Характеристика основних видів бур’янів і заходи боротьби з ними

Вид бур’яну	Коротка характеристика виду	Представники (1-3 ботанічних види)	Заходи боротьби
Малорічні бур’яни
Ефемери	Бур’яни з дуже коротким періодом вегетації, які здатні давати протягом року декілька поколінь.	Найпоширенішим представником є зірочник середній	Частий поверхневий обробіток для підтримання фунту в розпушеному стані особливо у вологих місцях.
Ярі ранні
Ярі пізні
Озимі
Зимуючі
Дворічні бур’яни
Багаторічні бур’яни
Стрижнекореневі	Рослини з довгим і потовщеним коренем та обмеженою здатністю до вегетативного розмноження.	Кульбаба лікарська, полин звичайний, цикорій дикий.	Застосовують глибоке підрізання кореневих шийок з вивертанням їх на поверхню ґрунту.
Китицекореневі
Мичкувато- кореневі
Продовження таблиці 3
Коренепаросткові
Кореневищні
Повзучі
Бульбоплідні
Цибулинні
Окрема група
Напівпаразитичні
Паразитичні

 

Одно- і дворічні бур’яни розмножуються переважно насінням, а більшість багаторічних - насінням і вегетативно.

У напівпаразитних і паразитних бур’янів виділяють біологічні групи кореневих і стеблових.

За шкідливістю розрізняють групу карантинних бур’янів. Ці бур’яни не мають суцільного поширення, але дуже шкодять сільському господарству. Щоб запобігти поширенню карантинних бур’янів, забороняється висівати насіння, засмічене ними, а також не можна вивозити грубі корми з районів, де вони трапляються. Розрізняють бур’яни внутрішнього і зовнішнього карантину.

3. Методи боротьби з бур’янами. Боротьба з бур’янами - це надзвичайно складна система заходів, завданням яких є знищення або зниження їх шкідливості дозволеними методами і способами. Слід пам’ятати, що жоден навіть найефективніший захід не в змозі вирішити цю проблему. Тому, в практичному землеробстві для успішної боротьби з бур'янами застосовують цілий комплекс заходів, які поділяють на дві групи - запобіжні та винищувальні.

Запобіжні заходи спрямовані на ліквідацію джерел появи бур’янів і усунення шляхів їх поширення. До них належать: 1) очищення насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур від насіння бур’янів; 2) запобігання занесенню насіння бур'янів на поля з гноєм і поливною водою; 3) знищення бур’янів на необроблюваних землях; 4) своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля; 5) оптимальні строки і способи сівби та дещо підвищені норми висіву культурних рослин; 6) запровадження науково обґрунтованих сівозмін; 7) карантинні заходи.

Більш детально описати захід під № ___. _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Винищувальні заходи - це знищення запасів насіння і вегетативних органів у фунті, а також бур’янів, які вегетують. Розрізняють агротехнічні, біологічні та хімічні винищувальні методи.

Агротехнічні методи. Для знищення життєздатного насіння використовують метод провокації. Суть його полягає в тому, що в певний період, коли поле вільне від культурних рослин, створюють сприятливі умови для проростання насіння бур’янів, а після цього знищують їх сходи одним з прийомів обробітку ґрунту (культивацією, боронуванням, дискуванням, оранкою тощо).

Коренепаросткові бур’яни знищують методом виснаження. Виснажують їх систематичним підрізуванням сходів, які з’являються на поверхні ґрунту. При цьому запаси пластичних речовин у кореневій системі бур’янів витрачаються на утворення нових пагонів і коренева система разом з вегетативними органами розмноження відмирає.

Методом удушення знищують кореневищні бур’яни. Для цього після кожного відростання бур’янів проводять перехресне дискування на глибину 10-12 см. Горизонтально розміщені кореневища розрізуються при цьому на відрізки 10-12 см завдовжки. Через 10-12 днів після кожного дискування з'являються дружні сходи бур'янів і їх глибоко заорюють, встановлюючи передплужники дещо нижче глибини дискувань. Зароблені в грунт частинки бур’янів утворюють проростки, які гинуть, не досягаючи поверхні ґрунту.

