Назвіть основні варіанти розв’язання проблеми нерівномірності розвитку регіонів

У даний час в Україні існує дуже високий ступінь диференціації в соціально-економічному розвитку регі­онів. Про це свідчать і дані офіційної статистичної інформації і резуль­тати досліджень у цій сфері великої кількості публікацій вітчизняних вчених.

В більшості регіонів України зберігається низький рівень промис­лового виробництва, значне безробіт­тя, низький рівень життя населення. Регіони розрізняються як потужністю економіч­ного потенціалу, так і спроможністю до саморозвитку в умовах нових еко­номічних відносин. Існуючий стан ус­кладнює перехід України та її регіонів до стійкого розвитку.

Основним завданням регіональної політики є зменшення дисбалансів у рівнях соціально-економічного розвит­ку регіонів. У зв'язку з тим, що доходний потенціал держави переважно розподілений нерівномірно у її регіонах, виникає необхідність у фінансовій підтримці місцевих бюджетів із віднос­но слабшою доходною базою.

Для здійснення фінансового вирівнювання застосовується широкий спектр економічних інструментів. Експертною комісією з проблем місцевих та регіональних фінансів Ради Європи було розроблено класифікацію субсидій (трансфертів) для місцевих урядів. Виділяють наступні групи субсидій: субсидії загального призначення, спеціальні субсидії та дискреційні субсидії.

Під субсидіями загального призначення розуміють такі переміщення коштів органам місцевого самоврядування, які вони можуть вважати власними і використовувати на власний розсуд. Всі інші субсидії носять спеціаль­ний характер. При наданні обумовле­них субсидій їх сума, що розглядаєть­ся як надходження кожного органу влади, залежить від видатків того ж органу.

44. „Рекреація” і „рекреаційні ресурси”. Туристично-рекреаційний комплекс України.

Рекреа́ція — це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розташовані поза їх постійним помешканням. Рекреація охоплює всі види відпочинку. Відновлення здоров'я і працездатності шляхом відпочинку на лоні природи, або під час туристичної поїздки з відвіданням національних парків, архітектурних пам'яток, музеїв.

Рекреаці́йні ресу́рси - об'єкти природного та історико-Культурного середовища, які можуть бути використані для організації рекреаційної діяльності. Рекреаційні ресурси поділяються на природно-рекреаційні та культурно-історичні

Туристична сфера охоплює міжгалузевий сектор виробництва послуг і товарів туристичного споживання, а також близько двадцяти супутніх і обслуговуючих туризм галузей економіки. Для означення цього міжгалузевого сектора економіки науковці використовують поняття що за змістом близьке до поняття «рекреаційно-туристичний комплекс».

Туристична індустрія представлена різними суб’єктами господарювання: підприємствами, установами й організаціями, приватними підприємцями, які виготовляють і реалізують туристичні продукти (товари та послуги туристичного попиту). Отже, індустрія туризму визначається як сукупність організаційних форм бізнесу, які здійснюють функції розміщення, перевезення, харчування, пізнавально-розважального, ділового, оздоровчого, спортивного та іншого туристичного призначення.

Лісовиробничий комплекс України, розміщення і регіональна структура.

Підприємства лісовиробничого комплексу зайняті заготівлею, механічною та хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств (рис. 26). Основними його галузями є лісове господарство, власне лісова промисловість або лісозаготівельна, а також деревообробна (виробництво пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів, меблів), целюлозно-паперова (виробництво целюлози, паперу, картону) і лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо).

родукція лісовиробничого комплексу використовується у будівництві, гірничодобувній і хімічній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе значення комплексу і у забезпеченні безпосередніх потреб населення (продукти харчування, меблі, зошити, сірники тощо). За часткою зайнятих (менше 5%) і вартістю продукції (менше 3%) лісовиробничий комплекс належить до найменших міжгалузевих комплексів України. Значною мірою це пов'язано з його обмеженою сировинною базою у нашій країні. Як наслідок, сировину, а також папір, целюлозу Україна змушена імпортувати з інших країн.

В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони: Поліський і Карпатський

Рослинництво України.

