Стаття 2 Конституції України стаття 2 Конституції України

Стаття 2 Конституції України стаття 2 Конституції України

Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна е унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

2. За формою державного правління Україна є:

Україна є республікою.

 

3. Конституція України складається з:

Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.

Преамбула;

I Загальні засади 1—20;

II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина 21—68;

ІІІ Вибори. Референдум 69—74;

IV Верховна Рада України 75—101;

V Президент України 102—112;

VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади 113—120;

VII Прокуратура 121—123;

VIII Правосуддя 124—131;

IX Територіальний устрій України 132—133;

X Автономна Республіка Крим 134—139;

XI Місцеве самоврядування 140—146;

ХІІ Конституційний Суд України 147—153;

ХІІІ Внесення змін до Конституції України 154—159;

XIV Прикінцеві положення 160—161;

XV Перехідні положення.

4. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в України є:

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

 

Чинні міжнародні договори діють на території України.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

II. Питання для перевірки знання митного законодавства.

1. Законодавство України з питань державної митної справи складається:

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

2. Нормативно - правові акти з питань митної справи, видані Кабінетом Міністрів України, набирають чинності:

Закони України з питань державної митної справи, нормативно-правові акти з питань державної митної справи, видані Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом або нормативно-правовим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

3. До валютних цінностей Митним кодексом України віднесено:

Валюта України, Іноземна валюта, Платіжні документи та цінні папери виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах; Банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

4. У Митному кодексі України поняття «випуск товарів» позначає:

Випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети;

5. У Митному кодексі України поняття «декларант» позначає:

Декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування;

6. Митні платежі це –

Митні платежі:

а) мито;

б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції);

в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції);

IV. Питання для перевірки знання Закону України «Про державну службу»

Відповідно до Закону України «Про державну службу» посадовими

особами вважаються:

 

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

2. Державна служба в Україні - це:

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

3. Право на державну службу в Україні мають:

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» державний

службовець повинен:

Державний службовець повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов'язки;

шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,

дотримуватися високої культури спілкування;

не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам

державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного

службовця.

5.Державна політика в сфері державної служби визначається;

Державна політика у сфері державної служби визначається

Верховною Радою України.

6. Основними обов'язками державних службовців є:

Основними обов'язками державних службовців є:

додержання Конституції України та інших актів законодавства

України;

забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних

органів відповідно до їх компетенції;

недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Стажування особи, яка претендує на посаду державного службовця,

проводиться у строки:

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

16.Тривалість робочого часу державних службовців визначається:

Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці

зобов’язані:

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.

Державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової

відпустки:

За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

Стаття 2 Конституції України стаття 2 Конституції України

Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна е унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

2. За формою державного правління Україна є:

Україна є республікою.

 

3. Конституція України складається з:

Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.

Преамбула;

I Загальні засади 1—20;

II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина 21—68;

ІІІ Вибори. Референдум 69—74;

IV Верховна Рада України 75—101;

V Президент України 102—112;

VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади 113—120;

VII Прокуратура 121—123;

VIII Правосуддя 124—131;

IX Територіальний устрій України 132—133;

X Автономна Республіка Крим 134—139;

XI Місцеве самоврядування 140—146;

ХІІ Конституційний Суд України 147—153;

ХІІІ Внесення змін до Конституції України 154—159;

XIV Прикінцеві положення 160—161;

XV Перехідні положення.

4. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в України є:

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.