Дайте визначення поняття “міжнародна інформація” та охарактеризуйте її спрямованість і основні функції. Дайте класифікацію та охарактеризуйте структуру джерел міжнародної інформації.

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЯ

Дайте визначення поняття “міжнародна інформація” та охарактеризуйте її спрямованість і основні функції. Дайте класифікацію та охарактеризуйте структуру джерел міжнародної інформації.

До основних понять міжнародної інформації відносять саме поняття міжнародна інформація, а також такі його складові: міжнародний інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційний потенціал, національний інформаційний продукт.

Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей, що характеризують загальні властивості інформації, її систему і структуру, а також питання, пов`язані з її аналізом та розповсюдженням у системі міжнародних відносин. Міжнародна інформація орієнтована на інформаційне забезпечення зовнішньої і внутрішньої політики держав національної безпеки економічного розвитку країни на розвиток міжнародних зв`язків і співробітництва держав у рамках міжнародних інститутів та організацій.

Міжнародний інформаційний простір – система спільного використання національних інформаційних ресурсів на основі дво- і багато-сторонніх міжнародних угод.

Інформаційні ресурси – запаси, джерела, засоби і можливості інформації, які мають стратегічний характер і визначають роль і місце держави в світовій ієрархії.

Інформаційний потенціал – сукупність засобів зв`язку, що включає комп`ютерні мережі, бази та банки даних, національну систему інформації, сукупність самої інформації та її різновидів, а також інформаційно-аналітичні центри, засоби масової комунікації.

Національний інформаційний продукт – матеріальний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, що створюється поєднанням інтелектуальної діяльності людини та синтезованих засобів зв`язку.

Функції міжнародної інформації полягають в узагальненні та професійній оцінці інформації, прогнозуванні міжнародних правових і економічних наслідків певних рішень у створенні обгрунтованих прогнозів та рекомендацій щодо їх реалізації.

Всі джерела міжнародної інформації поділяються на міжособистісні та опосередковані.

1. Міжособистісні – джерела, до яких належать особисті контакти, суспільні, політичні, військові, культурні. Вони частіше використовуються у дипломатичній практиці, міжнародних організаціях, посередницьких комунікаціях, для передачі особистої інформації. Їх використовують у стратегічних напрямках діяльності з контрозвідувальною метою. Ці джерела вважаються більш повними. Цими джерелами обмінюються при кризових явищах, цей зв`язок допомагає з`ясувати ту чи іншу інформацію.

2. Опосередковані – джерела, які виступають посередниками між конкретним джерелом інформації і суспільством. До них відносять: змк, інформаційно-аналітичні центри, електронні засоби комунікації, архіви, бібліотеки та інші джерела зберігання інформації, які впливають на громадську думку. Поділяються на офіційні і неофіційні. 2.1.Офіційні – джерела інформації виконавчої влади, науково-дослідних установ, відомчі джерела, джерела силових структур, статистичні джерела. Офіційні джерела є урядові і парламентські. Офіційні джерела поділяються на відкриті, закриті та з обмеженим доступом. 2.2. Неофіційні джерела – джерела неофіційних установ, альтернативних інформаційно-аналітичних центрів, політичних партій і рухів, це соціологічгні дослідження, аналітичні прогнози незалежних установ, неофіційні змк, джерела окремих національних груп і меншин та певних релігійних конфесій.

Офіційні та неофіційні джерела поділяються на відкриті, закриті та конфіденційні.

Відкриті – джерела інформації офіційних установ, спеціальних відомтсв, наукових центрів, промислових підприємств, банків та органів статистики. Серед відкритих джерел розрізняють інформацію загального характеру, яка використовується для складання прогнозів на довготривалий період, а також для прийняття рішень в галузі економіки, політики певними органами. Ця інформація має політичний, економічний та військовий характер для оцінки державного потенціалу та можливість впливу на міжнародну політику. Ця інформація використовується для планування політичних стратегій у дипломатичних переговорах, для політичних кроків у майбутньому.

Відкрита спеціальна інформація стосується конкретної галузі. Вона має відношення до стратегічних напрямків державної діяльності, є частиною загального планування зовнішньої політики і призначається для вузького кола спеціалістів.

Відкрита інформація про осіб, персоналу – персоналізована інформація відкритого характеру, збирається дипломатичними представництвами, інформаційно-аналітичними фірмами, спеціальними науково-дослідними установами. Іноді така інформація збирається неконституційними методами.

Закриті – розвідувальні, стратегічні, певні види статистичних джерел, джерела в яких присутня державна інформація, а також та, яка вважається таємною.

Конфіденційні – джерела, які відносяться до спецільного призначення. Вона зберігається у службових або відомчих базах даних і йде під грифом “для службового користування”.

Назвіть та охарактеризуйте основні завдання та напрямки інформаційної діяльності НАТО.

