В чому полягають основні функції Держпожнагляду?

Контролююча діяльність органів Держпожнагляду визначається наступними функціями:

здійснення контролю за додержанням проектними і будівельними організаціями протипожежних вимог, передбачених відповідними державними нормами і правилами при проектуванні, будівництві і реконструкції будівель, споруд і підприємств;

перевірка стану готовності пожежних підрозділів і служб населених пунктів, окремих підприємств та об’єктів господарювання;

участь у роботі державних комісій по прийняттю в експлуатацію будівель, споруд і підприємств;

розробка, разом із заінтересованими організаціями, правил пожежної безпеки при експлуатації будівель і виконанні будівельних робіт;

проведення пожежно-технічного обстеження об’єктів підприємств, небезпечних у пожежному і вибухопожежному відношенні;

розробка загальнодержавних правил пожежної безпеки, погодження проектів державних і галузевих стандартів, нормативно-технічних документів про пожежну безпеку;

проведення експертизи проектів на забудову об’єктів щодо їх відповідності нормативним актам з пожежної безпеки, випробовування нових зразків пожежонебезпечного обладнання і ін.;

перевірка стану профілактичної роботи на підприємствах і на окремих об’єктах.

Яку роботу здійснюють інспектори органів Держпожнагляду?

Інспектори Держпожнагляду в установленому порядку розробляють заходи щодо оснащення підрозділів пожежної охорони необхідними технічними засобами; здійснюють заходи щодо підвищення ефективності наукових досліджень відповідними організаціями з питань пожежного захисту і пожежної техніки; сприяють впровадженню нових засобів виявлення і гасіння пожеж на об’єктах господарювання; беруть участь у вирішенні питань щодо організацію пожежної охорони в населених пунктах; розробляють рекомендації щодо посилення пожежної безпеки в населених пунктах і на виробничих об’єктах; надають допомогу окремим підприємствам у навчанні робітників і службовців з питань пожежної безпеки; ведуть облік пожеж, аналізують їх причини і розробляють заходи по недопущенню їх виникнення; проводять розслідування причин пожежі і грубих порушень правил пожежної безпеки.

У разі виявлення недоліків інспектори видають керівникам об’єктів господарювання письмові розпорядження (приписи) на їх усунення. За невиконання приписів у зазначені строки і порушення правил пожежної безпеки винних притягають до відповідальності згідно з існуючими законами.

За порушення вимог пожежної безпеки, використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням винні посадові особи притягаються органами Держпожнагляду до адміністративної відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Якщо порушення правил пожежної безпеки мали тяжкі наслідки, винні особи притягаються до кримінальної відповідальності згідно з Кримінальним кодексом, який передбачає виправні роботи строком до 2 років, а у разі наявності людських жертв - позбавлення волі від 3 до 8 років.

У разі виявлення порушень правил пожежної безпеки Держпожнагляд має право припинити або заборонити роботу підприємств, експлуатацію будівель, споруд, виробничих дільниць, агрегатів до усунення виявлених недоліків.

Органи Держпожнагляду у своїй діяльності не залежать від будь-яких інших громадських органів, об’єднань, політичних формувань або органів виконавчої влади.

Вогнегасник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вогнегасники

Вогнега́сник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надмірного тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.

Вогнегасники є одним з найефективніших первинних засобів пожежогасіння.

Зміст [сховати] · 1 Типи вогнегасників · 2 Вогнегасники пінні · 3 Вогнегасники порошкові o 3.1 Використовувані вогнегасні порошки o 3.2 Типи порошкових вогнегасників § 3.2.1 Закачнi § 3.2.2 Газогенераторні § 3.2.3 Особливості застосування порошкових вогнегасників · 4 Вогнегасники газові · 5 Класи пожеж · 6 Примітки · 7 Література

[ред.]Типи вогнегасників

Вогнегасники розрізняють за способом спрацьовування:

· автоматичні — стаціонарно монтуються в місцях можливого виникнення вогню.

