Поняття та предмет митного права

Поняття та предмет митного права

Митне право – явище відносно нове, тому, хоча митна справа існує з давніх часів, її правовий аспект був мало досліджений та недостатньо розроблений. Серед юристів-науковців є різні погляди не тільки щодо формулювання предмета митного права, але й відносно того, чи є це самостійна галузь правова взагалі.

Питання щодо предмета регулювання митного права є складним і не досить чітко визначеним в юридичній галузі. Так, професор К.К. Сандровський зазначав, що відносно митного права предметом правового регулювання є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з впровадженням державного митного режиму і проведенням митної політики в цілому. Недоліки такого визначення предмета митного права назвати не важко, перш за все тому, що в основу визначення покладені тільки “митний режим“, “митна політика“.

Разом з тим, митна справа і за змістом, і за структурою – явище складне, багатопланове, має комплексний характер. Тому суспільні відносини в галузі державної митної справи можна розділити на групи, що відрізняються за специфікою і регулюються окремими нормами різних галузей права:
1) конституційного;
2) адміністративного;
3) адміністративно-процесуального;
4) цивільного;
5) кримінального, кримінально-процесуального;
6) трудового тощо.

До груп суспільних відносин, на які можна класифікувати предмет регулювання митного права, можна віднести:
1) суспільні відносини в галузі митної політики держави;
2) суспільні відносини і принципи, пов’язані з переміщенням через митний кордон товарів, транспортних засобів;
3) суспільні відносини, що характеризують статус митних режимів;
4) суспільні відносини в сфері митно-тарифного регулювання;
5) суспільні відносини в сфері справляння митних платежів;
6) суспільні відносини, пов’язані з митним оформленням;
7) суспільні відносини в сфері митного контролю;
8) суспільні відносини в сфері митної статистики;
9) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з контрабандою та скоєнням інших злочинів у галузі державної митної справи;
10) суспільні відносини в зв’язку з порушенням митних правил і відповідальністю (адміністративною) за це;
11) суспільні відносини в зв’язку з провадженням у справах про порушення митних правил, порушення кримінальних справ на контрабанду, проведення досудового слідства.

До цього треба додати відносини, що виникають в Україні в зв’язку з участю держави у міжнародних митних організаціях, співробітництві з митними службами інших держав тощо.

Загальною ознакою всіх визначених груп суспільних відносин є те, що в сукупності вони складають суспільні відносини в галузі державної митної справи. Ці відносини регулюються не тільки правовими нормами, закладеними в Митний кодекс України, але й нормами адміністративного, кримінального, цивільного, фінансового та деяких інших галузей права. Наприклад, в статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка має назву “Законодавство України про адміністративні правопорушення“, прямо вказано, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Іншими словами, Митний Кодекс України є також частиною законодавства про адміністративні правопорушення.

Суспільні відносини, які виникають під час виконання державної митної справи, складні і мають комплексний характер, поділяються умовно на окремі групи або блоки суспільних відносин, які самі по собі регулюються іншими галузями права.

Те, що об’єднує ці групи, і те, що складає в цілому механізм їх правового регулювання, це і є митним правом. Те, що об’єднує ці групи суспільних відносин, увесь цей комплекс однорідних суспільних відносин, пов’язаний із митною справою, і становить предмет митного права.

В юридичній науці є погляди, які допускають існування комплексних галузей права, що регулюються галузевими методами і механізмами, мають комплексне утворення (морське право, банківське право, господарське право та ін.).

Складові частини цих комплексних утворювань розвиваються по-різному. Тому розвиток адміністративного, кримінального чи іншого права обов’язково впливає на розвиток митного права. Це обумовлює часті зміни митного законодавства.

До предмета регулювання митного права треба віднести характер і зміст державної митної справи, основи митної політики, статус і функції органів доходів і зборів, порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, митні платежі, митне оформлення і митний контроль, інші складові частини державної митної справи і засоби проведення митної політики.

У загальній формі структура суспільних відносин у сфері митної діяльності визначена МК України. Як вказано у його преамбулі, МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної системи України. Він спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи.

Система митного права

Система митного права є інституційною і дворівневою, Інституційність митного права зумовлена наявністю значної кількості нормативних актів, присвячених регулюванню окремих інститутів митного права.