У жовтні 1969 року був створений Об`єднаний Комітет НАТО з комунікацій та електроніки. У березні 1971 року НАТО створила Інтеграційну систему комунікацій НАТО та її спеціалізоване агенство NICMA, що відповідало за планування та впровадження нової системи. Завдання стратегічної Комунікаційної та Інформаційної системи – враховувати цивільні та військові потреби. Він включає в себе підтримку об`єднаної військової структури НАТО, технічні вимоги. Інформаційною діяльністю НАТО займається БЮРО інформації та друку, що має два структурні підрозділи – Службу зв`язків із пресою та ЗМІ та Інформаційну службу, яка в свою чергу поділяється на Планово-видавничу секцію та Секцію зовнішніх зв`язків.

Служба зв`язків із пресою та ЗМІ опікується питаннями, пов`язаними з акредитацією журналістів, публікує пресові бюлетені, комуніке та промови Генсекретаря; готує щоденний огляд преси та добірку інформаційних матеріалів для персоналу, що працює у Штаб-квартирі НАТО в Брюселі. Влаштовує для представників ЗМІ інтерв`ю з посадовими особами НАТО. Бюро має свою бібліотеку.

Завданням інформаційної служби НАТО є стоврення інформаційних матеріалів. Вона займається пошиенням фактів за допомогою ЗМІ з питань: як і чому була створена НАТО.

Інформаційна служба радіо та телебачення надає технічну допомогу телекомпаніям, що працюють над виробленням програм, що стосуються різних аспектів діяльності НАТО.

Дайте класифікацію транснаціональних корпорацій за основними секторами інформаційної індустрії і поясність значення їх функціонування у міжнародному обміні інформацією. Розкрийте механізм впливу інформаційних ТНК на прийняття зовнішньополітичних рішень.

ТНК стали в 90-ті роки стали головним суб`єктом економічної, інформаційної, політичної діяльності у глобальному інформаційному просторі. Вони сьогодні виступають основною рушійною силою інформаційного прогресу.

На початку 90-х р.р. нараховувалось 36 тис.ТНК.

ТНК поділяються на:

Інформаційні ТНК (Рейтер, СNN, Ітар-Тасс). Ці ТНК зосереджують свою діяльність на створенні інформаційних продуктів для масового споживача

- виробництво аналітичних новин;

- розважальні інформаційні послуги;

- фотоновинна стрічка.

Телекомунікаційні ТНК (Sony, ІВМ). Основна діяльність цих ТНК – це кабельний, супутниковий, телефонний, стільниковий зв`язок.

- послуги в режимі он-лайн;

- комерційні електронні мережі пов`язані із масовими послугами електронного зв`язку.

Мультимедійні ТНК (Тайм-Уорнер).

Виникає мережа інформаційних послуг.

Класифікація інформаційних центрів

Оперативний відділ.

Центр орієнтований на збір інформації. Як правило, оперативний відділ є складовою більш потужної організації (СБУ, МВС, Рада безпеки при президентові України, політичної партії, ПР організації). Структура:

- керівник

- заступник

- секретар

- відповідальний за матеріально-технічне забезпечення

- юрист-консультант

- оператори

- оперативна група (керівник, оператор зв`язку, кур`єр, розвідка, оперативна команда).

 

2. Інформаційно-аналітичний центр.

Переважає обробка інформації. Центр може бути як самостійною структурою, так і входити до складу крупної організації. Приклад: Інформаційно-обчислювальний центр Мінфіну). Структура:

- керівник відділу

- заступник

- секретар

- керівник експертної групи

- експерти-аналітики

- оператори мереж

- оператори банків даних

- юрист-консультант

- програмісти

- техніки

 

Всі працівники мають стаціонарні робочі місця (на відміну від оперативного відділу), більшість вхідної інформації отримана засобами інших структур, ніж власними засобами пошуку інформації. Висока технічна оснащеність.

 

3. Центр інформації та банк даних.

Центр спеціалізується на обліку інформації. Він використовує в своїй діяльності бази даних, бази знань, електронні бібліотеки та електронні мережі. Приклад: Міжвідомчий автоматизований банк даних. Структура:

- керівник відділу

- заступник

- секретар

- експерти

- оператори банків даних

- юрист-консультант

- програмісти

- технік

 

4. Інформаційне агенство.

Інформаційний центр, головним завданням якого являється розповсюдження інформації. За засобами розповсюдження інформації інформаційні агенства класифікуються на телевізійні, радіо-, рекламні інформаційні агенства, прес-центри, центри зв`язків з громадськістю. Приклад: Державне інформаційне агенство України). Структура:

- голова інформаційного агенства, заступники з кожного напрямів діяльності (телебачення, радіомовлення, преса, зв`язки з громадськістю, реклама), керівники з кожного напрямку діяльності, штат секретарів з кожного напрямку діяльності, експерти з кожного напрямку діяльності, агенти з кожного напрямку діяльності, виконавці (диктори, ведучі, кореспонденти), технічні оператори, консультанти, підрозділ обслуговування.

