Гігієнічні вимоги до штучного освітлення. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Гігієнічні вимоги до штучного освітлення.



Джерела: http://studentus.net/book/115-osnovi-zagalnoyi-ta-farmacevtichnoyi-gigiyeni/15-tema-8-gigiyenichna-ocinka-prirodnogo-ta-shtuchnogo-osvitlennya-primishhen.html; http://mediclab.com.ua/index.php?cstart=6&do=cat&category=komunalna-gigiyena

Студент повинен знати:джерела штучного та природного освітлення, гігієнічні вимоги до показників освітлення.

Студент повинен вміти:характеризувати та порівнювати джерела штучного освітлення; формулювати визначення показників освітлення; визначати світловий коефіцієнт.

Природне освітлення

1.Правильний світловий режим у приміщенні насамперед потрібний для оптимальної функції зорового аналізатора. У разі недостатнього освітлення навантаження на орган зору зростає і створюються умови для виникнення короткозорості. Рівень природного освітлення залежить від географічної широти, пори року і доби, орієнтації світлоносійної стіни, наявності затемнення протилежними будинками або деревами, погодних умов, забруднення атмосферного повітря та деяких інших чинників. Орієнтація світлоносійної стіни будинку повинна забезпечувати достатню освітленість приміщень сонячним промінням і одночасно виключати можливість надмірного перегрівання їх у спекотний період року. Так, у помірному кліматі кращою орієнтацією вікон у житлових кімнатах є південно-східна або південна. Велике значення має також і величина вікон. Чим більші вони за розміром, тим більше проникає у приміщення світла. Верхній край вікна слід розташовувати ближче до стелі, це сприяє глибшому проникненню світла у приміщення. Освітлення залежить від величини простінків між вікнами, кількості віконних прорізів і характеру переплетень на них. Ширина простінків не повинна перевищувати 1,5 ширини віконних прорізів. Освітлення залежить також від глибини приміщення (відстань від стіни до протилежної стіни), що не повинна перевищувати більше ніж у 2 рази відстані від верхнього краю вікна до підлоги, тобто повинна бути не більше ніж 6,5 м. Чистота віконного скла також впливає на рівень освітлення. Так, брудні, запилені шибки поглинають більше ніж 50 % світла. Поверхня віконного скла мас бути рівною, оскільки шорстке скло, як і брудне, затримує проміння. Залежно від кольору і щільності штори на вікнах можуть поглинати до 40 % і більше світла. Освітленість приміщень залежить від кольору стін, стелі і меблів. Темні кольори більше поглинають проміння і тим самим знижують ступінь освітленості. Стеля має бути білою, стіни -- світлими.

Оцінка природного освітлення. Показники

Найпоширенішими способами оцінки природного освітлення є світлотехнічний і геометричний. До першого відноситься визначення коефіцієнта природної освітленості (КПО), до другого -- визначення світлового коефіцієнта, кута падіння світлових променів, кута отвору.

КПО -- це відношення освітленості точки, що знаходиться усередині приміщення, до одночасної освітленості горизонтальної поверхні, розташованої зовні приміщення, яка освітлюється розсіяним світлом усього небосхилу. Величина цього коефіцієнта виражається у відсотках і нормується залежно від призначення приміщення і характеру роботи, що здійснюється у ньому. Для житлових приміщень КПО повинен бути не менше ніж 0,5 %

Кут падіння світлових променів утворений двома лініями, що виходять з однієї точки на столі, йдуть до верхнього і нижнього краю вікна. Величина цього кута зменшується по мірі віддалення від вікна. Нормальна освітленість природним світлом буде забезпечуватися, якщо кут падіння світла буде складати менше ніж 27°. Цей показник дозволяє тільки орієнтовно судити про рівень природного освітлення приміщень, тому що не враховує багатьох чинників, які впливають на величину і тривалість освітлення. Ним користуються, коли КПО неможливо визначити. Кут отвору дозволяє судити про величину небесного схилу, який безпосередньо освітлює дослідне місце. Чим більший кут, тим більшим є зорова ділянка неба і тим краще освітлення.

Кут отвору утворюється також двома лініями, що виходять з точки спостереження і йдуть до верхнього краю вікна і до верхньої точки протилежного будинку або дерева. Величина цього кута характеризує зорову частину небосхилу, тобто дає уявлення про ступінь затемнення приміщення високими предметами, що знаходяться перед вікнами. Величина кута отвору має бути не меншою ніж 5°.

