Пластичні змащувальні матеріали

Пластичні змащувальні матеріали (змазки) – колоїдні системи, які складаються з дисперсійного середовища (масло), загусника (дисперсна фаза), присадок і наповнювачів.Залежно від типу загусника розрізняють мильні, неорганічні, органічні та вуглеводні.Мильні змазки, в свою чергу, складаються з алюмінієвих, кальцієвих, літієвих, натрієвих, цинкових та ін.До неорганічних належать змазки, в яких загусником є графітні, силікагель, бентонітові та ін., а до органічних – полімерні, фторвуглецеві та ін. речовини. Вуглеводневими загусниками виступають тугоплавкі тверді вуглеводневі – віск, парафін, церезин ін. В змащувальних матеріалах застосовують присадки з аналогічним комплексом властивостей, що й в маслах, проте з більшою їх концентрацією. Іноді застосовують модифікатори структури змазок.Наповнювачами змазок є високодисперсні порошки, такі як графіт, дисульфід молібдену, оксиди різних металів тощо. Експлуатаційні показники змащувальних матеріалів оцінюють за нормативними документами, в яких визначені вимоги до величини того чи іншого параметра.

 

14. ТЕХНІЧНІ РІДИНИ Охолоджувальні рідини

Охолоджувальні рідини призначені для застосування в теплообмінних агрегатах ДВЗ і представляють собою рідини з низькою температурою замерзання.

Силікатомісткі ОР мають блакитний або синій колір. Безсилікатні на основі етиленгліколю або пропіленгліколю - жовто-зелені або червоні, часто флуоресцентні, що дає змогу визначити місце витікання рідини в системі автомобіля. ОР мають назву „тосол” або „антифриз”, що по суті одне й теж, проте за традицією ОР блакитного кольору називають „тосолом”, а інші – антифризами (від англ.. antifreeze – незамерзаючий). Вважають, що густина ОР є важливою характеристикою її властивостей. Густина визначається співвідношенням етиленгліколю і води і повинна бути в межах 1,065-1,085 г/см³ при температурі 20 °С, оскільки вона залежить від останньої. Відхилення від вказаних значень густини ОР може призвести до посилення корозійної агресивності, при цьому зростає безпека її замерзання до визначеної межі.Колір ОР змінюється впродовж експлуатації і може слугувати своєрідним індикатором зміни властивостей присадок: момент, коли блакитний колір змінюється на жовтий вказує на необхідність заміни ОР. До показників якості ОР, які регламентуються:температури кристалізації і кипіння, густина – свідчать про здатність не замерзати взимку, працювати в умовах підвищеного тиску і відводити тепло;показник активності іонів водню (рН) – дає змогу встановити ступінь сумісності ОР з металами, тобто, свідчить про корозійну здатність рідини і стабільність експлуатаційних властивостей.

 

Гальмівні рідини

Гальмівними рідинами (ГР) називають робочі рідини різних гідравлічних систем, зокрема, гідроприводу гальмівної системи та в системі зчеплення автомобіля. ГР призначені переважно для передачі енергії від головного циліндра до робочих, колісних циліндрів, проте в деяких автомобілях, наприклад, марки Citroen, застосовують рідини типу LHM (liquide hydraulic minerale), які працюють одночасно в гальмівній системі, гідравлічній системі підвіски і в гідропідсилювачі кермового управління. Сучасні ГР являють собою суміші різних ефірів з низькомолекулярними полімерами і присадками, які повинні мати високі антикорозійні, змащувальні властивості, стабільність характеристик при змінах температури, сумісність з ущільнювальними матеріалами.Важливим показником якості ГР є температура кипіння, оскільки кінетична енергія автомобіля, що рухається, переходить в теплову, величина якої може досягати 150 °С. Перепад температур сприяє поглинанню вологи з оточуючого повітря, внаслідок чого температура кипіння ГР знижується, при цьому виникає небезпека „закипання” рідини під час гальмування.

Загальні властивості палива.

Паливом називають горючу речовину, яку спеціально спалюють для одержання тепла і подальшого його використання для потреб у виробництві.

За агрегатним станом палива поділяють на тверді (деревина, торф, сланці, буре вугілля, кам’яне вугілля і антрацит), рідкі (нафта, мазути, пічне побутове паливо, гас, дизельне паливо) і газоподібні.

За походженням палива ділять на нафтові і альтернативні. До альтернативних палив належать спирти, водень і майже всі види штучних вуглеводних палив.

За способом одержання палива бувають природні і штучні (після видобутку їх переробляють: кокс, моторні палива, генераторні гази).

За тепловою цінністю палива класифікують на висококалорійні, середньо - і низькокалорійні.

За цільовим призначенням: паливо для двигунів з примусовим запалюванням, реактивні і дизельні палива. Для двигунів з примусовим запалюванням відносять бензин і газоподібне паливо.

Паливо складається з двох основних частин: горючої і негорючої (баласту). Горюча частина містить органічні сполуки: вуглець (С), водень (Н), сірка (S), кисень (О), азот (N), а також неорганічні сполуки, які під час горіння палива утворюють легкі речовини.

