Факультативні (дають можливість застосувати іншу (не основну) норму, якщо при цьому не порушується законність)

Особливий порядок застосування примусу для дотримання норм міжнародного права: у міжнародному праві – здійснюється самими суб'єктами права; у внутрішньодержавному праві примус здійснюється тільки державними органами.

4) особливий спосіб створення норм: у міжнародному праві — наднаціональними утвореннями (парламентами, урядами тощо), у внутрішньодержавному праві — органами державної влади;

5) особливі суб'єкти права: в міжнародному праві — фізичні та юридичні особи; у внутрішньодержавних правових системах — тільки політичні партії, громадські організації, інші соціальні об'єднання;

6) особливі предмети правового регулювання: в міжнародному праві — відносини з приводу власності на землю; у внутрішньодержавному праві — відносини між міжнародними суб'єктами, які не перебувають у межах юрисдикції конкретної держави;

7) особливі об'єкти права: в міжнародному праві - міжнародні відносини, які складаються з приводу тільки нематеріальних благ; у національному праві внутрішньодержавні відносини, які складаються з приводу тих самих благ, що не перебувають у юрисдикції конкретної держави.

2. Відзначте правильно названі елементи системи міжнародного права:

1) норми міжнародного права;

2) галузі міжнародного права;

3) інститути міжнародного права;

4) суб’єкти міжнародного права;

5) об’єкти міжнародного права;

6) джерела міжнародного права;

7) функції міжнародного права.

3. Відзначте правильно названі положення, що обґрунтовують пріоритет міжнародного права над національним:

1) значимість і особлива соціальна цінність міжнародного права в сучасному світі, яке втілює найбільш досяжну в нашу епоху ідею справедливості;

2) основоположні документи з прав людини, якими керуються всі демократичні держави, мають своїм джерелом міжнародне право;

3) міжнародне право розробляє основи гуманізації збройних конфліктів, роззброєння, справедливого користування ресурсами нашої планети тощо;

4) міжнародні договори сприяють утворенню нових норм і юридичних актів, але при цьому не відбувається перетворення міжнародно-правових актів і норм у національно-правові;

5) між національною системою права та міжнародною немає будь-якої юридичної супідрядності;

6) держави мають право посилатися на внутрішнє законодавство для виправдання невиконання міжнародного договору;

7) міжнародне право охороняє державний суверенітет.

4. Відзначте правильно вказані положення взаємовпливу міжнародного та внутрішньодержавного права відповідно до законодавства України:

1) Україна визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішньодержавного права;

2) якщо належно укладеним міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, котрі встановлені законодавством України, то застосовуються норми міжнародного договору;

3) міжнародні договори, згода на обов'язковість котрих дана Верховною Радою України, стають частиною її внутрішнього ("національного") законодавства;

4) якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, котрі встановлені законодавством України, то застосовуються норми національного законодавства;

5) Україна не визнає пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішньодержавного права;

6) Україна визнає пріоритет тільки міжнародних звичаїв;

7) Україна може уникнути відповідальності за невиконання міжнародного договору через суперечність з національним законодавством.

Рівень 3.

1. Відзначте правильно вказані характерні риси міжнародно-правової системи в порівнянні з внутрішньодержавною системою права:

1) особливий спосіб створення норм: у міжнародному праві — самими суб'єктами права, у внутрішньодержавному праві — органами державної влади;

2) особливі суб'єкти права: в міжнародному праві — держави, міждержавні організації, народи і нації, що борються за незалежність тощо; у внутрішньодержавних правових системах — фізичні та юридичні особи, органи державної влади й місцевого самоврядування тощо;

3) особливі предмети правового регулювання: в міжнародному праві — відносини між суб'єктами міжнародного права; у внутрішньодержавному праві — відносини між суб'єктами національної системи права, які перебувають у межах юрисдикції конкретної держави;

4) особливі об'єкти права: в міжнародному праві - міжнародні відносини, які складаються з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ; у національному праві – внутрішньодержавні відносини, які складаються з приводу тих самих благ, що перебувають цілком у юрисдикції конкретної держави;

5) особлива соціальна сутність права: норми міжнародного права мають загальнодемократичний характер, норми внутрішньодержавного права завжди збігаються з сутністю держави правотворця (соціалістичні, буржуазні тощо);

6) особливий порядок створення: в міжнародному праві – шляхом видання законів, у внутрішньодержавному – шляхом укладення нормативних договорів.

