Екологічний стан житлових приміщень.

Тези

Тема роботи: «Екологічний стан житлових приміщень».

Мета роботи: дослідити екологічний стан наших приміщень та висвітлити всі його аспекти та проблеми.

Проблема: незадовільний екологічний стан приміщень нашого міста та України в цілому.

Гіпотеза: якщо люди та влада не змінять своє відношення до житлових приміщень, то відсоток захворювань набагато погіршаться.

Завдання: продемонструвати та висвітлити екологічний стан житлових приміщень.

Методика дослідження: вивчення раніше опублікованих матеріалів у науково-популярній літературі; аналіз способів визначення екологічного стану приміщень за допомогою практичної роботи.

Методи дослідження: описовий, вимірювальний, спостереження та порівняння.

Актуальність теми: люди проводять більшу частину свого життя в приміщенні. Вчені довели, що 93% часу ми проводимо в замкнутому просторі, 5% в переповненому і задушливому транспорті і лише 2% - на вулиці (причому, не завжди на свіжому повітрі). Ось тому-то й надзвичайно важливо, щоб приміщення, де людина проводить практично все життя, були екологічно безпечними.

Ключові слова: Атмосферне повітря житла, Мікроклімат, Житлові алергени, Шкідливі фізичні фактори, Поради для покращення екологічного стану приміщень.

Висновки: дослідили екологічний стан житлових приміщень та фактори які можуть негативно впливати на нього. Опрацювавши теоретичні відомості, я зробив практичну частину, де досліджував власну кімнату на чинники які можуть бути шкідливими. Отже, можу сказати що ця творча робота стала дуже корисною для мене і нехай можливо для когось ще.

Зміст

ВСТУП.. 4

Розділ I 6

Екологічний стан житлових приміщень. 6

1.1 Атмосферне повітря житла. 6

1.2 Мікроклімат приміщень. 12

1.3 Житлові алергени. 15

1.4 Радіаційна небезпека. 17

1.5 Шкідливі фізичні фактори. 19

1.6 Проблема якості питної води. 21

1.7 Поради для покращення екологічного стану приміщень. 26

Розділ II 30

Практична частина. 30

2.1 Визначення екологічного стану моєї кімнати. 30

Висновок. 34

Список використаної літератури. 35

ВСТУП

Зазвичай, вирує думка, що будинок - це надійне укриття від екологічних небезпек, забрудненого навколишнього середовища за вікном. Таке твердження є великою помилкою. Несприятливі для здоров'я фактори можна зустріти й у власному домі. На щастя, вирішити екологічні проблеми житлових приміщень не так вже й важко, було б бажання. Небезпечні для здоров'я хімікати, забруднення та інші реагенти зустрічаються скрізь.

Люди проводять більшу частину свого життя в приміщенні. Вчені довели, що 93% часу ми проводимо в замкнутому просторі, 5% в переповненому і задушливому транспорті і лише 2% - на вулиці (причому, не завжди на свіжому повітрі). Ось тому-то й надзвичайно важливо, щоб приміщення, де людина проводить практично все життя, були екологічно безпечними. Як показують дослідження Мікаеля Браунгарта, майже все, чим користується сучасна людина, випускає частинки або ж цілий ряд газів, особливо коли мова йде про нові вироби.

У період швидкого розвитку технічного прогресу ми часто забуваємо про найголовніше у нашому житті-це здоров’я, адже його не можливо купити за гроші та повернути. З давніх-давен люди прагнули знайти прихисток. Спочатку це бути примітивні печери, згодом народи навчилися будувати домівки. Але наше навколишнє середовище вже існувало багато тисячоліть по тому.

Взагалі слово «Екологія» с грецької перекладається як «наука про житло» («ойкос»-дом), і тільки в широкому узагальненні можна сказати що це наука про навколишнє середовище та взаємодією організмів між собою. Термін вперше запропонував німецький біолог Ернст Геккель в 1866 в книзі "Загальна морфологія організмів".

Мета роботи: дослідити екологічний стан наших приміщень та висвітлити всі його аспекти та проблеми.

Проблема: незадовільний екологічний стан приміщень нашого міста та України в цілому.

Гіпотеза: якщо люди та влада не змінять своє відношення до житлових приміщень, то відсоток захворювань набагато погіршаться.

Завдання: продемонструвати та висвітлити екологічний стан житлових приміщень.

Методика дослідження: вивчення раніше опублікованих матеріалів у науково-популярній літературі; аналіз способів визначення екологічного стану приміщень за допомогою практичної роботи.

Методи дослідження: описовий, вимірювальний, спостереження та порівняння.

