Процесуальний порядок порушення провадження справи у суді

Тема 6: Порушення провадження в господ.суді

ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО РОЗГЛЯДУ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ

підготовка справи до судового розгляду — самостійна обов'язкова стадія господарського процесу, проведена судом по кожній справі відразу після її порушення з метою правильного розгляду і вирішення спору у встановлені процесуальним законом терміни.

Ціль даного етапу судочинства — створення умов, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору.

Задачами підготовки справи до судового розгляду в господарському суді є:

а) уточнення позовних вимог і обставин, що обґрунтовують позов;

б) визначення характеру правовідносин сторін і, потенційного кола нормативних актів, що повинні будуть застосовуватися при вирішенні спору;

в) можливе коло осіб, що беруть участь у справі;

г) коло доказів, необхідних для вирішення спору по суті, і забезпечення їхнього представлення до моменту початку розгляду;

д) повідомлення зацікавлених осіб про час і місце розгляду.

Особи, що беруть участь у справі, покликані сприяти ефективній підготовці справи до судового розгляду. Це випливає з принципу змагальності, із прав і обов'язків сторін і інших осіб, що беруть участь у справі, представляти докази або вказати місце їхнього перебування, з обов'язку сумлінно користуватися всіма наданими їм процесуальними правами. Шляхом особистого звернення до судді на прийомі, подачі клопотання або іншої заяви вони можуть звернути увагу на необхідність проведення тих або інших підготовчих дій. Такі звернення, особливо якщо вони носять процесуальний характер (наприклад, клопотання), повинні бути досить мотивованими. У випадку звернення судді, зокрема по питанню про місце перебування доказів, йому повинна бути надана повна інформація особою, якій адресоване звернення.

 

До підготовки справи суддя приступає відразу ж по надходженні її в господарський суд і повинний провести її оперативно в гранично стиснутий термін. При цьому важливою особливістю господарського процесу є те, що тут усі питання, зв'язані з порушенням справи, підготовкою її до розгляду, визначенням часу і місця розгляду справи, оформляються в одному акті — ухвалі про порушення провадження в справі (ст. 64 ГПК України). Дану ухвалу повинно бути винесене не пізніше п'яти днів із дня надходження заяви. Установлення настільки стиснутих термінів для рішення зазначених питань відповідає загального цілям господарського процесу: забезпечити правильне і своєчасне вирішення спорів при мінімальній витраті кошт і часу як господарським судом, так і учасниками справи.

Зміст підготовки справи

 

Обсяг підготовки і характер чинених процесуальних дій залежать від обставин і складності конкретної справи. Кожна спір має свою специфіку, свої індивідуальні риси, тому в змісті підготовки навіть однієї і тієї ж категорії справ завжди маються якісь особливості.

 

Господарський процесуальний кодекс не ставить своєю задачею детально і вичерпним образом визначити всі можливі дії по підготовці справи, лише намічає загальні напрямки дій судді і коло питань, що підлягають з'ясуванню на даній стадії процесу. Тому, приступаючи до підготовки справи в кожнім конкретному випадку, суддя повинний сам визначити її зміст, установити, які питання необхідно з'ясувати і що для цього варто зробити. Усе це жадає від судді серйозного і вдумливого підходу до кожної справи, ретельного вивчення матеріалів, що надійшли від сторін, глибокого проникнення в суть спору, зобов'язує його добре знати особливості визначених категорій справ і чинне законодавство, що регулює господарські відносини.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарської спору суддя, згідно ст. 65 ГПК України, робить у необхідних випадках наступні дії по підготовці справи до розгляду:

1) вирішує питання про залучення до участі в справі іншого відповідача і про виключення або заміну неналежного відповідача;

2) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому ж населеному пункті, що і господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали можуть бути представлені додатково;

3) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні й інші органи і їхні посадові особи виконати визначені дії (звірити розрахунки, зробити огляд доказів у місці їхнього перебування і т.п.); зажадає від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, або знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування;

4) вирішує питання про призначення експертизи;

5) робить огляд і дослідження письмових і речовинних доказів у місці їхнього перебування;

6) вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

7) вирішує питання про виклик посадових і інших осіб для дачі пояснень по суті;

8) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;

9) вирішує питання про вживання заходів по забезпеченню позову;

10) робить інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

 

У статті 65 ГПК України лише позначений перелік підготовчих дій судді, до того ж більше організаційного, чим процесуального характеру. Можна помітити, що ця стадія господарського процесу ще не має концептуального рішення, що враховувало би значення принципу змагальності і рівноправності сторін. Тим часом підготовка справи до судового розгляду і її підстава — збирання доказів — у стані сьогодні забезпечити рівновагу сил між змагальністю процесу й активністю суду, згладити їхню суперечливість.