7) особливий характер побудови системи права: міжнародне право — субординаційна система права (підпорядкування актів з вищою юридичною силою актам з нижчою); внутрішньодержавні системи — координаційні.

8) особливі джерела права: в міжнародному праві — закони та підзаконні акти; у внутрішньодержавному праві — міжнародний договір, міжнародний звичай, рішення міжнародних міждержавних організацій і деякі інші;

9) особливі санкції: в міжнародному праві — встановлені в законах та підзаконних актах; у внутрішньодержавному праві — рішеннями правозастосувальних органів.

2. Відзначте правильно названі функції сучасного міжнародного права:

1) соціальні функції міжнародного права (стабілізації, зміцнення й забезпечення відносин між суб'єктами міжнародного права);

2) власне юридичні функції (визначення прав та обов'язків суб'єктів міжнародного права стосовно один одного, встановлення статусу різних категорій суб'єктів, їх правосуб'єктності, зміцнення міжнародного права, міжнародної законності, міжнародного правопорядку та ін.);

3) функції взаємодії з іншими управлінськими системами, що діють у міжнародній сфері (внутрішньодержавним правом, політикою, мораллю, релігією, етикою тощо);

4) функції програмування розвитку міжнародних відносин та міжнародного права (програмування їхнього розпитку на перспективу, прогнозування параметрів поведінки суб'єктів міжнародного права, передбачення варіантів напрямів розвитку інших систем, з якими взаємодіє міжнародне право, тощо);

5) функції інформаційного порядку (забезпечення знаннями про зміст міжнародно-правових актів, вплив на формування міжнародно-правової свідомості та ін.);

6) наукові функції (гносеологічна, описова, онтологічна, соціально-ціннісна тощо);

7) функції юридичної відповідальності;

8) правотворчі функції (в результаті норм міжнародного права встановлюються нові норми)

9) забезпечення міграційного порядку (запобігання перетину кордону цивільним населенням, видалення іноземних громадян тощо).

3. Відзначте правильно названі види норм міжнародного права:

1) імперативні (норма, відхилення від якої неприпустиме і яку може бути змінено тільки такою ж наступною нормою; як правило, однозначно формулює права та обов'язки);

2) диспозитивні (допускають відхилення від неї за взаємною згодою сторін, яких вона стосується, і якщо таке відхилення не зачіпає прав і законних інтересів третьої сторони);

3) матеріальні (що регулюють конкретні відносини між суб'єктами права);

4) процесуальні (що регулюють сам процес створення і застосування міжнародного права);

Міжнародні звичаї.

3. Яке джерело міжнародного права зобов'язаний застосовувати Міжнародний Суд ООН, відповідно до його Статуту?

1) акти державоподібних утворень;

2) загальні принципи міжнародного права;

3) політичні угоди;

4) закони міжнародних організацій;

5) підзаконні акти.

4. Яке джерело міжнародного права є допоміжним засобом при вирішенні міжнародних спорів Міжнародним Судом ООН, відповідно до його Статуту?

1) судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй;

2) загальні принципи міжнародного права;

3) міжнародні угоди;

4) міжнародні звичаї;

5) рішення міжнародних організацій.

5. Що таке jus cogens?

1) норми міжнародних договорів;

2) особливий вид міжнародних звичаїв;

3) спосіб реалізації міжнародних прав;

4) особливий вид міжнародних норм, відхилення від яких неприпустиме;

5) етап укладення міжнародного договору.