Розділ I

Екологічний стан житлових приміщень.

Атмосферне повітря житла

Проблема атмосферного повітря житлових приміщень вивчена досить добре, на відміну від багатьох інших. Звичайно ж, її не можна вирішити, не вирішуючи в той же час і інших проблем, бо вона пов'язана і з якістю зовнішнього повітря, і з проблемою видалення побутового сміття, і навіть з проблемою енергозбереження, утеплення, а отже, і погіршення умов провітрювання житлових приміщень. Речовинами – основними забруднювачами атмосферного повітря в оселі є: формальдегід, який потрапляє в повітря з меблів (з тієї, яка зроблена з ДВП і ДСП, особливо нової або з пошкодженням лаковим покриттям), з фанери, пінопласту та інших джерел, у великих кількостях він призводить до головного болю, нудоти, роздратуванню дихальних шляхів, або навіть до появи в них ракових пухлин; ще один запеязнітель - азбест, його використовують як ізоляційний матеріал, а також як компонент азбестоцементних плит (прикладом може служити шифер, з такого ж матеріалу виготовляють вентиляційні труби в багатоповерхових будинках), його частинки в повітрі можуть викликати рак легенів. Звичайно ж, в повітрі житлових приміщень є також оксиди азоту та вуглецю - продукти згоряння природного газу. При роботі 3 - 4 конфорочній газової плити за одну годину згорає 2 - 3 м3 кисню, його концентрація в повітрі може зменшитися до 20 %, концентрація вуглекислого газу - збільшитися до 0,6 - 0,9 %, а відносна вологість повітря - зрости до 85- 90 %, що дуже шкідливо для здоров'я людини.

Концентрації СО збільшуються так же на більш високих поверхах, бо вентиляція там працює гірше. На рівні п'ятого поверху і вище його можна знайти навіть у повітрі на сходах. Ще одним джерелом надходження шкідливих речовин у повітря в багатоповерхових будинках є сміттєпровід, і зокрема кухонне відро для сміття. Харчові відходи (а їх скупчується до 30 % від усього обсягу сміття) при кімнатній температурі починають гнити буквально через півгодини, стаючи справжнім розсадником бактерій, у тому числі хвороботворних. Відходи білкових продуктів - м'ясних, рибних, молочних даю стійкий важкий запах, так як утворюють хімічні сполуки, що містять азот і сірку. Домашній пил вважається однією з найшкідливіших частин побутового сміття, тому не можна витрушувати в кухонне відро для сміття вміст пило збірника пилососа, так як найдрібніші порошинки, причому з домашніми кліщами та іншими небезпечними для вашого здоров'я мікроорганізмами тут же знову рознесуться по всій квартирі. Так само проблемою вважається повітря який оновлюється вранці або ввечері, так як саме в цей час, всупереч нашим упередженням, він самий забруднений. Кепське повітря погіршує здоров'я не відразу, поступово. В результаті чого ми хворіємо бронхітами, астмою і алергією. Найнадійніший наш захисник - рослини. Вони не тільки поглинають вуглекислоту і збагачують повітря киснем, а й замінюють собою штучні зволожувачі. Зарубіжні вчені радять поставити по боків телевізійного екрану колючі південноамериканські кактуси. Те, що голки кактуса послаблюють електромагнітне поле, зрозуміло, але дивно, що поверхню кактуса, повернена до телеекрану, жовтіє. Самий же активний чистильник повітря в квартирі - хлорофітум чубатий. це невибаглива рослина у вигляді розетки довгих вузьких листя. Втім, жодна рослина не погіршить стан атмосфери житла, а навпаки зробить його більш кращим, тому заставу чистого повітря - побільше рослин.

Всі ці фактори є, так би мовити, неминучим лихом: їх вплив можна зменшити, але зовсім від них позбутися майже неможливо. Але досить часто проблеми у своєму житлі створюють самі люди. У пробах повітря, які були взяті в житлових приміщеннях міста Києва, було виявлено близько 50 хімічних органічних сполук. Серед знайдених в пробах речовин найбільша питома вага належить формальдегіду -96, І %: стиролу - 100 % фенолу - 87,5 % і їх майже в 100 % випадків були більше гігієнічних нормативів у 5 - 6 разів, а в приміщеннях з великою насиченістю полімерними матеріалами по формальдегіду – до 10 раз, по стиролу - до 9 разів, по фенолу - до 5 разів. Звичайно, меблі з ДВП і ДСП є скрізь. Але й за нею можна доглядати: своєчасно лакувати або обклеювати вініловими шпалерами (якщо обклеювати ними всю кімнату не варто, особливо кухню, де завдяки їм виникає своєрідна лазня, то від шкідливого впливу фенолу і формальдегіду з плит ДВП і ДСП вони захищають досить добре). Іноді плити ДВП і ДСП використовують для декоративного покриття батарей центрального опалення, але лакують тільки ззовні: теплий і насичений шкідливими речовинами повітря потрапляє прямо в кімнату. Щоб уникнути цього, потрібно тільки покрити лаком і внутрішню їх сторону. Деякий час були модними так звані скляні шпалери, вони дуже міцні і добре приховують недоліки стін. Але від них в повітря потрапляють частинки скла, які є дуже шкідливими для людини. Одним з основних джерел забруднення атмосферного повітря житлових приміщень є і тютюновий дим. Ті ж дослідження довели, що існує одинадцять основних джерел забруднення атмосферного повітря в оселі.

