Тема №4 “аварії на хімічно-небезпечних об’єктах,

Тема №4 “Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах,

Їх медичні наслідки”.

Для студентів медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

(програма 2007 року)

 

 

Київ – 2008

 

	ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник кафедри організації медичного забезпечення збройних сил кандидат медичних наук,доцент, полковник медичної служби М.І. Бадюк

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

з навчальної дисципліни “Медицина надзвичайних ситуацій ”

Тема №4 “Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах,

Їх медичні наслідки”.

Для студентів медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

(програма 2007 року)

 

Автор: кандидат медичних наук, доцент Ромашко А.С.

 

 

Розглянуто та схвалено

Протокол засідання ПМК №2 кафедри

2008 №

Доповнено та скоректовано

Протокол засідання ПМК №2 кафедри

200 №

 

 

Навчальний час – 4 години.

Мета заняття.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – хімічні речовини, безпосередня чи опосередкована дія яких може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю.

Поглиблення і закріплення практичних навичок та вмінь студентів з питань визначення причин аварій на хімічно-небезпечних об’єктах, їх рівнів, медичних наслідків та організації надання медичної допомоги при аваріях на хімічних об’єктах визначають мету та актуальність вивчення даної теми.

 

 

3.Теоретичні питання, які повинні засвоїти студенти для виконання цільових видів діяльності за даною темою.

1. Поняття про СДОР ХНО.

2. Алгоритм оповіщення населення сигналом “Хімічна небезпека”

3. Поняття про хімічну обстановку

4. Методи оцінки хімічної обстановки

5. Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки методом прогнозування

Зони хімічного забруднення місцевості в залежності від рівня забруднення.

7. Висновки з оцінки хімічної обстановки шляхом прогнозування

8. Основні завдання постів хімічного спостереження

Оснащення особового складу груп хімічної розвідки

10. Технічні засоби хімічної розвідки

11. Характеристика осередків ураження швидкодіючими СДОР.

12. Характеристика осередків ураження СДОР зповільненої дії.

13. Принципи надання невідкладної медичної допомоги при отруєння СДОР.

14. Засоби індивідуального захисту.

15. Засоби колективного захисту.

16. Засоби медичного захисту.

17. Медичне забезпечення евакуації та розосередження.

 

4.Джерела інформації:

а) Основна література:

1. Дубицький А.Ю., Семенов І.О., Чепкий Л.П. та ін., Медицина катастроф: Навчальний посібник. –К.:”Курс”, 1999. – С. 32 –38.

2. Медицинская защита от ядерного и химического оружия. /Под ред.

И.А. Семенова. –К: 1987. – С. 128-135, 139-145.

3. Медицина катастроф: Підручник. /За ред. І.В.Кочіна, -К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 37 – 47.

4. Гридасов В.І.,В.М.Ковальов В.М. та ін. Медицина катастроф. /Підручник.. –Харків: Вид-во НфаУ, ”Золоті сторінки”, 2002-.С.78-103.

5. Лекція з теми №2 “Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медичні наслідки”.

 

б) Додаткова:

1. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 30 –31, 102 – 107.

2. Основи Законодавство України про охорону здоров’я // Голос України. – 15 грудня 1992 р. № 238.

 

Автор

кандидат медичних наук,

доцент Ромашко А.С.

 

 

Додаткові матеріали:

Загальне поняття про СДОР та ХНО

За даними Міжнародного реєстру ВООЗ в країнах світу в промисловості, сільському господарстві та для побутових цілей використовується до 6 млн. токсичних речовин, біля 60 тис. із них виробляється у великих кількостях, в тому числі 500 речовин, що відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) – найбільш токсичних для людини.

СДОР – хімічні речовини, що використовуються в промисловості і народному господарстві у великих кількостях і які спроможні у випадках аварій (руйнувань) ХНО вільно переходити та поширюватись в атмосферу і викликати масові ураження людей. На території України функціонує 1810 об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тон СДОР, в тому числі: 9,8 тис. тон хлору, 178 тис. тон аміаку.. Прикладом може бути аварія, яка трапилась в 1984 р. в м.Бхопала (Індія) на хімічному комбінаті. В результаті отруєння метилізоціанатом померло 2500 чоловік, постраждало близько 200 тис. чоловік.