Питання про систему митного права є суперечливим, оскільки воно «складено» з норм різної галузевої приналежності. При рішенні даного питання слід виходити з того, що у формуванні його змісту й систематизації норм визначальна роль належить державі. Згідно із завданнями створення митного права, що відповідає вимогам ринкової економіки, держава формує галузь митного права в тому вигляді, у якому воно необхідно для досягнення мети сучасної митної політики. Митне право не можна ототожнювати з митною політикою, але в той же час його не можна розглядати у відриві від цілеспрямованої діяльності держави у регулюванні зовнішньоторговельного обміну. Саме в системі митного права цей зв'язок виявляється найбільш яскраво.

Система правових норм, які регулюють формування й здійснення митної політики, а також набір форм і методів її здійснення, порядок використання митними органами інструментів Митного регулювання при її здійсненні утворюють систему митного права. Первинною клітиною митного права є його норми.

Взаємозалежні й взаємозумовлені сукупності митно-правових норм, що регулюють певні однорідні групи суспільних відносин, які виникають між митними органами й особами з приводу переміщення останніми товарів і транспортних засобів через митний кордон, прийнято називати інститутами митного права. Порядок розташування цих інститутів усередині митного права як комплексної галузі визначається їх положенням у МК України. Тим часом таке положення зумовлене загальними підходами до систематизації права.

МК України визначає як загальний напрям розвитку митного права, так і його цілісність, внутрішню погодженість і систематичність суворо відповідно до митної політики й коштів її реалізації (митні процедури). Завдання розвитку митної політики можуть зажадати внесення в систему митного права нових інститутів, зміни змісту існуючих у міру рішення конкретних завдань митної справи в даний період.

Норми митного права — це встановлені державою правила поведінки в митній сфері, які регулюють зміст митної справи і підтримуються примусовою силою держави. Так, згідно зі ст. 7 МК України законодавство України з питань митної справи становлять Конституція України, цей Кодекс, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

Варто зауважити, що якщо укладеним і ратифікованим міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МК України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зважаючи на динамізм митного законодавства і необхідність вирішення тактичних завдань оперативного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, МК України передбачив чітку процедуру набрання чинності новим митним законодавством.

Самі закони України з питань митної справи набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження у справах про порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені цим Кодексом, ведеться на підставі законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Норми митного права, так само як й інші галузі права, поділяються на дві великі частини: Загальну й Особливу.

Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи. Положення норм Загальної частини мають загальне значення. Вони застосовуються лише у тому разі, коли немає спеціальної норми або спеціальна норма суперечить загальній. До складу Загальної частини входять такі митно-правові інститути — сукупності митно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини в митній справі:

— що закріпляють мету, принципи й зміст митної справи;

— що регулюють правовий статус митних органів;

— що регулюють державну службу в митних органах і визначають правовий статус посадових осіб митних органів;

— що упорядковують правовий статус осіб, які переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон:

— що визначають форми і методи митної діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що регламентують порядок прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших процесуальних і процедурних дій;

— що регулюють примус у митній сфері.

Особлива частина митного права містить у собі розташовані у визначеному МК України порядку і логічній послідовності інститути митного права, зв'язок між якими об'єктивно зумовлений самою сутністю та змістом митної справи. До складу Особливої частини входять митно-правові інститути, що поєднують такі групи митно-правових норм, що регулюють:

— переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

— митні режими;

— митні платежі;

— митне оформлення;

— митний контроль;

— валютний контроль;

— ведення митної статистики і ТН ЗЕД.

До Особливої частини митного права належать також норми, що регламентують юрисдикційну діяльність митних органів. Ці норми містяться в Митному кодексі. Вони регламентують дізнання, здійснюване митними органами, і провадження у справах про порушення митних правил забезпечують їх правильний і своєчасний розгляд. Сюди належать норми, що регулюють службу у митних органах України.

Митне право, що відповідає вимогам ринкової економіки, знаходиться ще в стадії становлення. Тому воно є не тільки однією з найважливіших, але й дуже перспективних галузей права і буде розвиватися разом із розвитком зовнішньоекономічної діяльності, у сферу якої втягнуті не тільки підприємства, установи, організації (юридичні особи), але й широке коло підприємців-громадян (фізичні особи — резиденти й нерезиденти).

Джерела митного права

Джерела митної справи - це вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження та закріплення норм митної справи, надання їм юридичного, загальнообов'язкового значення.

