Прийом «Акваріум» (кооперативна форма роботи)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Прийом «Акваріум» (кооперативна форма роботи)



Прийом «Акваріум» (кооперативна форма роботи)

Учні об’єднуються у групи по 5-6 осіб. Одна з груп займає місце у центрі аудиторії (навчального кабінету), отримує завдання, зачитує і обговорює його. Іншіучні не втручаються в обговорення, а уважно слухають тароблятьнотатки. Після публічного виконання завдання группа займає своє робоче місце, а інші учні обговорюють хід дискусії.

Урок математики , 4-й клас

Інколи існує кілька шляхів розв’язання логічної задачі, тому клас ділиться на 2-4 групи. Одна з груп сідає в центрі класу й утворює своє маленьке коло. Учасники цієї групи обговорюють свій варіант розв’язання задачі(3-5 хвилин). Інші учасники процесу слухають, не втручаючись у хід обговорення. Потім кожна група, по черзі займаючи місця в центрі класу, пропонує свій варіант розв’язання задачі. Обирається найбільш раціональний.

Прийом «Мікрофон» (колективно-групова форма роботи)

Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець.

Урок математики , 4-й клас

Знайди вирази значення яких не можливо обчислити, поясни свою думку.

7+8:0= 16:0-1=

Після виконання завдання першим варіантом вони пояснюють його розв’язок другому варіанту, учні другого варіанту оцінюють відповіді.

Після завершення роботи учні першого варіанту міняються місцями з учнями другого варіанта .

 

Прийом «Мозковий штурм»(колективно-групова форма роботи)

За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей (записуються на дошці). На завершальному етапі цієї ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

Урок математики, 4-й клас

Запитання вчителя:

- Що треба знати, на вашу думку, щоб знайти площу прямокутника?

На дошці записуються всі ідеї дітей. Жодна з них не відкидається, не критикується, дозволяється розвивати попередні ідеї.

Прийом «Ажурна пилка»(колективно-групова форма роботи)

Для виконання учні поділяються на експертні групи, які отримують завдання для експертизи. Працюючи з додатковою літературою чи іншими джерелами інформації, члени групи складають блок-схеми експертної оцінки. Після завершення роботи утворюються консультаційні групи, до яких входять по кілька учнів з кожної експертної групи. Діти обмінюються результатами експертиз.

Урок математики, 4-й клас

Вчитель: - Для виконання завдань (які винесені на картки) об’єднатися в групи по 4 учні.

Пояснити кожний спосіб обчислення числових виразів.

1-й крок. (1хв) .Учні, що сидять у четвірках ліворуч, самостійно аналізують спосіб обчислення

2-й крок Всі учні готуються пояснити спосіб обчислення сусідові, що сидить поруч.

3-й крок (2 хв)1-й учень пояснює розв’язання завдання, яке він почув від 3-го учня, другому учневі (що сидить позаду нього), потім 2-й учень пояснює розв’язання завдання, яке йому передав 4-й учень. Аналогічно в парі працюють 3-й учень з 4-м учнем

4-й крок (2хв) Представлення результатів у загальному колі.

Прийом «Дерево рішень»( кооперативна форма навчання)

Вчитель обирає проблему, яка не має однозначного вирішення. На дошці (окремому плакаті) чи у кожного учасника взірець "дерева рішень". Учні об’єднуються у малі групи, їм пропонується заповнити схему. Група шляхом обговорення повинна дійти до одного варіанту рішення.

Урок математики, 4-й клас

На дошці окремі аркуші паперу з написаними на них законами додавання і висновками з кожного. У центрі намальоване дерево.

Завдання 1. Обрати із запропонованих записів ті, які ви вважаєте «коренями» дерева, і ті, які ви вважаєте його «плодами». Відповідно розмістити картки під деревом і на його кроні.

Завдання 2. Обговорити свої дії в парах, дійти до суті дії додавання на прикладі натурального ряду чисел.