До хімічно небезпечних об’єктів відносять:

1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної промисловості.

2. Підприємства, оснащені промисловими холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, що використовують аміак. та хлор.

3. Станції по очищенню водопровідної води та очисні споруди, що використовують хлор.

4. Склади та бази з запасами отрутохімікатів, що використовуються в сільському господарстві.

5. Склади та бази з запасом речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації.

6. Залізничні станції, що мають місця для відстою вагонів зі СДОР.

 

7. Трубопроводи, що використовуються для транспортування СДОР.

 

Класифікація хімічно небезпечних об’єктів.

Хімічно небезпечні об’єкти в Україні в залежності від кількостінаселення, що проживає у зоні можливого хімічного забруднення, розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

І ступінь – у зоні можливого хімічного забруднення проживає понад 75 тис. чол. (76 об’єктів.)

ІІ ступінь – у зоні можливого хімічного забруднення проживає від 40 до 75 тисяч чол. (60 об’єктів).

ІІІ ступінь – у зоні можливого хімічного забруднення проживає менше 40 тис. чол. – (1134 об’єкта).

ІV ступінь – у зону можливого хімічного забруднення може потрапити персонал об’єкту. (540 об’єктів.)

Всього на території України у зонах можливого хімічного забруднення від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. чол. В м. Києві таких об’єктів 40, з яких 8 віднесені до 1 ступені небезпеки.

Хімічно небезпечні об’єкти характеризуються:

1. Ступенем хімічної небезпеки (виділяють 3 ступені небезпеки об’єкта), в залежності від кількості СДОР.

По хлору: І ст. – 250 т і більше. По аміаку:1ст.2500 т.

ІІ ст. – 250 – 50 т. 11 ст.2500 – 500 т.

ІІІ ст. – 50 –0,8 т. 11ст. 500 – 10 т.

2. Коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору:

аміак – 10; сірководень – 10; оксид азоту – 6; синильна кислота – 2;

фосген –0,75.

 

Токсична дія СДОР на організм людини визначається наступними фізико-хімічними властивостями:

- агрегатним станом – (рідина, аерозоль), розчинністю у воді, жирах, швидкістю гідролізу, летністю, температурою кипіння, затвердіння, спалаху;

- шляхами надходження СДОР в організм – інгаляційний, через шкірний покрив та слизові оболонки, через шлунково-кишковий тракт, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії (рефлекторна, місцева та загально резорбтивна).

- метеорологічними умовами – напрямок та швидкість вітру, температура повітря та ґрунту, опади, вертикальна стійкість повітря.

Токсична концентрація СДОР в повітрі, в воді, продуктах харчування та інших середовищах визначається:

- гранично допустимою концентрацією (дозою) – найбільша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєння не наступають;

- пороговою концентрацією (дозою) – найменша кількість токсичної речовини, яка викликає початкові симптоми отруєння;

- середньо смертельною дозою, яка викликає загибель 50,0% уражених LD50;

- абсолютно смертельною дозою, яка приводять до загибелі 100,0% уражених.

 

За синдромологічною класифікацією виділяють 6 груп СДОР, що можуть викликати масові ураження людей при аваріях з їх викидом в навколишнє середовище:

1. Речовини переважно із задушливою дією (оксихлорид фосфору, метилізоціанат);

2. Речовини переважно із загальноотруйною дією (хлорид сірки, фосген, хлорпікрин);

 

 

3. Речовини, яким властиві задушлива та загально отруйна дія:

а) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил, азотна кислота);

б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірчистий ангідрид).

4. Речовини, які порушують генерацію проведення та передачу нервового імпульсу периферичної нервової системи (ФОС)

5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дія (аміак).

6. Речовини, які порушують обмін речовин та структуру клітин -цитохімічні або метаболічні отрути: (діоксан, галогенізовані вуглеводні,етиленоксид).