6. Відзначте один з трьох головних факторів, які підтверджують наявність міжнародного звичаю…

1) міжнародна практика (прецеденти) – застосування звичаю на практиці;

2) наявність рішення міжнародної організації з цього питання;

3) викладення міжнародного звичаю в письмовій формі;

4) визнання звичаю сторонами міжнародного спору;

5) публічна заява про визнання звичаю хоча б однією зі сторін спору.

7. Відзначте один з трьох головних факторів, які підтверджують наявність міжнародного звичаю

1) відображення звичаю у тексті міжнародного договору;

2) opinio juris sive necessatis — думка, що визнає міжнародну практику (прецеденти) за юридичну норму;

3) кодифікація міжнародних звичаїв;

4) визнання звичаю сторонами міжнародного спору;

5) публічна заява про визнання звичаю хоча б однією зі сторін спору.

8. Відзначте один з трьох головних факторів, які підтверджують наявність міжнародного звичаю

1) відображення звичаю в національному законодавстві;

2) викладення міжнародного звичаю в письмовій формі;

3) фактор часу (тривалість застосування);

4) кодифікація міжнародних звичаїв;

5) наявність компромісу.

9. Формами прояву практики держав, що свідчить про визнання міжнародного звичаю є:

1) офіційні заяви щодо позиції держави;

2) заяви у міжнародних конгресах і конференціях, у міжнародних організаціях;

3) дотримання або ігнорування відповідних правил;

4) рішення виконавчих, адміністративних органів;

Всі відповіді правильні.

10. Чому використання доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй останнім часом використовується дедалі рідше?

1) немає спільної думки щодо визнання її джерелом міжнародного права;

2) всі міжнародно-правові відносини ефективно регулюються міжнародними договорами;

3) в міжнародній практиці практично відсутні спори;

4) функцію тлумачення норм міжнародного права досить успішно виконують міжнародні судові установи, відповідні комітети міждержавних організацій;

5) через неефективність її застосування.

Рівень 2.

1. Які акти становлять систему міжнародних норм під назвою „м'яке” право?

1) резолюції міжнародних організацій і конференцій;

2) політичні домовленості;

3) міжнародні договори;

4) рішення міжнародних судових установ;

5) міжнародні звичаї;

6) національне законодавство окремих держав;

7) доктрина найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй.

2. Відзначте правильно вказані положення, що стосуються пріоритетів джерел міжнародного права

1) Статут ООН є найавторитетнішим утіленням основних загальновизнаних принципів міжнародного права, які мають імперативний характер;

2) Регіональні та партикулярні договори мають більшу юридичну силу, ніж універсальні – для тих країн, що їх підписали;

3) Договори, які вміщують імперативні норми міжнародного права, мають перевагу перед міжнародними договорами, що формулюють диспозитивні норми;

4) Визнається пріоритет міждержавних договорів перед міжурядовими, міжурядових — перед міжвідомчими;

5) Міжнародні звичаї мають вищу юридичну силу порівняно з рішеннями міжнародних організацій;

6) Доктрина найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй має пріоритет перед судовими рішеннями;

7) Міжнародні конвенції мають найвищу юридичну силу.

3. Яка взаємозалежність за юридичною силою між нормами міжнародного звичаю і міжнародного договору?

1) Норми міжнародного звичаю мають вищу юридичну силу порівняно з нормами міжнародного договору.

Значна більшість принципів та універсальних норм міжнародного права навіть у найавторитетніших міжнародних угодах формулюється дещо звужено (на відміну від того, як вони функціонують століттями у звичаєвому міжнародному праві).

Є універсальними — обов’язковими для виконання всіма суб’єктами міжнародного права, незалежно від того, чи вони є членами ООН, чи брали участь у прийнятті вищезазначеної Декларації про принципи міжнародного права.

4) є конфіденційними;

5) не забезпечені санкціями за їх недотримання.

