Критерії оцінки індивідуальних науково-дослідних завдань

 

Методологія процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студена при кредитно модульній системі організації навчального процесу полягає в його переорієнтації з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота розглядається як один з основних компонентів навчальної діяльності.

Різновидністю індивідуальних завдань, яка відповідає інноваційним технологіям навчання, є індивідуальна науково-дослідна робота студента. Це самостійне наукове дослідження на тему проблемно-пошукового характеру, в якому слід дотримуватись основних вимог до наукових робіт такого рівня. Максимальна кількість балів для його оцінювання – 40 балів.

40 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- робота є оригінальним самостійним дослідженням, у якому відбито творчий пошук студента, його вміння нестандартно мислити, працювати з науковими джерелами, висуваючи при цьому власні гіпотези з досліджувальних проблем;

- при описі результатів повністю дотримано вимоги до структури роботи, до викладу думки та до технічного оформлення тексту, а саме:

1. Структура дослідження:

а) план;

б) вступ, який містить наступні позиції:

- актуальність проблеми;

- мета роботи;

- завдання (кожному з поставлених завдань має відповідати певна частина роботи);

- наукова новизна дослідження (відібрано новий матеріал для аналізу, здійснено уточнення певних наукових понять тощо);

в) основна частина регламентована поділом на глави, в кожній з яких реалізується одне із завдань, сформульованих у вступі. Усі структурні частини роботи композиційно завершені;

г) висновки;

д) тези – короткий виклад основних результатів дослідження;

є список літератури укладений в алфавітному порядку відповідно до зразків оформлення посилань, рекомендованих ВАК України для робіт наукового характеру. У роботі використано найновіші досягнення науки з означуваних проблем.

2. Виклад думки:

а) аргументація думки.

У роботі продемонстровано індуктивні й дедуктивні методи при викладі наукових гіпотез, використано обґрунтовані посилання на відповідні джерела, теоретичні роздуми, проілюстровано конкретними прикладами;

б) ілюстрування думки.

Для ілюстрації авторських тверджень застосовано найбільш показові, найбільш переконливі приклади, частину яких піддано детальному аналізу.

3. Технічне оформлення роботи.

Дотримано основних вимог до оформлення наукових робіт:

– текст набрано на комп’ютері (шрифт 14, інтервал 1.5, розмір полів: верхнє – 2,5, ліве – 3,5, нижнє – 3, праве – 1);

– нумерація сторінок зверху справа;

– кожен з основних розділів роботи розпочато з нової сторінки;

– посилання в тексті оформлено за зразком: [10. с.32], де 10 – номер джерела у списку літератури, с. 32 – номер сторінки;

– робота має охайний вигляд, її переплетено або подано для перевірки в папці.

25-39 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- наукове дослідження студента виконане на достатньо високому рівні, але має незначні недоліки в технічному оформленні, укладанні списку літератури, стилістиці тексту;

- робота має чітку структуру, думки логічно аргументовані, використано широкий арсенал наукових джерел;

- основна частина демонструє реалізацію поставлених завдань;

- висновки ілюструють наукову новизну отриманих результатів.

15-24 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- робота чітко структурована, але у викладі простежується неточне розуміння деяких наукових понять і категорій, мало цитувань з наукових джерел;

- мета роботи в цілому досягнута, але завдання реалізовані не повністю;

- допущено недоліки в оформленні посилань, укладанні списку використаної літератури;

- у викладі думки недостатньо продемонстровано власне бачення проблеми, аргументацію власної наукової гіпотези.

8-14 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- дослідження в цілому має серйозні недоліки у структурі, характерні викладу думки й технічному оформленні, але відповідає вимогам щодо обсягу, змісту обраного матеріалу, добору наукових джерел.

1-7 бали за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- робота не відповідає переважній більшості вимог до наукових досліджень, але має структуру, у списку літератури зазначено більше трьох джерел;

- роботу виконано акуратно, дотримано більшість вимог до технічного оформлення тексту.

6.3. Критерії оцінки знань та вмінь з самостійної роботи студентів

Самостійна робота студента – це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

Метою самостійної роботи студента є засвоєння в повному обсязі навчальної програми та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця високої кваліфікації.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з дисципліни «Релігієзнавство» може виконуватися у бібліотеці, навчальних аудиторіях, комп’ютерних лабораторіях, а також у домашніх умовах.

При контролі виконання завданьдля самостійного опрацювання оцінці можуть підлягати:

- самостійне опрацювання окремих тем дисципліни в цілому чи окремих питань;

- рішення ситуаційних завдань;

- підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів.

Перелік завдань для самостійної роботи студентів, її організація та звітність, терміни виконання, форми контролю, методи та кількість балів, які може отримати студент за виконання завдань з самостійної роботи, визначаються кафедрою під час розробки робочої навчальної програми дисципліни (розділу «Самостійна робота студентів»).