Велике значення для боротьби з бур’янами мають прийоми догляду за посівами. Дворазовим боронуванням до з’явлення сходів і одно-, дворазовим – після з’явлення сходів знищується 70-80% бур’янів на посівах цукрових буряків, кукурудзи, картоплі. Для знищення бур’янів улітку проводять міжрядні розпушування.

Хімічні методи. Для боротьби з бур’янами використовують хімічні речовини, які називають гербіцидами. За особливостями дії на рослини розділяють вибіркові (селективні) гербіциди, які знищують одні види і не знищують інших, і суцільної дії, які знищують всю рослинність. Селективні гербіциди при застосуванні великими дозами діють як гербіциди суцільної дії.

За механізмом дії на рослини розрізняють гербіциди контактної та системної дії. Контактні гербіциди знищують лише ті органи, на які вони потрапляють. їх використовують для боротьби з однорічними бур’янами. Системні гербіциди, потрапивши на рослину в будь-якому місці, проникають у судинну систему і переміщуються по ній, порушуючи обмін речовин і спричиняючи загибель рослини.

Гостротоксичні гербіциди швидко паралізують рослини (частіше це гербіциди контактної дії). Гербіциди системної дії частіше виявляють хронічну токсичність - рослина гине через тривалий час.

За особливостями проникнення в рослини розрізняють гербіциди ґрунтові, наземні і грунтово-наземні. Ґрунтові гербіциди проникають через кореневу систему. їх вносять у ґрунт до з’явлення сходів, наземні — через листки та інші надземні органи і ними обробляють вегетуючі бур’яни, грунтово-наземні - проникають через листя і корені.

Біологічні способи. Знищення або пригнічення бур’янів здійснюється за допомогою культурних рослин чи інших організмів (вірусів, бактерій, грибів, нематод, комах), для яких бур’яни є джерелом живлення.

Біологічні методи економічно ефективні, не шкідливі для навколишнього середовища і дуже перспективні. Однак вони мають і недоліки, які обмежують їх застосування: небезпека завезення патогенів, здатних пошкоджувати інші види корисних диких і культурних рослин; неможливість проконтролювати і використати їх на обмежених площах; висока вразливість агентів біологічного методу пестицидами.

Застосуванням одного з перерахованих методів не можна повністю знищити бур’яни в посівах і суттєво знизити забур’яненість полів на тривалий період. Кожний метод або прийом боротьби реалізується в конкретній формі, тому його застосуванням вдається пригнітити або знищити лише невелику кількість біологічних груп чи навіть видів бур’янів. Тому на практиці все ширше застосовують комплексні (інтегральні) методи боротьби з бур’янами.

 

Самостійна робота:

Завдання 1. Карантин - _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Види карантину: а) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}; б) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}.

Завдання 2. Техніка та умови ефективного застосування гербіцидів. _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Завдання 3. Строки та способи внесення гербіцидів. _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Завдання 4. Написати правила безпеки при роботі з гербіцидами. _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Рекомендована література:

1. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Підручник. - К.: Вища шк., 1995.- 271 с.

2. Веселовський І.В., Лисенко А.К., Манько Ю.П. Атлас-визначник бур'янів України. - К.: Урожай. 1988. - 70 с.

3. Практикум із землеробства: Навч. посібник / М.С. Кравченко, О.М. Царенко, Ю.Г. Міщенко та ін.: За ред. М.С. Кравченко і З.М. Томашівського. - К.:Мета, 2003.- 320 с.

4. Загальне землеробство: Підручник / За ред. В.О.Єщенка. - К.: Вища освіта, 2004. - 336 с.

5. Гудзь В.П., Примак І.Д., Буденний Ю.В. Землеробство: Підручник. - К.: Вища шк., 1998 - 301 с.

6. Паламарчук В.Д. Еколого-біологічні та технологічні принципи вирощування польових культур / В.Д. Паламарчук, О.В. Климчук, І.С. Поліщук, О.М. Колісник, А.Ф. Борівський. – Вінниця, 2010. – 633 с.

Питання для самоконтролю:

1. Які рослини називають бур'янами, а які засмічувачами та шкода від них.

2. Біологічні особливості бур'янів, що сприяють високому їх виживанню в агрофітоценозах.

3. Що таке карантин та його види.

4. Назвіть представників біологічних груп малорічних бур'янів та охарактеризуйте особливості їх розвитку.

5. Що лежить в основі агробіологічної класифікації бур'янів?