 

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЯ

Дайте визначення поняття “міжнародна інформація” та охарактеризуйте її спрямованість і основні функції. Дайте класифікацію та охарактеризуйте структуру джерел міжнародної інформації.

До основних понять міжнародної інформації відносять саме поняття міжнародна інформація, а також такі його складові: міжнародний інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційний потенціал, національний інформаційний продукт.

Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей, що характеризують загальні властивості інформації, її систему і структуру, а також питання, пов`язані з її аналізом та розповсюдженням у системі міжнародних відносин. Міжнародна інформація орієнтована на інформаційне забезпечення зовнішньої і внутрішньої політики держав національної безпеки економічного розвитку країни на розвиток міжнародних зв`язків і співробітництва держав у рамках міжнародних інститутів та організацій.

Міжнародний інформаційний простір – система спільного використання національних інформаційних ресурсів на основі дво- і багато-сторонніх міжнародних угод.

Інформаційні ресурси – запаси, джерела, засоби і можливості інформації, які мають стратегічний характер і визначають роль і місце держави в світовій ієрархії.

Інформаційний потенціал – сукупність засобів зв`язку, що включає комп`ютерні мережі, бази та банки даних, національну систему інформації, сукупність самої інформації та її різновидів, а також інформаційно-аналітичні центри, засоби масової комунікації.

Національний інформаційний продукт – матеріальний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, що створюється поєднанням інтелектуальної діяльності людини та синтезованих засобів зв`язку.

Функції міжнародної інформації полягають в узагальненні та професійній оцінці інформації, прогнозуванні міжнародних правових і економічних наслідків певних рішень у створенні обгрунтованих прогнозів та рекомендацій щодо їх реалізації.

Всі джерела міжнародної інформації поділяються на міжособистісні та опосередковані.

1. Міжособистісні – джерела, до яких належать особисті контакти, суспільні, політичні, військові, культурні. Вони частіше використовуються у дипломатичній практиці, міжнародних організаціях, посередницьких комунікаціях, для передачі особистої інформації. Їх використовують у стратегічних напрямках діяльності з контрозвідувальною метою. Ці джерела вважаються більш повними. Цими джерелами обмінюються при кризових явищах, цей зв`язок допомагає з`ясувати ту чи іншу інформацію.

2. Опосередковані – джерела, які виступають посередниками між конкретним джерелом інформації і суспільством. До них відносять: змк, інформаційно-аналітичні центри, електронні засоби комунікації, архіви, бібліотеки та інші джерела зберігання інформації, які впливають на громадську думку. Поділяються на офіційні і неофіційні. 2.1.Офіційні – джерела інформації виконавчої влади, науково-дослідних установ, відомчі джерела, джерела силових структур, статистичні джерела. Офіційні джерела є урядові і парламентські. Офіційні джерела поділяються на відкриті, закриті та з обмеженим доступом. 2.2. Неофіційні джерела – джерела неофіційних установ, альтернативних інформаційно-аналітичних центрів, політичних партій і рухів, це соціологічгні дослідження, аналітичні прогнози незалежних установ, неофіційні змк, джерела окремих національних груп і меншин та певних релігійних конфесій.

Офіційні та неофіційні джерела поділяються на відкриті, закриті та конфіденційні.

Відкриті – джерела інформації офіційних установ, спеціальних відомтсв, наукових центрів, промислових підприємств, банків та органів статистики. Серед відкритих джерел розрізняють інформацію загального характеру, яка використовується для складання прогнозів на довготривалий період, а також для прийняття рішень в галузі економіки, політики певними органами. Ця інформація має політичний, економічний та військовий характер для оцінки державного потенціалу та можливість впливу на міжнародну політику. Ця інформація використовується для планування політичних стратегій у дипломатичних переговорах, для політичних кроків у майбутньому.

Відкрита спеціальна інформація стосується конкретної галузі. Вона має відношення до стратегічних напрямків державної діяльності, є частиною загального планування зовнішньої політики і призначається для вузького кола спеціалістів.

Відкрита інформація про осіб, персоналу – персоналізована інформація відкритого характеру, збирається дипломатичними представництвами, інформаційно-аналітичними фірмами, спеціальними науково-дослідними установами. Іноді така інформація збирається неконституційними методами.

Закриті – розвідувальні, стратегічні, певні види статистичних джерел, джерела в яких присутня державна інформація, а також та, яка вважається таємною.

Конфіденційні – джерела, які відносяться до спецільного призначення. Вона зберігається у службових або відомчих базах даних і йде під грифом “для службового користування”.