ТОП 10:

Мати Церква для кожної людини



Чим серце наповнене

Те говорять уста


«Я полюбив страждання, які так дивно

очищують душу» Св Лука

1. « Ти не одна, ти не сирота...»

«Як ти, така молода, сучасна та віриш в Бога?» - іноді запитують мене. «Господь в моєму житті створив стільки чудес, що я не можу Йому не вірити!» - відповідаю.

Одно разу я втратила все, але знайшла набагато більше - віру. Це сталося в лихі 90-ті: я залишилася сиротою, а зовсім скоро бездомною з маленьким сином на руках. Залунали тоді з пам'яті з дитинства чуті від бабусі псалми та молитви. Перша сповідь, причастя, слова священника про Боже милосердя, слова, які не забуду ніколи: «Ти не одна, ти не сирота...» Це неможливо - забути. Дійсно, яка я сирота, якщо стільки братив і сестер у меня в небі та на землі. Стільки людей як би неба- приходять в моє життя саме тоді, коли маю нужду в їх допомозі!

До моєї радості, мій синок став разом зі мною молитися, ходити до церкви, на катехези, прислужувати в храмі. Та оного разу сталося таке, про що в Ярославскої області (ми жили деякий час там) помятають по сьогоднішній день. Моє восьмерічне дитя попало в рукі маньяка-вбивці, на рахунку якого вже було чотирнадцять жертв, якого шукали... Потім адвокати, прокурори, судьї, свідки визнавали, що сталося щось незрозуміле, що таке міг зробити тільки Бог! И сам маньяк зізнався, що ніби-то стіна стала між ним та зв'язаним хлопцем, він не зміг вдарити його ножем. Він кінув зброю, розв'язав мого сина та привіз його додому, тім самим обрік себе на увязнення... Хлопець свідчив на суді: « ... Я так молився: Отче наш.... і Радуйся Марія...»Його духовний наставник отець Віктор казав: «...Яка психічна травма? Це є фундамент віри! Він знає що Господь спас його від смерті!» Ми поїхали в табор «Канікули з Богом» та перебували там два місяці: в молитві та причастті. Коли, після повернення, врачі його обстежили, то констатірували факт, що він повністтю здоровий...Син дав обітниці зберігати тілесну чистоту, в знак подяки Господу та Богородиці.

Зараз мій син вже дорослий. Але чудеса не закінчуються. Я захворіла. Пів року виснажливої лихорадки (гарячки) та неясний, невстановлений діагноз. Чим меньше надії мені давали лікарі, тим більше уповала на Господа. Він, молитвами святих, мене до лікаря віруючего «пристроїв». Сергій Валентинович Шкодкін. Хірург, закоханний в свою справу, якої віддає практично всей свій час та сили, чуйний до людей, яких лікує, оперує, лікар, якого хворі в відділенні називають ангелом - охоронцем, а що цікаво — в останній час все більше цікавиться особою святого покровителя лікарів.

Також і в поліклініці: терапевт Наталія Миколаївна Близнюк не тільки добрий фахівець, але також доброзичлива, чуйна, глибоко віруюча людина.

Дивна випадковість! Але ми то знаємо, що випадки - це мова Бога. Та скільки ще в моїх стражданнях було послано ближніх, подібних до євангельского Самарянина... Серед них було дуже багато православних християн, та священникыв. Маю велике бажання росповісти про всіх, але їх так багато...

Воїстину - «Не залишу вас сиротами...» (Ин.14:16). Ці слова Господа звершуються в моєму житті кожний день. Кожний мій подих повинен бути подякою Богу. Слава Богу за все!

2012р

 

Чудеса не закiнчуються

Лихорадка (гарячка) неясного гiнеза (походження)- такий дiагноз менi ставили лікарі. З листопода до травня не вiдпускала температура. Лiкарнi, консiлiуми лікарів, повний спектр самих складних аналiзiв, повномiрне обстеження всього органiзма, з голови до пят, не внесли нiякої ясностi, лікарі разводили руками. Приходили до висновку, що все що турбувало - то симптоми, а корiнь зла не можуть знайти.

Господь не залишив мене в моєму стражданнi, виявляв, через людей, особливу турботу. Я постiйно вiдчувала опiку «добрих Самаретян» в моєму життi, та безмежно дякувала Богу. Хоч дух мiй перебував в торжествi, купаючись в любвi Бога, та плоть моя дуже страждала... В моєму випадку лікарі були однодушнi:

«...Йдіть в церкву, хай вам удiлять таїнства для хворих.»

Часто люди, по незнанню, йдуть на жаль не в церкву, хоч саме тут є все для зцiлення душi, духа та тiла людини. Таїнства - це обставини, в яких Бог, якимось таємничим чином присутнiй серед нас, в нашому життi. Таїнств сiмь: Таїнства Хрещення, Миропомазання, Сповiдi, Причасття( Євхаристiї), а також Таїнства Шлюбу, Священства та Єлеопомазання (Таїнство для хворих).