На останньому (узагальнюючому) етапі уроку доцільно провести обговорення реалізації плану, здійснити рефлексію навчально-пізнавальної діяльності. Це означає, що вчителю разом з учнями слід повернутися до початку уроку та з'ясувати, на які питання, що виникли на початку, тепер можна відповісти, а які так і залишаться без уваги.

Основні напрямки за якими здійснюється загальна та індивідуальна рефлексія на уроці:

– Діяльнісний підсумок уроку: що ми з вами встигли зробити на уроці?

– Розвивальний підсумок: чого ви навчились, на яку сходинку піднялися, у чому стали розумнішими, сильнішими?

– Змістовний підсумок: на які питання, що були поставлені на початку та в процесі уроку, змогли дати відповідь, які з визначених проблем змогли вирішити?

– Емоційний підсумок уроку: кому з учнів ви б хотіли подякувати за співпрацю, емоційну підтримку вашої роботи, конкретні результати, можливо окремим учням, а можливо, й усьому класу?

Підсумовуючи, зазначимо, що технології організації навчальної взаємодії вчителя та учнів вимагає становлення нового педагогічного мислення, сутністю якого є створення інтерактивного простору на основі взаємодії учасників навчального процесу, організація діалогу і полілогу, де вчитель і учні виступають суб'єктами навчання.

 

2. Розкрийте технологічні особливості формування контрольно-оцінних умінь молодших школярів при навчанні математики

Одне з найважливіших завдань початкової школи – сформувати в учнів бажання та вміння самостійно вчитися. У початовій освіті України було запроваджено міжпредметну програму «формування загальнонавчальних умінь і навичок», яка за структурою охоплює 4 великі групи вмінь: організаційні, логіко-мовленнєві, пізнавальні, контрольно-оцінні.

Технологічні особливості процесу формування контрольно-оцінних умінь і навичок у молодших школярів розкриємо на прикладі вміння здійснювати самоконтроль. У загальному вигляді формування самоконтролю впроваджуються в такій послідовності:

1) розвиток початкових уявлень про самоконтроль;

2) вироблення вміння контролювати результат своєї діяльності;

3) розвиток уміння контролювати процес досягнення мети (поопераційний контроль);

4) здатність різними способами виконувати самоконтроль, автоматичне застосування.

Охарактеризуємо особливості кожного з етапів формування в молодших школярів умінь самоконтролю:

1. Основним засобом розвитку початкових уявлень про самоконтроль виступає стимулююче педагогічне спілкування: контрольні вміння слід формувати не закликом "Перевірте роботи", а створенням спеціальних умов, які спонукають учнів здійснювати самоконтроль. Так, з цією метою можна поставити такі запитання("Чому ти так думаєш?", "Доведи що це так", "Не поспішай», "Почни міркувати спочатку"), які привчають учнів бачити різні варіанти виконання завдання, вибирати серед них найраціональніші, вселяють впевненість у власних силах.

Крім того, виконання учнями ролей учителя, контролера, казкових персонажів теж позитивно впливає на розвиток мотивації самоконтролю на уроках математики.

2. Оскільки в початковій школі поширений контроль за кінцевим результатом (чи правильно розв'язано задачу, приклади, рівняння і т. д.), тому процес формування самоконтролю розпочинався з розвитку в молодших шкрлярів уміння перевіряти результат своєї діяльності. Перший крок - засвоєння зразка дій. Здатність молодших школярів до наслідування, а отже, до виконання дій за зразком, відігравала особливу роль у тих випадках, коли учень у перше ознайомлювався з новим способом виконання. Тому необхідно, щоб усе, що демонструє вчитель ("Цей приклад треба записувати так...") Бажано не поспішати виправляти допущені помилки, а знову з метою самоконтролю звернути увагу на зразок.: "Тепер порівнюємо зі зразком", "Подивіться ще раз уважно, як я виконую, і зробіть так само". Слухаючи, аналізуючи, учні вчилися коректувати власні дії відповідно до зразка.