4. Відзначте правильно вказану ознаку основних принципів міжнародного права:

1) вони не визнаються джерелами міжнародного права, хоча носять імперативний характер;

2) ніколи не застосовуються за наявності прогалин у міжнародному праві;

3) вони є критерієм законності всієї системи міжнародно-правових норм – норми міжнародного права не можуть суперечити основним принципам міжнародного права;

4) вони є обов’язковими тільки для держав, які підписали Декларацію про принципи міжнародного права;

5) всі відповіді правильні.

5. Відзначте правильно вказану ознаку основних принципів міжнародного права:

1) досить часто застосовуються за наявності прогалин у міжнародному праві;

2) є критерієм законності всієї системи міжнародно-правових норм – норми міжнародного права не можуть суперечити основним принципам міжнародного права;

3) є універсальними — обов’язковими для виконання всіма суб’єктами міжнародного права, незалежно від того, чи вони є членами ООН, чи брали участь у прийнятті вищезазначеної Декларації про принципи міжнародного права.

4) вони є загальновизнаними як основні принципи сучасного міжнародного права, оскільки закріплені в низці міжнародно-правових документів;

Всі відповіді правильні.

6. Відзначте правильно вказаний вид принципів міжнародного права за формою закріплення:

1) усні;

2) писані;

3) конклюдентні;

4) правопідтверджуючі;

5) виголошені.

7. Відзначте правильно вказаний вид принципів міжнародного права за формою закріплення:

1) прецедентні;

2) умовні;

3) звичаєві;

4) соціально-звичні;

5) партикулярні.

8. Відзначте правильно вказаний вид принципів міжнародного права за територією поширення:

1) усні;

2) звичаєві;

3) регіональні;

4) конклюдентні;

5) галузеві.

9. Відзначте правильно вказаний вид принципів міжнародного права за ступенем важливості відносин, що захищаються принципами

1) письмові;

2) такі, що забезпечують загальнолюдські цінності, знищення яких призведе до знищення самої цивілізації;

3) галузеві;

4) універсальні;

5) загальносуспільні.

10. У якому випадку сучасне міжнародне право визнає за державою право правомірного застосування сили?

1) з метою відвоювання історичних територій держави;

2) для забезпечення прав і свобод своїх громадян на території іншої держави;

3) при невиконанні міжнародного договору;

4) з метою самооборони;

5) всі відповіді правильні.

11. У якому випадку сучасне міжнародне право визнає за державою право правомірного застосування сили?

1) з метою притягнути до відповідальності державу, яка завдала збитків і ухиляється від відшкодування;

2) застосування збройної сили за рішенням Ради Безпеки у разі загрози миру, порушення миру або акту агресії;

3) у відповідь на порушення принципів міжнародного права;

4) щоб примусити державу виконувати рішення міжнародного суду;

5) всі відповіді правильні.

12. На сьогодні принцип співробітництва покладає на суб'єктів міжнародного права такі зобов'язання (виберіть правильно вказаний):

1) співпрацювати відповідно до цілей та принципів ООН;

2) робити свій внесок у співробітництво на умовах рівності;

3) сприяти взаєморозумінню, довірі, дружнім та добросусідським відносинам в умовах миру, безпеки і справедливості;

4) підвищувати добробут народів;

Всі відповіді правильні.

Рівень 2.

1. Відзначте правильно названі загальновизнані принципи міжнародного права в галузі мирного співробітництва:

1) принцип поваги прав і свобод людини;

2) принцип непорушності державних кордонів;

3) принцип територіальної цілісності держав;

4) принцип співробітництва держав;

5) принцип дотримання міжнародних звичаїв;

6) принцип взаємодопомоги між державами;

7) принцип забезпечення міжнародних договорів міжнародно-правовими санкціями.

2. Відзначте правильно названі загальновизнані принципи міжнародного права в галузі мирного співробітництва:

1) принцип рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею;

2) принцип обов’язковості виконання рішень ООН всіма державами;

3) принцип незалежності держав у прийнятті рішень;

4) принцип незастосування сили чи погрози силою в міжнародних відносинах;

5) принцип суверенної рівності держав;

6) принцип добровільного вступу в міжнародні організації;

7) принцип міжнародної відповідальності за вчинення правопорушень.