Був час Великого посту, коли це Таїнство вдiляють хворим раз на тиждень в усiх храмах. Перед прийняттям його потрiбно сповiдатися, та бажанно причаститися. В цьому Таїнствi прощаються всi грiхи, даже забутi. Господь, таким чудесним чином, Сам зцiлює нас.

Є в народi така помилка, що пiсля Єлеопомазання частiше люди помирають. Не часто, а виключно, а як що так, то прощенним в небо, краще нiж все рiвно помре вiд хвороби, але в грiхах. Кожний має волю обирати сам, що для нього краще.

Пiсля Соборування, так ще називають це Таїнство, мене вiдпустила горячка, пiшла на поправку, стали повертатися сили (я вже не могла працювати), даже бiльше, Бог дає менi сили доглядати за хворимими, та допомагати людям. Менi часто роблять компліменти, що я стала краща. В цьому нема моїх заслуг , це Любов Господа творить чудеса. Любов Бога - Отця до творiння безмежна.

Кожну недiлю я в церквi на службi, безустанно дякую Богу. Для зцiлення, ще дуже важливо постiйно (раз на мiсяць) сповiдатися та хоч раз на тиждень причащатися. А саме головне не забувати дякувати Богу за все! Не треба спасати свiт, почни з себе. Спасешся ти - спасеться вся твоя родина. Дякувати Богу.

Вiд самих тяжких хвороб та рiзних форм залежностей: алкоголiзм, наркоманiя, палiння, і рiзних форм одержимостi, Церква має всi iнструменти, щоб допомогти людинi. Не обманюйтесь, що десь хтось зцiлить. Ворог людства часто дає тимчасовi зцiлення, в обмiн на безцiнну душу людини. Не бiйтеся запитувати в храмах та монастирях. Щоб не турбував вас неправдивий сором... Стукайте і вам вiдчинять...

Бажаю, кожному щедрого Божого благословiння, покрова Божої Матерi, заступництва Святих, та щедрих зцiлень. Бажаю вам пiзнати любовi Бога в ваших серцях та всю правду про себе, щоб спастися.

2012р

 

3. Тільки в немощі звершується велика сила Божа!

Брати і сестри, поспішаю поділитися з вами своєю радістю. Воїстину, ми - християни не тільки читаємо Біблію, ми її проживаємо в нашому духовному житті.

Останній рік, перед тим що зі мною сталося, сміливо можу нарікти - рік бородьби з палінням. Боролася я зі своєю пристрастю и кожен раз запнувшись падала, чим більше старалася покинути, тим більше палила. Як писав апостол Павло - «... то що хочу не роблю, а то чого не хочу то роблю...»

Дивно, так співпало, що держава саме в цьому році посилила свою бородьбу з палінням. Закони, підзаконі акти, заборони. Так, тільки на курця це не діє! А реальну альтернативу, як дійсно допомогти людині в цій бородьбі, держава запропонувати не може. І бородьба з палінням переростає в бородьбу з курцем, що породжує тільки спротив.

Кожний курець вам засвідчить, що ніколи не бажав щоб його діти палили, тим самим підтвержує, що це не є добро. Але дати собі раду з цією бідою поодинці, не тимчасово, а раз і на завжди, неможливо. Ліки, пластирі, гумки, електронні сигарети - це тимчасово, та без користі людині. Кодірування - не дай Боже, дуже небезпечно! Перше, в чому має потребу курець - це мотивація. Забажати звільнитись від цієї залежності. Паління - це духовна хвороба - одна з форм важкого смутку (рос. унинія), тому свідомість та лікування повинні бути теж духовними...

Моєю мотивацією стало моє духовне життя в його розвитку, в динаміці. На якомусь етапі ти миришся з цим явищем, але наступає момент, коли ти вже не можешь з цим жити. Чи треба мені це в моєму наступному, вічному житті? Яке згіршення я даю людям, особливо невіруючим, які знають, що я християнка? Як від мене страждають мої ближні? Але я визнаю свою повну неміщь. «Господи, я сдаюся, смиряюся перед Тобою, я нічого не можу сама, я немічь...» Тільки в немощі звершується велика сила Божа!

Дана була мені від Господа, по молитвах святих Божих, благодать паломництва. Першим, серед багаточисельних прохань, був заклик про допомогу в бородьбі з палінням.

Після служби, в розмові зі священником, я почула духовну пораду: «...Падаєш, вставай! Йди до мети, хоч повзком на пузі, але до постанови. Господь, побачить твоє терпіння та наполегливість, обов зов'язково подасть тобі благодатну допомогу...»

Ці слова почали здійснюватися вже в кінці тогож дня, коли ми паломники автобусом поверталися додому. Керівник групи з паломницького центру, після спільної вечірньої молитви, відповідала на наші запитання. Ми говорилили на багато цікавих для нас тем, обмінювались досвідом. Хтось з паломників запитав: «... куди маємо звернутись, якщо є проблеми з алкоголем, наркоманією, палінням?» Вона розповілала нам про священника та храм, в якому проводяться молебни до Богородиці та люди, благодаттю Божою, зцілюються. Це було для мене проведінням Божим, я була знайома з ним особисто. Воістину велике бачиться на відстані, треба було в паломництво зїздити, щоб знати.