Насамперед підготовка справи до слухання повинна розглядатися як стадія збору доказів, у якій суд і може, і повинний виявити активність. Це обумовлено характером пізнання об'єктивної істини в господарському процесі, у силу чого формування доказової бази не може бути передане винятково сторонам. Інакше цілком ймовірні зловживання великими можливостями найсильнішою стороною в процесі, приховання даних і документів, що приведе до нечесного, неістинного результату.

 

Відповідно до поставлених задач підготовки справи до розгляду й особливостями, властивій кожній конкретній справі, визначається і коло тих процесуальних дій, що повинні бути зроблені суддею при її підготовці. За своїм характером і спрямованістю всі ці дії можуть бути розділені на наступні групи.

Уточнення обставин, що мають значення для правильного і своєчасного вирішення всіх спірних питань для розгляду справи.

Якщо дії по збиранню доказів необхідно зробити в іншому населеному пункті, суддя дає відповідні доручення судові по місцю, де ці дії повинні бути зроблені.

У порядку підготовки справи суддя може запропонувати сторонам зробити вивірку взаємних розрахунків. Необхідність вивірки розрахунків звичайно виникає в тих випадках, коли в документах, представлених сторонами, маються різні дані, а розрахунки між сторонами настільки заплутані, що без їхньої вивірки спор вирішити неможливо.

Результати вивірки розрахунків фіксуються в спільно складеному акті, що повинний бути підписаний представниками сторін.

Цей акт підлягає дослідженню й оцінці поряд з іншими доказами. Вивірка розрахунків може провадитися як шляхом обміну документами, що підлягають перевірці, без виїзду представників однієї сторони до інший, так і представниками сторін, що прибули для участі в розгляді справи.

 

Тема 7: Вирішення спору по суті в суді першої інстанції

Тема 6: Порушення провадження в господ.суді

Процесуальний порядок порушення провадження справи у суді

Порядок подання позову й наслідки його порушення.

Позовна заява: форма і зміст.

Прийняття позовної заяви і підстави до відмови в її прийнятті.

Відзив на позовну заяву.

 

Позов у господарському процесі є важливим процесуальним засобом захисту порушеного або оспорюваного права учасників господарського процесу. Для того щоб він виконував цю важливу роль, необхідно при поданні позову до господарського суду суворо дотримуватися певного процесуального порядку.

Справи позовного провадження в господарському суді порушуються шляхом подання позовної заяви. Подання позову є важливою процесуальною дією. Правом на звернення з позовом до господарського суду є встановлена законом можливість для кожної заінтересованої особи звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, яка повинна містити прохання до суду про розгляд спору про право. Поряд із цим для порушення справи недостатньо подати до суду заяву. Суддя повинен вирішити питання і винести ухвалу про прийняття заяви до провадження в суді, коли дотримано всі вимоги, передбачені законодавством.

Крім передумов права подання позову (за відсутності яких господарський суд відмовляє у прийнятті позовної заяви згідно зі ст. 62 ГПК), існують ще певні умови, встановивши які, суддя приймає позовну заяву до провадження суду.

Отже, за наявності права у заінтересованої особи суддя, в силу закону, повинен перевірити, чи мали місце певні умови, дотримання яких свідчить про наявність у позивача права на подання позову і дає можливість звертатися до господарського суду із заявою — подати позов.

Існують умови, за наявності яких суддя не приймає позовної заяви і повертає її без розгляду. Ці умови свідчать не про відсутність у позивача права на позов (право на подання позову), а лише про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду суду по суті доти, доки не будуть усунені підстави, які зумовили повернення заяви.

Згідно зі ст. 63 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо:

— позовну заяву підписано особою, яка не має право її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

— у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

— у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини, не наведено обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми;

— не надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

— порушено правила поєднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору;

— не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

— не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством;

— до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

— не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше п’яти днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу, яку може бути оскаржено.

У будь-якому випадку потрібне усунення підстав, які стали приводом для повернення позовної заяви. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Таким чином, правові наслідки відсутності права на подання позову й відсутність умов його здійснення (реалізації) є такими:

— в першому випадку за відсутності права на подання позову, тобто за відсутності передумов права на подання позову суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви і повторного подання тотожного позову не може бути;

— у випадку відсутності умов здійснення права на подання позову позовна заява повертається позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду з тотожним позовом у загальному порядку — після усунення допущеного порушення.