Крім того, з метою розвитку молодших школярів уміння контролювати результат своєї діяльності учням пропонувалися такі запитання: "Чого ми домовились навчитися? Яка мета наших дій? Що планували отримати в результаті й що отримали?"

Часто діти не помічають своїх помилок, а щоб активізувати їхню увагу, звертаються до них із зауваженням: " Ти допустив п'ять помилок, знайди їх". Якщо дитина й після цього не виправила, тоді на полях, навпроти рядка, де допущина помилка, вчитель має поставити позначки за кількістю помилок. Трапляється, що і в цьому разі неуважний учень не знаходить помилку. Тоді пропонується ще конкретніший орієнтир: " У цьому рядку помилка в обчисленнях прикладів (задачі)", "Неправильно поставлено знак при розв'язанні нерівності" тощо. Як правило, це допомагає, і діти швидко занаходять помилку.

3. Учитель орієнтує учнів не тільки на кінцевий результат, а й на вміння контролювати процес досягнення мети (поопераційний контроль своїх дій).

Поопераційний контроль забезпечує свідоме виконання навчальних завдань на всіх його етапах та своєчасне виправлення помилок. Цінність володіння такою формою полягає ще й у тому, що учень, отримавши завдання, не намагається відразу його розв'язати. Так, він спочатку планує хід своєї діяльності ( співвідносить і обирає відомі йому способи, найбільш раціональні у відповідних умовах) і тільки після таких роздумів переходить до його виконання. Сформованість навичок поопераційного контролю дозволяє учневі свідомо перевіряти свої дії та виправляти помилки, оскільки він знає, як повернутися до будь-якого етапу виконання навчального завдання.

4. З метою опанування школярами різними способами самоконтролю та навичками їх застосування доцільно передбачати відповідну методичну систему роботи.

Наприклад, формування самоконтролю сприяє опора учнів на пам'ятку, алгоритмічний припис. Деякі пам'ятки подаються в підручниках, інші вчитель складає сам чи разом з учнями. Так, під час вивчення теми "Ділення багатоцифрових чисел на одноцифрове" можна використовувати таку пам'ятку:

1. Виділи перше неповне ділене.

2. Визнач число цифр у частці.

3. Виконай ділення.

4. Назви друге неповне ділене.

5. Поділи його на дільник.

6. Назви третє неповне ділене.

7. Поділи його на дільник.

8. При виконанні ділення зверни увагу на те, що остача завжди повинна бути меншою від дільника.

Коли учні вчаться розв'язувати задачі, вони можуть пояснювати свої дії так:

1. Читаю уважно умову, розказую її.

2. Уявляю собі, як це відбувається в житті.

3. Записую коротку умову.

4. Зясовую: ця задача проста чи складна.

5. Зроблю аналіз задачі.

6. Записую розв'язання у вигляді окремих дій з пояснення.

7. Складаю вираз.

8. З'ясовую. чи пожна цю задачу розв'язатьи іншим способом.

9. Перевіряю її розв'язання.

10. Записую повну відповідь.

 

З метою формування в молодших школярів навичок самоконтролю вчитель може спеціально передбачати помилки у вправах. При цьому учню слід запропонувати завдання: знайти допущені помилки та виправити їх. Наприклад доцільними є такі вправи: " Перевірте відповіді:"

77 - 27 = 60 100 - 36 = 64 96 - 26 = 72

Наприклад, потрібно виписати всі вирази з відповіддю 50:

100 - 42 57 + 11 27 + 23

37 + 12 87 - 37 96 - 46,

Корисні для формування навичок самоконтролю й такі вправи:

а) виконати дії у стовпчиках і виписати їх значення в рядок:

52 + 18 34 + 34 86 - 20

Упоравшись із завданням учні помічають, що записана послідовність чисел від 70 до 65. ЇЇ порушення звідчать про те, що в обчисленнях допущено помилку.