Наступним днем, не відкладаючи, зателефонувала, та одразу була запрошена на молитву до образу Пресвятої Богородиці, котрий проводиться в цьому храмі кожну середу.

Йду по дорозі в храм, серце колотить, дуже бажаю зцілитись, але боюся. Прийшла, стала на молитву. В кінці священник відвів в сторону та суворо запитав, чи готова я дати обітницю Господу та Богородиці, що більше не торкнуся до сигарет? «Так» - була моя відповідь. «Боїшся порушить обітницю?» - запитує він. «Дуже боюсь, - відповідала я - знаю, що я - немічь.» «Все вийде, - почула відповідь - немає пихі, на себе не покладаєшься.» Мої обітниці були дані перед цією чудотворною іконою, та я була зцілена. Богородиця вділа мене в броню, в духовну броню. Я стала вільною від цієї залежності. Дорогою додому, мені хотілося співати... Воістину, нема нікого, хтоб звернувся до Божої Матері та не отримав би дієву, живу допомогу!

«Спокуси будуть, - попереджав священник, - и снитися буде, але хай не засмучується серце твоє.» Снилося і хотілося, особливо, коли нервуешь, але грамота про обітницю, яку я отримала на згадку, також розуміння Кому я давала обітницю, стримували і додавали сил боротися зі спокусами. Вже майже рік, обертаюсь назад, якби я ніколи не палила, ні це була б не я...

Безмірно вдячна Господу, нашій Заступниці Богородиці, та всім святим. А також нашим священникам.

Для своїх ближніх, весь цей час перебуваю яскравим прикладом Божої сили яка діє в мені, вони знали що я палила на протязі 20-ти років, для багатьох це явне чудо. Всі за мене радіють, думаю кожний, хоч трошки замислився про Бога. Я дуже рада Христу корисною бути. Дякую Господу та Пресвятій Богородиці та прошу здоров'я, благодатей в усіх нуждах нашим священникам.

Скільки маємо чудових церков, благодатних священників, ікон, стільки святинь. Ми так духовно багаті, будем також і вдячні. Дякуючи Богу, коли я бачу курця, то не осуджую, а маю бажання допомогти, бо знаю як тяжко опанувати цю пристрасть. Молюся, та дякую Богу за Його любов і милосердя до нас немічних і грішних. « Прийдіть до Мене всі натруженні та обтяженні і Я заспокою вас...»

Мою душу переповнює радість від зцілення. Бажаю цієї радості всім, хто має в ній потребу. Не бійтеся, приходьте. Це правдива, дієва любов Божа. Слава Богу за все! «...Завжди радійте, безпрестанно моліться, за все дякуйтете, бо така про вас воля в Христі Ісусі...»(1 послання Фессалонікійцям.)

І один в полі воїн, якщо в його серці палає заступницька молитва Богородиці.

2012р

Моя улюблена бабуся.

Коли ми, дружною родиною, збираємося разом на великi свята, або на похорон, все частiше згадуєм нашу бабусю. Вона - наша маленька свята. Та треба зауважити, що в цьому питаннi ми на рiдкiсть одонодушнi, та нiколи не виникало суперечок, та сумнiвiв. Все її мовчазне життя було як найбiльш красномовне.

Бабуся була вiруючею людиною. В тей тяжкiй час, коли церкви були зруйнованi, священство в пiдпiллi, атеiстична iдеологiя. Коли визнання вiри могло коштувати голови. Хочу зауважити що члени родини були рабiтниками УВС и КДБ. Та не дивлячись нi на що, в нашої бабусi висiли iкони та кожну недiлю вона була в церквi, навчала нас молитвам та псалмам. А мене особисто школяркою, коли директор школи та завуч стояли бiля ворiт храму, в днi великiх свят, потайки через заднiй хiд водила в церкву. Показувала менi iкони святих, особливо Iсуса Христа та Пресвятої Богородицi.

Неустанно пiклувалася великою родиною, Її любвi вистачало на всiх: на чоловiка, дiтей та онукiв. Жили скромно, але вона старалась вдiлити всiм, нiкого не залишити без турботи. В вихіднi та свята всi збиралися тiльки в неї, дружною великою родиною. Онуки бiгли до неї з любої нагоди. Вона всiх примирювала. Вона була нашою єднаючею силою, берегинею та оплотом.

А що бiльше всього нас вражало - Її покірність, мирнiсть, неосуд та духовна чистота. Зауважте, нiхто з нашої родини, не зможе згадати, щоб наша бабуся коли небудь на когось пiдвищила голос. Коли я познайомилася з життям Серафима Саровського, то зрозумiла що Дух мирний, який стяжав цей великий святий, спочивав на моїй бабусi.