Це:

1) будівельні та оздоблювальні матеріали (полімерні, азбоцементні та ін);

2) система вентиляції та сміттєпроводів (у багатоповерхових будинках),

3) побутовий пил, адсорбуються забруднення на своїй поверхні;

4) продукти життєдіяльності людей і домашніх тварин, тютюновий дим

5) продукти згоряння побутового газу;

6) засоби догляду за будинком, у тому числі кошти для чистки, мастики, поліролі для меблів, різні клеї, лаки і фарби, аерозольні освіжувачі повітря;

7) Дезодоранти, парфуми, косметика, а також

кімнатні рослини;

8) приготування їжі;

9) старі речі (хутряні та пір'яні): подушки, пледи і т. д.;

10) використання водопровідної води;

Отже, навіть гарячий душ може бути небезпечним для здоров'я: у водяній парі присутні токсичні сполуки, що містять хлор. для багатьох з'єднань, присутніх в повітрі житлових приміщень, ще немає гігієнічних нормативів, а отже і оцінити їх вплив на людини дуже важко. Але навіть для тих речовин, для котрих нормативи ГДК існують, вони можуть бути перевищені багаторазово. Наприклад, в квартирах після ремонту з новими меблями і забруднених тютюновим димом концентрації бензолу склали до 15,2 ГДК, етилбензолу - до 43 ГДК, стиролу - до 68 ГДК, нафталіну - до 5 ГДК, толуолу - до 1,6 ГДК. Концентрація формальдегіду в будинку з новими меблями з ДСП - до І70мкг/м3 (в екологічно чистому житлі - тільки Імкг/м3). серед органічних з'єднань найменша увага приділяється групі кетонів. серед всіх кетонів, виявлених у приміщенні, тільки 13 % нормувалися. А концентрації, наприклад, ацетону в деяких приміщеннях досягали І 1,6 ГДК. Цікаво, що рівень ацетофенону, наприклад, підвищується навіть при роботі побутових озонаторів повітря (до 15 ГДК). сумарний рівень забруднення атмосфери в кімнаті (звичайної) з новим лінолеумом виявився ненабагато меншим, ніж на перехресті з інтенсивним автомобільним рухом.

З усього вищесказаного випливає ще одна проблема житла: якісних будівельних та оздоблювальних матеріалів. ідеальний будівельний матеріал повинен мати такі властивості: 1) він не повинен створювати в приміщенні стійкого запаху на момент заселення;

2) не повинен виділяти в атмосферу леткі речовини в кількостях, які б могли " погано вплинути та здоров'я людини (з урахуванням віддалених наслідків і сукупної дії всіх речовин; ГДК речовини можна вважати тільки одним з критеріїв);

3) не повинні стимулювати розмноження мікрофлори;

4) не повинні накопичувати на своїй поверхні статичну

електрику, погіршувати мікроклімат приміщення;

5) вони повинні відповідати естетичним і фізико-гігієнічним потребам людини. Цим вимогам не відповідають ні синтетичні лінолеуми ні плити ВП і ДСП, ні пінопласт, підвісні стелі та ін. Обережно слід поводитися таке з фарбами, які містять метали або швидко летуче розчинники, і хоча б провітрювати кімнату після їх використання.

