку технічних центрів крупних машинобудівних фірм, дилерських підприємств (які є економічно або юридично незалежними), практикується продаж фермерам машинобудівними фірмами техніки у кредит і постачання сільськогосподарської продукції у магазини. Так, до послуг дилерських підприємств у наведених вище країн вдаються від 70 до 90% фірм - виробників сільськогосподарської продукції [19, с. 144]. У Франції, Італії, Великобританії та в інших країнах поширені кооперативи із спільного використання сільськогосподарської техніки.

Економічні та інвестиційні умови, в яких працюють українські сільськогосподарські товаровиробники не можна порівняти з умовами, що створюються для фермерів у розвинутих країнах. Так, середня ставка по кредитах для сільськогосподарських товаровиробників складає у Франції 6,6 %, в США – 4,6 %, в Китаї – 5,3 %, а в Україні – 18-20 % [2, с. 69].

При виготовленні та реалізації продуктів АПК в Україні було б нераціонально орієнтуватися лише на створення фермерських господарств, на переважання приватної власності. Адже агропромислові об'єднання здійснюють спеціалізований випуск продукції рослинництва і тваринництва, займаються її первинною переробкою і зберіганням, вступають у виробничу кооперацію з постачальниками промислової продукції для сільського господарства. Держава регулює діяльність агропромислового комплексу через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій сільському господарству, заохочення експорту сільськогосподарської продукції тощо. На сучасному етапі слід звернути увагу на те, що в Україні внаслідок неналежного зберігання втрачається до 25% усієї продукції АПК, а тому особливої уваги потребують зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, що зумовлює необхідність структурних змін в АПК. У масштабі всієї країни агропромислова інтеграція здійснюється через формування регіональних АПК, зон, областей і районів. У системі регіональних АПК найважливіше значення має ефективне використання землі та інших засобів виробництва. Це вимагає раціонального взаємозв'язку галузей і підприємств промисловості, сільського господарства, а також торгівлі у масштабі країни [5].

В умовах глобалізації великого значення для країни набуває використання можливостей міжнародного співробітництва. Серед таких факторів надзвичайно важливим є залучення зарубіжних інвесторів до розвитку вітчизняної інноваційної сфери, зокрема в області АПК.

Важливою метою розвитку агропромислового комплексу України є розширення меж ринку збуту продукції сільського господарства. Шляхи досягнення мети пов’язані з активізацією держави у світових інтеграційних процесах. Україна має потужний експортний потенціал. Землі країни відзначаються високою родючістю. За деякими оцінками експертів, на них без втручання хімізації можна вирощувати до 50 ц/га зерна.

Іноземні інвестиції в аграрний сектор України є дуже незначними – лише 2,8 % від загального їх обсягу в економіку країни. В основному це вкладення потужних підприємств харчової промисловості, які зацікавлені у розширенні власної сировинної бази. Непривабливість сільського господарства для іноземних інвесторів зумовлена низьким рівнем прибутковості сільськогосподарського виробництва, високими ризиками і неврегульованістю земельних відносин.

Позитивний вплив на залучення інвестицій з країн СНД можуть мати перегляд національного законодавства щодо створення вільних економічних зон, промислово-фінансових груп та внесення змін в практику приватизації підприємств у високотехнологічному секторі економіки. Це важливо тому, що інвестиції з країн СНД можуть прийти насамперед на вже існуючі підприємства, в роботі яких зацікавлені технологічно пов’язані з ними підприємства Росії та інших країн СНД.