Дiдусь пiшов вiд нас дуже рано i бiльшу частину свого життя вона достойно прожила вдовою. Її приоритетами була Церква та родина .

З якою гiднiстю та смиренням вона прийняла свiй останнiй вiнець (онко-хворобу). На смертельному одрi її покірності та любовi не було меж. Пiсля останньої сповiдi ми всi бачiли ангела, який дуже любить нас, але дуже хоче до неба. «Я буду за вас молитися» - казала вона перед смерттю i ми, вся родина вiрим, що вона наша маленька свята перед престолом Божим заступається за нас.

В моєму життi бабуся лишила яскравий слiд. Вона посiяла в менi те гiрчичне зернятко, яке дало великi паростки. Подяка бабусi в тому що, я покаялася та воцерквилася. Її життя, слова та вчинки — часто бувають мiрилом в моєму життi. Нема такого дня, що б я не згадувала її духовної мудростi. Все її життя для нас було прикладом її великої вiри.

Прочитав цi рядки може хтось з вас пiзнав свою бабусю. Так це вони - маленькi нашi святi.

07.10.12

Молитва – це пісня душі.

Молитва може бути багатогранною та різноманітною. Псалми – вища ступінь краси та змістовності молитви, виконували їх на струнних інструментах. Форма та мелодія молитви можуть бути різними. Вона може бути міцною та переможною, як труби Єрихону, як заклик Архангела Михаїла: «Хто як Бог!» Молитва – прохання, з очікуванням міцної та надійної руки Божої допомоги. Молитвою радості та подяки, з відчуттям себе обдарованною дитиною Божою. Молитвою скорботи, страждання – зойком та криком душі праведного Іова. Молитвою – сповіддю душі, яка знайшла захист у Бога. Молитва може бути славною та всехвальною, вона може буде даже без слів, як молитва - споглядання, а більш точно захоплення, тремтіння та смирення перед Творцем. «Мелодія душі», яка відображує духовний стан, в якій людина відкривається та довіряєтсья без залишку. Молитва сердечна особиста, неповторна, як для однієї особи так і для всього людства. Вона є музика, є творчість. Святі так і висловлювались: «Творити молитву». Це здібності самовираження , здатність розкритися, довіритись, творити, співпрацювати. Це танок, це політ, темперамент душі перед Господом. Це дуже особисто і сокровено, з очікуванням на відповідь любові та приязні. Заявка на співпрацю та діалог. Захоплення, розуміючи велич Особи, з абсолютною довірою дитини та родинна близкість, з розумінням своєї меньшості та немощі.

Молитва це праця на користь своєї безсмертної та неповторної душі. Також коли вона твориться на користь ближнього, а особливо за ворога. Молитва є невід'ємною потребою душі в спілкуванні з Творцем. Це жива вода для наших спраглих душ. Зпочатку ми творимо її з примусом себе, якби поливаємо спраглу потріскану землю, змушуючи носити відра поживлючої вологи для поливу. Коли ми навчаємося молитовному послуху, Господь своєю благодатю дає нам в руку шланг щоб поливати, тоді наша молитовна праця дарує нам радість та спокій. А після, якщо є вірність молитві, Господь дає нам дощь з Неба, щоб душа мала плід, обіцяного нам Духа – Утішителя, який заступається за нас стоганами невимовними. Лише тоді до нас приходить свята молитва гідна Богу, повна смирення, покори, прослави і вдячності. Слава Богу за все!

Читання Біблії є також формою молитви – спілкування з Господом. Душа яка любить Господа не може обмежувати себе рідкими побаченнями, рідкою приязню. Любляча та спрагла душа - християнка буде шукати Господа, бажає бути з Ним і в Ньому на завжди. Головні відносини вони з Богом, а решта гармонійно приєднується. І навпаки, якщо ми загубили ці відносини, то решта обов'язково зникне. В молитві завжди є зворотнвй зв'язок. І коли ми вважаємо що нас не чують та все не вчасно, то ми помиляємось, це є гріх нетерпеливості. У Бога завжди все вчасно і з особливою любов'ю для вас. Коли обертаєшся назад та розумієш це, з особливою вдячністю прославляєш Його.

Так будемо плекати в собі вірність та любов до молитви, яка є великою благодатю дарованою нам, збагачуючи душу прикладами праведників Божих. Молитва – це то що робить нас людьми, «вінцем творіння», поєднаними з Богом...

« Господи, помилуй!Духа Утішителя даруй нам грішним.»

10.10.2014р

Милість вища справедливості

Не жертви бажаю, а навернення грішника...

Коли вперше Господь дав пізнати своє Милосердя, Його особливу милисть, це так зворушило моє серце, що в одну мить з льодяної глиби зробилось теплим, живим та чуттєвим. Серце було омите гарячими сльозами каяття, яких не було вже декілька років, закам'яніло, що не могла плакати. І ще слова мого першого сповідника зробили такий резоананс навколо стін моєї пораненої душі, що та стіна вмить рухнула. « Щоб з вами не сталося в вашому житті, завжди пам'ятайте про Боже Милосердя. Нема такого гріха , який був би непрощеним, гріх не може бути вищим Божої Милості. І як би ви не плавали в океані вашого життя, завжди повертайтеся і ніколи не забувайте про те, що Милосердний Бог завжди чекає на вас з каяттям і ніколи не відштовхне.» - це ті слова, які скільки буду жити не забуду, я почула від свого першого священика.