3. Відповідно до принципу мирного врегулювання спорів держави зобов’язані:

1) вирішувати всі свої суперечки і розбіжності виключно мирними засобами;

2) утримуватися від будь-яких дій, які можуть поглибити напруженість;

3) розформувати свої збройні сили;

4) утримуватися від застосування сили незалежно від обставин;

5) використовувати визнані в міжнародному праві мирні засоби (переговори, розслідування, посередництво, арбітраж, судове розслідування);

6) утримуватися від використання атомної зброї;

7) попередити державу про збройний напад у встановленому порядку.

4. На сьогодні принцип суверенної рівності держав надає останнім такі права (вибрати правильні відповіді):

1) право кожної держави на юридичну рівність;

2) право на відвоювання своєї історичної території;

3) забезпечення власних інтересів за рахунок інтересів інших держав;

4) право приймати будь-які рішення щодо всіх осіб, що перебувають на її території;

5) право визнавати інші держави «поза законом»;

6) право визначати і здійснювати на власний розсуд свої відносини з іншими державами відповідно до міжнародного права;

Всі відповіді правильні.

3. Відзначте види суб’єктів міжнародного права за порядком утворення:

1) безпосередні;

2) виключні;

3) первинні (такі як держави);

4) абсолютні;

5) всі відповіді правильні.

4. Відзначте види суб’єктів міжнародного права за порядком утворення:

1) універсальні;

Всі відповіді правильні.

26. Питання міжнародного правонаступництва виникає у разі…

1) об'єднання кількох держав у нову, єдину державу;

2) поділу однієї держави на кілька нових держав;

3) відокремлення від держави частини території та утворення на ній самостійної держави (або держав),

4) внаслідок деколонізації;

Всі відповіді правильні.

Рівень 2

1. Назвіть ознаки (необхідні елементи) держави згідно зі ст.1 Міжамериканської конвенції про права та обов’язки держав від 26 грудня 1933 р.,

1) збройні сили;

2) постійне населення;

3) законодавство;

4) визначена територія;

5) державні символи: прапор, гімн;

6) грошова одиниця;

В основі правосуб'єктності є принцип наступництва політичного утворення: держава після здобуття незалежності зобов’язана дотримуватися зобов'язань, які вона взяла на себе в правових актах, прийнятих до незалежності.

2) їх правосуб'єктність має перехідний, тимчасовий характер – з припиненням такої боротьби змінюється статус її учасника;

3) вони можуть бути учасниками лише тих правовідносин, які постають на основі принципу самовизначення;

4) їх правосуб’єктність має універсальний характер – на них поширюються весь комплекс міжнародних прав та обов’язків;

5) вони можуть реалізовувати своє право на самовизначення будь-якими методами (геноцид, винищення тощо);

6) вони мають право на отримання частини території земної кулі, яка володіє міжнародним статусом;

7) держава після здобуття незалежності не зобов’язана дотримуватися зобов'язань, які вона взяла на себе в правових актах, прийнятих до незалежності.

7. Виберіть правильно вказані положення щодо правосуб’єктності націй і народів, що борються за свою незалежність:

1) на них поширюються всі права та обов'язки учасника міжнародного конфлікту, тобто принципи і норми міжнародного гуманітарного права, права збройних конфліктів тощо;

2) за такими суб'єктами визнається право вступати у правові відносини, зокрема укладати міжнародні угоди з іншими державами або іншими сторонами, які воюють чи які повстали;

3) вони мають право отримувати захист та допомогу від інших суб’єктів міжнародного права;

4) вони мають право на здійснення юрисдикції на своїй території і над усіма особами та речами, що знаходяться в її межах;

5) вони мають право на індивідуальну і колективну самооборону проти збройного нападу;

6) за такими суб'єктами визнається право утримуватися від визнання територіальних загарбань іншої держави, які здобуті в порушення чинного зобов'язання не застосовувати силу;

7) за такими суб'єктами визнається право встановлювати на своїй території такі умови, які б не загрожували міжнародному миру.

