Правила модульно-рейтингового оцінювання знань

Звітність студента – екзамен. Загальна трудомісткість дисципліни – 100 балів, із них до 50 балів студент може отримати впродовж семестру, решта 50 балів припадає на підсумковий контроль.

За видами навчальної діяльності бали, отримані впродовж семестру, розподіляються наступним чином (розподіл орієнтовний):

· виступи на семінарах або індивідуальні співбесіди на консультаціях – 50%;

· самостійна робота з вивчення матеріалу підручника або виконання індивідуальних завдань дослідницького характеру (за вибором) – 50%.

За змістовними модулями трудомісткість дисципліни розподіляється пропорційно до їхнього обсягу.

1. Інтегральне оцінювання знань включає такі види контролю:

· виступ на семінарському занятті – до 3 балів (відповідно до отриманої оцінки за трибальною шкалою – 1, 2, 3), так само оцінюються письмові контрольні роботи або результати тестувань, котрі викладач може проводити під час семінарів;

· доповнення на семінарському занятті – 1 бал за кожний змістовний виступ (у сукупності за семінарське заняття студент максимально може заробити 5 балів);

· виконання індивідуальних завдань –0,5 балів за кожну вірну відповідь на питання.

· самостійна робота з вивчення матеріалу підручника – перевіряється тестуванням, максимальна кількість балів -5.

Присутність на лекціях і семінарах не оцінюється в балах. Пропуски занять підлягають обов’язковому відпрацюванню в індивідуальному порядку під час консультацій. Пропущене заняття має бути відпрацьоване упродовж двох наступних тижнів, при тривалій відсутності студента на заняттях з поважної причини встановлюється індивідуальний графік відпрацювання пропусків, але не пізніше початку екзаменаційної сесії.

Систематичні пропуски занять без поважної причини (у разі неявки більше, ніж на 1/3 аудиторних занять) і без вчасного відпрацювання караються нарахуванням «штрафних» балів (до 10 максимально).

Участь студентів у науковій роботі кафедри історії заохочується нарахуванням додаткових балів (до 5 максимально).

2. Підсумковий контроль (екзамен) здійснюється у формі письмового тесту. Останній складається з закритої частини (5 питань – максимальна сукупна оцінка 10 балів) та відкритої частини (3 теоретичні питання – максимальна сукупна оцінка 30 балів).

3. Загальні основи оцінки знань студентів:

· відповідь студента (на семінарському занятті, на теоретичні питання під час здійснення підсумкового контролю) має відповідати вимогам методологічних принципів історичної науки – об’єктивності та історизму;

· студент вільний в оцінці історичних подій, явищ, фактів.

4. Критерії конкретних оцінок:

· оцінка «відмінно» – повна безпомилкова відповідь на питання, що демонструє глибокі знання програмного матеріалу, здобуті за підручниками, спеціальною та додатковою літературою, вільне володіння матеріалом, знання основних теорій, концепцій;

· оцінка «добре» – тверді знання програмного матеріалу, здобуті за підручниками, спеціальною та додатковою літературою, знайомство з різноманіттям концептуальних, теоретичних підходів (допускаються несуттєві неточності);

· оцінка «задовільно» – знання основного програмного матеріалу, здобуті за підручниками, труднощі у володінні ним за умов теоретичних, концептуальних суперечностей (можливі суттєві неточності, помилки);

· оцінка «незадовільно» – прогалини в знаннях основного матеріалу або необ’єктивне чи антиісторичне висвітлення питань.

5. При визначенні підсумкової оцінки складаються результати з усіх видів контролю. Сума балів відповідає наступним оцінкам:

 

Сума балів	Оцінка за нац. шкалою	Оцінка ЕСТS	Визначення
91–100		А	ВІДМІННО (навчальний матеріал засвоєно якісно і в повному обсязі)
81–90		В	ДУЖЕ ДОБРЕ (навчальний матеріал засвоєно якісно і в майже повному обсязі)
71–80		С	ДОБРЕ (навчальний матеріал засвоєно майже в повному обсязі, однак недостатньо якісно)
61–70		D	ЗАДОВІЛЬНО (навчальний матеріал в основному засвоєно)
51–60		Е	ДОСТАТНЬО (результат навчання задовольняє мінімальним вимогам)
31–50		FХ	НЕЗАДОВІЛЬНО (необхідна серйозна додаткова робота студента для підготовки до складання іспиту)
0–30		F	НЕЗАДОВІЛЬНО (необхідне повторне вивчення всього курсу)

5. У випадку неявки студента на екзамен у відомість обліку успішності проставляється оцінка за МРОЗ.