Підсумкова кількість балів, набрана студентами за виконання завдань з самостійної роботи, є однією з складових поточної успішності студентів з дисципліни і при виставленні загальної кількості балів за поточну успішність додається з балами, одержаними за виконання інших видів поточної навчальної роботи.

Самостійна робота згідно з робочою навчальною програмою оцінюється в діапазоні від 0 до 20 балів.

20 балів за самостійну роботу ставиться тоді, коли студент систематично, у повному обсязі і правильно виконує всі завдання.

15-19 балів за самостійну роботу ставиться тоді, коли самостійна робота виконується систематично, але студент допускає незначні помилки при виконанні завдань, обсяг виконаних завдань становить не менш ніж 80% від загального обсягу.

10-14 балів за самостійну роботу ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає від 40% до 60% від загального обсягу.

8-13 балів за самостійну роботу ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає від 20% до 40% від загального обсягу.

1-7 балів за самостійну роботу кожного змістового модулю ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає не менше 10% від загального обсягу.

0 балів за самостійну роботу кожного змістового модулю ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає велику кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає менше 10% від загального обсягу.

Список рекомендованої літератури

 

Основна література

 

1. Бублик С.А. Релігієзнавство. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

2. Закович М.М. Релігієзнавство. – К.: Вища школа, 2000.

3. История философии. В кратком изложении. //Под ред. И.И. Богута. – М.: Мысль, 1991.

4. Калінін Ю.А., Лубський В.І. Релігієзнавство: Курс лекцій. – К.: Віпол, 1996.

5. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. – К.: Наукова думка, 1995.

6. Костенко А.А. Религиоведение. – Харьков, 1996.

7. Лубський В.І., Бурлак С.М. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Академія, 2000.

 

Додаткова література

 

1. Антонова О.А. Католицизм и искусство ХХ века. – М.: Мысль, 1985.

2. Атеистический словарь. – М.: Политиздат, 1986.

3. Балаев М.А. Ислам: происхождение и эволюция. Роль в общественной жизни. – Баку, 1992.

4. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1989.

5. Буддизм. /Сост. Я.В. Боцман. – Харьков: Фолио, 2001.

6. Васильев Л.С. История религии Востока. – М., 1988.

7. Вонг Е. Даосизм. – М.: Гранд, 2001.

8. Габинский Г.А. Божественное и человеческое. – М.: Политиздат, 1989.

9. Гордиенко Н.С. Современная православная церковь. – Л., 1986.

10. Григулевич И.Р. Пророки “новой истины”. – М.: Политиздат, 1983.

11. Губман Б.Л. Современная католическая философия: Человек и история. – М., 1988.

12. Гуревич П.С. Нетрадиционные религии на Западе и восточные культы. – М., 1985.

13. История и теория атеизма. – М.: Мысль, 1982.

14. Інжиєвський Ю.Ф., Рабіков В.М. Православні свята. – К.: Політвидав, 1986.

15. Карпушин И.Н. Искусство и религия. – М.: Политиздат, 1991.

16. Каутский К. Происхождение христианства. – М.: Политиздат.

17. Краткий атеистический словарь. – М.: Наука, 1994.

18. Краткий словарь-справочник. Христианство. – Л.: Лениздат, 1991.

19. Крывелев И.А. Библия (историко-критический анализ). – М.: Политиздат, 1992.

20. Кун Н.А. Легенды и мифы Древней Греции. – М., 1989.

21. Ламонт К. Иллюзия бессмертия. – М.: Политиздат, 1994.

22. Ларичев В.Е. Прозрение. – М.

23. Мень А. Мир Библии. – М., 1990.

24. Моя жизнь во Христе. Извлечение из дневника протоиерея Иоанна Ильича Сергиева. – М.: Лествица, 1998.

25. Настольная книга атеиста. – М.: Политиздат, 1981.

26. Низовский А.Ю. У истоков мировых религий. – М.: Вече, 2002.

27. Нюстрем Э. Библейский словарь. – СПб., 2002.

28. Огієнко І.І. Українська церква. //Нариси з історії української православної церкви: В 2-х т. – К.: Україна, 1993.

29. Основы научного атеизма. – М.: Мысль, 1961.

30. Панова В.Ф. Жизнь Мухамеда. – М., 1991.

31. Позинский С.Г. История папства. – М., 1986.

32. Реан Э. Жизнь Иисуса. – М.: Наука, 1991.

33. Религии мира. - М.: Эксмо-Пресс, 2001.

34. Рижский М.И. Библейские пророки и пророчество. – М., 1987.

35. Скубицкий М.М. Мировоззрение, естествознание, теология. – М.: Политиздат, 1986.

36. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

37. Угринович Д.М. Искусство и религия. – М.: Политиздат, 1982.

38. Угринович Д.М. Психология религии. – М.: Политиздат, 1986.

39. Эволюция современного пятидесятничества. – Львов, 1985.

40. Яблоков И.Н. Основы религиоведения. – М.: Высшая школа, 2001.

41. Яковлев Е.Г. Искусство и мировые религии. – М.: Высшая школа, 1985.