8. Загальні типові права та обов'язки міжнародних організацій:

1) право укладати договори з державами та міжнародними організаціями;

2) право визнання держав та урядів (через прийом в організацію);

3) право на співробітництво з суб'єктами міжнародного права;

4) вони мають право на здійснення юрисдикції на своїй території і над усіма особами та речами, що знаходяться в її межах;

5) вони мають право на індивідуальну і колективну самооборону проти збройного нападу;

6) виступати стороною у Міжнародному суді ООН;

7) право здійснювати юрисдикцію щодо злочинів, скоєних на території розташування організації.

9. Вкажіть правильно названі положення, що стосуються правосуб’єктності Ватикану як державоподібного утворення:

1) Ватикан є членом МАГАТЕ;

2) Ватикан має статус спостерігача при ООН та її спеціалізованих установах;

3) його представники (нунції) мають дипломатичні імунітети і привілеї;

4) його правосуб'єктність має перехідний, тимчасовий характер;

5) має право звертатися в судові міжнародні органи за захистом своїх прав (такі як Європейський суд з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини);

6) формально маючи право укладати міжнародні договори, фактично (і юридично) Ватикан обмежений щодо сфери реалізації цього права;

7) Ватикан не визнається суб’єктом міжнародного права.

10. Чи може індивід бути визнаний суб’єктом міжнародного права?

1) так, оскільки фізична особа має право звертатися в позасудові міжнародні органи за захистом своїх прав (такі як Комітет з прав людини, Комісія з прав людини та ін.);

2) так, оскільки фізична особа має право звертатися в судові міжнародні органи за захистом своїх прав (такі як Європейський суд з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини);

3) так, оскільки фізична особа може нести міжнародну кримінальну відповідальність за вчинення міжнародних злочинів;

4) ні, оскільки правосуб'єктність індивіда повністю поглинається правосуб'єктністю держави, громадянином якої він є;

5) ні, оскільки визначення в численних міжнародно-правових актах з прав людини права і свободи фізичних осіб є передусім проявом суверенної волі держав;

6) ні, оскільки держави мають виключне право на здійснення юрисдикції на своїй території і над усіма особами та речами, що знаходяться в її межах;

7) не можу визначитися.

Рівень 3

1. Держави мають право…

1) укладати міжнародні договори;

2) брати участь у діяльності міжнародних організацій;

3) підтримувати дипломатичні, консульські та інші зв’язки;

4) виступати стороною у Міжнародному суді ООН;

5) у разі необхідності правомірно застосовувати силу відповідно до Статуту ООН;

6) втручатися у внутрішні і зовнішні справи інших держав;

7) встановлювати на своїй території такі умови, які б загрожували міжнародному миру;

8) змінювати державну територію на власний розсуд;

9) дотримуватися принципу pacta sund servanda.

Всі відповіді правильні.

8. В якому випадку розроблений і узгоджений текст міжнародного договору вважається автентичним, тобто остаточним?

1) якщо він підписаний сторонами, які брали участь у його складанні;

2) якщо сторони досягли згоди зі всіх істотних умов договору;

3) якщо сторонами було прийняте відповідне рішення;

4) якщо він ратифікований в установленому порядку;

5) якщо він переданий депозитарію;

9. Що таке парафування?

1) попереднє підписання міжнародного договору, яке здійснюється шляхом проставлення уповноваженими особами на тексті договору своїх ініціалів;

2) підписання міжнародного договору за умови, до здійснення певної події, найчастіше за умови ратифікації, що має відбутися;

3) просте підписання міжнародного договору;

4) встановлення меж державного кордону на карті;

5) продовження строку дії міжнародного договору.

10. Що таке підписання ad referendum?

1) попереднє підписання міжнародного договору, яке здійснюється шляхом проставлення уповноваженими особами на тексті договору своїх ініціалів;

2) підписання міжнародного договору за умови, до здійснення певної події, найчастіше за умови ратифікації, що має відбутися;

3) просте підписання міжнародного договору;

4) встановлення меж державного кордону на карті;

5) продовження строку дії міжнародного договору.