Основними напрямками розвитку АПК України є:

ü обґрунтування постановки нової наукової проблеми формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК в умовах інтеграції;

ü вивчення досвіду провідних країн-експортерів сільськогосподарської продукції;

ü аналіз механізму бюджетної підтримки АПК України у відповідності до вимог СОТ та САП країн ЄС;

ü формування інноваційних механізмів державної підтримки розвитку агропромислового комплексу через пільгове оподаткування та кредитування, розподіл державних дотацій та компенсацій аграрним товаровиробникам, кредитування АПК під заставу земель сільськогосподарського призначення;

ü здійснення заходів щодо проведення систематичної профорієнтаційної роботи за кордоном для підвищення популярності вищої аграрної освіти України;

ü здійснити технічне переоснащення АПК, підготувати висококваліфікованих робітників з даної сфери.

Отже, необхідно провести реформи в аграрному секторі щодо підвищення ефективності виробництва, вивести агропромисловий комплекс країни на новий рівень розвитку. Для цього потрібно:

- забезпечити сільськогосподарські підприємства матеріально-технічними ресурсами;

- вивчити досвід зарубіжних країн щодо методів господарювання;

- знайти нові ринки збуту та підвищити ціни на продукцію сільського господарства.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Агропромисловий комплекс України – це сукупність взаємопов’язаних галузей народного господарства, метою яких є виробництво та реалізація продукції сільського господарства та харчової галузі.

Сучасний агропромисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У комплексі зосереджена майже третина основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, яке зайняте у народному господарстві, виготовляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу. Сільськогосподарські угіддя займають 70% фонду країни.

АПК України має розгалужену й галузеву структуру. Кожна з галузей відіграє важливу роль. Сільське господарство є основною галуззю агропромислового комплексу. До складу АПК включається три сфери. Перша сфера забезпечує сільське господарство устаткуванням і засобами виробництва; друга – сільське господарство; а до третьої сфери входить заготівля, зберігання та переробка продукції сільського господарства.

Природні умови та ресурси України сприятливі для розвитку сільського господарства та харчової промисловості. Кожна із сільськогосподарських зон маж певну спеціалізацію, відповідно до якої в зонах зосереджені підприємства переробної промисловості.

Обсяги виробництва сільської продукції у 2011 році зросли у порівнянні з попередніми роками. Це зумовлено підвищенням продуктивності праці, залученням капіталу. Харчова промисловість є також однією з провідних галузей АПК України. Основне завдання підприємств харчової промисловості є задоволення потреб споживачів якісними продуктами харчування.

На сучасному етапі агропромисловий комплекс України має ряд недоліків, серед яких можна виділити такі:

Ø скорочення бюджету в аграрному секторі;

Ø низькі ціни на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку, а продукція на зовнішньому ринку користується низьким попитом;

Ø процес «старіння» кадрів сільського господарства;

Ø масовий виїзд молоді з сільських територій в міста;

Ø нераціональне використання земельних ресурсів та зниження родючості ґрунтів;

Ø відсутність спеціальних місць зберігання зерна та сільськогосподарської продукції, внаслідок чого втрачається понад 25% продукції;

Ø застаріла техніко-технологічна база с/г та інші;

Першочерговим завданням є вирішення проблем в АПК. Перш за все, потрібно забезпечити сільськогосподарські підприємства необхідною кількістю матеріально-технічних ресурсів, оскільки в сільському господарстві неможливо досягнути високих результатів без використання технологічних строків обробітку ґрунту, внесених до відповідних норм мінеральних та органічних добрив, засобів захисту рослин, тобто без потужної матеріально-технічної бази. Також необхідно

вивчити досвід зарубіжних країн щодо ефективних методів господарювання, вивчити нові методи обробітку ґрунту, нові технології вирощування зерна та інших сільськогосподарських культур. Для підвищення якості та кількості продукції потрібні великі капіталовкладення в механізацію, хімізацію сільського господарства, виведення нових сортів рослин, розведення продуктивних порід тварин.

Надання для підприємців та фермерів безвідсоткових кредитів на закупівлю сучасної техніки, на обладнання для переробки сільськогосподарської продукції. Забезпечення засобів зберігання виробленої продукції (холодильних камер, складів, елеваторів).