· ручні (приводяться в дію людиною) — розташовуються на спеціально оформлених стендах.

У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів:

· вуглекислотні,

· повітряно-пінні,

· порошкові,

· водні,

· аерозольні.

За обсягом корпуса:

· ручні малолітражні з обсягом корпуса до 5 л;

· промислові ручні з обсягом корпуса від 5 до 10 л;

· стаціонарні й пересувні з обсягом корпуса понад 10 л.

За способом подачі вогнегасного складу:

· під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;

· під тиском газів, що подаються зі спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;

· під тиском газів, закачаних у корпус вогнегасника;

· під власним тиском вогнегасного засобу.

По виду пускових обладнань:

· з вентильним затвором;

· із запірно-пусковим обладнанням пістолетного типу;

· з пуском від постійного джерела тиску.

Вогнегасники маркуються буквами, що характеризують вид вогнегасника, і цифрами, що позначають його місткість.

[ред.]Вогнегасники пінні

Призначені для гасіння пожеж вогнегасними пінами: хімічної або повітряно-механічної. Хімічну піну одержують із водних розчинів кислот і лугів, повітряно-механічну утворюють із водних розчинів і піноутворуючих речовин потоками робочого газу: повітря, азоту або вуглекислого газу. Хімічна піна складається з 80 % вуглекислого газу, 19,7 % води й 0,3 % піноутворуючої речовини, повітряно-механічна приблизно з 90 % повітря, 9,8 % води й 0,2 % Піноутворювачі.

Пінні вогнегасники застосовують для гасіння піною загорянь, що починаються, майже всіх твердих речовин, а також горючих і деяких легкозаймистих рідин на площі не більш 1 м². Гасити піною електричні установки, що загорілися, і електромережі, що перебувають під напругою, не можна, тому що вона є провідником електричного струму. Крім того, пінні вогнегасники не можна застосовувати при гасінні лужних металів натрію й калію, тому що вони, взаємодіючи з водою, що перебуває в піні, виділяють водень, який підсилює горіння, а також при гасінні спиртів, тому що вони поглинають воду, розчиняючись у ній, і при влученні на них піна швидко руйнується. Сучасні пінні вогнегасники використовують у якості газотвірного реагенту азид натрію, який легко розкладає з виділенням великої кількості азоту.

ДО недоліків пінних вогнегасників ставиться вузький температурний діапазон застосування (5-45 °C), висока корозійна активність заряду, можливість ушкодження об'єкта гасіння, необхідність щорічного перезарядження.

[ред.]Вогнегасники порошкові

Порошкові вогнегасники діляться на:

· вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежа класів A,B,C,E;

· вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежа класів B,C,E.^[1]

Є найбільш універсальним по області застосування й по робочому діапазоні температур (особливо із зарядом типу ABCE), якими можна успішно гасити майже всі класи пожеж, у тому числі й електроустаткування, що перебуває під напругою 1000 В. Вогнегасники не призначені для гасіння загорянь лужних і лужноземельних металів й інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу повітря.

[ред.]Використовувані вогнегасні порошки

Вогнегасні порошки — це мінеральні солі з різними добавками, що перешкоджають злежуванню й комкуваню. Як основу для вогнегасних порошків використовують фосфорноаммонійні солі (моно-, диаммонійфосфати, аммофос), карбонат і бікарбонат натрію й калію, хлориди натрію й калію й ін. Як добавки — кремнеорганічні сполуки, аеросил, біла сажа, стеарати металів, нефелин, тальк й ін.

Порошки зберігають у спеціальних упакуваннях, охороняючи їх від зволоження. Під час зберігання порошки хімічно неактивні, не мають абразивну дію. При впливі вогнегасного порошку на чорні й кольорові метали при нормальній вологості корозії не відбувається. Корозія металів протікає тільки при змочуванні (зволоженні) порошку на металевих поверхнях. Вплив порошку на лакофарбові поверхні не відзначено.

Загальний клас небезпеки вогнегасного порошку — 3, 4.

[ред.]Типи порошкових вогнегасників

Порошкові вогнегасники можна розділити на закачнi й газогенераторнi.

[ред.]Закачнi

Заряджені вогнегасним порошком й інертним газом під тиском до 16 атм. Це може бути азот, вуглекислота або повітря. Даним типом вогнегасника можливе гасіння пожеж класу А, В, З або ВР залежно від виду застосовуваного порошку. У конструкцію даного вогнегасника входить запірний пристрій, що дозволяє відкривати й закривати його простим рухом руки, не прикладаючи особливих зусиль. Перевагою даного типу вогнегасника є манометр, установлений на голівці вогнегасника, який показує ступінь його працездатності (на відміну від газогенераторного вогнегасника).

[ред.]Газогенераторні

Принцип дії полягає у використанні енергії генерованого газу для аерування викиду вогнегасної речовини.

Призначені для комплектації легкових автомобілів. Цей вид вогнегасника також може застосовуватися в побутових умовах з метою первинного засобу гасіння пожеж класу А, В, З, а також електроустановок, що перебувають під напругою до 1000 У, це вже залежить від марки вогнегасного порошку. Клас А — гасіння твердих речовин, В — горючих рідин або твердих тіл, що плавляться, З — горючих газів.

Гасіння може проводитися як на відкритому повітрі, так й у приміщеннях.

[ред.]Особливості застосування порошкових вогнегасників

· Відсутність при гасінні охолоджуючого ефекту, що може привести до повторного запалення вже погашеного пального від нагрітих елементів будівельних конструкцій або устаткування;

· Значне забруднення порошком об'єкта, не дозволяє використати порошкові вогнегасники для захисту обчислювальних залів, електронного устаткування, електричного устаткування з обертовими елементами, музейних експонатів тощо.

· У результаті утворення порошкової хмари при гасінні утвориться багато пилу і різко знижується видимість (особливо в приміщеннях невеликого розміру);

· Маючи високу дисперсність, вогнегасні порошки при зберіганні проявляють схильність до комкання й злежування, що може призвести до втрати вогнегасної здатності. Тому при використанні порошків у вогнегасниках необхідно суворо дотримуватися рекомендованого режиму зберігання.

[ред.]Вогнегасники газові

До їхнього числа відносяться вуглекислотні, у яких у якості вогнегасної речовини застосовують зріджений диоксид вуглецю (вуглекислоту), а також аерозольні й вуглекислотно-брометиловi, зарядом у яких слугує галойодованi вуглеводні, при подачі яких у зону горіння гасіння наступає при відносно високій концентрації кисню (14-18 %).

Вуглекислотні вогнегасники випускаються як ручні, так і пересувні. Ручні вогнегасники однакові по пристрої й складаються зі сталевого високоміцного балона, у горловину якого вкручене запірно-пусковий пристрій вентильного або пістолетного типу, сифонної трубки, що служить для подачі вуглекислоти з балона до запірно-пускового пристрою, і раструба. Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника необхідно направити раструб на вогнище пожежі й відвернути до відмови маховичок або натиснути на важіль запірно-пускового пристрою. При переході вуглекислоти з рідкого стану в газоподібне відбувається збільшення її обсягу в 400–500 разів, супроводжуване різким охолодженням до температури −72 °C і частковою кристалізацією; щоб уникнути обмороження рук не можна доторкатися до металевого розтруба. Ефект полум'ягасіння досягається подвійно: зниженням температури вогнища загоряння нижче крапки запалення, і витисненням кисню із зони горіння негорючим вуглекислим газом.

[ред.]Класи пожеж

Встановлено чотири класи пожежі, а також їх символи:

клас A — горіння твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас B — горіння рідин або твердих речовин, які розтоплюються;

клас C — горіння газоподібних речовин;

клас D — горіння металів та їх сплавів.

Крім цих чотирьох класів Правилами пожежної безпеки в Україні введено ще додатковий п'ятий клас (E), прийнятий для позначення пожеж, пов'язаних з горінням електроустановок.

[ред.]Примітки