 

Засоби колективного захисту

Колективні засоби захисту населення – це інженерні споруди або об’єкти, що створені для захисту населення. Укриття в захисних спорудах - один з основних способів захисту населення. Засоби колективного захисту забезпечують найбільш повний захист людей від дії вражаючих факторів. До них відносяться герметичні сховища.

Герметичні сховища створюються для захисту людей, розгортання захищених медичних стаціонарів та пунктів керування. Вони захищають від вражаючої дії ядерної зброї, звичайних засобів ураження, СДОР, БЗ.

За захисними властивостями сховища поділяються на класи з відповідними коефіцієнтами захисту. Окрім того сховища поділяються за можливістю їх створення, місткістю та місцем розташування.

В сховищах передбачаються системи забезпечення повітрям, електроенергією, опаленням, водопостачанням, вони мають каналізацію, зв’язок та систему оповіщення.

Існують сховища спеціального типу, що створюються для укриття (захисту) нетранспортабельних хворих. В них є приміщення для хворих, операційно-перев’язувальна, стерилізаційна, харчоблок. В таких сховищах передбачаються певні параметри мікроклімату та газового складу повітря. Забезпечується аварійний запас питної води.

Нормами проектування передбачається будівництво сховищ місткістю не менше 150 чоловік. Сховища розміщують у підвальних приміщеннях будівель і споруд. Будівництво окремо розміщених захисних споруд допускається при неможливості обладнання вбудованих.

Для забезпечення швидкого заповнення сховищ їх розміщують у безпосередній близькості від місць зосередження людей на відстані 400-500 м.

Крім того, у якості сховищ можуть використовуватись шахти, гірські виробітки, метрополітени.

 

Засоби медичного захисту

 

Засоби медичного захисту - це засоби, що використовуються для попередження уражень хімічними речовинами та надання першої медичної допомоги..

Вони поділяються на групи:

за використанням:

- індивідуальні видаються при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій (АІ-2);

- ІПП-8;

- ППІ;

- групові (призначені для оснащення медичних та аварійно-рятувальних формувань, до них відносять набори, комплекти, укладки тощо);

за призначенням:

- для індикації хімічних речовин;

- для попередження уражень хімічними речовинами;

- для надання невідкладної медичної допомоги і лікування постраждалих;

- за видом факторів, що впливають:

- засоби медичного протихімічного захисту

 

Коротка характеристика індивідуальних засобів медичного захисту.

Аптечка індивідуальна (АІ-2) - призначена для надання першої медичної допомоги (шляхом само- і взаємодопомоги) при загрозі або ураженні хімічними речовинами, а також для профілактики шоку. АІ-2 скомпонована у пластмасовій коробці з гніздами, в яких знаходяться лікарські засоби.

Гніздо 1.Шприц-тюбик (1 мл 2% розчину промедолу) - це знеболюючий засіб, його застосовують при гострому і хронічному больовому синдромі середньої і сильної інтенсивності. Вводиться внутрішньом’язево або під шкіру. В мирний час цей засіб зберігають окремо.

Гніздо 2. Пенал червоного кольору з 6 пігулками препарату тарен по 0,006 г. Засіб застосовується при ураженнях фосфорорганічними сполуками. По сигналу „Хімічна небезпека" приймають одну пігулку під язик і одягають протигаз. У випадку наростання ознак отруєння необхідно прийняти ще одну пігулку.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) використовується для проведення часткової санітарної обробки відкритих ділянок шкіри і одягу при попаданні крапельно-рідких СДОР. В пакеті є флакон з полідегазуючою рідиною і 4 ватно-марлеві тампони. Вміст пакета знаходиться в поліетиленовій упаковці з інструкцією для застосування. Дегазуюча рідина не повинна попадати в очі і на слизові оболонки.

 

Тема №4 “Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах,

Їх медичні наслідки”.

Для студентів медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

(програма 2007 року)

 

 

Київ – 2008

 

	ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник кафедри організації медичного забезпечення збройних сил кандидат медичних наук,доцент, полковник медичної служби М.І. Бадюк

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

з навчальної дисципліни “Медицина надзвичайних ситуацій ”