Милість вище справедливості. Святі вищу ступінь Справедливості назвали Божим Милосердям.

Людське розуміння про справедливість і Боже є різними. Чому вчинки та слова Спасителя нашого Ісуса Христа в більшості зустрічали непорозуміння та опір Ізраїльского народу, фарисеїв та книжників. Не завжди могли вмістити Його і учні. Навчання Христа ломає мозгі, рушить установи і традиції, преображує душу, змінює світогляд.

Своїми гріхами людство заслуговує бути стертим з обличя Землі. Людина вже давно переступила грань немислимого, кожну мить знищує себе та все прекрасне створене Богом. Без Господа людство не може творити, берегти та збагачуватись в доброму і вічному. Гріх штовхає людину руйнувати. А Милисть Божа перевищує все наше розуміння.

Візміть тільки притчу «про блудного сина», не таке ж саме розуміння справедливості у людства, як в словах та реакції другого сина, який завжди був поруч з батьком. Бог - Отець навпаки прощає та щедро обдаровує блудного сина. А в притчі «про робітників», в який хозяїн заплатив однакову плату першому, наступному, та останьому працівнику, незалежно від часу який вони відпрацювали? Бог завжди щедрий на милостивий.

Слова, які сказав Спаситель на Хресті розбійнику, який покаявся: «Сьогодні будеш зі мною в раю...» зворушують всепрощенням, та збуджують уми: «...як же так грішник і першим в рай?»

Святі часто ствержують: «Кому більше проститься, той більше любить...» Не здорові потребують лікаря, а хворі. За ради грішників Ісус Христос воплотився, щоб своєю Спасительною Жертвою відкупити кожного з нас. Милосердя це передвічний задум. Це властивись Бога, те що Йому належить. Та по Його Милості всім Його послідовникам. Будьте милосердними, як Отець ваш милосердний!

В житті вчинок який продиктований людською справедливістю на перший погляд вірний, але без любові стає жорстоким та безкомпромісним. Господь ніколи не відбирає дорогу назад, завжди залишає людині можливість та шлях до покаяння та примирення.

А якщо б ми в повній мірі віддавали собі звіт за те, якою великою, дорогою ціною, Господь наш Ісус Христос відкупив нас із рабства гріха, та вічної смерті, то ніколи не змогли бути невдячними Йому. Бог - Отець Сина свого Єдинородного видав на смерть, на Хресну смерть, щоб спасти кожного самого заблудшого грішника. І Він чекає, терпеливий та багатий милосердям, біля дверей наших сердець. Стукає, хто відкриє браму серця свого, Бог великий і милосердний…

« Господи, слава Тобі, співайте митарі зі мною, будь нам милостивий та поклич знову іти за Тобою...»

04.01.2015г

16. Не бійся, мале стадо!

Тільки не бійтеся. Бог не залишить тих, які мають надію на Нього. Треба молитися, каятись, та палко молитися! Війна йде за наші душі! Каяттям, постом та молитвою виганяєтся цей звір. І тільки б нам в околиці Церковній бути. Сповідь дарує надію, Причастя випалює прихильність до гріха. Тільки залишаючись в Божій благодаті –спасемося! Господь наш Ісус Христос – Добрий Пастирь, ні однієї своєї овечки не залишить без опіки та захисту. Він Премудрість та Сила Божа.

Не станемо також осуджувати, надавати попередні оцінки, клеїти ярлики, гніватись та ненавидіти. Не будемо забувати, що люди та обставини це тільки знаряддя в руках люблячого та премудрого Промислу Божого, та діють тільки до того ступеня до якого дозволено з висоти і не більше. Пам'ятаємо з Євангелії, як Христос відповідає тим, які запитують Його коли впала вежа та причавила вісімнадцять чоловік: « Ви мислите, що вони були більш грішні за інших людей? Так само помрете, якщо не буде в вас каяття!»

Господь заохочує нас до діалогу, співпраці, вмикає нас в процес мислення сердцем. Вважаєтся, що Біблейським органом мислення є не розум, а серце людини! Орган пам'яті, орган роздуму, орган розуміння. Коли то вміщуєш, то дух захватує, страх Божий та радість розуміння! Метою Євангельської науки є переміна серця, людина повинна змінитися. Християнське життя своєю метою вважає переміну серця людини. А особливо в цей час, заради спасіння - це життєво необхідно.