Галузь митної справи має свої власні джерела, серед яких: Конституція, Закони України, міжнародно-правові акти належним чином ратифіковані та підзаконні акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти ДМСУ (накази, розпорядження, листи та ін.), спільні акти ДМСУ з іншими міністерствами та відомствами, акти інших міністерств та відомств. До джерел митного законодавства також можемо віднести правові звичаї (наприклад, звичаї морських портів в частині порядку та послідовності в проходженні суднами митного контролю) та звичайну митну практику.

Положення Закону "Про митну справу в Україні" були розвинуті в інших нормативних актах, головними серед яких є Митний кодекс України (МКУ) та Закони "Про єдиний митний тариф" та "Про зовнішньоекономічну діяльність". Три вище перелічених законодавчих акти забезпечують нормативно-правове регулювання окремих груп правових відносин в митній сфері. Митний кодекс - спрямований на регулювання митних процедур та діяльності митних органів, Закон "Про єдиний митний тариф" - основних положень тарифного регулювання, а Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" - прав та обов'язків суб'єктів зовнішньоекономічних відносин та повноваженні держави та її органів щодо регулювання таких відносин.

Перший Митний кодекс України було прийнято в грудні 1991 р. (введено в дію з 1 січня 1992 р.), у період, коли формувалися основні засади державності та незалежності України в законодавчому плані. І хоча введення в дію митного кодексу на той час зіграло позитивну роль, на сьогодення він вже не відповів сучасному стану митної справи. Більше того він стримував розвиток господарської та фінансово-банківської діяльності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, їм недостатньо забезпечувались умови ЗЕД українських товаровиробників. Усе це вимагало прийняття нового Митного кодексу. Підготовка нового Митного кодексу та його розгляд було викликано необхідністю приведення чинного митного законодавства у відповідність до Конституції України, гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами і стандартами, а також приведення Кодексу у відповідність до ринкової економіки. Верховною Радою України четвертого скликання 11 липня 2002 року був прийнятий новий Митний кодекс України, який вступив в дію з 1 січня 2004 року. Діючий Митний Кодекс України майже утричі більший за обсягом від першого Митного кодексу. Якщо перший Кодекс складався з 11 розділів, 24 глав, 164 статей, то діючий має 21 розділ, 67 глав, 432 статті.

Таке значне збільшення обсягу зумовлене наступним: по-перше - це те, що питання, які були врегульовані першим Митним кодексом, в діючому Кодексі регулюються більш детально; по-друге - діючий Митний кодекс містить цілу низку розділів, яких немає в першому Кодексі.

Як і деталізація норм, що існували раніше, введення нових розділів має на меті вдосконалення правового регулювання ряду правовідносин, пов' язаних з митною справою. Зокрема, один з нових розділів присвячено митним режимам, кількість яких значно збільшилася порівняно з першим Митним Кодексом. Замість поняття "особа, уповноважена на декларування на підставі договору" запроваджено поняття "митний брокер". Уведено нове для митного законодавства України поняття "митний перевізник".

Діючим Кодексом передбачено запровадження технологічних схем контролю, які відповідають сучасним міжнародним стандартам ("червоний" та "зелений" коридори); визначено такі важливі фактори процедури декларування, як терміни подання митної декларації; більш ефективно регулюється порядок переміщення товарів через митний кордон України громадянами; визначає особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, а також при переміщенні товарів у міжнародних поштових та експрес-від-правленнях.

Діючий Кодекс в цілому відповідає міжнародним стандартам, оскільки його розроблення здійснювалося з урахуванням положень Митного кодексу Європейського Співтовариства та основних міжнародних конвенцій і угод, до яких приєдналася або має намір приєднатися Україна, як-от: Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), Угоди Уругвайського раунду переговорів країн - членів ГАТТ/СОТ, Угода з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS), яка також є однією з 28 угод ГАТТ/СОТ, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про гармонізацію митних процедур на кордоні, Митна конвенція про міжнародні дорожні перевезення (Конвенція МДП), Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція), Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Найробійська конвенція).

Діючий митний кодекс, як й перший митний кодекс України, визначає принципи організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові та ін. аспекти діяльності ДМСУ з метою створення умов для формування економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів, спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов'язків у галузі митної справи.