б) вибрати правильну відповідь: ( 88 - 19 (70, 69, 68)

Якщо учень не знаходить відповіді серед записаних у дужках чисел, то він неправильно обчислив, отже, треба було шукати помилку.

Підсумовуючи, треба зазначити, що технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів надає особливого значення розвитку в молодших школярів умінь організовувати себе, мислити, самостійно здобувати знання, контролювати свої досягнення, щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальної діяльності.

 

3. Схарактеризуйте технологію організації диференційованого навчання молодших школярів на уроці математики.

Використання диференційованого навчання в початковій школі відображено в наукових пошуках О.Я. Савченко, Л.В. Коваль, С.П. Логачевської та ін.

Упровадження технології організації диференційованого навчання в початковій школі передбачає таку його організацію, за якою одному учневі або групі вчитель пропонує у певній послідовності посильні завдання різної складності й тим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

З метою визначення рівня готовності слід проводити діагностування навчальних досягнень учнів.

У початковій школі в процесі навчання математики широко впроваджуються такі види діагностування навчальних досягнень учнів:

- вхідна(проводиться на початку вивчення теми, адає інформацію про стан готовності учнів до засвоєння нового матеріалу);

-поточна(поточне проведення діагностики здійснюється через певний проміжок часу й дає змогу уважно стежити за рівнем засвоєння теми);

-підсумкова (за допомогою відповідних робіт порівнюються навчальні досягнення учнів на початку та в кінці вивчення теми).

У навчанні математики молодших школярів передбачається три рівні диференціації, а саме: змістово-базовий, операційно-узагальнюваний, продуктивно-творчий.

Диференціація навчання орієнтує на організацію типологічних груп, сформованим за одаковим рівнем розвитку, яким надається певний об’єм начальних завдань з математики.

Група А. Учні з високими рівнем засвоєння матеріалу.

Група В. Учні виконують репродуктивні завдання, не виникає труднощів при засвоєнні нового матеріалу.

Група С. Учні з низьким рівнем засвоєня матеріалу.

Завдання можуть диференціюватися за змістом ( за ступенем складності: репродуктивні, продуктивні, творчі та за обсягом: зменшення або збільшення кількості завдань), за формою (індивідуальні, фронтальні, групові), за джерелом ( підручник, дидактичний мат-л, довідкова літ-ра, спостереження, особистий досвід). Усі види диференційованих завдань слід упроваджувати на різних етапах та поєднувати в системі уроків з метою створення найсприятливіших умов для розвитку самостійної д-сті учнів.

Узагальнюючи вище зазначене, підкреслимо позиції застосування технології організації диференційованого навчання є:

· визнання особистості уваги як центральної фігури навчального процесу;

· врахування індивідуально-типологічних особливостей школярів;

· оптимальне поєднання індивідуального характеру засвоєння знань з колективною організацією навчальної діяльності молодших школярів;

· використання диференційованих завдань на різних етапах уроку та в системі уроків у початковій школі;

· запобігання труднощам, які можуть виникнути в дітей різної підготовки під час засвоєння нового навчального матеріалу;

· здійснення перспективного аналізу навчальної теми: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на певному етапі уроку, як продовжити цю роботу.

Розглянемо організацію диференційованого навчання на прикладі розвязування задачі на рух.

За 1 год велосипедист проїжджає 12 км. Турист за 6 год пройшов стільки кілометрів, скільки велосипедист проїхав за 2 год. Скільки кілометрів проходив турист за 1 год?

Початковий рівень

1.Прочитай задачу.

2.Розглянь скорочений запис і повтори зміст задачі.

  Відстань за 1 год Кількість годин Загальна відстань
Велосипедист Турист 12 км ? Однакова

3. Користуючись схемою, склади до задачі вираз і розв’яжи його.

4. Запиши відповідь.

Середній рівень

1. Прочитай задачу.

2. Склади план розв’язування і розв’яжи її.

3. Запиши відповідь.

4. З’ясуй додатково, за скільки годин велосипедист проїде 84 км.