11. Міжнародні договори, які хоча й мають встановлений у самому договорі термін дії, але передбачають його автоматичне продовження у разі, якщо жодний з учасників договору не заявить про бажання його припинити – це...

1) термінові;

2) невизначено термінові;

3) безтермінові

4) особливі.

5) всі відповіді правильні.

12. Міжнародні договори, в яких або не вказаний термін їхньої дії, як, наприклад, у договорах про мир (мирних договорах), або їхній безтерміновий характер прямо обумовлений договором.

1) термінові;

2) невизначено термінові;

Безтермінові

4) особливі.

5) всі відповіді правильні.

13. Пролонгація дії міжнародного договору – це…

1) продовження дії міжнародного договору відповідно до домовленості його учасників;

2) продовження дії міжнародного договору автоматично на підставі приписів самого договору;

3) затвердження міжнародного договору офіційними представниками держави;

4) продовження дії зобов’язань за договором, навіть якщо строк його дії минув;

5) це особливий вид підписання під умовою до настання певної події (наприклад ратифікації).

14. Що таке анулювальна умова міжнародного договору?

1) передбачена у самому договорі умова, настання якої тягне припинення правовідносин за договором і, таким чином, й самого договору;

2) єдина правомірна підстава для його денонсації;

3) умова, яка надає право його учасникам не виконувати своїх зобов’язань за договором;

4) умова, яка вноситься до договору як наслідок заяви застереження;

5) необхідна умова, що міститься в його преамбулі.

15. Денонсація — це …

1) припинення міжнародного договору на умовах, передбачених самим договором;

2) передбачена у договорі умова, настання якої тягне припинення правовідносин за договором і, таким чином, й самого договору;

3) продовження дії міжнародного договору відповідно до домовленості його учасників;

4) попереднє підписання міжнародного договору, яке здійснюється шляхом проставлення уповноваженими особами на тексті договору своїх ініціалів;

5) встановлення меж державного кордону на карті.

Рівнь 2

1. Відзначте правильно вказані положення щодо з'ясування повноважень як етапу укладення міжнародного договору:

1) представники держав повинні пред'явити відповідні повноваження;

2) представники держав можуть бути визнані такими, якщо із практики відповідних держав або інших обставин випливає, що вони мають намір розглядати таку особу як ту, що представляє державу для цієї мети, і не вимагати пред'явлення повноважень;

3) повноваження (як на всі стадії укладання договору, так і на будь-яку певну стадію) видаються відповідно до внутрішнього законодавства держави, яку представляють особи;

4) представник держави обов’язково повинен пред’явити вірчу грамоту, що посвідчує наявність його повноважень;

5) держави не мають права вимагати пред’явлення повноважень;

6) повноваження представників визначаються тільки міжнародними договорами;

7) це проміжний етап, що не має принципового значення для укладення договору.

2. Виберіть осіб, які вважаються такими, що представляють державу за своєю посадою під час укладення міжнародних договорів:

1) глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ — з метою здійснення всіх актів, що стосуються укладення договору;

2) голови дипломатичних представництв — з метою прийняття тексту договору між державою, що акредитує, і державою, при якій вони акредитуються;

Представники, що уповноважені державами представляти їх на міжнародній конференції, в міжнародній організації або в одному з її органів, — з метою прийняття тексту договору на такій конференції, в такій організації або в такому органі.

4) глави держав, глави урядів, глави парламентів і міністри — з метою здійснення всіх актів, що стосуються укладення договору;

5) голови дипломатичних і консульських представництв — з метою прийняття тексту договору між державою, що акредитує, і державою, при якій вони акредитуються;

6) члени парламенту і уряду з метою прийняття тексту договору між державою, що акредитує, і державою, при якій вони акредитуються;

7) спеціальні посли, наділені таким повноваженнями.