На тривалий період він виконуватиме своє завдання із забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб' єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ще одним важливим законодавчим актом в сфері митної справи, є прийнятий 5 лютого 1992р. закон України "Про єдиний митний тариф". Закон "Про єдиний митний тариф" створив нормативну базу для регулювання питань щодо обкладення спеціальним податком - митом товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Розділ І Закону містить загальні положення щодо мети Закону, одного митного тарифу, митно-тарифної ради. В Розділі II Закону "Мито та його види" визначаються поняття мита, його види, порядок застосування деяких видів мит, порядок нарахування та сплати мита, поняття митної вартості, порядок визначення країни походження товарів. В Розділі III цього Закону "Звільнення від сплати мита, тарифні пільги та преференції" регулюються питання щодо надання пільг фізичним та юридичним особам по обкладенню митом товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон, умовно-безмитного ввозу та вивозу товарів з митної території України, повернення над міру стягненого та стягнення недобраного мита. В Розділі IV "Заключні положення", ст. 26 встановлює пріоритетність обов'язкових для України міжнародних норм щодо митних тарифів перед нормами національного законодавства.

Іншим законодавчим актом щодо митної справи є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року. На відміну від розглянутих вище законодавчих актів, що встановлюють правові норми, якими в першу чергу керуються органи державної влади, Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" регулює питання щодо правового статусу, прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, порядку та суб' єктів їх реєстрації та ліцензування; встановлює правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, нагляду за дотриманням державних інтересів при здійсненні суб' єктами зовнішньоекономічної діяльності своєї господарчої діяльності та компетенцію державних органів з цих питань.

Також існує велика кількість законів та підзаконних актів, які регулюють окремі види суспільних відносин в сфері митного права. Це можуть бути або законодавчі акти, що регулюють окремі специфічні види підприємницької діяльності, наприклад, Закон України "Про режим іноземного інвестування" або законодавчі акти щодо окремих видів товарів, наприклад такі, як Закони України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", "Про карантин рослин", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей", "Про лікарські засоби"; декрети КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію", "Про державне мито"; Накази ДМСУ "Про видачу ліцензії на провадження посередницької діяльності митного перевізника", "Про видачу та скасування ліцензій на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу"; Укази президії ВР

України - "Про захист іноземних інвестицій на Україні"; Постанови ВР України "Про проект Закону України про недопущення відпливу з України валютних та інших майнових цінностей" та багато інших.

Митна справа в Україні

Із становленням України як незалежної держави, розкріпаченням економічної активності населення та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід'ємним елементом якої є митна система. Відповідно до розділу VI Декларації про державний суверенітет України Україна самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет... Отже, самостійний розвиток України з самого початку пов'язувався із її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство.

Характерно, що врегулювання митної справи стало одним із перших та пріоритетних завдань України на шляху до самостійності. Так, ще 25 червня 1991 р. Верховна Рада Української РСР приймає Закон Української РСР «Про митну справу в Українській РСР»4, де визначено, що ним регулюються відповідно до Конституції правові засади організації митної справи при орієнтації на формування спільного ринкового простору і митних союзів із іншими країнами. Україна як суверенна країна самостійно створює митну систему та здійснює митну справу. Остання визнається складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. Отже, митна справа започатковувалася як елемент зовнішньої політики України та зовнішньоекономічної діяльності. Відкритість чи закритість суспільства пізнається через низку зовнішніх та внутрішніх чинників, чимале місце серед яких відводиться митній справі.

Але не тільки цим визначається спрямованість та зміст митної справи. Вона є необхідним елементом переміщення осіб, транспортних засобів, предметів та особливо товарів через кордон. Зміст митної справи визначався встановленням порядку та організацією переміщення через митну територію України товарів і предметів, обкладення їх митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики. При цьому підкреслювалося, що при здійснені митної справи Україна дотримується визнаних у міжнародній практиці системи класифікації та кодифікації товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, стандартів митної інформації та інших загальноприйнятих у міжнародній практиці норм та стандартів. У подальшому з розвитком митного законодавства і особливо з прийняттям нового МК України більшість норм згаданого закону в ньому інкорпоровано та уточнено.

Відповідно до ст. З МК України, прийнятого Верховною Радою України від 11 липня 2002 p., митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, заснованої на додержанні визнання міжнародних відносин, систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Отже, митна справа є поліструктурним явищем й включає в себе: порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушеннями вимог цього кодексу, спрямованих на реалізацію митної політики. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, де дотримуються визнаної у міжнародних відносинах системи класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Але цим не обмежується зміст митної справи. У митну справу також включається митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, профілактика виявлення та припинення контрабанди та інших порушень митного законодавства, розгляд справ про їх порушення, співробітництво з митними органами інших країн. Крім цього при виконанні своїх безпосередніх обов'язків митні органи зв'язані з іншими правовідносинами: міжнародно-правовими, цивільно-правовими, зовнішньоекономічними тощо. Відповідно кожен із перелічених напрямів має свій зміст, свою специфіку та інструментарій здійснення. У ряді випадків здійснення митної справи виходить за межі компетенції самих митних органів. Так, уже згаданою статтею МК України визначається, що засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, встановлюються виключно законами України та цим кодексом.