Достатній рівень

1. Прочитай задачу.

2. Розв’яжи задачу, склавши вираз.

3. Запиши відповідь.

Високий рівень

1.Прочитай задачу.

2. Розвяжи задчу.

3. Зміни запитання задачі так, щоб вона розв’язалася трьома діями.

4.Обчислення і відповідь запиши.

4. Схарактеризуйте технологію диференційованого навчання молодшого школяра при організації домашньої роботи з математики.

Виходячи з того, що в початковій школі активного поширення набуває впровадження технологія організації диференційованого навчання, то науковці звертають увагу також і на диференційований характер домашньої навчальної роботи.

Як правило, деякі зі способів диференціювання домашніх завдань з математики збігаються з тими, які використовують на уроці.

Найбільш складним видом диференціювання є конструювання домашніх завдань. Такий вид роботи доцільно застосовувати починаючи з 3-го класу, коли діти вже виробили певну самостійність мислення, трохи нагромадили досвід виконання тих чи інших завдань. Однак і для учнів 1-го та 2-го класів теж є ряд доступних і цікавих завдань, які готують їх до самостійного конструювання:

· Склади і розв'яжи задачу,подібну до цієї.​

· Вибери з поміж задач ті, що відповідають такому малюнку.

· Знайди на сторінці підручника задачі, які можна розв'язати усно.

На першому етапі навчання вчитель кілька раз показує, як конструювати домашнє завдання, на другому- організовує відповідну колективну роботу в класі. Тільки після цього, коли діти усвідомлять мету і способи конструювання,можна давати відповідні вправи для самостійного виконання вдома.

Творче конструювання розраховане на учнів із високим рівнем готовності до засвоєння навчального матеріалу.

Наприклад, розпочинаючи нову тему з математики, необхідно запропонувати дітям ряд завдань для домашньої роботи. Темп виконання школяр визначає самостійно. Пропонуючи домашні завдання на певний термін, учитель має враховувати, настільки в дітей сформовані вміння планувати свої дії, раціонально розподіляти час,а це можливо лише тоді, коли вони вже опанували навчальний матеріал, мають добре розвинену творчу уяву,навички самостійної роботи.

Процес планування навчання складний і тривалий, учитель має взяти за правило, чим молодший учень, тим коротший термін виконання домашнього завдання.

Ось деякі зразки тривалих домашніх робіт.

·Самостійно вивчи новий матеріал,щоб пояснити його товаришам.

·Добери та розв'яжи кілька цікавих задач з дитячих журналів.

·Розв'яжи задачі підвищеної складності.

Протягом кількох днів дитина може обмірковувати завдання,шукати способи його виконання,а потім виконувати. Така нетрадиційна для початкової школи самостійна домашня робота в кінцевому результаті сприяє формуванню стійкого інтересу до предмета,глибоких,усвідомлених знань і вмінь.

У шкільній практиці нерідко буває, що за неслухняність, невиконання певної роботи учня карають домашнім завданням. Треба ж навпаки: виховувати в кожної дитини бажання його отримати. Для цього на уроці корисно пропонувати школярам самостійно обґрунтовувати необхідність такої додаткової роботи; створювати ситуації, коли учень має змогу переконатися на власному досвіді; вдома легше досягти результату, якого не отримав у класі.

Кілька порад вчителю щодо організації і проведення відповідної роботи.

Щоб стимулювати клас до інтенсивної роботи, перед початком уроку слід повідомити учнів, корті, крім обов'язкових вправ самостійної роботи, швидко й правильно розв'яжуть і додаткові, завдання додому не матимуть.

Таким чином дитині пропонується самостійно визначити необхідність домашнього завдання, а потім надається можливість перевірити правильність свого розв'язання та переконатися, що в тому разі, коли не все вийде гаразд, необхідно попрацювати ще й удома.

З часом слід розширювати джерело постановки домашніх завдань. Окрім завдань підручників, дидактичних матеріалів, діти можуть одержувати домашні завдання, що передбачають використання довідкової літератури, дитячих журналів, телебачення тощо.

