Порядок дій у разі виявлення мін та інших вибухонебезпечних предметів.

Під час руху пішки: визначити характер і стан виявленого предмета; позначити заміновану (підозрювану) ділянку; повернути назад, рухаючись по своїх слідах; повідомити в штаб частини про виявлені міни (вибухонебезпечні предмети) і уточнити маршрут руху; якщо можливо, особисто привести саперів і показати підозрілий предмет чи ділянку.

Під час руху на автомобілі: зупинитися; повідомити в штаб частини і дочекатися саперів, не виходячи з машини; у разі потреби залишити автомобіль: не торкати (не обертати) рульове кермо; вийти з машини, якщо можливо, через кузов чи задні двері; відійти від автомобіля по його колії, тримаючись один від одного на відстані не менше 20 метрів; у разі потреби продовжити рух.

До прибуття саперів: позначити небезпечну ділянку і перекрити дорогу; повідомити в найближчу частину (підрозділ) миротворчих сил; металевим щупом чи наявними іншими підручними засобами перевірити ділянку, на якій автомобіль здатний розвернутися; пасажирам вийти і рухатися по колії автомобіля у зворотному напрямку; автомобілю їхати у зворотному напрямку по своїй колії; у нічний час, по можливості, дочекатися світанку.

Якщо автомобіль оснащений малогабаритними передавачами перешкод, у жодному разі їх не вимикати; якщо передавачі не були увімкнені – увімкнути їх.

Будь-який підрозділ миротворчих сил повинен мати інструкцію про порядок поводження з мінами і боєприпасами, що не розірвалися, а також пам’ятки зі змістом: “Самостійне знешкодження мін категорично заборонено”, “Не торкайтесь підозрілих предметів”.

435. Під час переговорів із представниками конфліктуючих сторін і місцевими органами влади не можна передбачити всі можливі ситуації, які можуть виникнути під час виконання миротворчих завдань, тому залежно від ситуації під час ведення переговорів може залучатися група охорони (військовий наряд) у складі трьох і більше військовослужбовців. Його загальне призначення – охорона командного складу, спостерігачів й інших осіб під час виконання ними службових завдань.

436. Послідовність, прийоми і способи проведення Р та ІНЗ залежать від характеру руйнування будівель і споруд, аварій комунальних, енергетичних і технологічних мереж, від ступеня радіоактивного та хімічного зараження території об’єкта, пожеж тощо.

Щонайперше проводяться роботи з улаштування проїздів і проходів до зруйнованих захисних споруд, пошкоджених і зруйнованих будинків, де можуть бути люди, а також у місцях аварій, які перешкоджають або утрудняють проведення рятувальних робіт. Проїзди встановлюються завширшки 3 – 3,5 м для однобічного та 6 – 6,5 м для двобічного руху. При однобічному русі через кожні 150 – 200 м передбачаються роз’їзди завдовжки 15 – 20 м.

Для влаштування проїздів, проходів використовуються інженерні підрозділи, які мають автокрани і бульдозери. Протипожежні формування висуваються до об’єктів робіт, починають локалізацію та гасіння пожеж там, де є люди.

Для пошуку і рятування людей призначаються рятувальні групи на базі механізованих підрозділів миротворчого контингенту. Пошук і рятування людей розпочинається відразу після введення рятувальних груп на об’єкт. Особовий склад розшуковує сховища та укриття, встановлює зв’язок із тими, хто переховується в захисних спорудах із використанням засобів зв’язку, що збереглися, через повітряно-забірні отвори, а також шляхом перестукування крізь двері, стіни, труби водопостачання та опалення. Передусім у сховище подається повітря, для чого розчищають повітряно-забірні канали, роблять отвори у стінах і перекриттях.

Для розчищення сховища використовуються різні способи залежно від його конструкції та характеру завалу: розбирання завалу над основним входом з наступним відкриванням дверей чи вирізанням у них отворів; відкопування лазу чи аварійного виходу; улаштування отворів у стіні сховища із суміжного приміщення; розбирання завалу над перекриттям сховища з наступним пробиванням у ньому отвору для виведення людей тощо. Поряд з цим під час пошуку людей в осередках ураження обстежують підвальні приміщення, які не пристосовані для переховування, дорожні споруди (труби, кювети), зовнішні віконні та сходові приямки.

