Урок – основна форма навчально-виховної роботи, основні типи уроків з природознавства в початкових класах.

Урок – основна форма навчально-виховної роботи, основні типи уроків з природознавства в початкових класах.

Основною формою організації навчання є урок. Для формування в молодших школярів уявлень і понять про предмети і явища природи для виявлення їх сутності властивостей на уроці застосовується найдоцільніші методи(словесні, наочні та практичні) методичні прийоми навчання використання яких залежить від особистості вчителя, його творчості і майстерності.

Вимоги до уроку природознавства:

1.урок повинен розв’язувати певні завдання (навчальні, виховні, розвивальні, спеціальні). Крім того мета навчання може бути ближньою(конкретною) та дальньою(перспективною, на півріччя або на рік).

2.Організаційна чіткість кожного уроку.

3.На уроках природознавства вчитель має забезпечити формування в учнів та глибокого розуміння сутності виучуваних явищ.

4.Важливою вимогою до сучасного уроку є дотримання дидактичних принципів в їх взаємозв’язках та єдності.

5.На уроках природознавства вчитель має звернути увагу на наявність оперативного зворотного зв’язку, який допоможе забезпечити програмне навчання.

6.Необхідно на уроках здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів. Враховувати індивідуально-психологічні особливості школярів.

7.вчитель має бути справедливим до учнів, дотримуватись критеріїв оцінювання та об’єктивно оцінювати учнів.

8.Вчитель має запобігати розумовому перевантаженню школярів. Уникати одноманітності в роботі, чергувати різні види завдань.

9.Необхідно здійснювати особистісно-орієнтоване навчання і виховання учнів, формувати творчу особистість дитини.

10.Слід активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів та інтеграцію предметів, а також здійснювати екологічне, естетичне та моральне виховання.

11.Вчитель має слідкувати за дотриманням санітарно-гігієнічних умов навчання.

Здавна найпоширеніша класифікація уроків була поставлена так:

- урок засвоєння нових знань

- урок формування вмінь і навичок

- урок застосування знань умінь і навичок

- урок узагальнення і систематизації нових знань

- урок перевірки знань умінь і навичок

- комбінований урок.

3. вибір оптимальних методів і прийомів на уроках природознавства.

Використання різних методів навчання, зокрема словесних, наочних і практичних, відіграє значну роль у вивченні природознавства. Жоден із цих методів не можна вважати універсальним і придатним для розв’язання всіх завдань, що стоять перед викладанням природознавства. Вибір методів навчання залежить від ряду факторів, головними з яких є: завдання і зміст навчання; рівень знань, умінь і навичок учнів; матеріальна база викладання природознавства; особистість учня.

Чим різноманітніші методи навчання, тим всебічнішим й осмисленішим буде сприймання учнями нового навчального матеріалу. Оскільки у дітей конкретне мислення то навчання повинно бути наочним і предметним. Для передавання нових знань учитель повинен використовувати насамперед ті методи які дозволяють знайомити учнів з предметами та явищами природи шляхом чуттєвих сприймань. Так, демонстрація дослідів, натуральних об’єктів, наочного приладдя, спостереження в природі і класі, роботи на пришкільній НДЗ ділянці. Це сприяє формуванню в дітей чітких уявлень про предмети та явища навколишнього середовища. Але не можна зважати на роль слова вчителя, яке відіграє значну роль у формуванні природничих уявлень і понять. У процесі викладання природознавства дуже важливо, щоб кожний метод займав своє місце, тобто використовувався відповідно до змісту предмета та в цілому, теми уроку, вікових особливостей учнів та умов школи. Учитель початкових класів має чітко уявити можливості використання різних видів словесних, наочних і практичних методів, щоб правильно вибрати і застосувати їх. Отже, у процесі підготовки до знань з природознавства вчителю слід пам’ятати, що вибір і оптимальне поєднання методів, прийомів і засобів навчання повинні вирішувати завдання: навчання, розвитку і формування особистісних якостей школяра.

Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів при вивченні природознавства.

Засвоєння матеріалу буде тим успішніше чим уважніше учні будуть слухати пояснення вчителя, виділяти головне, робитимуть узагальнення, дотримуватимуться певної послідовності в роботі над завданнями, контролюватимуть правильність своїх дій і результатів.

Навчальні дидактичні ігри що застосовуються в навчальному процесі під керівництвом вчителя(настільні, рухливі, загадки, ребуси) використовуються для перевірки знань, розвитку кмітливості; формування творчого мислення. Виконання завдання дидактичної гри вимагає від дитини зосередженості, уяви, вміння виділяти в предметах загальне і відмінне.

Дидактична гра має свої особливості: навчання ведеться засобами активної і цікавої для дітей діяльності до якої вносяться елементи новизни, здивування. Вона залучає до активної розумової діяльності пасивних учнів, знижує втому дітей. Під час гри виникають позитивні емоції. З метою формування вмінь розмірковувати, виділяти головні ознаки предметів і явищ, можна запропонувати завдання на порівняння, вилучення зайвого слова з групи слів, виділення головного тощо.

Надзвичайно важливо вчити дітей встановлювати причино-наслідкові зв’язки. Велика увага приділяється розвитку ініціативи і самостійності учнів, умінь давати мотивовану оцінку сказаного ровесником або старшим.

Неабиякого значення надається загадкам і прислів’ям. За допомогою них дитина пізнає довкілля; порівнює різні явища, об’єкти; виділяє серед численних особливостей істотні; вчиться встановлювати причино наслідкові зв’язки, висновки. У відгадуванні загадок важливо не лише зв'язок, а й доведення відповіді. На уроках доцільно чергувати завдання, що вимагають різних типів сприймання:слухову роботу – практичними, фронтальну з вчителем – індивідуальними. На кожному уроці слід обов’язково знаходити час для самостійних завдань практичного характеру (складання за малюнком оповідання, створення малюнків-аплікацій, розглядання наочності, розв’язання різних пізнавальних завдань).