Мікроклімат приміщень

Кілька слів варто також сказати і про мікроклімат приміщень. Фактори мікроклімату досить важливі, адже вони можуть послаблювати (якщо їх значення оптимальні) або ж посилювати дію інших факторів. Найбільш важливими з цих факторів є температура і вологість повітря, а також швидкість руху повітря в приміщенні. Сюди ж можна віднести і життєві умови існування людини: житлову площу квартири та ін Відповідно до чинних будівельних норм і правилами, температура повітря в житлових приміщеннях повинна бути не нижче +18 С, (в кутових приміщеннях +20 С), а перепади температури приміщень як в горизонтальному, так і у вертикальному напрямку не повинні бути більше, ніж 30 С (тоді людина не відчуває нерівномірності температури). У багатьох містах взимку не виконуються навіть ці нормативи (погано працює опалювальна система). Але навіть якщо опалення працює нормально, навесні, коли його відключають, часто не виконується другий норматив: температура внутрішніх огороджувальних конструкцій не повинна бути більш ніж на 40С меншою, ніж середня температура повітря в приміщенні (інакше у людини виникає неприємне відчуття ознобу).

Відносна вологість повітря в приміщенні повинна змінюватися в діапазоні 30-60%. У Києві проводилися дослідження і було виявлено, що середня температура в житлових приміщеннях там близько 21 С, як влітку, так і взимку, а відносна вологість повітря 57,2 % влітку і 32,9 % взимку – це оптимальні величини. Але в багатьох інших містах ситуація, звичайно, не така вже й хороша. Для людини шкідлива як підвищена, так і занадто низька вологість повітря, але більшість людей все таки воліють сухий і прохолодне повітря. Якщо ж відносна вологість нижче 30 %, тобто повітря в приміщенні пересушене, збільшується ризик респіраторних інфекцій, і хвороби бронхіальної астми. Проблема сухості найчастіше за все виникає взимку, так як холодне зовнішнє повітря містить мало вологи. Потрапляючи в тепле приміщення, він нагрівається, і його відносна вологість знижується. Додатково сушить повітря центральне опалення і використання обігрівачів.

Оптимальна кратність повітрообміну 1,5, і цей норматив не виконується майже ніколи. Взимку повітрообмін (за допомогою тільки вентиляційних систем) дещо краще, але й тоді не перевищує 1,2; влітку ж ця цифра ще менша (0,8 в найкращих випадках). З цією проблемою пов'язана і тенденція утеплення житла. Коли проектувалися старі п'ятиповерхові будинки, наприклад, вентиляція крізь щілини була врахована при розрахунках, тобто утеплення такою житла призведе до сильного погіршення умов повітряного обміну в ньому. І все це поєднується з недостатньою житловою площею квартир і об'ємом повітря на одного мешканця. Так, гігієнічний оптимум житлової площі - І7 - 20м2 на одну людину, і ні в якому разі не менше 9м2, бо 8м2 - це вже небезпечна межа для здоров'я. У здоровому житло на одного людину має припадати 50м3 повітря; мінімум 27 - 30м3. І ці цифри передбачають, що ззовні хоча б немає якогось великого підприємства забруднювача атмосферного повітря. Велике значення для здоров'я людини має і іонний склад повітря, тобто баланс позитивних і негативних іонів. для нормального самопочуття людині необхідні і ті й інші, але проблема виникає тільки з негативними іонами. Їх знищують екрани телевізорів і комп'ютерів, деякі кондиціонери. Негативні аерони надають на організм набагато більш сильне деморалізуючу дію, ніж позитивні. Вони нормалізують артеріальний тиск, особливо при підвищеної розумової і фізичної навантаженні; добре впливають на хворих з захворюваннями серцево-судинної системи, дихальних шляхів. Якщо ж у повітрі переважають позитивні іони, людина відчуває " недолік кисню "; вже після 10-15 хвилин праці в такому приміщенні він втомлюється, знижується її працездатність, відчувається важкість у голові, та ввечері втома проходить повільно, сон поганий. Екрани телевізорів і комп'ютерів, кондиціонери, навіть просто процеси життєдіяльності людини ще і підвищують в приміщенні концентрації позитивних іонів, ще більше порушуючи баланс. Мінімально необхідний вміст негативних іонів (так званих аеронів) 600 іонів / см3, оптимальний рівень 3000-4000 іонів / см3, але в атмосферному повітрі більшості житлових приміщень міститься не більше 200 іонів / см3. У чистому зовнішньому повітрі міститься близько 1000 негативних іонів і 1200 позитивних іонів на І см3. Ось чому і тут може допомогти примусова вентиляція.