Багато хто мені скаже: «Що ці ваши роздуми, слова, повчання в вірі, як що цим світом правлять гроші, влада, інформаційні потокі, тощо.» Ні, саме це гірчичне Євангельське зернятко стане деревом. «Мале стадо» - дванадцять апостоллів всей світ на коліна поставили перед воскреслим Господом! Поставили весь світ на молитву, змусили цілий світ вклонитися Хресту – символу ганебної казні, божевілля для Римлян! Вони змусили поцілувати Хрест міліони людей! Горстка людей Апостолів Господніх підкорили весь світ, колишні поганські імперії, завдяки проповіді святих та крові мучеників, робились святими містами та Християнськими Імперіями. Це те мале зерно, яке дає великій плід. Ми впевненні, що істина нікуди не пропаде. Імперії зникають, картина світу змінюєтся, але Євангельська істина в Христі Ісусі ні куди не дінется. Якщо проповідуємо її всім своїм життям, ми займаємося самою важливою справою!

Віра – це внутрішнє духовне бачення. Треба мати віру, щоб втішатися та радіти серед сьогоднішнього життєвого безладу. Щоб втішатися і радіти треба перебувати в зібранні віруючих і про це говорити. Віра від слухання, а слухання від Слова Божого.Слово Боже для читання в спільноті дано, для спасіння народу Божого. Коли навчаємо, любим та носимо немощі один одного, тільки тоді спасаємося!

Станемо вбогі духом, щоб збагатіти в Господеві. Навчи мене, Боже, молитися, святу віру даруй мені! Справи милосердя, взаємодопомоги, якими спасаємось моють цінність в житті тимчасовому і вічному. Складайте собі іспити, перевіряйте: чи в вірі ви? Апостол Павло писав до Коринфу: « Чи зможу я в страшний час покладатися на Господа і палко молитися? Коли біда прийшла, чи я готовий?» Біда перевіряє людину. Якщо в день біди віра твоя не спасає тебе, то вона несправжня.

Господь любить біженців, любить бездомних, любить гонимих, любить вдів та сирот. Подай же їм хліб та одяг, твої руки – посильну допомогу, твій час, твоє серце повне любові та співчуття. Милість, за ради Христа, дуже велику вартість має для спасіння твоєї душі. Не забудемо, що і ми духовно прокаженні були Господом помилуванні.

Віра без справ є мертва! Якщо віра вмирає, то залищає оболонку, а середину забирає і любий іспит показує в тобі пустоту.

Не упивайся вином, а наповнюйся духом, вправляйся в псалмах та піснях духовних, прославляючих та співаючих в серцях наших Господеві. Нерозкаяних та злих Бог у злі погубить. На Єлионській горі Господь плакав про Єрусалим, що не пізнав час відвідин його.

В часи смути головне нам бути з Христом, в лоні Церкви. Знаходитись у Таїнствах та благодаті. Тільки б нам не відпасти від істини, не спокуситися лжепророками! Постійно пребуваємо в молитві, пості, тілесній чистоті, негнівливості, стриманості, в послуху, в любові та вдячності.

25.02.15г

 

Чим серце наповнене

Те говорять уста


«Я полюбив страждання, які так дивно

очищують душу» Св Лука

1. « Ти не одна, ти не сирота...»

«Як ти, така молода, сучасна та віриш в Бога?» - іноді запитують мене. «Господь в моєму житті створив стільки чудес, що я не можу Йому не вірити!» - відповідаю.

Одно разу я втратила все, але знайшла набагато більше - віру. Це сталося в лихі 90-ті: я залишилася сиротою, а зовсім скоро бездомною з маленьким сином на руках. Залунали тоді з пам'яті з дитинства чуті від бабусі псалми та молитви. Перша сповідь, причастя, слова священника про Боже милосердя, слова, які не забуду ніколи: «Ти не одна, ти не сирота...» Це неможливо - забути. Дійсно, яка я сирота, якщо стільки братив і сестер у меня в небі та на землі. Стільки людей як би неба- приходять в моє життя саме тоді, коли маю нужду в їх допомозі!

До моєї радості, мій синок став разом зі мною молитися, ходити до церкви, на катехези, прислужувати в храмі. Та оного разу сталося таке, про що в Ярославскої області (ми жили деякий час там) помятають по сьогоднішній день. Моє восьмерічне дитя попало в рукі маньяка-вбивці, на рахунку якого вже було чотирнадцять жертв, якого шукали... Потім адвокати, прокурори, судьї, свідки визнавали, що сталося щось незрозуміле, що таке міг зробити тільки Бог! И сам маньяк зізнався, що ніби-то стіна стала між ним та зв'язаним хлопцем, він не зміг вдарити його ножем. Він кінув зброю, розв'язав мого сина та привіз його додому, тім самим обрік себе на увязнення... Хлопець свідчив на суді: « ... Я так молився: Отче наш.... і Радуйся Марія...»Його духовний наставник отець Віктор казав: «...Яка психічна травма? Це є фундамент віри! Він знає що Господь спас його від смерті!» Ми поїхали в табор «Канікули з Богом» та перебували там два місяці: в молитві та причастті. Коли, після повернення, врачі його обстежили, то констатірували факт, що він повністтю здоровий...Син дав обітниці зберігати тілесну чистоту, в знак подяки Господу та Богородиці.