Подання позову в строки, які встановлені для захисту порушеного або оспорюваного права, в першу чергу пов’язане із дотриманням позовної давності (глава 5 Цивільного кодексу України). Позовна давність має не тільки матеріально-правове, а й процесуально-правове значення.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду господарським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Таким чином, мова іде про відмову в задоволенні матеріально-правової вимоги по суті, вимоги позивача до відповідача, якщо не буде відновлено пропущеного строку позовної давності, передбаченого законодавством. Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу, якщо господарський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Відновлення строку давності означатиме не що інше, як можливість використання захисту в господарському процесі, щоб одержати захист порушеного або оспорюваного права. В цьому є не тільки матеріально-правове, а й процесуально правове значення позовної давності.

Наявність одного приводу для порушення справи не є достатньою. Позовна заява подається до господарського суду з дотриманням певних правил. Правила подання позовної заяви включають положення про її форму і зміст (ст. 54 ГПК), передбачають направлення копій позовної заяви і доданих до неї документів іншим особам (ст. 56 ГПК). Норми ст. 54 ГПК вказують, в якій формі подається позовна заява до господарського суду; хто має право підпису позовної заяви; які відомості та в якому порядку мають бути вказані в позовній заяві.

Для прийняття справи до провадження господарському суду необхідно перевірити відповідність позовної заяви за її формою і змістом вимогам законодавства, а також встановити, чи є в наявності документи, які вимагає закон. Тому перевірка реквізитів позовної заяви і доданих до неї документів повинна відбуватися перед порушенням справи і прийняттям позовної заяви до провадження господарського суду.

Дотримання належної форми позовної заяви і відповідність його змісту вимогам закону мають суттєве значення для підготовки судової справи до розгляду, а також для наступного правильного та швидкого розгляду його в засіданні господарського суду.

Позовна заява подається обов’язково в письмовій формі й підписується повноважною особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності або його представником. Якщо позов підписано представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Закон потребує суворої відповідності позовної заяви вимогам, що вказані в ст. 54 ГПК, відповідно до якої позовна заява повинна містити:

— найменування господарського суду, до якого подається заява;

— найменування сторін, їх поштові адреси;

— найменування і номери рахунків сторін у банківських установах;

— документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

— зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (ціна позову повинна бути визначена згідно з правилами ст. 55 ГПК), суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

— зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

— виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

— відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством;

— перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Вказані реквізити позовної заяви обов’язкові. Поряд із цим у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. Закон окремо вимагає, щоб позивач, прокурор чи його заступник при поданні позову надіслали сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає (ст. 56 ГПК).

До позовної заяви додаються документи (ст. 57 ГПК), які підтверджують:

— вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених законодавством, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — копія претензії, докази її надсилання відповідачеві, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

— відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

— сплату державного мита у встановлених порядку й розмірі;

— сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

— обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акту недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ. що підтверджує повноваження представника позивача.

Суддя господарського суду одноособово вирішує питання про прийняття позовної заяви. Він повинен прийняти до провадження господарського суду позовну заяву, подану з дотриманням вимог, передбачених законом.

Суддя може прийняти позовну заяву тільки за наявності певних підстав. Стаття 62 ГПК містить перелік підстав до відмови в прийнятті позовної заяви. Він є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

- заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

- у провадженні господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або є рішення цих органів з такого спору;

- позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.

Наявність указаних підстав свідчить про відсутність у позивача права на подання позову. Отже, незважаючи на подання позовної заяви, господарський процес не може бути порушено, і суддя господарського суду відмовляє в прийнятті позовної заяви за відсутністю у позивача права на подання позову.

Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору (його заступнику), якщо вони є заявниками, не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Відмова в прийнятті позовної заяви виключає можливість повторного звернення в господарський суд по даному спору.

Встановивши, що позовна заява може бути прийнята до провадження господарського суду, суддя порушує справу. Прийнявши позовну заяву, суддя господарського суду не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні (ст. 64 ГПК).

Ця ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

Закон надає можливість особі, яка є відповідачем, надіслати відзив на позовну заяву з додатком документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи (ст. 59 ГПК) надіслати:

— господарському суду — відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

— позивачеві, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі, — копію відзиву.

Відзив повинен містити:

— найменування позивача і номер справи;

— мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги;

— перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником. В останньому випадку до відзиву додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. При неподанні відзиву на позовну заяву справа може бути розглянута по матеріалах, які є у справі (ст. 75 ГПК).

Винесенням суддею ухвали про порушення справи в господарському суді закінчується перша стадія господарського процесу, після чого процес вступає в стадію підготовки справи до судового розгляду.