Житлові алерген

Стан атмосферного повітря в оселі пов'язано і з проблемою алергізації населення. За різними оцінками, від 10 до 50 відсотків всього населення Земної кулі страждають різними формами алергії; 69 % тих, які звертаються до лікаря, мають симптоми, викликані або загострені алергією. Алергія може маскуватися під будь-яке з відомих нездужань. Найбільш відомим алергеном в домашніх умовах є побутовий пил (її склад: 35 % мінеральні речовини, 15 % волокна паперу і текстилю; 20 % частки шкіри, 7 % пилок квітів, 3 % частинки сажі і диму), а також мікрокліщі, які в ній містяться. за добу мешканець невеликого міста вдихає близько 15 млрд. частинок пилу. Навіть цей алерген вивчений недостатньо, як і алергія взагалі: чому організм людини реагує на деякі, часто навіть зовсім нешкідливі, речовини, так само, як і на отруйні? Є теорія, що організм реагує на " частоту інформаційного поля " речовин, особливо тих, в яких вона близька до шкідливим. Побутова пил може бути алергеном і сама, але вона також є своєрідним "депо" для грибків, кліщів, деяких хімічних речовин. Побутовий кліщ мешкає в килимах, подушках, м'яких меблів і т.д. Наприклад, 50 % ваги пір'яний подушки, якою користуються вже більше 10 років, це мікрокліші. Найкраще вони розмножуються в достатньо звичайних умовах температура 250С, вологість 60 %. Підвищена ж вологість сприяє розмноженню різноманітних грибків. Зараз відомо, що існує 350 видів грибків, здатних викликати алергію. Але які з них є найбільш значущими в умовах житла - невідомо, хоча дослідження вже проводилися. З ростом вологості повітря з 30 % до 80 % рівень грибкового забруднення в приміщенні зростає більше ніж в 3 рази. Побутовий пилу містить від 2200 до 73000 тисяч життєздатних спор різних грибків. У весняно-літній період грибків в повітрі більше, ніж взимку та восени, але в приміщенні (крім ванної кімнати) їх тоді менше, ніж ззовні. Восени грибків в приміщенні майже в 3 рази більше, ніж зовні.

Радіаційна небезпека

Проблема радону також пов'язана з якістю атмосферного повітря в приміщенні. У малій кількості радон навіть корисний (лікування на радонових джерелах), але це - найголовніший з усіх джерел (природних) радіації. Існує радон - 222 (один з продуктів розпаду урану - 238) і радон - 220 (продукт розпаду торію - 232). По вкладу в дозу опромінення перший важливіше в 20 разів. Його період напіврозпаду 3,823 доби, ось чому важливий не стільки він, скільки продукти його розпаду. Радон дає три чверті річної індивідуальної ефективної дози опромінення від усіх земних джерел радіації, і близько половини дози від усіх природних джерел взагалі (включаючи і космічне випромінювання). Це газ без кольору, смаку і запаху; досить важкий (в 7,5 разів важче повітря). Раніше вважалося, що оскільки виділяється він з геологічних розломів, шахт і т.д., то і накопичується він тільки в підвалах і на перших поверхах будівель. Але зараз виявлено, що основними можуть виявитися і інші джерела його надходження в приміщення: матеріал стін, питна вода або природний газ (хоча останні два - дуже рідко). Радон небезпечний тим, що крім слабкого гамма - випромінювання (близько 156 БК/м3) виділяє ще й альфа - частинки (вони особливо небезпечні, якщо потрапляють всередину організму). Головне джерело радону - ґрунту. З ґрунту він виділяється скрізь, але в різних кількостях. У помірному кліматі його концентрація в приміщенні в 6-8 разів вище, ніж ззовні. Раніше вважалося, що розподіл концентрації радону по поверхах в багатоповерховому будинку буде близьким до експоненціальним. Іноді його дійсно так, але для будинків з монолітним фундаментом грунт не є основним джерелом радону: там він виділяється з матеріалу стін (особливо в старих кам'яних будинках) і інших будівельних матеріалів Фосфогіпс, наприклад, в 20 ваз більш радіоактивний, ніж природний гіпс. У будівельні матеріали часто додають ще й золу ТЕС, яка містить до 5 % радіоактивних речовин. У таких будинках розподіл концентрації радону може бути близьким до рівномірному, особливо коли і виділення радону з ґрунту незначно. Радон може бути таке у воді з підземних джерел і з нею потрапляти всередину організму. У кип'яченій воді його майже немає - він вивітрюється під час кип'ятіння; але душ з такою водою може бути небезпечним, оскільки тоді в повітрі багато водяної пари. У незначній кількості радон міститься в природному газі, виділяючись в повітря при його спалюванні. Найпростіший спосіб знизити концентрацію радону в приміщенні-провітрювання. Якщо головне джерело його надходження - матеріал стін, їх можна обклеїти шпалерами. Навіть паперові шпалери дещо знижують емісію радону зі стін. Проблема радону особливо актуальна для Донбасу, де багато будинків розташоване над шахтами або геологічними розломами.