Зараз мій син вже дорослий. Але чудеса не закінчуються. Я захворіла. Пів року виснажливої лихорадки (гарячки) та неясний, невстановлений діагноз. Чим меньше надії мені давали лікарі, тим більше уповала на Господа. Він, молитвами святих, мене до лікаря віруючего «пристроїв». Сергій Валентинович Шкодкін. Хірург, закоханний в свою справу, якої віддає практично всей свій час та сили, чуйний до людей, яких лікує, оперує, лікар, якого хворі в відділенні називають ангелом - охоронцем, а що цікаво — в останній час все більше цікавиться особою святого покровителя лікарів.

Також і в поліклініці: терапевт Наталія Миколаївна Близнюк не тільки добрий фахівець, але також доброзичлива, чуйна, глибоко віруюча людина.

Дивна випадковість! Але ми то знаємо, що випадки - це мова Бога. Та скільки ще в моїх стражданнях було послано ближніх, подібних до євангельского Самарянина... Серед них було дуже багато православних християн, та священникыв. Маю велике бажання росповісти про всіх, але їх так багато...

Воїстину - «Не залишу вас сиротами...» (Ин.14:16). Ці слова Господа звершуються в моєму житті кожний день. Кожний мій подих повинен бути подякою Богу. Слава Богу за все!

2012р

 

Чудеса не закiнчуються

Лихорадка (гарячка) неясного гiнеза (походження)- такий дiагноз менi ставили лікарі. З листопода до травня не вiдпускала температура. Лiкарнi, консiлiуми лікарів, повний спектр самих складних аналiзiв, повномiрне обстеження всього органiзма, з голови до пят, не внесли нiякої ясностi, лікарі разводили руками. Приходили до висновку, що все що турбувало - то симптоми, а корiнь зла не можуть знайти.

Господь не залишив мене в моєму стражданнi, виявляв, через людей, особливу турботу. Я постiйно вiдчувала опiку «добрих Самаретян» в моєму життi, та безмежно дякувала Богу. Хоч дух мiй перебував в торжествi, купаючись в любвi Бога, та плоть моя дуже страждала... В моєму випадку лікарі були однодушнi:

«...Йдіть в церкву, хай вам удiлять таїнства для хворих.»

Часто люди, по незнанню, йдуть на жаль не в церкву, хоч саме тут є все для зцiлення душi, духа та тiла людини. Таїнства - це обставини, в яких Бог, якимось таємничим чином присутнiй серед нас, в нашому життi. Таїнств сiмь: Таїнства Хрещення, Миропомазання, Сповiдi, Причасття( Євхаристiї), а також Таїнства Шлюбу, Священства та Єлеопомазання (Таїнство для хворих).

Був час Великого посту, коли це Таїнство вдiляють хворим раз на тиждень в усiх храмах. Перед прийняттям його потрiбно сповiдатися, та бажанно причаститися. В цьому Таїнствi прощаються всi грiхи, даже забутi. Господь, таким чудесним чином, Сам зцiлює нас.

Є в народi така помилка, що пiсля Єлеопомазання частiше люди помирають. Не часто, а виключно, а як що так, то прощенним в небо, краще нiж все рiвно помре вiд хвороби, але в грiхах. Кожний має волю обирати сам, що для нього краще.

Пiсля Соборування, так ще називають це Таїнство, мене вiдпустила горячка, пiшла на поправку, стали повертатися сили (я вже не могла працювати), даже бiльше, Бог дає менi сили доглядати за хворимими, та допомагати людям. Менi часто роблять компліменти, що я стала краща. В цьому нема моїх заслуг , це Любов Господа творить чудеса. Любов Бога - Отця до творiння безмежна.

Кожну недiлю я в церквi на службi, безустанно дякую Богу. Для зцiлення, ще дуже важливо постiйно (раз на мiсяць) сповiдатися та хоч раз на тиждень причащатися. А саме головне не забувати дякувати Богу за все! Не треба спасати свiт, почни з себе. Спасешся ти - спасеться вся твоя родина. Дякувати Богу.

Вiд самих тяжких хвороб та рiзних форм залежностей: алкоголiзм, наркоманiя, палiння, і рiзних форм одержимостi, Церква має всi iнструменти, щоб допомогти людинi. Не обманюйтесь, що десь хтось зцiлить. Ворог людства часто дає тимчасовi зцiлення, в обмiн на безцiнну душу людини. Не бiйтеся запитувати в храмах та монастирях. Щоб не турбував вас неправдивий сором... Стукайте і вам вiдчинять...

Бажаю, кожному щедрого Божого благословiння, покрова Божої Матерi, заступництва Святих, та щедрих зцiлень. Бажаю вам пiзнати любовi Бога в ваших серцях та всю правду про себе, щоб спастися.

2012р

 

3. Тільки в немощі звершується велика сила Божа!

