Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розділ IX Політична система суспільстваСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Призначення політичної системи — це забезпечення інтеграції, розробка та реалізація загальної мети суспільства. Т. Пирсоне § І. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Політична влада являє собою сукупність механізмів та засобів визначального впливу політичних суб’єктів, насамперед держави, на поведінку соціальних спільнот, організацій з метою управління, координації, узгодження, підпорядкування інтересів усіх членів суспільства (чи їх більшості) єдиній політичній волі шляхом переконаннями примусу. Вона є ядром політичної системи суспільства, її організаційним та регулятивно-контрольним началом. Вона визначає решту інститутів та відносин у самій політичній системі. Політична влада має свої характерні ознаки: • верховенство, тобто обов'язковість її рішень для всього суспільства, інших видів влади; • загальність, тобто публічність, що означає її дію на основі права від імені всього суспільства; • легальність у використанні сили та інших засобів владарювання у межах країни; • моноцентричність — існування загальнодержавного центру (чи системи владних органів) прийняття рішень; • найширший спектр використовуваних засобів для здобуття, утримання та реалізації влади. Структуру політичної влади складають: суб'єкт, об'єкт і ресурси влади (економічні, соціальні, силові, інформаційні та ін.). Функції політичної влади: • управління суспільством у цілому та кожною його сферою; • оптимізація політичної системи, пристосування її інститутів (держава, партійна система, виборча система тощо) до цілей, завдань і самої суті тих сил, які прийшли до влади; • забезпечення стабільності в країні. Залежно від співвідношення та ролі переконання і примусу існують основні форми функціонування політичної влади: v тоталітарна; / авторитарна; • демократична, що базуються на відносинах залежності, незалежності чи взаємозалежності політичних суб'єктів. Політична влада структурується за різними критеріями, що зумовлює поділ її на види. По-перше, влада політико-державна чи політико-недержавна (влада політичних партій, громадсько-політичних організацій та рухів, органів місцевого самоврядування). По-друге, кожен з інститутів влади поділяється на складові (державна влада, наприклад, — на законодавчу, виконавчу, судову). По-третє, політична влада має різні рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий. Залежно від формотворчих елементів та логіко-історичних засад політична влада включає кілька десятків видів: автократія, аристократія, бюрократія, геронтократія, демократія, націократія та ін. Джерелами політичної влади можуть бути: сила, багатство, суспільний статус, володіння інформацією, знання, досвід, особливі навички, харизма, організація. Організація виступає середовищем для становлення відносин, що сприяють не тільки мобілізації ресурсів людей, а й втіленню у житія прийнятих рішень. За функціями органів влади політичну владу поділяють на законодавчу, виконавчу, судову. За ступенем інституціоналізації— неурядову, республіканську, обласну, міську, сільську, муніципальну. За кількісною ознакою — одноособову, олігархічну, поліархія ну. За правовою ознакою — законну й незаконну, легальну й нелегальну. За ступенем визнання суспільством —легітимну та нелегітимну. За сферами суспільного життя — економічну, політичну, соціальну та духовно-інформаційну. Політичну владу можна розглядати як політичне панування і як систему державних органів. Легальність політичної влади є поняттям юридичним, оскільки за процедурою вона встановлюється національно-правовою системою і гарантується державою. При цьому легальність державної влади означає не просто її юридичне обґрунтування, а й законне право на застосування примусу чи насильства. На відміну від легітимності, легальність політичної влади завжди раціональна. її легітимність — це визнання народом і політичними силами правомірності, законності політичної влади, її інструментів, механізмів діяльності, способів її обрання. Якщо легальність влади полягає в її юридичному обґрунтуванні, то легітимність — у тривалій та одностайній згоді народу (чи більшості) прийняти цю політичну владу. Легітимність не нав'язується, а виникає на ґрунті спільності інтересів у суспільстві, політичних настанов, традицій. Тому вона є явищем не юридичним, а політичним, і не виконує юридичних функцій. Легітимна влада передбачає взаємну довіру: народ довіряє владі здійснення певних функцій, а влада зобов'язується їх виконувати за допомогою різних механізмів. Такий стан легітимності досягається лише у суспільстві з розвиненою політичною культурою, демократичними традиціями. Німецький соціолог М. Вебер розрізняв три моделі легітимності політичної влади: традиційну (засновану на звичаях, традиціях