Шкідливі фізичні фактори

Кілька слів варто також сказати і про різних шкідливих фізичних факторах. У першу чергу, це шум. Цьому присвячено досить багато робіт, тому достатньо тільки сказати, що гранично допустимі норми шуму - 70дБ вдень і 60дБ вночі, а на вулиці з інтенсивним рухом транспорт - 90дБ. Шум - причина більшої частини нервових розладів, головного болю та ін На Заході є слово " електросмог ". це забруднення навколишнього середовища штучними електромагнітними полями. Джерелами їх у житло є працюючі побутові пристрої, електрична проводка, зовнішні електромагнітні випромінювання. На Заході ця проблема актуальна через велику кількість бьгговой техніки, у нас – через низького її якості. Так деякі старі телевізори є джерелом рентгенівського випромінювання до 40мКи / год., яке вище допустимого рівня. Кольорові телевізори на відстані до 50см створюють електричне поле 20 - 30кВ / м (норма - 15 кВ / м), тому потрібно дивитися їх на відстані І,5 -2м від екрану. Серед побутових приладів досить таких, змінне магнітне поле котрих більше, ніж міжнародні норми - 0,2 мікротесел. при тривалому впливі це підвищує ризик виникнення лейкемії у дітей, у дорослих - лейкемії, раку мозку, негативних змін в репродуктивній і імунній системі. Для комп'ютерів в Україні діють жорсткі міжнародні норми, тобто легально ввезені комп'ютери досить безпечні. Уникнути дії на організм електромагнітних полів можна тільки віддаленням місць постійного перебування на безпечну відстань. Наведу на ваш розсуд три найпоширеніших винаходів, якими користується людина і як вони впливають на наше здоров'я.

Кондиціонер У приміщенні з кондиціонером вміст токсинів і мікробів в 6 - 7 разів вище, ніж в приміщеннях з природною вентиляцією, що призводить до простуд і інфекційних захворювань Монітор комп'ютера в результаті електростатичного та магнітного випромінювання частішають головні болі і погіршується зір (при щоденному використанні комп'ютера більше 2 годин). Мобільний телефон Знаходження в зоні сигналу може призвести до загальмованою реакції головного мозку, онкологічним захворювань.

Зброя масового ураження

Небезпечні таке гепатогенні зони (ГПЗ), в яких людина потрапляє під вплив підземних перетинів водних потоків, розломів земної кори і т.д. У таких зонах спостерігаються викиди внутрішньої енергії з надр Землі. Це енергія двох типів: перший виводить з ладу нервову систему людини, а також серцево-судинну систему (наслідки - інсульти, інфаркти та ін); другий пригнічує, викликаючи ракові пухлини. Подібно діють і так звані вузли Хартмана - перетину ліній енергетичного каркаса Землі; однак вони діють не так сильно. американські дослідники прийшли до висновку: 50 % захворювань на рак викликані тривалим перебуванням людей в ГПЗ. Медична статистка підтверджує, що тривале перебування в ГПЗ підвищує ризик захворювань: онкологічними хворобами в 2-5 разів, гіпертонією в 2 рази і ін Знайти в своєму житлі небезпечні зони можна за допомогою біолокації, захиститися ж або просто виключивши місця тривалого перебування з цих зон, або, якщо це неможливо, фахівець може за екранувати небезпечні випромінювання.

У розвинених країнах нині поширилися ще й навчання "феншуй", які пов'язують здоров'я і добре самопочуття людини з розміщенням речей у його житло, а також самого житла. Це може впливати навіть на долю людини.

Проблема якості питної води

Досить широко відомо, що недостатнє (до 0,7 мг / л) кількість фтору у питній воді може призвести до підвищення захворюваності карієсом. Ця проблема актуальна для Донецької області: у природних водах тут фтору недостатньо; хоча для деяких міст, завдяки викидів промислових підприємств, існує протилежна проблема: флюороз, викликаний надлишками фтору.

З питною водою до організму людини потрапляє велика кількість магнію, який є необхідним компонентом для діяльності серцево - судинної системи. Однак в їжі його міститься недостатньо, ось чому застосування занадто " м'якої" води може призвести до дефіциту магнію в організмі, і, як наслідок навіть до серцевого нападу, хоча за іншою інформацією, застосування навіть дистильованої води абсолютно безпечно, бо більшість необхідних мінералів людина отримує з їжею, а отже це може компенсувати недостатньо мінералізовану воду. У воді має бути і достатня кількість кальцію: токсичність води з низьким вмістом іонів кальцію більше, ніж у більш жорсткої води. Це пояснюється тим, що у воді в певній кількості завжди присутні важкі метали, а кальцій може конкурувати з іонами важких металів за специфічний білок.