Основний спосіб локалізації аварій і пошкоджень на комунально-енергетичних і технологічних мережах – відключення зруйнованих ділянок у будинках: відключення мережі теплопостачання; знеструмлення; вимикання каналізаційних мереж і відведення стічних вод; вимикання насосів.

Для гасіння пожеж використовуються запасні та водонапірні резервуари.

При селевих потоках, зсувах основний спосіб боротьби – закріплення та стимулювання розвитку ґрунтового ірослинного покриву на гірських схилах і особливо в місцях зародження селів; а також зменшення надходження поверхневих вод, спуск талої води, перекачування води за допомогою насосів, правильне розташування на схилах гір гідротехнічних споруд. Ефективний спосіб боротьби з селями – вловлювання їх спеціальними котловинами, а також штучне розрідження селевого потоку водою.

Після буревіїв, ураганів зведені формування разом з усім працездатним населенням проводять рятівні та аварійно-відновлювальні роботи, рятують людей із завалених захисних та інших споруд, надають їм допомогу, відновлюють пошкоджені будівлі, лінії електропередач і зв’язку, газо- та водогону, проводять інші аварійно-відновлювальні роботи.

Основним способом гасіння підземних торф’яних пожежє обкопування палаючої території канавами шириною 0,7 – 1,0 м і глибиною до мінерального ґрунту чи ґрунтових вод. Обкопування розпочинається з боку об’єктів чи населених пунктів, які можуть зайнятися від палаючого торфу. Для гасіння палаючих штабелів торфу, а також гасіння підземних пожеж використовується вода у вигляді потужних струменів. Водою заливають місця горіння торфу під землею та на поверхні землі.

Ліквідація лісової пожежі складається із зупинки пожежі, локалізації, остаточного гасіння та оконтурення небезпечної ділянки.

437. Під час надання першої медичної допомоги найбільш суттєвим є вміння кожного військовослужбовця зупинити кровотечу, накласти асептичну пов’язку для захисту рани, здійснити протишокові заходи (обезболювальних препаратів, серцевих засобів), провести транспортну іммобілізацію, надати допомогу при опіках, струмових травмах, гострих отруєннях.

438. Правила та загальноприйнятий порядок застосування зброї під час виконання миротворчих завдань. У ситуаціях, коли порушник не озброєний та не має ворожих намірів, використання зброї не виправдане. У будь-якому іншому випадку наявність зброї у порушника, який виказує ворожі наміри, є приводом для застосування зброї. Як ворожі наміри можуть бути розцінені такі дії: наведення зброї на людей, утримання заручників, використання зброї, завдання ударів зброєю, а також погрози про використання зброї або свідчення про недавнє використання зброї.

Зброя застосовується тільки в останню чергу, як крайній засіб припинення порушення, після застосування засобів загорожі та інших перешкод, сльозогінного газу, гумових палиць і безпосереднього приготування зброї для стрільби.

Перед застосуванням зброї необхідно обов’язково вигуком або попереджувальним пострілом сповістити про подальші наміри застосувати зброю.

Після попередження застосовуються поодинокі постріли, стрільба чергами – вимушений крок, при цьому слід вести тільки прицільний вогонь.

Після застосування зброї обов’язково терміново доповідати про це старшому начальнику.

Миротворець має право застосувати зброю у випадках: ведення по ньому вогню або зарядження зброї для ведення вогню; самозахисту; намагання поранити, захопити або заарештувати будь-кого з цивільного і військового персоналу миротворчих сил; примусової затримки миротворчого персоналу з метою не допустити до виконання своїх службових обов’язків; намагання викрасти або знешкодити обладнання миротворчих сил; встановлення, підриву або кидання будь-яких вибухових пристроїв; дій порушників на техніці з явною метою задавити або протаранити й іншого шляху зупинити транспортний засіб немає.

Забороняється застосування зброї миротворцями у випадках: для припинення вогню між сторонами конфлікту або іншого порушення угоди між ними; якщо ступінь загрози миротворцю не перевищує зазначених випадків; якщо діями миротворців може бути завдано шкоди іншим особам, крім порушників; якщо попередньо не вжито всіх заходів, які повинні бути виконані перед застосуванням зброї; застосування зброї повинно припинитися, коли порушення чи дії порушників припинені або коли ситуація стала безпечною.

Зброя знаходиться у миротворця тільки під час проведення операції чи несення служби, у всіх інших випадках миротворець без зброї.

Вимоги щодо застосування зброї можуть поповнюватися й уточнюватися вказівками відносно правил сутичок або командуванням миротворчих сил.