Семінарських і практичних занять з навчальної дисципліни

“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

напряму 0304 „Право” за спеціальністю 6.030402 „Правознавство”

Денна форма навчання (контракт)

 

 

Розробники:

кандидат медичних наук,

доцент Воронов М.В.

в.о. начальника кафедри

Лумеровський С.В.,

викладач кафедри

Чугунов М.О.

 

Обговорено

На засіданні кафедри ТСП

протокол №1

від 3 серпня 2009 р.

 

Луганськ-2009

Організаційно-методичні рекомендації

Навчальна система вищих навчальних закладів МВС України містить різноманітні методи роботи викладачів з студентами (слухачами). Належне місце серед цих форм навчальної роботи займають семінарські, практичні та індивідуальні заняття.

Семінарські заняття

Семінарські заняття в навчальному процесі проводяться для поглибленого вивчення дисципліни та оволодіння її методологічними основами.

Семінар - це вид навчальних занять, на якому викладач організує обговорення студентами (слухачами) питань програмного матеріалу. Семінари сприяють розвиткові творчої самостійності студентів (слухачів), поглибленню їх інтересу до науки і до наукових досліджень, вихованню педагогічного такту, розвитку культури мови, формуванню навичок і вмінь публічних виступів, участі в дискусіях. Семінарське заняття є важливим чинником не тільки для перевірки знань, але і для досягнення високого рівня знань на основі правильних суджень і висновків.

Головна мета семінарських занять – закріпити теоретичні знання, розвивати пізнавальну активність, самостійність, професійно використовувати знання в навчальній обстановці.

У вищій школі сформувалися три основних види семінарських занять:

ü семінар, головна мета якого поглиблене вивчання ряду питань дисципліни, тематично (по змісту) зв'язаних з навчальною програмою;

ü підсумковий семінар з базових розділів навчальної дисципліни або з всієї дисципліні в цілому. На ньому розглядаються питання, які є стержневими для дисципліни, важливими в методологічному відношенні або відносяться до значних проблем, для рішення яких необхідно використовувати великий матеріал. Такі семінари звичайно плануються чотиригодинними і їх рекомендовано проводити старшим викладачам;

ü семінар дослідницького типу з тематикою з окремих часткових проблем науки для заглибленої їх обробки. Іноді семінар такого типу називають спецсемінаром (науковим семінаром).

Форми проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту, особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, складу студентів (слухачів).

Розрізняють дві основних форми проведення семінару:

ü розгорнута бесіда по складеному і заздалегідь доведеному студентам (слухачам) плану;

ü невеликі доповіді студентів (слухачів) з наступним їх обговоренням також за планом, раніше доведеним учасникам семінару.

В плані звичайно відображається, в якій формі передбачається виступ студентів (слухачів). Це можуть бути реферати, короткі доповіді, рецензії та ін.

Самостійну роботу доцільно починати з вивчення тексту лекції, потім прочитати і законспектувати в зошиті для семінарів відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати потрібно уважно, докладно і критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове слово, вислів необхідно обов'язково усвідомити його зміст. Не зробивши цього, студент (слухач) ризикує неправильно зрозуміти значення слова, висліву або всього тексту, тому доцільно користуватися словниками або іншими допоміжними джерелами.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти (слухачі) повинні використовувати інші видання й особливо періодичні видання.

Оволодіння положеннями курсу передбачає не тільки міцне засвоєння тих або інших категорій, характерних рис і ознак. Готуючись до семінару необхідно звернути увагу на ключові поняття, що властиві зазначеним темам, і засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті необхідно так побудувати свій виступ, щоб виділити його основні фактори:

ü чітке формулювання теоретичного положення;

ü обґрунтування цього положення і розкриття характерних ознак і особливостей;

ü аргументація та ілюстрація теоретичних положень конкретними фактами;

ü значення розглянутих питань для практичної діяльності.

Відпрацьовування тем семінарських занять або окремих їх питань може будуватися в різних формах: співбесіди, загальногрупової дискусії, заслуховування та обговорення рефератів, проведення письмових контрольних робіт, виконання тестових задач. Виявлений рівень засвоєння матеріалу на семінарських заняттях враховується викладачем при проведенні контролю з використанням рейтингової системи оцінки успішності з кожної вивченої теми програми.