Взагалі існують захворювання, характерні як для тих, хто вживає питну воду без мінералів, так і для тих, хто вживає високо мінералізованих питну воду. Хлориди прямо не впливають на організм в концентрації, меншої 300мг / л, для сульфатів норма може бути ще більшою. Вміст заліза у воді може досягати 20мг / л, однак воно шкідливе вже в концентраціях 1 - 5МТ / л; таке вміст заліза в воді викликає сухість шкіри, свербіж. А разом з тим у 700 млн. людей у світі спостерігається брак заліза в організмі. Токсичний і алюміній, вміст якого в водах промислових районів України (Донбас і ін.) перевищує всі можливі норми. Є дані про здатність алюмінію накопичуватися в організмі людини: у мозку, нирках, кістках, він робить і мутагенну дію, негативно впливає на центральну нервову систему (хвороба Альцгеймера). Взагалі ГДК багатьох речовин у питній воді мають зараз тенденцію до зниження, але дослідники ще не виробили єдиного думки про оптимальну жорсткості і мінералізація питної води, про вмісті в ній хлоридів, сульфатів і ін.

Але якість питної води може погіршуватися і під час її обробки. Дуже небезпечним є алюміній, а його солі застосовують як коагулянти. Для знезараження води в Україні зараз застосовують хлорування але його можна вживати для досить чистої води, якої в Україні практично немає. Наявність у вихідній воді органічних з'єднань після її хлорування призводить до появи С1 - похідних, набагато більш токсичних, ніж початкові речовини. Встановлено, що операція хлорування питної води. з метою її знезараження підвищує токсичність води в 5 разів у порівнянні з вихідною водою. Наприклад, фенол (КДК = 0,001 мг / л) при хлоруванні з надлишком хлору (а такий надлишок є завжди) перетворюється на 2,4,6 - три хлорфенол (ГДК = 0,0004 мг / л). А зміст фенолу у воді водойм Донбасу досить велике.

У великій кількості утворюються також три галом етани (хлороформ і тощо), які можуть проявляти мутагенні властивості. Є дані, що при хлоруванні води утворюються навіть діоксини. Виявляти всі ці сполуки більш - менш успішно можна тільки за допомогою методу газової хроматографії, тобто обладнана відповідною апаратурою лабораторія повинна бути в кожному місті, а зараз цього, звичайно, немає.

Але небезпека від присутності у воді шкідливих бактерій набагато вище, ніж від побічних продуктів хлорування. Але хлор не дуже добре виконує навіть цю функцію, бо цисти лямблій, наприклад, мають підвищену резистентність до дії хлору. Тому показники бактерій мають велике значення при визначенні якості питної води є просто необхідними.

У Державних стандартних правилах і нормах України «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» «К2383 від 23 грудня 1996 є і ці показники забезпечення контролю за ними ще не відпрацьовано. Зараз в Україні діють тільки два нормативу (у Польщі - вже три). До того ж, хлор знищує не тільки шкідливі бактерії, але і мікрофлору всього шлунка і кишечника, що також досить шкідливо.

Вихід один - позбуватися від хлорування. Хороші результати може дати озонування в поєднанні з пост хлоруванням (значно зменшується доза хлору, а отже і шкідливі наслідки); або ж використання нових реагентів для обробки води: "Акватон" в Україні. Ще один засіб вирішення проблеми – побутові фільтри, однак далеко не всі з них можуть очистити таку воду, бо для того, щоб вода стала лікувальної, в першу чергу потрібно позбавити її всіх забруднень: земних, космічних і біогенних. Практично тільки за допомогою зворотного осмосу можна очистити воду від всі токсичних речовин, але не від шкідливих полів, які негативно впливають на структуру води і роблять її мутагенною. Прокоф'єв виділяє такі рівні якості води:

1) вода річок європейських країн, яку не можна вживати без знезараження й очищення;

2) " питна" вода з водопроводу;

3) бутильована вода торговельної мережі;

4) підземні води широкого розповсюдження;

5) очищена біологічно - активна вода, і т.д. (на найвищій десятої сходинки там вода з давнього антарктичного льоду і реліктова).

Отже, знезаражена вода - тільки початок можливого її вдосконалення.

Якщо використовувати озонування або обробку ультрафіолетом для знезараження води, необхідним є і пост хлорування.