Основне виділення теплоти відбувається за рахунок окислення вуглецю С, але чим більше С в твердому паливі, тим складніше воно запалюється.

Вміст водню Н коливається в межах 2…10%, але при його згоранні виділяється в 4,4 рази більше теплоти, ніж при згоранні вуглецю.

Сірка є найшкідливішою складовою палива, оскільки при її згоранні утворюються ангідриди SO2 і SO3, які агресивно впливають на навколишнє середовище.

Від хімічного складу палива залежать його властивості. Найважливішими характеристиками палива є: теплота згорання; вихід летких речовин; склад мінеральних домішок; вологість; сірчистість.

Теплота згорання палива коливається в межах 3800…46000 кДж/кг або кДж/м3.

 

Класифікація і властивості природного вугілля.

Вугілля є органічною речовиною, яка зазнала повільного розкладу внаслідок біологічних і геологічних процесів. Залежно від міри перетворення й питомої кількості вуглецю у вугіллі розрізняють 3 його типи: буре вугілля (лігніти), кам’яне вугілля, антрацит.

Буре вугілля містить багато води (43%), і тому має низьку теплоту згорання. Крім того, містять велику кількість летучих речовин (до 50%). Утворюються з відмерлих органічних залишків під тиском навантаження і під дією підвищеної температури.

Кам’яне вугілля містить до 12% вологи (3-4% внутрішньої), мають високу теплоту згоряння. Містять до 32% летких речовин, за рахунок чого непогано спалахують. Утворюються з бурого вугілля.

Антрацити на96% складаються з вуглецю. Мають найбільшу теплоту згоряння, але погано запалюються. Утворюються з кам'яного вугілля при підвищенні тиску і температури.

Промислова класифікація вугілля передбачає розподіл вугілля на різні марки та групи в залежності від їх фізико-хімічних властивостей і можливості використання для технологічної або енергетичної мети.

Залежно від значення середнього показника відбиття вітриніту, виходу летких речовин, теплоти згорання на сухий беззольний або вологий беззольний стан та спікливості, вираженою товщиною пластичного шару вугілля поділяється на марки: буре (Б), довгополум’яне (Д), довгополум’яне газове (ДГ), газове (Г), жирне (Ж), коксівне (К), піснувате спікливе (ПС), пісне (П), антрацит (А).

 

Класифікація нафтових видів палива за ISO 821/0 (клас F).

Залежно від типу палива в клас F включені п'ять груп нафтопродуктів.

Згідно з ISO 821/0 нафтові види палива поділяються на групи: G - газоподібні палива нафтового походження, в основному, складаються з метану і (або) етану; L - газоподібні палива нафтового походження, що складаються в основному з пропану і пропена і (або) бутану і бутена; D - дистилятні палива нафтового походження, включають бензини, гас, газойлі та дизельні палива; R - залишкові нафтові палива, що містять залишкові фракції процесу перегонки; C –тверді палива нафтового коксу, що складаються з вуглецю, отримані в процесі крекінгу.

 

Основні види палив.

Паливом називають горючу речовину, яку спеціально спалюють для одержання тепла і подальшого його використання для потреб у виробництві.

До основних видів палив відносяться:бензини, авіаційні бензини, реактивні палива, дизельне паливо, котельне паливо, газотурбінне паливо, пічне паливо.

Бензин — рухлива, горюча здебільшого безколірна рідина з характерним запахом; питома вага 0,700—0,780; легко випаровується, утворює з повітрям у певних концентраціях вибухові суміші, Т° спалаху нижче 0°. Більшість бензинів замерзає нижче -60 °C. Близько 90 % добувають з нафти.

Авіаційні бензини призначені для використання в поршневих авіаційних двигунах. До них, порівняно з автомобільними, висувають більш жорсткі вимоги, що зумовлено конструктивними особливостями авіаційних

двигунів та умовами їх роботи. Для виробництва бензинів використовують окремі високоякісні фракції первинної і вторинної (каталітичного риформінгу, алкілування, ароматизації, ізомеризації ін.) переробки нафти.

За ГОСТ 1012-72 авіаційні бензини поділяються на дві марки: Б-91/115, Б-95/130.

Реактивні палива призначені для використання у повітряно-реактивних і турбореактивних авіаційних двигунах. Їх отримують з середньодистилятних фракцій нафти.

Дизельне паливо призначено для швидкісних дизелів, газотурбінних двигунів наземного і водного транспорту, а також двигунів, що працюють стаціонарно.

Котельне паливо (мазути) призначені для використання в мобільному, стаціонарному котельному і технологічному устаткуванні. Його отримують з продуктів первинного і вторинного процесів переробки нафти. Деякі марки палив містять депресорні присадки.

Газотурбінне паливо призначено для використання в стаціонарних паротурбінних і парогазових енергетичних установках, а також суднових газотурбінних установках.Їх виробляють з продуктів первинного і вторинного процесів переробки нафти. В паливах цього типа строго регламентовано вміст ванадію, який спричинює корозію лопаток турбін.

Пічне паливо призначено для побутових потреб населення і застосування в опалювальних установках невеликої потужності, ін. Пічне паливо отримують з продуктів:первинного івторинного (термічний і каталітичний крекінг, коксування) процесів переробки нафти.