У ряді випадків теми рефератів і доповідей повідомляються студентам (слухачам) ще на початку вивчення дисципліни. Вони закріплюються за студентами (слухачами) як за їх бажанням, так і за рішенням викладача. Після цього викладач планомірно веде роботу з ними, допомагає (але не нав'язує) скласти план реферату, рекомендує навчальну і наукову літературу, консультує з основних питань теми. В кінцевому результаті план реферату (доповіді) повинен бути результатом самостійної роботи студентів (слухачів) над джерелами.

Практикується закріплення декількох студентів (слухачів) за однією і тією ж темою реферату, а на самому занятті доповідає один з них, інші можуть виступати з доповненнями, уточненнями. Визнається доцільним, щоб доповідь з теми реферату проводилась в усній формі, без прихильності до підготовленого тексту, тому що лише в цьому випадку можна придбати навички успішного викладу матеріалу. Разом з тим, доповідачеві необхідно користуватися планом, зачитувати окремі положення, що вимагають точної передачі, наприклад, цитати, визначення і т.д.

Після доповіді з теми реферату (звичайно не більш 20 хв.) викладач організовує його обговорення. У ході заняття можуть бути задані питання доповідачеві (і викладачеві), заслуховуються виступи. Керівник семінару дає необхідні пояснення, хоча зовні його втручання повинне бути не дуже активним і помітним. Доповідачеві надається заключне слово.

Оцінка реферату викладачем проводиться за наступними критеріями: співвідношення змістовності реферату і теми, повнота, обґрунтованість, стрункість логічної структури, самостійність і оригінальність наукових суджень, науковість висновків і їх зв'язок з практикою, з життям, використання сучасного апарату дослідження, стиль і оформлення реферату та ін.

Практичні заняття.

Практичні заняття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами (слухачами) окремих теоретичних положень навчальної дисципліни і формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом (слухачем) відповідно сформульованих задач. Якщо практичне заняття має самостійну програму, не зв'язану з лекційним курсом, то студенти (слухачі) на цих заняттях одержують відповідні нові теоретичні знання.

Практичне заняття - одна з найважливіших форм контролю за самостійною роботою студентів (слухачів) з навчальним матеріалом, якістю його засвоєння. На практичному занятті всебічно обговорюються теоретичні питання, вирішуються казуси, складаються документи, перевіряється виконання домашніх завдань, здійснюється програмований контроль та ін. Готуючись до нього, студенти (слухачі) повинні вивчити рекомендовану літературу: відповідні розділи підручників і навчальних посібників, конспект лекцій, зміст конституційних положень та інших нормативних актів.

Практичне заняття - це інтелектуальна діяльність незалежно від характеру вправи, тому що в будь-яких вправах студенти (слухачі) застосовують теоретичні знання.

Практичне заняття включає перевірку знань, вмінь і навичок, постановку загальної проблеми (задачі) викладачем і її обговорення за участю студентів (слухачів), а також рішення контрольних задач, їхню перевірку й оцінку.

На практичних заняттях здійснюється злиття теоретичних знань з практичними навичками, які майбутній фахівець повинен одержати в ході практичної роботи і пронести їх через всю свою подальшу професійну діяльність. Підготовка фахівця передбачає одержання знань (теорія, факти, розрахунки, характеристики і т.п.), вміння користуватися цими знаннями і застосовувати їх на практиці в подальшій професійній діяльності.

Допускається розподіл навчальних груп на підгрупи з меншою чисельністю, що полегшує задачу залучити всіх студентів (слухачів) до активної діяльності і значно підвищує ефективність практичних занять.

Задачами практичних занять є поглиблення і закріплення знань, що отримані на лекціях і в процесі самостійної роботи; планування, аналіз і узагальнення матеріалу; вивчення сучасної техніки та удосконалення навичок користування нею; нагромадження попереднього досвіду організації робочого процесу і керування людьми і т.п.