Спостереження.

Задачей метода объективного наблюдения является познание качественных особенностей изучаемых процесов и раскрытие закономерных свіязей и отношений между ними. Его основу составляет непосредственное восприятиеисследователем объективных проявленим изучаемых процес сов в соответствующих видах деятельности.

Наиболее характерной чертог методики наблюдения является то что он позволяет изучить исследуемое явление вего естественных условиях, так как это явлениепротекаетв действительной жизни.

Метод наблюдеия исключает использование каких-либо примов, которыемогли бы внестиизменения или нарушения в естественный ход изучаемых явлений. Благодаря этому метод наблюдения позволяет познатьизучаемое явление во всей полоте и жизненной правдивости его качественных особенностей.

С первых дней пребывания ребенка в школе учитель должен помогать детям узнавать окружающий мир, учить любить и беречь природу,в доступной для понимания форме раскрывать сложную систему взаимосвязи предметов и явлений, формировать материалистическое мировосприятие,учить понищать красоту природы, развивать логическое наблюдений за предметами и явлениями природы, под руководством учителя.

С первых дней занятий в школе учитель должен организовывать систематические целенаправленные наблюдения за погодой,сезонними изменениями в растительном, животом мире, в работе людей. На наблюдение не отводится учебных часов, учитель планирует эту работу ежедневно.

На каждом уроке отводится время на беседу о наблюдениях, которые ученики проводять самостотельно. Основные данные наблюдений ученики фиксируют в дневниках, а дежурный заполняет классный календар природы. Самостоятельные наблюдения учеников оставлять без внимания и контроля учителя нельзя. Метод наблюдения развивает у детей логическое мышление, речь, умения сравнивать, обобщать, делать выводы.

Урок – основна форма навчально-виховної роботи, основні типи уроків з природознавства в початкових класах.

Основною формою організації навчання є урок. Для формування в молодших школярів уявлень і понять про предмети і явища природи для виявлення їх сутності властивостей на уроці застосовується найдоцільніші методи(словесні, наочні та практичні) методичні прийоми навчання використання яких залежить від особистості вчителя, його творчості і майстерності.

Вимоги до уроку природознавства:

1.урок повинен розв’язувати певні завдання (навчальні, виховні, розвивальні, спеціальні). Крім того мета навчання може бути ближньою(конкретною) та дальньою(перспективною, на півріччя або на рік).

2.Організаційна чіткість кожного уроку.

3.На уроках природознавства вчитель має забезпечити формування в учнів та глибокого розуміння сутності виучуваних явищ.

4.Важливою вимогою до сучасного уроку є дотримання дидактичних принципів в їх взаємозв’язках та єдності.

5.На уроках природознавства вчитель має звернути увагу на наявність оперативного зворотного зв’язку, який допоможе забезпечити програмне навчання.

6.Необхідно на уроках здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів. Враховувати індивідуально-психологічні особливості школярів.

7.вчитель має бути справедливим до учнів, дотримуватись критеріїв оцінювання та об’єктивно оцінювати учнів.

8.Вчитель має запобігати розумовому перевантаженню школярів. Уникати одноманітності в роботі, чергувати різні види завдань.

9.Необхідно здійснювати особистісно-орієнтоване навчання і виховання учнів, формувати творчу особистість дитини.

10.Слід активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів та інтеграцію предметів, а також здійснювати екологічне, естетичне та моральне виховання.

11.Вчитель має слідкувати за дотриманням санітарно-гігієнічних умов навчання.

Здавна найпоширеніша класифікація уроків була поставлена так:

- урок засвоєння нових знань

- урок формування вмінь і навичок

- урок застосування знань умінь і навичок

- урок узагальнення і систематизації нових знань

- урок перевірки знань умінь і навичок

- комбінований урок.

3. вибір оптимальних методів і прийомів на уроках природознавства.

Використання різних методів навчання, зокрема словесних, наочних і практичних, відіграє значну роль у вивченні природознавства. Жоден із цих методів не можна вважати універсальним і придатним для розв’язання всіх завдань, що стоять перед викладанням природознавства. Вибір методів навчання залежить від ряду факторів, головними з яких є: завдання і зміст навчання; рівень знань, умінь і навичок учнів; матеріальна база викладання природознавства; особистість учня.

Чим різноманітніші методи навчання, тим всебічнішим й осмисленішим буде сприймання учнями нового навчального матеріалу. Оскільки у дітей конкретне мислення то навчання повинно бути наочним і предметним. Для передавання нових знань учитель повинен використовувати насамперед ті методи які дозволяють знайомити учнів з предметами та явищами природи шляхом чуттєвих сприймань. Так, демонстрація дослідів, натуральних об’єктів, наочного приладдя, спостереження в природі і класі, роботи на пришкільній НДЗ ділянці. Це сприяє формуванню в дітей чітких уявлень про предмети та явища навколишнього середовища. Але не можна зважати на роль слова вчителя, яке відіграє значну роль у формуванні природничих уявлень і понять. У процесі викладання природознавства дуже важливо, щоб кожний метод займав своє місце, тобто використовувався відповідно до змісту предмета та в цілому, теми уроку, вікових особливостей учнів та умов школи. Учитель початкових класів має чітко уявити можливості використання різних видів словесних, наочних і практичних методів, щоб правильно вибрати і застосувати їх. Отже, у процесі підготовки до знань з природознавства вчителю слід пам’ятати, що вибір і оптимальне поєднання методів, прийомів і засобів навчання повинні вирішувати завдання: навчання, розвитку і формування особистісних якостей школяра.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры