Attempts to set hierarchy between “special” and other legislative acts. - 14.Lex posterior principle as provided for by legislation

 

Several times the Verkhovna Rada of Ukraine tried to set hierarchy between “special” and other legislative acts with the help of adoption of the Act “On legal acts”. The project of it is still on the agenda. It was proposed several times to set clear rules of application of the lex specialis and lex posterior. According to Miroshnychenko O.M. setting such rules in the project of the mentioned act can be wrong. Actually,according to Mr. M, the fallacy of that idea stems from the fact that the law outlines national legal language. It means that lawyers should descend from the legal language, but not from the time or other assets of law explanation and application. It means that interpretation plays huge role in the application of special norms.[2]

Якщо дві норми прийняті одночасно (містяться в одному акті), причому об’єм гіпотези однієї з них («загальної») повністю включає в себе об’єм гіпотези другої («спеціальної»), то, якщо певні обставини охоплюються гіпотезами обох норм, важко не зробити вибір на користь спеціальної, вважаючи її такою, що встановлює виключення з загальної, виходячи з презумпції розумності законодавця. Вибір на користь загальної норми призвів би до того, що спеціальна норма ніколи не застосовувалась би, виявилась би зайвою, що суперечить зазначеній презумп- *369 ції. Іншими словами, правило «спеціального закону» є наслідком застосування функціонального методу тлумачення.

Якщо об’єм гіпотези попередньої норми повністю включає в себе об’єм гіпотези нової (більш пізньої), то одночасне застосування правил «більш пізнього закону» та «спеціального закону» полягає у тому, що попередня норма не скасовується, а перетворюється на загальну і застосовується лише тоді, коли певні обставини охоплюються її гіпотезою, але не охоплюються гіпотезою більш пізньої норми.

Переліченими трьома співвідношеннями між гіпотезами норм, прийнятих у різний час чи одночасно, мабуть, обмежується коло випадків, щодо яких з певним ступенем ймовірності можна прогнозувати результат тлумачення. У всіх інших випадках готових рецептів немає.

Зокрема, якщо об’єм гіпотези нової (більш пізньої) норми повністю включає в себе об’єм гіпотези попередньої норми, тобто більш пізня норма є загальною по відношенню до попередньої, то залежно від конкретної ситуації результат тлумачення (із застосуванням різних способів тлумачення) буде різним і не може бути описаний якоюсь абстрактною формулою. Кожна ситуація – унікальна, і має вирішуватися, виходячи із усієї багатоманітності обставин, що підлягають врахуванню. Слід мати на увазі, що співвідношення між гіпотезами норм може бути досить складним, завдяки чому може бути складно чи неможливо встановити, яка з норм є спеціальною, а яка загальною. Зустрічаються випадки, коли за певними критеріями попередня норма є спеціальною по відношенню до більш пізньої, а за іншими критеріями – навпаки. Навряд чи доцільно вважати спеціальною норму, яка, маючи вужчий об’єм гіпотези, насправді лише продублювала по відношенню до якоїсь ситуації існуюче на певний момент загальне правило. Наприклад, існуюча редакції ст.290 Господарського кодексу України, що вимагає укладати договори оренди землі в нотаріальній формі (що суперечить чинній редакції Закону України «Про оренду землі»), насправді свого часу лише відтворила чинне на момент її розробки загальне положення Закону України «Про оренду землі». При цьому жодних спеціальних мотивів для запровадження нотаріальної форми договорів оренди землі у сфері господарювання немає – навпаки, господарський оборот є особливо динамічним, що дозволяє встановлювати ліберальніші вимоги до форми відповідних договорів.

Можуть виникати складнощі й у визначенні того, яка норма є попередньою, а яка – більш пізньою. Наприклад, якщо до певного закону внесені зміни шляхом викладення його уновій редакції, але текст норми, що нас цікавить, ідентичний тексту у первісній редакції, то яку дату слід вважати датою прийняття норми – дату ухвалення первісної редакції чи останньої? Та й правила «більш пізнього закону» та «спеціального закону» навіть у простих випадках не завжди мають беззастережно застосовуватись. Так, наприклад, чинний Цивільний кодекс прийнятий раніше Господарського кодексу, але в один день, то навряд чи слід вирішувати колізії між їх нормами за правилом «більш пізнього закону». Таким чином, абстрактна ієрархія між правилами «спеціального закону» та «більш пізнього закону» відсутня. У кожній конкретній ситуації суб’єкту, що здійснює правозастосування, із застосуванням різних способів тлумачення слід визначатися, як на даний момент слід розуміти законодавство, яку норму слід застосовувати: більш пізню чи спеціальну. І при вирішенні цих питань, часто складних, абстрактні вказівки закону «Про нормативно-правові акти» не допоможуть.Таким чином, закріплення правил вирішення колізій в законі нічого не додасть до існуючого правового регулювання, натомість, лише заплутає існуючі правила і породить необхідність додатково тлумачити положення самого закону

15. Basic rules of complex conflicts of laws resolution through systematic interpretation of law.

Lex superior. Хоча принцип вирішення юридичних колізій, виходячи із юридичної сили джерел права (ієрархічний принцип), є загальновизнаним, і у більшості випадків можна встановити співвідношення за юридичною силою між різними видами правових джерел, побудова універсальної, абстрактної ієрархії джерел права є неможливою.Це обумовлено наявністю актів, що не співвідносяться за юридичною силою, наявністю т.зв.виключних компетенцій, ситуаціями, коли співвідношення між різними видами правових джерел може бути різним в залежності від кола врегульованих відносин.

Lex posterior. Існування принципу «більш пізнього акту» випливає із самої наявності правотворчих повноважень.Напр., надання Верховній Раді України Конституцією повноваження видавати закони з необхідністю ж означає, що Верховна Рада України може ці закони змінити – чи то прямо, чи то опосередковано, прийнявши новий закон з того ж питання без скасування попереднього закону. Принцип вирішення колізій за правилом «більш пізнього акту» слід застосовувати, виходячи із дати ухвалення акту (а не набрання ним юридичної сили або набрання чинності), оскільки саме на момент ухвалення акту остаточно формується його зміст відповідно до умов, що склалися у суспільстві. Із загального темпорального правила можуть встановлюватися винятки. Одним із таких винятків є конституційна заборона на звуження обсягу існуючих прав (ст.22 КУ).

Lexspecialis. Змістовний принцип вирішення колізій (правило «спеціального закону», «спеціальної норми») є нічим іншим, як проявом необхідності тлумачення права як системи. При такому тлумаченні зазвичай при колізії перевага буде надаватися спеціальній нормі (припису), оскільки при його формулюванні законодавець в більшості випадків враховує якісь особливі обставини, не враховані при викладенні загальної норми (припису). Втім, обов’язку застосування спеціальної норми (припису) немає. Тому т.зв. змістовний принцип вирішення колізій – це не принцип у суворому розумінні, не правило поведінки, а, скоріше, статистична закономірність.Змістовний принцип передбачає порівняння норм (приписів), а не нормативно-правових актів. Крім того, для цілей вирішення колізії «спеціальною» слід вважати лише таку норму (припис), правила якої враховують якусь особливу обставину, не враховану при формулюванні загальної норми (припису). Не може бути достатньою для визнання норми «спеціальною» сама лише її вужча сфера дії.

Колізію між загальною та спеціальною нормою слід відрізняти від колізії «звичайної норми» та правового принципу.Правові принципи, незважаючи на свій більш загальний характер, мають перевагу над іншими нормами.

Взаємна ієрархія принципів вирішення колізій. Ієрархічний принцип вирішення колізій у правовому регулюванні земельних відносин (lexsuperior) має безумовну перевагу над іншими колізійними принципами. Водночас, заздалегідь визначена ієрархія між темпоральним та змістовним принципами вирішення земельно-правових колізій відсутня. Слід виходити із того, що законодавець може скасувати новою загальною нормою попередню спеціальну, але не завжди це робить. Тому в кожному випадку збігу темпоральної та змістовної колізій засобами тлумачення необхідно з’ясовувати уявну волю «абстрактного законодавця», яка краще «вписується» в існуючу систему правового регулювання, краще відповідає існуючим потребам суспільства, або ж, якщо зміст такої волі визначити не вдасться, керуватися відомою ще давнім римлянам максимою – «ubijusincertum, ibijusnullum» (лат. «якщо закон неясний, закону немає»)

 

 

 

 

 

[1]Водночас, вказаний аргумент в межах право­вої системи України може бути спростовано та ­ким чином. Вища юридична сила законів, якими здійснюється ратифікація міжнародних догово­рів, має теоретичне та нормативне обгрунтуван­ня. Не зупиняючись на теоретичному аспекті, зазначимо, що, на наше переконання, нормативне обгрунтування вищої юридичної сили міжнарод­них договорів, згода на обов’язковість яких нада­на Верховною Радою України, не може бути здій­снене, виходячи з положень Конституції України. Так, у її ст. 9 зазначено: «чинні міжнародні дого­вори, згода на обов’язковість яких надана Вер­ховною Радою України, є частиною національно-го законодавства України. Укладення міжнарод­них договорів, які суперечать Конституції Ук ­раїни, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України». З цих положень Конституції навряд чи можливо встановити вищу юридичну силу законів, якими ратифікується міжнародний договір, відносно всіх інших зако­нів. Формальною (нормативною) підставою для надання законам, якими ратифікуються міжна­родні договори, вищої юридичної сили відносно інших законів, є положення ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ч. 2 ст. 10 ЦК України, ч. 6 ст. 9 КАС України та інших зако­нів. Тому при обранні позиції рівності юридичної сили кодексу та закону не може використовува­тися аргумент відсутності в Конституції поло­жень, які б надавали вищу юридичну силу кодек­су відносно інших законів.

[2]Seriously…стаття Міроша..перекладав как мог…http://popov-yuyu.narod.ru/23_Pro_normativno-pravovi_akty.htm