Прислівник. Значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції. Структурно-семантичні розряди, способи утворення. Перехід інших частин мови у прислівники (адвербіалізація).

 

Прислівник - це повнозначна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи ознаку якості або предмета. (Наприклад: гірко, глибше, темно, тепер, напоказ). Прислівник у реченні пов’язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь. Прислівник може також пов’язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості у ролі обставини міри, ступеня, наприклад: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля; коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. Рідше прислівник входить у зв’язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Він вибрав шлях (який) направо. Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу.

За значенням і синтаксичною роллю в реченні прислівники поділяються на три розряди: означальні, обставинні та безособово-предикативні.

І. Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь (утричі більша вага, піклуватися по-батьківські).

Поділяються на три групи:

а) Якісно-означальні прислівники. Ці прислівники дають якісну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання як? Вони творяться від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів -о- або -е: гарн о, розумн о, гаряч е, добр е. Утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння: легко - легше - найлегше; гірко - гіркіше - найгіркіше.

б) Прислівники способу або образу дії. Ці прислівники вказують на спосіб дії і відповідають на питання яким способом? яким чином? Наприклад: гуртом, уплав, по-нашому, по-материнському.

в) Кількісно-означальні прислівники. Вони виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою?

ІІ. Обставинні прислівники. виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рідше за метою її виконання. Вони поділяються на 4 групи.

а) Прислівники часу. Ці прислівники характеризують дію або процес за часовим відношенням і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки? (тепер, колись, віддавна, щороку, завжди).

б) Прислівники місця характеризують дію за просторовим відношенням і відповідають на питання де? куди? звідки? (угорі, вниз, здалеку, праворуч).

в) Прислівники причинивиражають причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (зопалу, здуру).

г) Прислівники мети виражають мету дії і відповідають на питання для чого? нащо? з якою метою? (умисне, наперекір, напоказ).

ІІІ. Безособово-предикативні прислівники (слова категорії стану) виражають:

стан природи(тихо, вітряно, ясно, вогко, сонячно, тепло);

психічний або фізичний стан людини(боляче, жарко, досадно, приємно, гірко, сумно, легко, соромно);

значення модальної оцінки з погляду необхідності(треба, потрібно, необхідно);

можуть означати зв’язок з реальністю (роль вставних слів): очевидно, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певно, звісно;

оцінка якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності чи недоцільності(гріх, біда, диво, сором, лінь, охота).

Наприклад: Гріх сміятися над нещасним. (грішно). Аж жаль дивитись! Безособово -предикативні прислівники можуть поєднуватись зі зв’язкою бути. Наприклад: Було холодно, буде жарко.

Синтаксичною особливістю слів категорію стану є те, що вони завжди виконують роль головного члена односкладного безособового речення. Саме за синтаксичною роллю відрізняють безособово-предикативні прислівники від означальних: весело сміятися - мені весело; світити ясно - нам ясно.

Творення прислівників. Прислівники сформувалися і формуються в наш час на основі інших частин мови. Основними способами творення є адвербіалізація, яка є різновидом морфологічно-синтаксичного словотвору. Суть адвербіалізації полягає у переході в прислівники слів і словоформ з інших частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників, рідше - дієслів.

Прислівники, похідні від іменників, утворились:

а) від орудного відмінка однини: бігом, гуртом, кругом, живцем, миттю;

б) від орудного відмінка множини: годинами, днями, місяцями;

в) від родового відмінка з прийменником, часткою: здому, згори, знизу, додому, догори, давай.

г) від місцевого відмінка однини і множини з прийменниками: угорі, уночі, нарівні.

Прислівники прикметникового походження утворилися на основі форм називного відмінка нечленних прикметників. Їх суфікси -о, -е історично є флексіями називного відмінка однини якісних прикметників середнього роду нечленної форми: висок о, ясн о, байдуж е. За зразком цього типу творяться суфіксальним способом: якісно-означальні прислівники на -о, -е. Інші типи відприкметникових утворень такі:

а) від родового відмінка давнього нечленного прикметника з прийменником: звисока, зблизька, знову, віддавна;

б) від знахідного відмінка нечленного прикметника з прийменником: востаннє, вручну, нашвидку;

в) від місцевого чи давального відмінка відносних та якісних прикметників з прийменником: по-розумному, по-міському.

Прислівники числівного походження являютьсобою:

а) форми збірних числівників знахідного відмінка однини з прийменниками в, на: вдвоє, втроє, вчетверо, надвоє, натроє;

б) форми знахідного відмінка порядкових числівників з прийменником: вперше (уперше), вдруге (удруге), вдесять (удесять).

До прислівників віддієслівного походження належать слова з суфіксами -ки (мовч ки, пошеп ки); -ма, -ома (рид ма, сидь ма, жарто ма) та деякі слова дієприслівникового походження (неперестаючи, жартуючи). Складні прислівники утворилися завдяки зрощенню словоформ (віч-на-віч, пліч-о-пліч).

У сучасній українській мові продуктивні такі типи афіксального словотвору:

Суфіксальний:

а) від основи якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е: близьк о, далек о, чесн о, явн о, разюч е, ворож е;

б) від прислівникових основ за допомогою суфіксів -еньк-о, -есеньк-о, ісіньк-о, -юсіньк-о: голуб енько, уважн енько, пильнес еньк о, мил ісінько, тон юсінько.

Суфіксально - префіксальний: від іменних основ за допомогою одночасного приєднання префікса по- та суфікса - ому або - ськи (-зьки, цьки), - и: по- материн ому (по-материн ському, по-материн ськи); по-вовч ому (по-вовч и).