Отже, ефективне використання диференційованих завдань на різних етапах уроку та під час організації домашньої роботи дозволяє навчати школярів з різними рівнями готовності до навчальної діяльності.

 

5. Схарактеризуйте проектну технологію при вивченні теми “Час та його вимірювання” молодшими школярами.

Технологія організації навчальної проектної діяльностіорієнтована на самостійну пошуково-творчу діяльніть учнів, яка може бути як індивідуальною, так і груповою. У такому процесі дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці. При цьому навчально-пізнавальна діяльність школярів спрямовується на результат, який називається проектом.

На першому етапі учитель визначає його вид, обирає тему та формулює дидактичну мету, тобто працює без залучення дітей.

На другому етапі здійснюється планування проекту, відбувається ознайомлення учнів з темою; обдумування напрямків розв'язання проблеми; утворення груп для виконання проекту; визначення критеріїв оцінювання та можливих форм презентації результатів.

На третьому етапі передбачається діяльність щодо реалізації проекту, а саме:

·складання учнями плану роботи над проектом;

·визначення способів збору джерел інформації;

·розподіл обов'язків між учасниками проекту;

·самостійна робота учнів над проектом;

·обговорення плану захисту проекту (презентації).

Завершальний етап проектної діяльності — презентація проекту, де учні здійснюють самооцінку своєї роботи.

Наприклад:

Тема проекту: “Виготовлення календаря”.

Тип проекту:

·дослідницький;

·міжпредметний (математика, природознавство, історія, художня праця);

·груповий;

·середньої тривалості.

Запланований результат:кожна група учнів виготовляє календар, представляє його класу, потім вироби використовуються за призначенням протягом усього навчального періоду. Такий проект виконується в процесі позакласної роботи. У результаті роботи над проектом молодші школярі:

·дізнаються про способи й одиниці вимірювання часу (рік, місяць, тиждень, доба);

·знайомляться з календарем як системою лічби часу, його устроєм, різними видами календарів, а також з елементами світової історії (у зв'язку з проблемою вимірювання часу, створення та вдосконалення календаря);

·вчаться працювати з папером.

Крім того, в процесі роботи над проектом учні оволодівають уміннями працювати з науково-популярною літературою, аналізувати і відбирати необхідний матеріал, готувати повідомлення на певну тему і т.д.

Визначимо етапи роботи над проектом. На першому етапі роботи молодші школярі знайомляться на уроках з різними видами календарів (відривний, настінний, кишеньковий, перекидний та ін.), улаштуванням табель-календаря, вчаться ними користуватися. Під час цього повторюються й систематизуються вже відомі учнями знання: назви і послідовність місяців у році, днів тижня, зміна пір року і т.д.

На цьому етапі діти спільно з учителем доходять висновку: створити свій календар для класу, яким потім можна буде користуватися протягом всього навчального року. Для його виготовлення необхідно відповісти на такі питання:

·Навіщо людині потрібно вимірювати час? Як це зробити?

·Що таке календар? Я він з'явився?

·Чому за основу лічби часу використані такі одиниці, як день (доба) і рік?

·Чому різна тривалість місяців, років?

·Що означає слово “календар”? Звідки взялися назви місяців і днів тижня?

·Чи існує такий календар (вічний), яким би можна було користуватися щорічно?

·Які дати відмічають в календарі?

Наступний етап— визначення напрямків пошуку відповідей на поставлені питання, розбиття на групи, розподіл роботи між групами та її членами, визначення строків.

На четвертому етапі члени кожної групи вирішують, який календар вони виготовлятимуть.

Останній етап присвячений презентації результатів групової творчості, на яку можуть бути запрошені батьки, друзі з інших класів .

Реалізуючи такий проект,молодші школярі можуть навчитися працювати самостійно чи в групі ,доповідати результати своєї роботи, обговорювати їх, відбирати необхідний матеріал. У той же час, організовуючи роботу як окремих учнів, груп, необхідно надати дітям свободу дій і вибору, право самостійно вирішувати дискусійні питання, приходити до єдиної думки .

 

6. Розкрийте технологічні особливості ігрової діяльності на різних етапах уроку математики.

Ігрова навчальна технологія — це системний, заснований на особистісно — діяльнісному підході засіб організації діяльності учнів початкової школи, який передбачає цілеспрямований педагогічний вплив з метою створення позитивної мотивації на навчання

Основні функції ігрової діяльності: збагачення емоційно-почуттєвої сфери; здоров'язбережувальна; креативна; адаптаційна; діагностуюча; мотиваційна; розвивальна; виховна; навчально-пізнавальна; коригуюча.

За ознакою особливостей наповнення структурних компонентів їх об'єднано в дві системоутворюючі групи: творчі ігри та ігри за готовими правилами.

У навчальному процесі ігрова технологія може запроваджуватися таким чином: весь урок будується як сюжетно-рольова гра; структурний елемент уроку; багаторазове створення ігрових ситуацій під час уроку.

Плануючи використання ігрової навчальної технології на уроці, вчитель насамперед має визначити навчальну, розвивальну та виховну мету, кожна з яких спрямовується на розв'язання завдань, визначених програмними вимогами.

Застосування ігрової навчальної технології передбачає використання ігрового обладнання. На уроках математики це можуть бути іграшки, геометричні фігури, предметні малюнки, образні моделі з паперу, картону, картки з математичною символікою. Так, застосування дидактичних ігор на уроках математики з метою вивчення складу чисел від 3 до 5 має відбуватись переважно на предметній основі, тобто під час гри типу “Знайди свою пару” треба використовувати картки не з зображенням чисел, а з відповідними множинами предметів.

Структурні складові дидактичної гри:

·дидактичне завдання

·ігровий задум

·ігровий початок

·ігрові дії

·правила дидактичної гри

·підбиття підсумків.

Розглянемо приклад застосування дидактичної гри під час узагальнення знань, умінь і навичок з теми «Табличне множення та ділення».

Гра «Добери множник».

Матеріал гри: набір розрізних цифр (в учнів), набір карток з одно- і двоцифровими числами.

Дидактичне завдання: учитель в одній руці піднімає картку з одноцифровим числом, наприклад 6, у другій руці – картку з двоцифровим числом, наприклад 48. Учні піднімають картку з таким числом, яке в добутку з числом 6 дорівнює 48. Отже, піднята картка з числом 8 правильна.

Правила дидактичної гри:в ігровій ситуації змагаються учні по рядах парт. В якому ряді було більше правильно піднятих карток, з того ряду обирався ведучий, який виконував функції вчителя.

Упровадження ігрової технології дозволяє вчителю обміркувати поетапність її розподілу у системі інших видів діяльності на уроці. Деякі спеціалісти початкової освіти вважають, що дидактичні ігри доцільно проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти, як правило, найбільш стомлені. Проте нерідко ігрова ситуація може виступати найкращим початком уроку, оскільки на цьому етапі мета гри — організувати, зацікавити й стимулювати активність учнів. У середині уроку дидактична гра сприяє засвоєнню нового матеріалу. З цією метою молодшим школярам можна запропонувати , наприклад, виправити помилки Незнайки або щось розповісти учням “Лісової школи”. У кінці заняття, як правило, проводиться гра пошукового характеру. У ході такої діяльності учні можуть знаходити виходи з числових лабіринтів, розв'язувати ребуси, складати та відгадувати загадки тощо. Однак головною умовою на будь-якому етапі уроку є відповідність гри таким вимогам: бути цікавою й доступною для молодших школярів, передбачати різні види діяльності учнів.

Ігрова технологія на уроках математики може застосовуватися у таких формах організації навчаня:

· математичні олімпіади(залучаються здібні до математики учні, завдання вищого ступеня складності);

· математична вікторина(проводиться у формі змагання з метою виявлення кращого математика чи команди);

· математична естафета (виконання завдань з математики учня по черзі, лише після виконання одного завдання учні можуть приступати до іншого);

· математичний марафон (це форма організації роботи, що має змагальний характер, учні відповідають на питання хто дає неправильну відповідь – вибуває);

· математичний аукціон (масовий захід в якому можуть приймати участь учні 3-4 класів, проводиться у формі запитання – відповідь, отримуючи певні бали за вірну відповідь) і т.д.

7. Схарактеризуйте особливості побудови уроку математики з використанням технології організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу.

Технологія організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу має комплексний характер. Вона побудована на діагностичній основі та спрямовується на гарантоване досягнення вимог, що зазначені в Державному стандарті початкової загальної освіти для кожного предмета. її упровадження передбачає взаємодію різних навчальних технологій в умовах існуючої класно-урочної системи навчання.

Цілі активних педагогічних впливів завжди плануються як ефекти просування, зростання учнів, тому постановка навчальної мети уроку має бути доведена вчителем до рівня однозначного розуміння ними запланованої мети повного засвоєння навчального матеріалу.

Навчальна мета визначається з урахуванням місця даного уроку в системі уроків у межах засвоєння певної теми

Побудова уроку в початковій школі за умови реалізації цієї технології включає, крім визначення загальної навчальної мети уроку, ще й чітке формулювання мети кожного з навчальних блоків завдань, які безпосередньо виконуються учнями.

Наприклад. Тема. Таблиця моження числа 4. Задачі. Геометричний матеріал.

I. Арифметичний блок. Вивчення табличних випадків множення числа 4. Продовжуємо вчитися запам'ятовувати вирази на множення числа 4.

II. Задачний блок. Діти сьогодні на уроці ми будемо вчитися способів складання виразів до задач. Звертайте увагу на способи міркування при складанні виразу до кожної задачі.

III. Геометричний матеріал. Основна мета роботи над вправами – це вдосконалювати свої вміння розрізняти геометричні фігури, правильно їх називати.

Крім навчальної мети, визначаються цілі виховання та розвитку учнів.

Розвивальніта виховні цілі уроків визначаються вчителем відповідно до конкретного навчального матеріалу.

Процес навчання на уроці, за умови впровадження комплексної технології організації поетапного засвоєння навчального матеріалу, відбувається поступово: актуалізація опорних знань та їхнього життєвого досвіду, вивчення нового матеріалу та формування вмінь, навичок і способів дій.

Однією з умов упровадження комплексної технології організації поетапного засвоєння навчального матеріалу на уроці є здійснення зворотнього зв'язку з дітьми, що дозволяє вчасно коригувати їхню самостійну діяльність.

Реалізація комплексної технології організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу передбачає безперервний контроль та самоконтроль протягом уроку, однак наприкінці доцільно провести обговорення реалізації плану, рефлексію та самооцінювання діяльності учнів.

Прийом «Акваріум» (кооперативна форма роботи)

Учні об’єднуються у групи по 5-6 осіб. Одна з груп займає місце у центрі аудиторії (навчального кабінету), отримує завдання, зачитує і обговорює його. Іншіучні не втручаються в обговорення, а уважно слухають тароблятьнотатки. Після публічного виконання завдання группа займає своє робоче місце, а інші учні обговорюють хід дискусії.

Урок математики , 4-й клас

Інколи існує кілька шляхів розв’язання логічної задачі, тому клас ділиться на 2-4 групи. Одна з груп сідає в центрі класу й утворює своє маленьке коло. Учасники цієї групи обговорюють свій варіант розв’язання задачі(3-5 хвилин). Інші учасники процесу слухають, не втручаючись у хід обговорення. Потім кожна група, по черзі займаючи місця в центрі класу, пропонує свій варіант розв’язання задачі. Обирається найбільш раціональний.



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 518; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.212.120.195 (0.013 с.)