Причина - поганий стан водопроводів. Забруднення накопичувалися в них роками, поки не досягли певної " критичної маси", з якою рух води початок їх змивати. На внутрішній поверхні труб розмножувалися синьо - зелені водорості, бактерії, виділення яких дуже шкідливі для людини. Цікаво, що виділяють вони це речовина як відповідь на погіршення умов життя, що практично означає зростання антропогенного навантаження. Вони надають мутагенну дію (у певних умовах стають каталізаторами окислювальних процесів), підвищують ризик виникнення пухлино подібних процесів. вони мають і інші неприємні властивості: стійкість до кип'ятіння і до дії хлору, які роблять їх ще більш небезпечними.

Поганий стан трубопроводів прямо пов'язано і ще з однією проблемою: спалахами кишкових хвороб у Торезі та інших містах. У трубах нині багато мікротріщин, але за умови нормального тиску вони не приносять ніякої шкоди, крім втрати води. Але воду часто відключають, тиск у трубах падає і тоді стає можливим підсмоктування забруднених ґрунтових або навіть каналізаційних вод.

Все це доводить, що якісна питна вода проблема першочергова, хоча і досить складна для вирішення.

Боріться з пилом

У 2002 році всесвітньо відома організація Greenpeace проаналізувала зразки пилу з сотні британських будинків і знайшла в багатьох з них такі небезпечні хімікати як ефір фталевої кислоти, бромовані вогнестійкі добавки, алкілфенол і оловоорганічне з'єднання. Тут допоможе вологе прибирання. І чим частіше, тим краще.

Саджайте більше рослин

Хорошим, а головне природним, очисником повітря являються рослини. І чим більше іх у домі, тим краще. Повітря стає в середньому на 40% чистішим в кімнаті, де посаджена рослина. Використовуючи рослини як природні очищувачі повітря, слід враховувати, що зволожене листя поглинає гази в 2-3 рази краще за сухе. Видалення етилену здійснюється не тільки рослинами, але і ґрунтовими мікроорганізмами, найбільша кількість яких знаходиться в багатих гумусом ґрунтах. Готові суміші з мікроелементами завжди є в квіткових магазинах. Помітно поліпшують самопочуття людини рослини, які заповнюють брак негативно заряджених іонів кисню: хвойні, цереуси, кротони. Всі рослини зменшують сухість повітря. Іонізують повітря також кімнатні фонтанчики.

Позбавтесь килимів

Килими являються природними резервуарами для пилу, який часто є причиною астми та інших алергічних реакцій. Навіть у нових килимах містяться такі шкідливі речовини як бромована вогнестійка добавка BDE-209, пестициди пермітрін і трибутилолово (токсин, який впливає на імунну та репродуктивну системи) і формальдегід. Намагайтесь використовувати для покриття підлоги натуральні матеріали і уникати килимів.

Слідкуйте за спальнею

Приберіть електроприлади зі своєї спальні. Особливо не бажано тримати у спальні комп'ютери, адже вони містять токсичні метали (такі як кадмій, тетраетил свинець і ртуть), кислоти, пластмаси, речовини, що містять хлор і бром. Не дихайте шкідливими випарами, коли спите. На ринку присутні матраци та постільна білизна, які вироблені з натуральних матеріалів. Саме їх бажано і використовувати.

Все перераховане вище це лише мала частина, яку кожен з нас може зробити для того, щоб жити в більш екологічно чистих умовах. Дотримуючись цих простих порад можна значно поліпшити своє житло.

Розділ II

Практична частина

Висновок

Дослідивши екологічний стан приміщень вони не здатні виконувати свою рекреаційну функцію, тобто не можуть дати людині належний відпочинок, відновити його сили, забезпечити психічний і фізіологічний контроль. Це підтверджується і теоретичними відомостями в першому розділі роботи. Житло не може захистити людину від багатьох шкідливих факторів зовнішнього середовища,або навіть посилює шкідливий вплив на організм людини. Всі ці проблеми потребують вирішення не тільки на державному рівні, але й особистому відношенні до власного здоров’я. На прикладі власної кімнати в практичній частині ми довели, що екологічний стан може відповідати нормам.

Іноді люди можуть навіть і не підозрюють, що в їхніх оселях може бути більша небезпека ніж ззовні. Притримуйтесь таких правил: постійно провітрюйте помешкання, очистіть будинок від хімічних засобів,саджайте рослини, обмежуйте використання електроприладів, боріться з пилом і все буде гаразд.

Тези

Тема роботи: «Екологічний стан житлових приміщень».

Мета роботи: дослідити екологічний стан наших приміщень та висвітлити всі його аспекти та проблеми.

Проблема: незадовільний екологічний стан приміщень нашого міста та України в цілому.

Гіпотеза: якщо люди та влада не змінять своє відношення до житлових приміщень, то відсоток захворювань набагато погіршаться.

Завдання: продем<

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры