Комплексні методи оцінки впливу фізичних властивостей повітря на організм людини

Параметри мікроклімату впливають на організм людини комплексно, і тому оцінювати необхідно їх сумарний вплив. На сьогодні відомо більше, ніж 50 методів такої оцінки. Зокрема це

– прилад для комплексної оцінки – інтегратор даних; метод результуючих температур (цей метод враховує температуру, вологість, рухомість повітря та інтенсивність теплового випромінювання);

метод ефективних температур; метод корегованої ефективної температури; індекс холодного вітру

(використовується в основному в військових потребах) і т. д.

Найчастіше для оцінки комплексного впливу параметрів на організм людини застосовують метод, який базується на визначенні ефективно-еквівалентної температури. Ефективно- еквівалентна температура (tе) при нерухомому повітрі і 100% відносній вологості повітря створює такі ж теплові відчуття, що і комплекс метеорологічних умов із заданими значеннями температури, вологості та швидкості руху повітря. Ефективно-еквівалентна температура визначається за номограмою (рис.1.1), яка була побудована дослідним шляхом.

 

Зимова

зона комфорту

 

 

Область зворотньої дії вологості повітря

Літня

зона комфорту

 

 

Область прямої дії

вологості повітря

 

 

Рисунок 1.1 – Номограма ефективно-еквівалентних температур

 

На вертикальних шкалах номограми відкладають покази сухого і вологого термометрів та сполучають ці відмітки прямою лінією. Після цього знаходять точку перетину проведеної лінії з кривою, що відповідає швидкості руху повітря. Одержану точку перетину орієнтують відносно значень ефективно-еквівалентної температури та зони комфорту, яка зазначена на номограмі квадратом.

 

Прилади для вимірювання і контролю параметрів метеорологічних умов

 

Визначення температури повітря

Для вимірювання температури повітря в робочій зоні використовуються рідинні скляні термометри. Принцип їх дії заснований на об’ємному розширенні рідини, яка знаходиться в

скляному резервуарі. Резервуар з’єднаний з капіляром, який має малий внутрішній діаметр. При нагріванні резервуару рідина збільшується в об’ємі і піднімається вверх по капіляру. За висотою

стовпчика рідини визначають температуру. Робочою рідиною в термометрах є ртуть або етиловий спирт.

Для вимірювання температури в робочих зонах приміщення термометри встановлюють якомога далі від холодних зовнішніх огорож, які випромінюють тепло та поза зони дії

приплинних струменів вентиляції і сонячних променів.

Вимірювати температуру повітря поблизу гарячих або холодних поверхонь необхідно

аспіраційними психрометрами, резервуари яких захищені від дії теплової радіації.

Температура зовнішнього повітря вимірюється термометрами, які повинні бути захищені

від безпосереднього попадання сонячних променів і атмосферних опадів. При необхідності

спостереження за температурою повітря в приміщенні протягом доби або більш тривалий час, необхідно використати самописні прилади – термографи.

В термографі М-16А чутливою частиною є вигнута біметалічна пластина, яка змінює свою

кривизну в залежності від температури. Один кінець пластини закріплений, а другий через систему важелів зв’язаний із стрілкою. На кінці стрілки встановлюють перо в вигляді ківшика, в яке заливають спеціальне чорнило. Перо викреслює криву зміни температури на діаграмній стрічці, яка закріплена на барабані за допомогою стрічкотримача. Барабан обертається під дією розміщеного в ньому годинникового механізму.

При наявності джерела теплового випромінювання дійсну температуру повітря вимірюють

парним термометром. Парний термометр – два термометра, резервуар одного із яких зачорнений, а другого – посріблений. Дійсну температуру повітря визначають із виразу:

 

 

 

 

де tc – показники посрібленого термометра, °С;

tч – показники зачорненого термометра, °С;

k – константа приладу.

ti = tс - k (tч - tc)

(1.2)