6. Студенти, які не набрали необхідної кількості балів для зарахування дисципліни або претендують на вищу оцінку, мають право складати іспит із усього курсу на загальних підставах.

ІІ. Індивідуальна та самостійна робота студента

1. Метою індивідуальної та самостійної роботи студента є, навчитися користуватися бібліотечними фондами і каталогами, працювати з історичними та літературними джерелами, аналізувати матеріал, порівнювати різні наукові концепції та робити висновки, складати конспекти.

Види самостійної роботи студента:

- опрацювання лекційного матеріалу;

- підготовка до семінарських занять;

- опрацювання тем курсу, які виносяться на самостійне вивчення, за списками літератури, рекомендованими в робочій навчальній програмі дисципліни;

- вивчення запропонованих тем і підготовка до виконання контрольної роботи (тестування);

- відвідування консультацій (згідно графіку консультацій кафедри);

- підготовка до складання іспиту за контрольними питаннями.

Види індивідуальної роботи студента:

- виконання індивідуальних завдань;

- виконання доручень науково-дослідницького характеру (підготовка доповіді на студентську або загальноуніверситетську наукову конференцію, написання наукової статті або тез виступу, підготовка й участь у конкурсі студентських наукових робіт).

Основною формою самостійної роботи студентів є самостійне вивчення спеціально визначених питань із курсу історії України, які виділяються кафедрою і не виносяться на аудиторні заняття. До кожного із цих питань підібрано список літератури для обов’язкового опрацювання, що включає підручники, навчальні посібники, монографії, наукові статті, матеріали преси. Після вивчення визначених тем, студенти пишуть контрольну роботу (тестування).

Кожен студент також отримує свій варіант індивідуальної роботи і опрацьовує його самостійно (письмова відповідь на питання), який перевірюється викладачем.(додаток А).

Опрацювання будь-якого питання рекомендується починати з вивчення відповідного розділу одного з підручників з історії України. Це дасть можливість визначити місце даного історичного явища чи події в загальноісторичному контексті, проаналізувати його причини та наслідки. Склавши для себе загальну картину, бажано з’ясувати особливості висвітлення питання в інших підручниках. Тільки після цього можна приступати до ознайомлення з першоджерелами, які рекомендовані в списку літератури, публікаціями в наукових виданнях, монографіями. Насамкінець рекомендується звернутися до публікацій у пресі, котрі носять полемічний характер, що дозволить розширити погляд на розуміння проблеми, помітити сильні й слабкі сторони в її висвітленні та аргументації. Завершуючи опрацювання літератури, слід обміркувати причини одно - чи різноманітності підходів до вивчення даного питання, виділити концепцію, яка здається найбільш вірогідною та краще аргументованою і якої можна дотримуватися в подальшій роботі.

Для полегшення розуміння студентами спеціальних термінів та понять, у даній методичній розробці подається глосарій (додаток Б).

ІІІ. Питання для самостійного вивчення студентами

 

Велика Руїна i поділ України в другій половині XVII ст.

Ключові терміни та поняття

Гайдамаки, Гетьманщина, козацька старшина, Малоросія, опришки, спадкоємний гетьманат, Руїна, Хмельниччина.

Література

 

Гiйом Левасер де Боплан. Опис України. – Львів, 1990. – 320 с.

Гавриленко І.М. Історія України: Курс лекцій. – Полтава: АСМІ, 2004. – С.80-89.

Дорошенко Д.I. Iсторiя України: У 2-х т. – Т.I. – К., 1991. – 450 с.

Історія України: нове бачення. У 2-х т. / За ред. В.А. Смолія. – Т.1. – К., 1998. – 346 с.

Iсторiя України. Курс лекцій: У 2-х книгах / Кер. автор. кол. Л.Г. Мельник. Кн.1. – К., 1991. – С.243-247, 285-287.

Крип'якевич I.П. Iсторiя України. – Львів: Світ, 1990. – 450 с.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1992. – С.128-144.