Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Граматика. ЇЇ розділи та їх основні структурні компоненти. Способи та мовні засоби вираження граматичних значень в українській мові. Граматична форма слова. Граматична категорія.
Содержание книги
- Голосні фонеми, їх класифікація і характеристика. Позиційні чергування голосних звуків у наголошених і ненаголошених складах.
- Новаторство поетики збірки «Сад Божественних пісень» Григорія Сковороди.
- Енеїда” І.П.Котляревського як явище просвітительського реалізму.
- Асиміляція і дисиміляція приголосних, відбиття цих явищ на письмі. Спрощення груп приголосних.
- Проза Г.Квітки-Основ’яненка як явище просвітительського реалізму.
- Творчість Габріеля Гарсіа Маркеса
- Поняття про фонему. Основний вияв фонеми і її позиційні та комбінаторні варіанти.
- Акмеїзм і творчість Анни Ахматової.
- Орфоепія. Основні правила української вимови, причини їх порушень.
- Творчість Т.Шевченка періоду «трьох літ».
- Українська графіка. Співвідношення між буквами і звуками української мови. Алфавіт. Українська орфографія та її принципи.
- Творчість Гійома Аполлінера.
- Лексика української мови з погляду значення.
- Творчість Бориса Пастернака.
- Групи слів за значенням. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми.
- Творчість В.Підмогильного. Роман «Місто».
- Історична основа та проблематика роману П.Куліша “Чорна рада”.
- Творчість Фрідріха Дюрренматта.
- Українська лексикографія. Короткі відомості з історії української лексикографії. Типи словників.
- Твори І. Нечуя-Левицького з життя селянства.
- Соціально-психологічний роман Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- Організаційна роль М. Старицького у розбудові українського професійного театру.
- Символізм і творчість Олександра Блока.
- Словотвір. Твірна основа і словотворчі засоби. Морфологічні і неморфологічні типи словотворення в українській мові.
- Розширення можливостей соціально-психологічної драми у творчості І. Карпенка-Карого («Бурлака», «Сто тисяч», «Безталанна», «Хазяїн», «Мартин Боруля»).
- Граматика. ЇЇ розділи та їх основні структурні компоненти. Способи та мовні засоби вираження граматичних значень в українській мові. Граматична форма слова. Граматична категорія.
- Значення творчості І. Франка для розвитку української літератури іі-ї пол. Хіх ст.
- Авангардистські та модерністські тенденції в зарубіжній поезії на початку хх ст.
- Творчість М.Хвильового та його значення у літературному процесі.
- Західна проза другої половини хх ст. І творчість Е. Хемінгуея
- Семантико-граматичні категорії (розряди) іменників.
- Особливості відмінювання іменників четвертої відміни.
- Субстантивація (перехід прикметників у іменники).
- Західна драматургія другої половини хх ст.
- Відмінювання кількісних числівників.
- Творчість Олександра Купріна
- Способові дієслівні форми; їх семантична, синтаксична та морфологічна особливість.
- Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- Творчість Райнера Марії Рільке.
- Прислівник. Значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції. Структурно-семантичні розряди, способи утворення. Перехід інших частин мови у прислівники (адвербіалізація).
- Творчість письменників празької школи. Напам’ять: вірш на вибір.
- Творчість Михайла Булгакова.
- Лірика В. Сосюри. Напам’ять «так ніхто не кохав».
- Футуризм і творчість Володимира Маяковського.
- Частки. Значення і функції часток, їх класифікація. Вигук як особлива частина мови.
- Повісті О. Кобилянської «людина», «царівна», «у неділю рано зілля копала».
- Творча індивідуальність М. Коцюбинського.
- Модерністська проза в зарубіжній літературі на початку хх ст.
- Речення. Основі ознаки і аспекти речення. Структурна схема речення: підмет і присудок, їх структурні типи і способи вираження. Синтаксичний зв’язок між підметом і присудком.
- Західноєвропейська проза й драматургія 30-х років ХХ ст.
Для того, щоб за допомогою слів висловити думку, необхідно пов’язати їх у словосполучення та речення. Таке поєднання здійснюється за чіткими правилами (законами). Розділ мовознавства, який вивчажє закони зміни слів і поєднання їх у словосполучення та речення, називається граматикою.
Граматика складається з двох розділів: морфології (вчення про систему форм кожної частини мови) і синтаксису (вчення про словосполучення та речення).
Центральним у граматиці є вчення про граматичні знання, граматичні форми і граматичні категорії.
Кожне повнозначне слово являє собою єдність лексичного значення (індивідуального) і тих абстрактних значень, які характеризують видозміни його у зв’язках з іншими словами. Ці абстрактні значення, що супроводять лексичне значення повнозначного слова в конкретному випадку його вживання, називаються граматичними значеннями.
Граматичне значення не є особливістю одного слова, воно об’єднує граматично цілі групи або й класи слів. Наприклад, різні за своїм лексичним значенням іменники стіл, дуб, килим, солдат, герой мають однакові граматичні закінчення називного відмінка, однини, чоловічого роду. Ці й усі інші іменники об’єднуються також в одному класі слів із загальним значенням предметності. Отже, граматичне значення відноситься до лексичного як загальне до окремого.
В українській мові є три способи вираження граматичних значень, а отже, і творення граматичної форми слова: синтетичний, аналітичний та аналітико-синтетичний.
Синтетичний спосіб вираження граматичних значень реалізується в межах одного й того слова афіксальними засобами (наприклад, в іменнику хат-ою значення роду, числа і відмінка виражається закінченням). Крім афіксів, граматичні значення можуть виражатися також чергуванням звуків і перенесенням наголосу (забр ти - забир ти, весн - в сни). Граматична форма, утворена синтетичним способом, називається синтетичною.
Аналітичний спосіб вираження граматичних значень виступає тоді, коли формальним показником є службове слово (співав би, співала б, співало б, співали) або коли граматичне значення знаходить своє вираження поза основним словом у формалізованому службовому слові (буду читати, будеш читати). Граматична форма, утворена аналітичним способом називається аналітичною.
Граматичні значення можуть також виражатися аналітико-синтетичним способом. Наприклад, у сучасній українській літературній мові значення місцевого відмінка виражається водночас і закінченням (флексією) і прийменником.
Граматична категорія - це узагальнене абстрактне поняття, яке об’єднує ряд співвідносних граматичних форм (дієслівна категорія особи, наприклад, об’єднує ряд співвідносних граматичних значень, що виявляється у відповідних граматичних формах 1-ї, 2-ї і 3-ї особи).
Граматична форма слова - це сукупність граматичних значень і відповідних засобів вираження їх у конкретному випадку вживання слова. Граматичні форми є морфологічними і синтаксичними. Морфологічні форми - видозміни повнозначного слова для вираження властивих йому граматичних значень. У синтаксичних формах знаходять своє вираження різні типи поєднуваності слів.
|