Мотивація — це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації.

Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

Названі функції управління потребують прийняття рішень; для їх здійснення необхідна комунікація, тобто обмін інформацією, яка необхідна для прийняття правильного рішення.

 

1,9 Інформаційна система, що забезпечує роботу державної системи управління, має свої особливості. Головним з них є те, що: 1) інформаційна система забезпечує багаторівневу ієрархічну структуру управління; 2) структура управління крім ієрархічних зв'язків має зв'язки, що формують взаємодію об'єктів, які не підпорядковані один одному; 3) обсяг, характер і зміст інформації, що подаються, мають бути розраховані на відповідний рівень і відповідне завдання; 4) інформаційна система має постійно ураховувати специфіку, що цілі і завдання інформаційного забезпечення спрямовані на кінцевий продукт — зберігання здоров'я населення України; 5) інформаційна система має мати відповідний зміст для можливого (необхідного) інтегрування цієї системи з інформаційною системою управління народним господарством.

 

1,10 Інформацíйна систéма — сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. Таке визначення може бути задовільним тільки при найбільш узагальненій і неформальній точці зору і підлягає подальшому уточненню. Інформаційні системи діють в Україні під назвою «автоматизовані системи (АС)».

Структура ІС. Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу: засоби фіксації і збору інформації; засоби передачі відповідних даних та повідомлень; засоби збереження інформації; засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Класифікація. За ступенем автоматизації: виділяють ручні, автоматизовані й автоматичні інформаційні системи.

Ручні ІС характеризуються тим, що всі операції з переробки інформації виконуються людиною. Автоматизовані ІС

частина функції (підсистем) керування або опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина — людиною.

Автоматичні ІС усі функції керування й опрацювання даних здійснюються технічними засобами без участі людини

За сферою призначення: Економічна ІС — інформаційна система призначена для виконання функцій управління на підприємстві; Медична ІС — інформаційна система призначена для використання в лікувальному або лікувально-профілактичному закладі; Географічна ІС — інформаційна система, забезпечуюча збір, збереження, обробку, доступ, відображення і розповсюдження даних;

За місцем діяльності ІС: наукові ІС — призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, керування експериментом. ІС автоматизованого керування — призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розроблювачів нової техніки (технології). Такі ІС допомагають здійснювати: розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва; різноманітні інженерні розрахунки (визначення технічних параметрів виробів, видаткових норм — трудових, матеріальних і т. д.); створення графічної документації (креслень, схем, планувань); моделювання проектованих об'єктів; створення керуючих програм для верстатів із числовим програмним керуванням. ІС організаційного керування — призначені для автоматизації функції адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу відносяться ІС керування як промисловими (підприємства), так і непромисловими об'єктами (банки, біржа, страхові компанії, готелі і т. д.) і окремими офісами (офісні системи).

ІС керування технологічними процесами — призначені для автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо). Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з іншої — з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію. За функціональним призначенням: Керувальні (АСКТП, АСКВ); Проектувальні (САП); Наукового пошуку (АСНД, експертні системи); Діагностичні, моделювальні; Систем підготовки прийняття рішення (СППР).

 

2.1 Методи і моделі визначення ефективності використання інформаційних систем. Аналіз літератури та практичного стану питання показує, що до теперішнього часу вітчизняні та закордонні вчені

напрацювали різноманітні підходи до оцінки, в тій чи іншій формі, результатів впровадження інформаційних систем. Кожному з них притаманні певні переваги, недоліки, особливості застосування, обсяг необхідних вхідних даних, рівень обґрунтованості, глибини, достовірності результатів. При цьому загальновизнаним є розподіл пропонованих методів і моделей на якісні, фінансово-економічні та статистико-ймовірнісні. Кожна з цих груп має як сильні, так і слабкі сторони, і її застосування доцільне у відповідних умовах з урахуванням поставлених завдань, наявних ресурсів, вимог до отримуваних рішень. Так, врахування лише фінансово-економічних показників залишає без уваги довгострокові організаційні, інфраструктурні, соціально-психологічні і їм подібні результати. Ймовірносно-статистичні підходи й методи передбачають і вимагають наявності достовірних вхідних даних, однак необхідні значні за обсягами масиви інформації, особливо, якщо це стосується компанії-конкурентів, стану ринків, переваг споживачів, часто є недосяжними. Збір статистики стає важковиконуваною, громіздкою, затратною за фінансовими, часовими, людськими ресурсами, задачею, особливо для вузьких, специфічних галузей бізнесу й