Світловий коефіцієнт -- це відношення заскленої поверхні вікон до площі підлоги у приміщенні. Він виражається дробом. Чисельник є величиною заскленої поверхні вікон, знаменник -- величиною площі підлоги. Чисельник приймають за одиницю, а у знаменнику у такому разі ставлять число, що показує, яку частину площі підлоги займає засклена поверхня вікон. Норма світлового коефіцієнта залежить від характеру освітлення. Для житлових приміщень він повинен становити не менше 1:8--1:10. Усі вищеназвані показники природного освітлення у тому чи іншому ступені пов'язані з інсоляцією приміщень. Приклад. Площа заскленої поверхні в асистентської аптеки складає 4 м2, площа підлоги 20 м2. Отже, світловий коефіцієнт дорівнює 1/5 (20: 4 = 5. Інсоляція - це опромінення поверхні прямим сонячним світлом. У приміщеннях повинно бути забезпечене безперервне пряме опромінення сонцем не менше 3 год. на день на період від 22березня до 22 вересня починаючи з 60° пів. широти, з 22 квітня до 22 серпня -- для районів північніше 60° пів. широти.

Штучне освітлення повинно задовольняти гігієнічні вимоги. Насамперед воно повинно бути достатнім для поверхні, яку освітлює. Ця вимога залежить від кількості і потужності світильників. Друга вимога -- рівномірне розподілення світла по всій площі приміщення. Для виконання її треба правильно розмістити світильники -- приблизно на однаковій відстані один від одного. Джерела штучного освітлення не повинні засліплювати. Для цього застосовують відповідну арматуру і дотримують регламентованої висоти підвісу світильників. Освітлювальна арматура запобігає створенню різких тіней і блиску на освітлювальній поверхні.

Джерела світла поділяють на три основні групи: світильники прямого світла, розсіяного світла і відображеного світла. Світильники прямого світла близько 90 % його спрямовують на освітлювану поверхню, забезпечуючи тим самим значну її освітленість. Але у такому разі можуть створюватися різкі тіні і блиск, можлива також осліплююча дія джерел світла. Такі світильники застосовуються для освітлення допоміжних приміщень, санвузлів.

Світильники розсіяного світла рівномірно розсіюють світловий потік (молочні кулі). Їх засліплюючий вплив дуже незначний, на освітлювальній поверхні не утворюються тіні, що дозволяє створити цілком задовільні умови освітлення. У зв'язку з цим розсіяне світло застосовується для освітлення житлових і громадських будівель.

Світильники відображеного світла спрямовують світловий потік вгору, який відбивається від стелі під різними кутами і розсіюється. У такому разі тіні майже не буває. Але такі світильники мають суттєвий недолік: щоб забезпечити з їх допомогою належну освітленість, необхідно збільшити потужність джерел світла. КПД світильників відображеного світла 50 %.

Найбільш важливими і поширеними джерелами штучного освітлення є засновані на перетворенні електричної енергії. До них відносяться лампи розжарювання і люмінесцентні лампи.

Лампи розжарювання мають низку вад, першою серед яких є малий коефіцієнт корисної дії, мають таку яскравість, яка у багато разів перевищує допустиму для очей. Люмінесцентні лампи дають розсіяне світло, не мають великої яскравості і не утворюють різких тіней. Люмінесцентні лампи економічні, світловіддача їх у декілька разів перевищує світловіддачу електричних ламп розжарювання. Залежно від типу люмінофору відрізнять лампи денного світла (ЛД), холодного білого світла (ЛХБ), білого (ЛБ) і тепло-білого світла (ЛТБ). Лампи ЛД застосовують у приміщеннях, де проводяться роботи, що потребують тонкого розрізнення кольорів і відтінків. Лампи ЛБ застосовують для освітлення житлових будинків і громадських приміщень. У світлі ламп ЛТБ має перевагу рожевий відтінок, тому їх застосовують для освітлення під час проведення видовищних заходів, фойє, холів готелів тощо. Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту - явища спотворення зорового сприйняття об'єктів, які рухаються, обертаються чи змінюються в пульсуючому світлі, що виникає при збігові кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміни світлового потоку в часі освітлювальних установок газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом. Таке спотворене зорове сприйняття може призвести до нещасного випадку, оскільки об'єкт, що рухається чи обертається, може здаватись нерухомим.





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 209; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.161.98.96 (0.006 с.)