Тема 5: Духовні та матеріальні виміри християнської культури



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 5: Духовні та матеріальні виміри християнської культури



Форми матеріальної та духовної культури християнства.

Основні поняття:культура, церковна культура, народна християнська культура, соціалізація, інтеркультурація, інтеркуляція, етнізація, уніфікація, паганізація.

Питання до лекції:

1. Християнство і культура.

2. Форми духовної культури в християнстві.

3. Форми матеріальної культури в християнстві.

Питання семінарського заняття:

1. Християнство як культурне явище.

2. Аспекти взаємодії християнства й народної культури.

Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1. Християнство завжди було і є значною культуротворчою силою розвитку суспільства. Під його впливом формувалися політичні, правові, філософські, моральні, естетичні та навіть наукові ідеї та ідеали, що визначали культурно-історичне буття європейських спільнот протягом двох тисячоліть.

Взагалі ставлення християнства до культури є позитивним, адже культура є середовищем проживання людини, умовою її формування й становлення людиною. Більш того, культура є умовою та середовищем буття Церкви у світі. Адже ні церква, ні людина самі по собі не здатні існувати поза межами культури. Навпаки, сутність церкви, людини й суспільства можуть реалізуватися лише в умовах культури. Остання представляє собою єдність результатів матеріальної та духовної діяльності людини, вона є підсумком зусиль людини спрямованих на збереження й продовження свого роду. В цьому сенсі і християнство і навіть церква є культурним явищем, адже вони мають усі ознаки культурної реальності: історію, соціальні функції, мову, символи, ідеали й цінності, знання й практичні настанови, соціальні інститути, вчення та доктрини.

В той же час, християнство визначає, що культура не є достатньою реальністю для буття людини, остання в своїй суті виходить за межі культури − як в напрямі природи, так і в напрямі Бога. Виникнувши в середовищі культури людина потребує Бога, як надкультурної реальності, що перевершує культурне існування. Християнство підкреслює, що фундаментальні принципи культури визначені не лише людиною, але й Богом. Такими засадами будь якої культури є принципи життя, творчості, доцільності, істини, справедливості, добра, правди, краси. Коли людина відступає від цих принципів, то вона втрачає сенс свого культурного буття, і сама культура занепадає. Таким чином, носієм зла і недосконалості виступає як людина, так і культура взагалі. Як особлива реальність присутності Бога в світі − Церква виходить за межі свого культурно-соціального буття. Церква, християнство проголошують ідеї, встановлюють принципи, дають досвід та реалізують практики, що крім культурного мають ще й над культурний, метакультурний сенс. Ідеалом християнства є досягнення стану святості й спасіння, які фактично долають межі суспільних ідеалів і прагнуть до вічного буття й існування. Ідеал Царства Божого є метакультурним (надкультурним) ідеалом, але реалізуючись в культурі він здійснює її перетворення, наповнює розвиток людства новим змістом. Тобто, ставлячи надприродні, надкультурні ідеали − досягнення яких в умовах світу неможливе, християнство тим самим суттєво перетворює природний хід суспільного життя, задає перспективу, досягненню якої присвячують своє життя люди й окремі культури. Саме як результат реалізації таких ідей є історія європейського суспільства. Для прикладу, на зміну ідеалам античного (і взагалі стародавнього) космоцентризму, які орієнтували людину (мікросвіт) на знаходження свого місця в межах Всесвіту (макросвіту), християнство радикально переорієнтувало ідеали на теоцентричні. Суспільство і людина почали вимірювати своє буття мірою, яку задавав безмежний, трансцендентний, абсолютний Бог. Як наслідок уся культура набуває теоцентричної спрямованості − мова, література, мистецтво, філософія, мораль, політика й наука, здобули нову парадигму розвитку, новий сенс і перспективу свого існування.

Поширення християнства передбачає взаємодію двох тенденцій − євангелізації та інкультурації. Євангелізація − це поширення церквою християнських ідей, принципів на усі сфери культури. Інкультурація передбачає освоєння людиною духовної культури християнства, його норм, звичаїв, традицій, цінностей, ідеалів. Інкультурація є процесом перетворення суспільної християнської культури на внутрішню культуру окремої людини. Тут недостатньо простого засвоєння чи знання християнських моральних та догматичних положень, тут вимагається вироблення християнського способу життя, світовідчуття й світопереживання. Метою Церкви є, як засвоєння християнських ідей та принципів суспільством, так і глибоке прийняття й перетворення християнськими ідеалами самої людини. Цей процес не є абстрактним, без першого неможливо друге. Неможливо втілити суспільний та культурний ідеал християнства в секуляризованому, нехристиянському суспільстві.