Основною вимогою до проведення практичних занять є забезпечення розуміння студентами (слухачами) теоретичних основ і творчого виконання практичної роботи. Ефективність практичного заняття залежить від самостійності виконання роботи кожним студентом (слухачем), від їх теоретичної підготовленості до практичного процесу. Знання теоретичних положень, які лежать в основі практичних занять, дозволять студентам (слухачам) виконувати роботу не механічно, а по суті створювати її, вносити в неї елементи творчості.

Для перевірки рівня готовності студентів (слухачів) до практичного заняття викладач може використовувати тестування, проводити усне опитування та інші методи перевірки теоретичних знань. При перевірки знання теоретичних положень шляхом тестування, кожен студент (слухач) на початку практичного заняття одержує тестову картку, на питання якої він повинний дати відповіді.

Крім відповідей на питання на практичному занятті перевіряється засвоєння відповідних понять і зміст нормативних актів, вирішуються запропоновані викладачем задачі. Задачі виконуються письмово в окремому зошиті. Відповіді на питання повинні бути докладними й обґрунтованими, містити посилання на статті відповідних нормативних актів, а також необхідні висновки.

Усі вправи на практичних заняттях, що проводяться у вищих навчальних закладах МВС України, поділяються на такі види:

ü усні вправи. До них відносять всі частини заняття, де мають місце усні виступи студентів (слухачів).

ü письмові вправи. Ці вправи широко застосовуються при вивченні як спеціальних предметів, так і при вивченні фундаментальних та інших наук - виконання рефератів, звіти про практику та інш.

ü графічні вправи. Питома вага цих вправ все більше зростає серед вищих навчальних закладів МВС України - графіки, схеми, графічні рішення на карті або схемі та інш.

ü професійні вправи. Починаються вони в навчальних умовах (лабораторії, навчальні приміщення). У власному розумінні професійні вправи проводяться на виробничій практиці, під час роботи студентів (слухачів) безпосередньо на робочому місці.

ü технічні вправи. Проводяться вони за допомогою засобів програмованого навчання (клас електронно-обчислювальних машин).

Підсумок результатів практичного заняття можна проводити у виді колоквіуму, де студенти (слухачі) повідомляють свої письмові рішення і коротко їх пояснюють. В обговоренні запропонованого рішення можна брати участь, висловлюючи свою думку по суті рішення, його мотивацію, правильності посилання на норми закону. Наприкінці обговорення викладач робить свій висновок, у якому визначає помилки і неточності виступаючих, визначає правильні відповіді на задачі і питання. З урахуванням цього висновку студентами (слухачами) в зошити заносяться відповідні висновки і доповнення.

Студент (слухач), який пропустив практичне заняття (незалежно від причини пропуску), не виконав цілком задачі або одержав незадовільну оцінку, зобов'язаний прибути до викладача на кафедру для індивідуального відпрацювання матеріалу у встановлені дні і години.

Тематичний план

Номера тем	Найменування теми	Всього	З викладачем	Самостійна робота
Лекції	Семінарські заняття	Практичні заняття
1.	Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.
1.1.	Правові та організаційні основи безпеки життєдіяльності.
1.2.	Організація та управління безпекою життєдіяльності.
2.	Людина і навколишнє середовище.
2.1.	Психофізіологічні особливості людини і безпека життєдіяльності.
2.2.	Небезпечні та шкідливі фактори середовища існування людини.
2.3.	Ідентифікація негативних факторів навколишнього середовища та їх вплив на людину.
3.	Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях.
3.1.	Загальна характеристика надзвичайних ситуацій.
3.2.	Безпека в умовах дії радіоактивних променів.
3.3.	Вплив хімічних речовин та бактеріологічних (біологічних) засобів на безпеку людини.
3.4.	Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Модуль №1
4.	Правові та організаційні основи охорони праці.
4.1.	Законодавча та нормативна база про охорону праці.
4.2.	Система управління охороною праці.
4.3.	Організація охорони праці на виробництві.
5.	Безпека життєдіяльності на виробництві та у побуті.
5.1.	Електробезпека.
5.2.	Пожежна та вибухова безпека.
5.3.	Побутовий травматизм.
6.	Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.
6.1.	Основи фізіології праці та комфортні умови для трудової діяльності.
6.2.	Психологія безпеки праці.
6.3.	Забезпечення гігієни праці та виробничої санітарії.
Модуль №2
	РАЗОМ

 

Плани семінарських і практичних занять