КM України організує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до МК України та інших законів, погоджених з Верховною Радою України міжнародних договорів. Уряд координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

Отже, митна справа є специфічною діяльністю держави та створених нею митних органів у взаємодії з іншими державними органами щодо забезпечення зовнішньополітичної і особливо зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва. Сучасне уявлення про митну справу охоплює складний комплекс відносин, безпосередньо пов'язаних із зовнішньою та внутрішньою політикою держави. Перш за все це стосується зовнішньоекономічних, культурних та інших зв'язків.

Митна справа здійснюється в межах митної політики, має багатоцільовий характер, слугує задоволенню інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб і самої держави. Відповідно до ст. З Конституції України визначено пріоритети здійснення державної політики. Тому й митна політика повинна слугувати інтересам людини. Лише в такому ракурсі повинна оцінюватися діяльність всіх ланок державного механізму здійснення митної політики.

Структура митної справи може бути репрезентована у такий спосіб і в такій послідовності: митна політика; переміщення через митну територію товарів і транспортних засобів та інших предметів; митні режими; митне регулювання; встановлення та справляння митних платежів; митне оформлення; митний контроль; валютний контроль; надання митних пільг; ведення митної статистики та товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД); боротьба із контрабандою та іншими порушеннями митного законодавства; дізнання у митних органах; притягнення винних осіб до відповідальності за скоєні ними порушення; провадження у даних справах; інформаційна, консультативна та роз'яснювальна діяльність; прийняття, відміна чи відкликання попередніх рішень; звернення переміщених з порушеннями митного законодавства предметів та товарів у власність держави та розпорядження вилученими товарами та транспортними засобами; оскарження і розгляд рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб; регулювання порядку проходження служби в митних органах та внутрішніх взаємовідносин; співробітництво із митними органами інших країн та міжнародними організаціями в галузі митної справи та митного регулювання.

Митна справа в той же час не є незмінною і перебуває у постійному розвитку. Тому з ускладненням завдання митної політики змінюються її пріоритети та засоби здійснення. У той же час стратегічно митна справа завжди спрямована на досягнення гуманітарних, політичних, економічних, фіскальних, правоохоронних і регулятивних завдань держави. Гуманітарна сфера пов'язана із забезпеченням прав та інтересів людини, у тому числі на вільне пересування і спілкування, вільне забезпечення своїх культурних, професійних та інших потреб на основі кращих досягнень людства. При цьому економічна мета митної діяльності полягає у захисті економічних інтересів та національного ринку, стягненні митних платежів при переміщенні товарів та предметів через кордон. Відповідно до номенклатури митних товарів також стягується мито, податок на додану вартість, акцизні та інші збори, у тому числі й за митне оформлення, зберігання товарів, їх митне супроводження. Тим самим митна справа через здійснення фіскальної політики є вагомим джерелом формування державного бюджету. Регулятивна мета митної справи та митного регулювання досягається шляхом встановлення ставок і мита, які застосовуються до товарів при їх переміщенні через кордон, встановлення заборон та обмежень на ввезення та вивіз товарів, ліцензування та квотування експорту та імпорту, видачу дозволів на ввезення та вивіз окремих товарів.

Регуляторна політика при здійсненні митної справи є відображенням економічної політики й проводиться відповідно до міжнародних зобов'язань України, з необхідності захисту економічної основи власного суверенітету, захисту власного споживацького ринку від засилля низькоякісних товарів, для сприяння внутрішньому товаровиробникові та захисту від дискримінації з боку інших країн та ін. Основу цієї та іншої діяльності складає необхідність захисту життя та здоров'я людей, їх законних прав та інтересів. Сюди входить також захист державної безпеки, суспільного порядку, моралі, культурного і історичного надбання, охорона тваринного та рослинного світу, довкілля. Одночасно захищаються законні права та інтереси українських підприємців та споживачів ввезеного товару, вживаються заходи для запобігання їх незаконному обігу, наприклад наркотиків, зброї, предметів історичної, культурної спадщини. Митні органи здійснюють боротьбу із контрабандою, незаконним обігом валюти та іншими злочинами і порушеннями митного законодавства.