6. Біологічні групи багаторічних бур'янів та особливості їх розвитку.

7. Біологічні особливості напівпаразитних і паразитних рослин.

8. Класифікація заходів боротьби з бур'янами.

9. Гербіциди, їх характер дії на бур'яни.

10. Фактори, що визначають ефективність застосування гербіцидів.

11. Форми застосування гербіцидів.

12. Строки внесення гербіцидів.

13. Способи внесення гербіцидів.

14. Розрахунок норми гербіциду за препаратом.

15. Агротехнічні вимоги до внесення гербіцидів.

16. Розрахунок витрати робочої рідини.

17. Правила безпеки при роботі з гербіцидами.

 

 

Лабораторно-практична робота № 2.

Тема: Складання схем польових сівозмін. (Частина перша)

План:

1. Поняття про сівозміну.

2. Основні ланки сівозмін для різних зон.

3. Сівозміни для фермерських формувань

Завдання для самостійної роботи:

1. Описати системи основного обробітку ґрунту (традиційна, no-till, mini-till).

2. Система передпосівного обробітку ґрунту.

3. Догляд за посівами.

Мета лабораторної роботи: зрозуміти значимість сівозмін для сільськогосподарського виробництва; вивчити основні ланки сівозмін для різних ґрунтово-кліматичних зон України; уяснити специфіку складання сівозмін для фермерських господарств.

Теоретична частина

1. Поняття про сівозміну. Правильна сівозміна є важливою складовою частиною системи землеробства. Система сівозмін відображає організацію рільництва в господарстві, на основі сівозміни розробляються системи обробітку, удобрення, засоби захисту ґрунтів від ерозії, боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками сільськогосподарських культур.

Сівозміна - це науково-обгрунтоване чергування культур, а при потребі і парів у часі (по роках) і на території (по полях). Кожна сівозміна складається з полів і ланок. Поле сівозміни – це ділянка (контур) певної площі ріллі, призначена для вирощування сільськогосподарських культур або для обробітку (чистий пар). Ланка сівозміни (парова, просапна, трав'яна) - частина сівозміни, яка складається з двох-трьох посівів культур або з чистого пару і посівів однієї-трьох культур, наприклад багаторічні трави - озима пшениця – цукрові буряки. Кожна культура може займати одне, кілька полів або частину поля. Поля сівозміни, в яких окремо розміщені посіви кількох однорідних за агротехнікою вирощування культур, називаються збірними. Найчастіше бувають просапні, ярі, зернові, озимі та трав'яні збірні поля.

Дати визначення: попередник - _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Коротко описати значення та види попередників: _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Найсуттєвіші ознаки багатьох подібних між собою сівозмін відображаються у схемі сівозміни - переліку сільськогосподарських культур (і парів) у порядку їх чергування. Складається схема сівозміни на основі структури посівних площ, під якою розуміють співвідношення площ посівів, різних сільськогосподарських культур і чистих парів, виражена у відсотках до загальної площі орних земель під сівозміною.

Період, протягом якого культура або пар проходять через кожне поле в послідовності, передбаченій схемою сівозміни, називається ротацією, або ротаційним періодом. План розміщення культур і парів па всіх полях і в усі роки на період ротації сівозміни називається ротаційною таблицею.

У зв’язку із різноманітністю ґрунтових, кліматичних, економічних та інших умов сільськогосподарського виробництва кожне господарство (ферма) повинно мати не одну, а декілька взаємопов'язаних і доповнюючих одна одну сівозмін. Така сукупність прийнятих у господарстві різних типів і видів сівозмін називається системою сівозмін.

2. Основні ланки сівозмін для різних зон. При складанні схеми чергування культур, дотримуються таких загальних правил: схеми польових сівозмін можуть починатися з будь якої культури, але починають їх переважно з найкращого попередника основної продовольчої культури – озимої пшениці; найкращі попередники відводять передусім під основні культури. За природно-економічними умовами Україна поділяється на такі зони: Полісся, Лісостеп, Степ та інші. Умови кожної зони досить відмінні, тому сівозміни треба розробляти для кожної з них і навіть для кожного господарства з урахуванням його ґрунтово-кліматичних умов.

Кожна сівозміна складається з окремих ланок, тому спочатку варто намітити ланки сівозмін.