3. Відзначте три основні організаційно-правові форми підготовки узгодженого тексту договору:

1) звичайні дипломатичні канали;

2) міжнародні конференції;

3) міжнародні організації;

4) обговорення;

5) спеціальні примирні комісії;

6) надання добрих послуг;

7) консультації.

4. Виберіть правильно названі функції депозитарію:

1) зберігання міжнародного договору, додатків до нього, ратифікаційних грамот;

2) повідомлення учасників про кількість зданих ратифікаційних грамот і про набрання договором чинності, коли ця кількість досягне встановленого числа;

3) видання заінтересованим сторонам необхідні їм копії самого договору і додатків до нього, повідомлення про приєднання;

4) ведення переговорного процесу про укладення міжнародного договору;

5) сприяння усіма законними засобами пришвидшенню процесу ратифікації;

6) ведення нагляду за виконанням міжнародного договору його учасниками;

7) проводити міжнародні конференції.

5. Відповідно до законодавства України міждержавні договори України затверджуються …

1) Президентом України, про що приймається указ;

2) міжурядові договори затверджуються урядом України, про що приймається постанова;

3) міжвідомчі договори затверджуються у порядку, встановленому урядом України;

4) всі міжнародні договори затверджуються або погоджуються Президентом України;

5) в окремих випадках вони затверджуються безпосередньо під час його укладення;

6) ті, що укладаються головами дипломатичних представництв затвердженню не підлягають;

7) тільки тоді, коли вони укладаються на міжнародних конференціях.

6. Відзначте правильно вказані положення щодо реєстрації міжнародних договорів:

1) будь-який договір і будь-яка міжнародна угода, укладена будь-яким членом ООН мають бути зареєстровані в Секретаріаті;

2) неопубліковані міжнародні договори є обов’язковими до виконання;

3) неопубліковані міжнародні договори не визнаються органами міжнародного правосуддя, насамперед Міжнародним Судом ООН, і посилатися на них під час спору сторони не мають права;

4) міжнародні договори реєструються в Секретаріаті за бажанням їх сторін;

5) незареєстровані міжнародні договори є нікчемними;

6) міжнародні договори набувають чинності тільки з моменту їх реєстрації;

7) реєстрація міжнародних договорів відбувається кожного п’ятого року з моменту створення ООН.

7. Відзначте правильно вказані положення щодо пояснення принципу неухильного дотримання умов міжнародного договору:

1) учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору;

2) держава не має права укладати договори, що суперечать раніше прийнятим зобов'язанням за іншими договорами;

3) забороняється в односторонньому порядку припиняти дію міжнародного договору або змінювати його зміст;

4) жодна обставина зовнішнього характеру не може вплинути на обов’язок виконання учасником зобов’язань за міжнародним договором, навіть форс мажорні;

5) дозвіл на дострокове припинення міжнародного договору може дати тільки Міжнародний суд ООН;

6) держава може не виконувати договори, що суперечать раніше прийнятим зобов'язанням за іншими договорами;

7) учасник може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору;

8. Відзначте правильно вказані положення щодо припинення міжнародного договору:

1) припинення означає, що він утратив юридичну силу і більш не породжує для його учасників правових наслідків;

2) припинення договору не тягне анулювання наслідків дії договору;

3) припинення договору можливе відповідно до положень самого договору, виходу з нього, денонсації, у зв'язку з укладенням наступного договору, неможливості його виконання;

4) це анулювання міжнародного договору, що можливе за настання анулювальної умови;

5) це анулювання договору в односторонньому порядку, що забороняється;

6) припинення договору тягне анулювання наслідків дії договору;

7) припинення можливе тільки за рішенням міжнародної організації.

9. Відзначте правильно вказані положення щодо анулювання міжнародного договору в односторонньому порядку:

1) одностороннє припинення договору суперечить принципу pacta sund servanda і тому, за загальним правилом, недопустиме;

2) якщо інша сторона у договорі навмисне і систематично порушує договір, не виконує свої обов'язки за договором, він може бути анульованим;

3) анулювання, якщо воно належним чином мотивоване й обґрунтоване, не є протиправним;