Правила митного контролю.

Держава зацікавлена, щоб ЗЕД здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який мають знати і якого повинні дотримуватися учасники ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю. До цих правил належать:

• одержання дозволу на здійснення ЗЕД шляхом реєстрації у відповідних органах держави як господарюючих суб'єктів;

• правила укладання договорів, у т. ч. міжнародних контрактів, на виробництво, купівлю, продаж товарів, на товарообмінні (бартерні) операції, на транспортування, навантажувально-розвантажувальні, страхові та інші операції, пов'язані зі збереженням, експертизою товарів тощо;

• одержання відповідних ліцензій на імпорт або експорт визначених видів товарів, дозволів на вивіз або ввезення встановлених обсягів товарів або на визначену суму (кількісних або вартісних квот), тобто вжиття заходів економічної політики;

• оформлення відповідних товаросупровідних, транспортних та інших документів, які відображають усі необхідні питання щодо найменування, якості, кількості, класифікації товарів відповідно до ТН ЗЕД, їх вартості, її складових елементів, умов постачання, страхування, транспортування тощо;

• сплата відповідних податків, мит і зборів або надання гарантій такої сплати;

• доставка товарів і документів в узгоджені місце і час;

• декларування товарів митним органам для здійснення митного контролю і митного оформлення;

• розміщення товарів і транспортних засобів на склади тимчасового зберігання або в інші місця в зоні митного контролю.

Об’єкти митного контролю.

Оскільки держава зацікавлена в реалізації зовнішньої і внутрішньої економічної, фінансової,податкової, зовнішньоторговельної, митної, військової політики, а також політики в галузі забезпечення державної, економічної та інших видів безпеки, вона здійснює відповідні заходи не тільки з надання прав усім учасникам ЗЕД, але й із забезпечення сумлінного виконання ними покладених на них обов'язків, у т. ч. за допомогою митних органів, що здійснюють митний контроль і митне оформлення. Об'єкти митного контролю зображені на рис. 2.24.

Митний контроль товарів і транспортних засобів організується і здійснюється на всій митній території країни, насамперед у зонах митного контролю, а також у вільних зонах і на вільних складах. Митний контроль здійснюється на таких стадіях переміщення товару: виробництво, збереження, купівля, продаж, навантаження, розвантаження, пакування, транспортування, страхування, використання тощо. Це виражається у перевірці інформації про країну походження товару, його митної вартості, якості, правильності класифікації відповідно до ТН ЗЕД, кількості тощо. Знання зазначених відомостей необхідне для вирішення питань про дотримання законодавства, міжнародних договорів та встановлених митних режимів.

Суб'єкти митного контролю.

Суб'єктами митного контролю є система митних органів, посадові особи, що виконують функції представників влади у взаємовідносинах з учасниками ЗЕД, пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів і послуг, а також транспортних засобів, з іншими особами, що перетинають митний кордон і переміщають особисті речі.

Суб'єкти митного контролю наділені певною компетенцією (сукупністю прав і обов'язків) на виконання конкретних дій, пов'язаних з підготовкою інформаційної основи для перевірки додержання учасниками ЗЕД та іншими особами вимог митного законодавства, підготовки, прийняття і реалізації рішень за фактами, встановленими у процесі такої перевірки.

Принципи митного контролю.

Основними принципами митного контролю є вибірковість і достатність форм. При проведенні митного контролю митні органи використовують, як правило, ті його форми, що є достатніми для забезпечення дотримання чинного законодавства.

Вибір форм митного контролю може залежати від характеру вартості ввезених на митну територію товарів, виду митного режиму, в який вони розміщаються. Так, товари, які ввезені на митну

територію країни і розміщаються у режими випуску для вільного обігу, реімпорту і митного складу, повинні подаватися митному органу, який здійснює митне оформлення таких товарів. При цьому замість ідентифікаційного огляду здійснюється огляд не менше ніж 50 % товарів кожного найменування з числа всіх пред'явлених товарів у випадках, якщо:

- опис і/або код товару, а також країна походження в різних товаросупровідних і митних документах відрізняються;

- у складі однієї партії здійснюється ввезення товарів з високим1 і низьким рівнем митного обкладення.

У той же самий час, якщо ввезені товари не оподатковуються митними пл