Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття та види кваліфікації злочинів↑ Стр 1 из 2Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Поняття та види кваліфікації злочинів Кваліфікувати злочин - означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, що передбачає відповідальність за вчинення саме цього злочину. Тож кваліфікація злочину полягає в пошуку статті КК України, яка передбачає відповідальність за скоєне суспільно небезпечне діяння. У буквальному перекладі кваліфікація означає визначення якості, оцінку. Водночас цей термін багатозначний, оскільки може позначати й певну професію, спеціальність, рівень фахової підготовки до якої-небудь діяльності (праці), характеристику предмета чи явища, віднесення до певної категорії або групи. З позиції права, кваліфікація означає оцінку скоєного на підставі чинних правових норм, віднесення соціальних дій людей до певних нормативних категорій. Види: Офіційнакваліфікація - це кваліфікація злочину, котру здійснюють уповноважені на те державою особи (працівники органів дізнання, слідчі, прокурори та судді). Така кваліфікація закріплюється в процесуальних документах (постановах, протоколах, обвинувальних висновках слідчого, обвинувальних вироках або ухвалах суду) та породжує певні юридичні наслідки, що мають обов'язковий характер. Тільки вона має правове значення, оскільки є підставою для порушення кримінальної справи, проведення досудового слідства, висування обвинувачення, віддання до суду, винесення обвинувального вироку тощо. Неофіційнакваліфікація - це відповідна правова оцінка, що дають її окремі громадяни, адвокати, журналісти, науковці в наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо. Така кваліфікація не має обов'язкового характеру, але може братися до уваги суб'єктами офіційної кваліфікації, впливати на розвиток науки кримінального права та законодавчу діяльність, формувати правові погляди суспільства тощо. Отже, залежно від елементів складузлочину • кваліфікація за об'єктом злочину; • кваліфікація за об'єктивною стороною злочину; • кваліфікація за суб'єктом злочину; • кваліфікація за суб'єктивною стороною злочиную. Залежно від стадій вчинення умисного злочину • кваліфікація незакінченого злочину - кваліфікація готування до злочину; - кваліфікація замаху на злочин; • кваліфікація закінченого злочину. Залежно від дій співучасників злочину • кваліфікація дій виконавця (співвиконавця); • кваліфікація дій організатора; • кваліфікація дій підбурювача; • кваліфікація дій пособника. Залежно відвидумножинностізлочинів • кваліфікація повторності злочинів; • кваліфікація сукупності злочинів; • кваліфікація рецидиву злочинів. Залежно відконкретноїгрупизлочинів,передбаченоївідповіднимрозділомОсобливоїчастиниКК України, вирізняють 20 видів кваліфікації:
Підстави кваліфікації злочинів Підставикваліфікаціїзлочинів - це обставини, що в часі мають існувати на момент початку процесу кваліфікації та прямо стосуються оцінки конкретного діяння. Це певні факти, які вже встановлені та зафіксовані, незмінювані положення, в той час, як передумови кваліфікації - це тільки шлях до них.
3. Склад злочину, кримінально-правова норма, закон про кримінальну відповідальність, співвідношення та зв’язок
Склад злочину – це сукупність установлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, притаманних даному, конкретному злочину, описаному в диспозиції Особливої частини КК. Це визначення можна звести до більш лаконічного, сказавши, що склад злочину – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що відтворюють певне суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином. 1. Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, ні в якому іншому законодавчому акті ознаки злочину міститися не можуть (крім випадків прямо і безпосередньо визначених кримінальним законом у так званих нормах із бланкетними диспозиціями, наприклад, у ст. 203 КК — заборонені види господарської діяльності визначаються в постановах Уряду, у ст. 286 КК - правила безпеки руху затверджуються Кабінетом Міністрів України і т. ін.). 2. Склад злочину утворює лише певна кількість встановлених кримінальним законом ознак, тобто склад злочину може бути лише там і тоді, де і коли є повна сукупність ознак злочину, які встановлені законом. Склад злочину - це завжди повна сукупність його ознак. Не може бути неповного складу злочину. Неповність чи відсутність хоча б однієї із ознак, встановлених чи передбачених законом для певного злочину, стверджує відсутність цього злочину, тобто такого злочину немає, не існує. Кримінально-правова норма - встановлене державою загальнообов язкове правило поведінки, яке забороняє вчинення певних діянь під загрозою застосування покарання за його порушення. Структура статей особливої частини КК України: Гіпотеза – частина норми, яка визначає умови, за яких почне діяти заборона; Диспозиція – частина норми, в які зазначаються або описуються ознаки конкретного злочину; Санкція – частина норми, яка визначає вид і розмір покарання за вчинення передбаченого диспозицією суспільно-небезпечного діяння. Закон про кримінальну відповідальність в найбільш широкому розумінні – це система національних законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять норми кримінального права. З урахуванням змісту та обсягу правової регламентації і джерела походження кримінально-правової норми закон про кримінальну відповідальність має чотири аспекти. По-перше, закон про кримінальну відповідальність – це Кримінальний кодекс – єдиний кодифікований законодавчий акт, який містить переважну більшість кримінально-правових норм. Кримінальний кодекс можна визначити як прийнятий, зазвичай, Верховною Радою України закон, який містить систему взаємопов’язаних і взаємозумовлених юридичних норм, що розкривають загальні поняття та принципи кримінального права України, умови й підстави притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї і визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання потрібно застосовувати до осіб, які їх вчинили. На сьогодні в нашій державі чинним є Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р., який відтоді зазнав значних змін і доповнень. По-друге, закон про кримінальну відповідальність – це і окрема стаття Кримінального кодексу або її частина, що передбачає відповідальність за злочин певного виду. Наприклад, ч. 2 ст. 185 КК передбачає відповідальність за крадіжку чужого майна, вчинену повторно або групою осіб за попередньою згодою, тощо. По-третє, закон про кримінальну відповідальність – це окремий законодавчий акт, що містить лише одну правову норму, яка стосується загальних положень кримінального права або регулює відповідальність за злочин певного виду. По-четверте, закон про кримінальну відповідальність – це і передбачені ст. 9 Конституції України відповідні положення міжнародних договорів, імплементовані у кримінальне законодавство України на загальногалузевому рівні Законом України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р. Згідно із цим Законом укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Елементи і ознаки складу злочину, їх види і значення для кваліфікації Етапи кваліфікації злочинів Етапи - це окремі моменти, частини, складові процесу кваліфікації злочинів. Етапи кваліфікації мають виділятися в межах окремих її стадій. Між окремими стадіями й етапами кваліфікації злочинів існує діалектичний зв'язок. 1) порушення кримінальної справи за тією чи тією статтею КК; 2) притягнення особи як обвинуваченого; 3) складання обвинувального висновку; 4) віддання до суду; 5) винесення обвинувального вироку; 6) зміни вироку в порядку касації або нагляду
Поняття та види кваліфікації злочинів Кваліфікувати злочин - означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, що передбачає відповідальність за вчинення саме цього злочину. Тож кваліфікація злочину полягає в пошуку статті КК України, яка передбачає відповідальність за скоєне суспільно небезпечне діяння. У буквальному перекладі кваліфікація означає визначення якості, оцінку. Водночас цей термін багатозначний, оскільки може позначати й певну професію, спеціальність, рівень фахової підготовки до якої-небудь діяльності (праці), характеристику предмета чи явища, віднесення до певної категорії або групи. З позиції права, кваліфікація означає оцінку скоєного на підставі чинних правових норм, віднесення соціальних дій людей до певних нормативних категорій. Види: Офіційнакваліфікація - це кваліфікація злочину, котру здійснюють уповноважені на те державою особи (працівники органів дізнання, слідчі, прокурори та судді). Така кваліфікація закріплюється в процесуальних документах (постановах, протоколах, обвинувальних висновках слідчого, обвинувальних вироках або ухвалах суду) та породжує певні юридичні наслідки, що мають обов'язковий характер. Тільки вона має правове значення, оскільки є підставою для порушення кримінальної справи, проведення досудового слідства, висування обвинувачення, віддання до суду, винесення обвинувального вироку тощо. Неофіційнакваліфікація - це відповідна правова оцінка, що дають її окремі громадяни, адвокати, журналісти, науковці в наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо. Така кваліфікація не має обов'язкового характеру, але може братися до уваги суб'єктами офіційної кваліфікації, впливати на розвиток науки кримінального права та законодавчу діяльність, формувати правові погляди суспільства тощо. Отже, залежно від елементів складузлочину • кваліфікація за об'єктом злочину; • кваліфікація за об'єктивною стороною злочину; • кваліфікація за суб'єктом злочину; • кваліфікація за суб'єктивною стороною злочиную. Залежно від стадій вчинення умисного злочину • кваліфікація незакінченого злочину - кваліфікація готування до злочину; - кваліфікація замаху на злочин; • кваліфікація закінченого злочину. Залежно від дій співучасників злочину • кваліфікація дій виконавця (співвиконавця); • кваліфікація дій організатора; • кваліфікація дій підбурювача; • кваліфікація дій пособника. Залежно відвидумножинностізлочинів • кваліфікація повторності злочинів; • кваліфікація сукупності злочинів; • кваліфікація рецидиву злочинів. Залежно відконкретноїгрупизлочинів,передбаченоївідповіднимрозділомОсобливоїчастиниКК України, вирізняють 20 видів кваліфікації:
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 315; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.219.255.63 (0.011 с.) |