2. Формування християнської культури є складним і багатозначним процесом, який не можливий в чистому вигляді. Кожна християнізована культура залишається індивідуальною. Високі духовні ідеали й принципи християнства, проникаючи в культуру часто не лише змінюють образ цієї культури, але й самі зазнають відчутних модифікацій. Так, можна говорити про «високу» християнську культуру та «народну» християнську культуру. Зрозуміло, що засвоєння християнства представниками освічених та нижчих верств населення буде різним. Поряд з цим варто виділяти образ «чернечого» та «мирського» християнства, міського та сільського, християнства інтелігентського та християнства «бабок», нарешті християнства священників та мирян. Як бачимо не існує одноманітного християнства, воно має різні культурні форми та субформи. При цьому не варто думати, що якась верства населення гарантовано чисто сприймає вчення Христа без перекручень. Існують свої забобони й перекручення, слабкості та недоліки християнства у різних типів населення в різних культурних середовищах.

Можна виділяти наступні форми християнської інтеркультурації: церковне християнство, народне християнство та псевдохристиянство народних забобонів. Церковне християнство є результатом оцерковлення народної культури у світлі Передання, воно спирається на церковну Традицію. Народне християнство є своєрідним синтезом національних культур і місцевих звичаїв з священним Переданням. Вплив тут двосторонній − певну трансформацію зазнає як національна культура, так і християнські ідеї. Такої взаємної трансформації неможливо уникнути. Вона, в порівнянні з церковним християнством, є певним спрощенням християнського вчення й практики. Але народна християнська традиція, все ж, зберігає основні принципи християнства. Абсолютно протилежну ситуацію займає народні забобони, які можна віднести до цілком псевдохристиянських. Вони не лише відроджують народне язичництво, але й магічні уявлення. Згідно цим поглядам на Бога, духовний світ та людей можна впливати за допомогою чаклунства, заклинань, наговорів та магічних обрядів. В Україні в народній свідомості дуже поширені магічні уявлення, що переплітаються з християнськими. Існує чимало магів та чаклунів, що спекулюють на християнській тематиці. Важливо розуміти, що для християнства важливо, як втілення християнських ідеалів в культуру народу, так і необхідність збереження чистоти християнства. Так само актуальним завданням є не лише охорона чистоти християнського вчення від народних забобонів язичницького походження, але і виявлення нехристиянського характеру деяких новітніх забобонів, що виникли під впливом культури народів Сходу (уявлення про перевтілення душ).


Питання до контрольної роботи «Основи християнської культури»

  1. Відмінності наукового та духовного пізнання.
  2. Взаємодія християнської, наукової та філософської гносеології.
  3. Теологія як різновид теоретичного дискурсу.
  4. Порівняльна характеристика наукової та релігійної картини світу.
  5. Структура християнського світогляду.
  6. Особливості християнського вчення про Бога.
  7. Християнська концепція людини.
  8. Християнська картина світу.
  9. Три джерела християнської теології.
  10. Чим християнське моральне вчення відрізняється від моральних вчень інших релігій?
  11. Структура християнського етосу.
  12. Співвідношення в християнстві природного закону совісті та надприродної благодаті віри.
  13. Професійна етика в християнському осмисленні.
  14. Проведіть різницю між основними християнськими та нехристиянськими цінностями.
  15. Цінності світського суспільства та християнства: конфлікт чи діалог?
  16. Текстуально розглянути і підтвердити християнське вчення про любов як вищу цінність.
  17. Як в християнстві розуміється любов?
  18. Поясніть відмінності між християнською Церквою та іншими релігійними спільнотами.
  19. Яка позиція християнської Церкви у питання прав людини?
  20. Наведіть приклади маргиналізації християнських принципів в народній культурі.
  21. Проаналізуйте сучасні тенденції розвитку християнства.
  22. Матеріальні та духовні вияви християнської культури.

Контрольні питання з курсу

«Основи християнської культури»

  1. Головні види пізнання в християнстві.
  2. Богопізнання як основа християнської гносеології.
  3. Християнське вчення про людину.
  4. Основні догматичні положення Церкви про Бога та Боголюдину.
  5. Основні відмінності релігійної та світської моралі.
  6. Порівняльна характеристика старозавітної та новозавітної етики.
  7. Пояснити зв’язок між моральним життям та сакраментальними діями.
  8. Християнська мораль в умовах постмодерну.
  9. Види та ієрархія християнських цінностей.
  10. Любов як вища цінність в християнстві.
  11. Сучасні цінності та християнські ідеали.
  12. Проаналізуйте суспільний ідеал християнства.
  13. Аспекти взаємодії християнства й культури.
  14. Роль християнства в суспільних процесах України.


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 149; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.92.28.52 (0.012 с.)