Однією з проблем, яка потребує негайного вирішення, є пошук нових ринків збуту продукції сільського господарства як на внутрішньому так і на зовнішньому рівні, підняття цін на цю продукцію. Адже ціни на національну продукцію в Україні є досить низькими і часто не покривають собівартості продукції.

Отже, необхідно провести реформи в аграрному секторі щодо підвищення ефективності виробництва, вивести агропромисловий комплекс країни на новий рівень розвитку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. «Актуальні проблеми сільського господарства та легкої промисловості України» - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ya.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=459:l-r-&catid=40:2010-08-29-07-09-53&Itemid=54

2. Голомша Н.Є. Конкурентоспроможність сільського господарства України: можливості та фактори зростання / Н.Є. Голомша // Науково-виробничий журнал: Інноваційна економіка. – Тернопіль, 2010. – № 4. – С. 67-71.

3. Державний комітет статистики України. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

4. Дорогунцов С. І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підруч. / С. І. Дорогунцов, Т. А. Заяць, Ю. І. Пітюренко та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – 988 с.

5. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952 с.

6. Заболоцький Б.Ф. “Розміщення продуктивних сил України”: Національна макроекономіка:Посібник. Б.Ф. Заболоцький -К.:Академ. видав, 2002.-368с.

7. Клиновий Д. В. Рoзмiщення прoдуктивних сил i Регioнальна екoнoмiка України: підруч. / Д. В. Клинoвий, Т. В. Пепа. –К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.

8. Копистенко О.В. Теоретичні основи конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції: стаття / О. В. Копистенко // Економіка АПК. - 2010. - №1. - С. 61-63.

9. Кулиняк І.Я.. Проблеми та перспективи розвитку сільського господарства України: стаття / І. Я. Кулиняк, Л. Р. Прийма, О. В. Стрілецька.- // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/konfer25/109.htm

10. Мазуренко О. В. Проблеми сільського господарства в контексті забезпечення його інноваційного розвитку: стаття / О. В. Мазуренко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету. - 2012. - № 2 (18).

11. Олейникова В.Ю., Сучасні проблеми сільського господарства України та можливі шляхи їх подолання: стаття / В. Ю. Олейникова, Л. М. Ємцева // Екононічні науки.- 2012.

12. Олійник Я. Б. Географія: Навч. посіб. для старшокласників та абітурієнтів /

Я. Б. Олійник. – К.: Т-во «Знання», 2006. – 455 с.

13. Пістун М. О. Георгафія агропромислових комплексів: навч. посіб. /

М. О. Пістун В. О. Гуцал. - К.: Либідь, 1997. – 198 с.

14. Регіональна економіка: Пiдруч. / за ред.. Є. П. Качана – К.,2011.

15. Савош Л.В. Проблеми і перспективи розвитку агропромислового комплексу в умовах глобалізації економіки України:стаття / Л. В. Савош // Економічні науки. Серія «Економічна теорія та економічна історія»: збірник наукових праць ЛНТУ. – 2011. - № 8 (32).

16. Сільське господарство України: Статистичний збірник України за 2011 р. -[Електронний ресурс] // Офіційний сайт Державної служби статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

17. Сільське господарство України у 2011 році: доповідь - [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Державної служби статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat. gov.ua/

18. Українські цукрозаводи виробили 2,2 млн. тонн бурякового цукру

[Електронний ресурс] // Офіційний сайт Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. – Режим доступу: http://www.sugarbeet.gov.ua/news/ukra-nsk-tsukrozavodi-virobili-22-mln-tonn-buryakovogo-tsukru

19. Щекович О.С. Використання зарубіжного досвіду державного регулювання економіки АПК в Україні: стаття / О. С. Щекович // Економіка АПК. - 2009. - №1. - С. 140-146.

20. http://minagro.gov.ua

 

Додаток А

Сільське господарство України

Додаток Б

Склад АПК України

 

 

 

		1 ланка АПК		3 ланка АПК