Росли́нництво — галузь науки, що займається вивченням особливостей реакції нових сортів, гібридів культурних і дикорослих видів рослин на дію біотичних, абіотичних та антропогенних факторів середовища; розробляє сортові технології вирощування стабільно високих урожаїв якісної продукції на засадах інтенсифікації, енергоощадження й екологічної безпеки.

Дослідження та розроблення, спрямовані на розв'язання теоретичних і практичних проблем підвищення продуктивності культурних та дикорослих рослин, якості й екологічної чистоти продукції.

Найважливішою зерновою культурою в Україні є пшениця, особливо озима, яка на чорноземах дає добрі врожаї. Озиму пшеницю висівають восени, щоб використати осінню і весняну вологу в груйті. Вона займає третину всієї площі зернових. Вирощують озиму пшеницю переважно у степовій і лісостеповій зонах. Посіви ярої пшениці займають незначні площі у східних областях України, де клімат більш континентальний і взимку випадає мало снігу, який не може захистити посіви від вимерзання.

Жито є теж цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних грунтах. Сіють його на Поліссі, рідше у Лісостепу.

Ячмінь — один з невибагливих злаків, скоростиглий, посухостійкий, з дуже коротким вегетаційним періодом (60-90 днів). Завдяки цим особливостям посіви його розміщені в північних районах Степу й Лісостепу, в передгірних і гірських районах Карпат.

Зернобобові (горох, квасоля,, кормовий люпин, соя) — важливі продовольчі й кормові культури. їх посіви зосереджені на Поліссі і в Лісостепу.

з круп'яних культур в Україні виділяються просо, гречка і рис. Просо, завдяки його посухостійкості, вирощують переважно в степових областях. Гречка, навпаки, дуже важко витримує посушливий клімат і поширена в лісостепових та поліських областях, на вологих піщаних грунтах.

 

Проблеми землекористування в Україні

Проблема раціонального використання земельних ресурсів, що є чи не основною передумовою підвищення ефективності як сільськогосподарського, так й суспільного виробництва в цілому, визначається головним чином структурою землекористування, оптимізацією співвідношень основних його складових. Тому цілком природною й зрозумілою є та увага, яка приділяється зазначеному питанню як в діяльності вищих адміністративних органів влади, так й дослідженнях багатьох вчених-економістів.

Специфіка пропонованої роботи в тому, що сучасний стан землекористування в Україні розглядається, з однієї сторони, як логічне завершення тих організаційно-економічних перетворень, які мали місце в цій сфері в минулому, а з іншої, - як перехідний етап на шляху утвердження в аграрному секторі ринкових відносин. Методологічною основою дослідження виступав критичний аналіз найважливіших, принципових положень чинного Земельного кодексу.

 

Машинобудування України

В даний час машинобудування України включає близько 1500 підприємств та організацій, де працюють майже 1,6 млн. осіб. Крім того, в галузі функціонують понад 2 тис. малих і спільних підприємств, кооперативів. Продукція українських машинобудівників в цілому, за винятком окремих видів товарів, неконкурентоспроможна як на світовому ринку, так і на внутрішньому ринку. Це зумовлено багатьма чинниками. Одним з них - скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, що призвело до зниження якості продукції, гальмування процесу її оновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій.
Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих галузей, тобто практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Вінслужить основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. У сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи засоби праці для різних галузей господарства, машинобудуваннязабезпечує комплексну механізацію та автоматизацію проізводства.На машинобудівний комплекс припадає понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва України; частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29%. Це трудомістка галузь промисловості і разом з тим належить до металомістких галузей.
ВВП галузі зменшилася з 27% до 7,8%. Обсяг виробництва продукції в ньому скоротився до 37.0%. Найбільший занепад простежується в сільськогосподарському машинобудуванні (на 87%), автомобілестрое-ванні (86%). Проблемною є реалізація продукції з-за її високої ціни. Рентабельність галузі становить 7,2%. Науковими дослідженнями займаються 116 організацій. Пріоритетні галузі - авіаційна, ракето-космічна, суднобудування, електронна, виробництво міських транспортних засобів, оборонної галузі експортного спрямування, виробництво зернових комбайнів, енергозберігаючого обладнання.