певного суспільства); харизматичну (ґрунтується на особистій відданості лідеру внаслідок особливих якостей останнього); раціональну (побудовану на принципі раціональності). Легітимна політична влада має 3 рівні: а) ідеологічний (заснований на відповідності влади певній ідеології); б) структурний (характеризує сталість політичної системи суспільства, відпрацьованість механізмів її інститутів); в) персоналістський (підтримка населенням конкретної владної особи). З функціонального погляду завдання політичної влади полягає у реалізації цілей управління. Вона є своєрідною системою комунікації між різними її суб'єктами, суб'єктами і об'єктами. Система політичної влади як певна цілісність включає низку підсистем: правову, адміністративно-управлінську, військову, освітньо-виховну тощо. Конституції, кодекси, закони, адміністративні рішення є засобами реалізації політичної влади. Водночас вона підпорядковується праву, покликаному чітко визначити владні прерогативи та функції держави. У цьому контексті особливістю держави є тс, що вона забезпечує реалізацію наказової сили норм права. Форми вияву та функціонування політичної влади: • насильство і примус; • покарання та заохочення; • контроль і управління; • суперництво та співробітництво. Політична влада може мати як позитивний, так і негативний характер. У сучасних умовах у розвитку політичної влади намітилися нові тенденції: посилення демократизації (піднесення ролі громадських рухів та неполітичних об'єднань, становлення громадян, суспільства); зростання чинника легітимності як обов'язкової ознаки цивілізованої влади; становлення системи поділу влади; наростання конфліктності між різними гілками влади; високі темпи бюрократизації апарату владних структур1. Політична діяльність являє собою вид суспільної діяльності суб'єктів політики у сфері політичного життя, що ґрунтується на врахуванні політичних інтересів, мобілізації політичної волі та здійснюється з метою досягнення політичних цілей. Вона тісно пов'язана із суспільними відносинами. Особливості політичної діяльності визначають її сутність і зміст. Сутність — це сукупність осмислених дій, спрямованих на завоювання та утримання, функціонування і розвиток політично-владних відносин. По суті, ця діяльність віддзеркалює систему політично-владних відносин, що панують у суспільстві. Функціонує та взаємодіє з іншими сферами суспільного життя, утому числі економічною. За допомогою діяльності у сфері політики та інших сферах реалізуються усвідомлені суб'єктами політичні інтереси. Зміст політичної діяльності становлять вольові дії з виявлення, осмислення та реалізації політичних потреб і політичних інтересів усіх соціальних суб'єктів суспільства щодо політичної влади. Вона є основою суспільних перетворень і властива будь-якому політично організованому суспільству. Політична діяльність виявляється у різних видах: •/ стихійна чи організована; уґ політично усвідомлена чи спонтанна; >ґ цілеспрямована чи хаотична; • проста чи складна; v традиційна і така, що втілюється у нових формах; • законна чи незаконна; s активна чи пасивна. Під впливом цих видів вона прискорює або уповільнює перебіг подій. У реальному житті вони виявляються одночасно в різних формах: —за напрямами здійснення (державна, партійна, громадсько-політична, комунікативно-інформаційна); —за суб'єктами політики (класова, соціально-групова, національна, міжнародна, індивідуальна); —за специфікою предмета впливу (теоретична, практична); —за політичним простором (зовнішньополітична — міжнародна; внутрішньополітична — самоврядна); за специфікою сфер (військова, діяльність органів безпеки та ін.). Політична діяльність охоплює усі сфери політики і має свою внутрішню структуру. • політичне керівництво державою та суспільством; • політичне функціонування; • участь громадян у політичному житті суспільства; • політичний маркетинг. Основні типи політичної діяльності:
—радикальні дії, спрямовані на докорінні зміни суспільної системи (революція, контрреволюція, заколот); —реформаторські заходи, спрямовані на суспільні зміни, що не підривають основ влади правлячої еліти; —політичні перевороти, які змінюють правлячу еліту, не зачіпаючи соціально-економічної основи держави, її суспільно-політичних структур. Ефективність політичної діяльності як специфічного виду людської діяльності залежить від кількох чинників: • обраних цілей і засобів їх реалізації; v розробки політичної технології досягнення результатів політичної діяльності; ,/ володіння інформацією про політичні відносини вертикального типу між центральними та місцевими органами влади і населенням, що уможливлює оцінку рівня довіри до влади; / володіння інформацією про політичні відносини горизонтального типу тощо1.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 154; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.211.55 (0.007 с.) |