господарської діяльності. Труднощі виникають внаслідок необхідності прогнозування в умовах нерепрезентативності вибірок, невпевненості в справедливості окремих наявних оцінок. В таких умовах достатньо прийнятними стають якісні методи, а найбільш правильним рішенням – їх сполучення з сучасним математичним апаратом, здатним адекватно відобразити невизначеності ринку, споживачів і клієнтів, недостатність статистичної інформації, нечислові, нечіткі поняття й оцінки. Серед них – нейронні мережі, мурашині й генетичні алгоритми, нечітко-множинні підходи. Доцільність та можливість застосування, зокрема, апарата теорії нечітких множин визначається тим, що результативність впровадження і використання інформаційних систем значною мірою вимірюється опосередковано, суб’єктивно, індивідуальними експертними оцінками, коли зміни оцінок від негативних до позитивних носять безперервний характер. В той же час нечітке моделювання дозволяє формалізувати і отримати числову інтерпретацію нечітких, лінгвістичних понять й оцінок для подальшої їх обробки та подальшого прийняття необхідних організаційно-управлінських та комерційних рішень. Суттєвою перевагою застосування теорії нечітких множин останнім часом стала поява достатньої кількості спеціалізованого програмного забезпечення, що зробило можливим розробку і практичне застосування нечітких моделей безпосередньо самими

керівниками підприємств, топ-менеджерами, іншими особами, що приймають рішення.

2.11 Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.
Ефект (від лат. еffectus – виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними або квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо. У тому випадку коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект. Економічний ефект – виражений у вартісній (грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів).

2.12 Економічний аналіз оцінює проект з погляду відповідності його результатів стратегії розвитку та економічним цілям країни. Визначення економічних цілей країни є прерогативою уряду. Досвід проведення економічного аналізу підтвердив, що під час відбору проектів найпоширенішими економічними цілями національного розвитку є: • створення у країні доданої вартості; • надходження або економія іноземної валюти; • розвиток інфраструктури; • створення нових робочих місць;• підготовка кваліфікованих кадрів; • залучення і використання місцевих ресурсів.

Потенційна ефективність проекту визначається з погляду можливості досягнення поставлених цілей у результаті здійснення проекту. Відсіювання проектів відбувається у разі невідповідності проекту тим завданням, які вирішуються нацією на даному етапі її розвитку. Тому оцінка економічної привабливості проекту є для аналітика не менш важливою, ніж оцінка економічної ефективності проекту.

Оцінка економічної привабливості проекту проходить три послідовні етапи:

I етап – встановлюються цілі розвитку і визначається їх пріоритетність. Критерії порівняння проектів: необхідна величина інвестицій; значення доданої вартості, створеної в результаті проекту; зменшення використовуваних валютних ресурсів; сума платежів за використанням місцевих ресурсів.

II етап – розраховується кількісне значення встановлених раніше критеріїв, що дає змогу вимірювати ступінь сприяння проекту досягненню економічних цілей розвитку.

На заключному, III етапі оцінки привабливості проекту розраховується середньозважена величина індексів проекту за такими показниками: 1) необхідні інвестиції на одне робоче місце; 2) одержання додаткової вартості; 3) заощадження іноземної валюти; 4) дохідність проекту у відсотках.

Метою вимірювання економічної ефективності є оцінка ефективності використання дефіцитних ресурсів суспільства в рамках проекту

це Е – економічна ефективність проекту; – приріст економічних вигід; – приріст економічних витрат.

2.13 Ефективність інформаційної системи визначається порівнянням одержаних результатів від функціонування цієї системи і затрат усіх видів ресурсів, необхідних для створення, дії та розвитку цієї системи. Ефективність таких систем у грошовому вираженні визначається у вигляді трьох основних показників: річного економічного ефекту; розрахункового коефіцієнта ефективності капітальних затрат, які пішли на розробку і впровадження системи; терміну окупності капітальних затрат, які пішли на розробку та впровадження системи.

 

3.1 Нині існує декілька різноманітних способів оцінки ефективності інформаційних проектів й функціонування інформаційної системи (ІС) компанії в цілому, серед яких можна виокремити

два принципових підходи: фінансовий, що надає вартісну оцінку будь якої компоненти інформаційної системи, і змішаний, що містить фінансову й не фінансову складові. За першим підходом не можна охарактеризувати ефект від застосування ІКТ у фірмі в цілому, насамперед через те, що ціла низка його наслідків носить якісний характер, наприклад, підвищення лояльності клієнтів і ділерів. Останнє, без сумніву, має великий вплив на доходи фірми, але у вартісному виразі не вимірюється. Нематеріальні активи утворюють нині велику частку основного капіталу більшості підприємств в інформаційних суспільствах, через це оцінювати IT- ефект у грошовому виразі недостатньо.