Брати і сестри, поспішаю поділитися з вами своєю радістю. Воїстину, ми - християни не тільки читаємо Біблію, ми її проживаємо в нашому духовному житті.

Останній рік, перед тим що зі мною сталося, сміливо можу нарікти - рік бородьби з палінням. Боролася я зі своєю пристрастю и кожен раз запнувшись падала, чим більше старалася покинути, тим більше палила. Як писав апостол Павло - «... то що хочу не роблю, а то чого не хочу то роблю...»

Дивно, так співпало, що держава саме в цьому році посилила свою бородьбу з палінням. Закони, підзаконі акти, заборони. Так, тільки на курця це не діє! А реальну альтернативу, як дійсно допомогти людині в цій бородьбі, держава запропонувати не може. І бородьба з палінням переростає в бородьбу з курцем, що породжує тільки спротив.

Кожний курець вам засвідчить, що ніколи не бажав щоб його діти палили, тим самим підтвержує, що це не є добро. Але дати собі раду з цією бідою поодинці, не тимчасово, а раз і на завжди, неможливо. Ліки, пластирі, гумки, електронні сигарети - це тимчасово, та без користі людині. Кодірування - не дай Боже, дуже небезпечно! Перше, в чому має потребу курець - це мотивація. Забажати звільнитись від цієї залежності. Паління - це духовна хвороба - одна з форм важкого смутку (рос. унинія), тому свідомість та лікування повинні бути теж духовними...

Моєю мотивацією стало моє духовне життя в його розвитку, в динаміці. На якомусь етапі ти миришся з цим явищем, але наступає момент, коли ти вже не можешь з цим жити. Чи треба мені це в моєму наступному, вічному житті? Яке згіршення я даю людям, особливо невіруючим, які знають, що я християнка? Як від мене страждають мої ближні? Але я визнаю свою повну неміщь. «Господи, я сдаюся, смиряюся перед Тобою, я нічого не можу сама, я немічь...» Тільки в немощі звершується велика сила Божа!

Дана була мені від Господа, по молитвах святих Божих, благодать паломництва. Першим, серед багаточисельних прохань, був заклик про допомогу в бородьбі з палінням.

Після служби, в розмові зі священником, я почула духовну пораду: «...Падаєш, вставай! Йди до мети, хоч повзком на пузі, але до постанови. Господь, побачить твоє терпіння та наполегливість, обов зов'язково подасть тобі благодатну допомогу...»

Ці слова почали здійснюватися вже в кінці тогож дня, коли ми паломники автобусом поверталися додому. Керівник групи з паломницького центру, після спільної вечірньої молитви, відповідала на наші запитання. Ми говорилили на багато цікавих для нас тем, обмінювались досвідом. Хтось з паломників запитав: «... куди маємо звернутись, якщо є проблеми з алкоголем, наркоманією, палінням?» Вона розповілала нам про священника та храм, в якому проводяться молебни до Богородиці та люди, благодаттю Божою, зцілюються. Це було для мене проведінням Божим, я була знайома з ним особисто. Воістину велике бачиться на відстані, треба було в паломництво зїздити, щоб знати.

Наступним днем, не відкладаючи, зателефонувала, та одразу була запрошена на молитву до образу Пресвятої Богородиці, котрий проводиться в цьому храмі кожну середу.

Йду по дорозі в храм, серце колотить, дуже бажаю зцілитись, але боюся. Прийшла, стала на молитву. В кінці священник відвів в сторону та суворо запитав, чи готова я дати обітницю Господу та Богородиці, що більше не торкнуся до сигарет? «Так» - була моя відповідь. «Боїшся порушить обітницю?» - запитує він. «Дуже боюсь, - відповідала я - знаю, що я - немічь.» «Все вийде, - почула відповідь - немає пихі, на себе не покладаєшься.» Мої обітниці були дані перед цією чудотворною іконою, та я була зцілена. Богородиця вділа мене в броню, в духовну броню. Я стала вільною від цієї залежності. Дорогою додому, мені хотілося співати... Воістину, нема нікого, хтоб звернувся до Божої Матері та не отримав би дієву, живу допомогу!

«Спокуси будуть, - попереджав священник, - и снитися буде, але хай не засмучується серце твоє.» Снилося і хотілося, особливо, коли нервуешь, але грамота про обітницю, яку я отримала на згадку, також розуміння Кому я давала обітницю, стримували і додавали сил боротися зі спокусами. Вже майже рік, обертаюсь назад, якби я ніколи не палила, ні це була б не я...

Безмірно вдячна Господу, нашій Заступниці Богородиці, та всім святим. А також нашим священникам.

Для своїх ближніх, весь цей час перебуваю яскравим прикладом Божої сили яка діє в мені, вони знали що я палила на протязі 20-ти років, для багатьох це явне чудо. Всі за мене радіють, думаю кожний, хоч трошки замислився про Бога. Я дуже рада Христу корисною бути. Дякую Господу та Пресвятій Богородиці та прошу здоров'я, благодатей в усіх нуждах нашим священникам.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.249.234 (0.558 с.)