Знаків на ділянці автомобільної дороги

Кафедра будівництва та експлуатації доріг

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

по дисципліні:

”Інженерно-транспортне обладнання доріг”

Виконав: ст. гр. БД-IV-1

Зублєвський О.Ю.

Перевірив:

Якименко Я.М.

Київ – 2012

Зміст

ВСТУП

1. Обґрунтування дислокації і розміщення дорожніх знаків на ділянці автомобільної дороги.

1.1 Визначення місця установки попереджувальних знаків.

1.2 Обґрунтування величини обмеження максимальної швидкості руху автомобілів.

1.3 Визначення розмірів дорожніх знаків.

2. Визначення розрахункової відстані видимості дорожньої розмітки, нанесення розмітки проїзної частини дороги.

3. Обґрунтування рішень по розміщенню огороджень на маршруті руху.

4. Обґрунтування розміщення і єдності об’єктів обслуговування водіїв і пасажирів.

5. Графічна частина проекту.

6. Перелік посилань.

ВСТУП

Дорожній рух без наявності дорожньої інформації не можливий. Для інформаційного забезпечення дорожнього руху та організації дорожнього руху використовуються: дорожні знаки і показники, дорожня розмітка, дорожнє освітлення, світлофори, системи автоматичного управління дорожнім рухом тощо. Інженерно-транспортне обладнання доріг є невід’ємною їх складовою частиною і сприяє створенню умов для ефективної роботи автомобілів, забезпечення безпеки, зручності, комфорту та культури руху. Воно складається з наступних груп будівель та споруд:

1. Дорожні служби;

2. Автотранспортні служби;

3. Забезпечення пасивної безпеки дороги;

4. Забезпечення дорожнього сервісу;

5. Забезпечення захисту доріг та середовища;

6. Архітектурно-художнє оформлення доріг;

Мета курсової роботи - закріплення теоретичних знань і формування практичних навиків самостійного вирішення інженерних задач в напрямку підвищення рівня безпеки та зручності руху за рахунок широкого і вмілого використання інженерного обладнання доріг.

Задачі курсової роботи:

- закріплення і поглиблення знань студентів по розрахунку та розміщенню інженерного обладнання дороги;

- накопичення навиків по обґрунтуванню обсягів робіт, основних параметрів технічних і технологічних рішень при використанні і розміщенні інженерного обладнання доріг;

- накопичення досвіду самостійної роботи з спеціальною технічною літературою і нормативною документацією;

1. Обґрунтування дислокації і розміщення дорожніх

Знаків на ділянці автомобільної дороги

Дорожні знаки належать до технічних засобів організації дорожнього руху і призначені для інформування учасників руху про режими, умови, напрямки та маршрути руху, місця розташування майданчиків відпочинку, різних об’єктів сервісу і т. інше. Вони є обов'язковою складовою всіх автомобільних доріг і вулиць населених пунктів.

В цьому розділі студент повинен на основі одержаної маршрутної схема ділянки автомобільної дороги чи вулиці населеного пункту скласти дислокацію дорожніх знаків (розмістити дорожні знаки).

Розміщення дорожніх знаків необхідно виконувати у відповідності з вимогами Державного стандарту України "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2002".

Відповідно до прийняття системи дорожніх знаків при обґрунтуванні дислокації дорожніх знаків потрібно дотримуватись певної послідовності від загального до частинного, тобто розробник повинен спочатку розмістити знаки, які передають водію загальні відомості-вказівки, а потім – які несуть інформацію попередження, наказу та заборони.

Роботи по складенню дислокації дорожніх знаків виконують в декілька етапів:

1) розробляють дислокацію дорожній знаків, які забезпечують водіїв загальною інформацією про маршрут руху, пройдений шлях, напрямок руху, відстань до вузлових пунктів, назвах населених пунктів, про розміщення пунктів обслуговування;

2) виділяють ділянки з характерними умовами руху і перевіряють відповідність їх транспортно-експлуатаційних характеристик вимогам безпека і зручності руху в різний час доби і в різних погодних умовах; виділяють несприятливі місця, про які водіїв інформують безпосередньо попереджувальними знаками і знаками пріоритету;

3) в несприятливих за умовами руху місцях з метою упорядкування напрямків швидкості руху і тим самим підвищення середньої швидкості руху транспортного потоку, пропускної здатності дороги і безпеки руху визначають дислокацію наказових знаків, а також знаків, які інформують водіїв про напрямок руху по смугам. Уточнюють місця установки інших інформаційно-вказівних знаків;

4) найбільш детально розглядають місця, які не задовольняють вимогам безпеки руху, несучої здатності штучних споруд, санітарних норм і інше. В цих місцях установлюють відповідні заборонні знаки;

5) утворюють (корегують) дислокацію з метою вишукування можливості зменшення кількості дорожніх знаків без нанесення збитку безпеці дорожнього руху.

На першому етапі основною задачею укладачів дислокацій дорожніх знаків є розміщення на схемі дороги по всій її довжині основних інформаційно-вказівних знаків. Якщо необхідно, розміщують знаки 5.1. "Автомагістраль", 5.3. "Дорога для автомобілів" і відповідно знаки 5.2 "Кінець автомагістралі" і 5.4. "Кінець дороги для автомобілів". Потім послідовно намічають місця установка знаків 5.51 і 5.52 "Попередній покажчик напрямків", 5.58 і 5.54 "Покажчик напрямку", 5.59 "Покажчик відстаней", 5.45, 5.47 "Початок населеного пункту", 5.46 і 5.48 "Кінець населеного пункту", 5.58.1 і 5.53.2 "Назва об’єкта", 5.60 "Кілометровий знак", 5.61.1 і 5.61.2 "Номер маршруту" і знаків сервісу 6.І - 6.24.

На другому етапі роботи всю дорогу розподіляють на дві групи ділянки: поза населеними пунктами і в населених пунктах. На кожній із ділянок виділяють зони, які можуть бути потенційно або реально небезпечні виникненню дорожньо-транспортних подій. До таких зон відносяться: залізничні переїзди; перехрестя з трамвайними лініями; перехрестя доріг; місця світлофорного регулювання; виїзди на набережну; поворот з малими радіусами кривизни; куті підойми і спуски; ділянки дороги iз слизьким і нерівним покриттям; звуження дороги, перехід від одностороннього руху; пішохідні переходи; ділянки дороги, які проходять поблизу дитячих закладів; перехрестя з велосипедними доріжками; місця проведення ремонтних робіт на проїзній частині і узбіччях; місця перегону худоби; місця можливої появи диких звірів, падіння каменю, поривів сильного вітру; місця руху в тунелях і на під’їзді до них; місця виїзду на головну дорогу; вузькі місця з переважним правом проїзду; місця обмеженої видимості в плані і профілі та iн.

Про вищезгадані зони, які володіють підвищеного небезпекою виникнення ДТП необхідно інформувати водіїв шляхом встановлення відповідного попереджувального знака 1.1 - 1.39 або знака пріоритету 2.1 - 2.6 на необхідній відстані від небезпечної зони.

Обґрунтування розрахункової відстані

Обґрунтування рішень по розміщенню

Обрунтування розміщення і єдності об’єктів

Перелік посилань

1 Титаренко О. М. Методичні вказівки по виконанню курсової роботи по дисципліні „Інженерне транспортне обладнання автомобільних доріг” – К.: УТУ, 1999р.-39с.

2 Шуляк В. Г. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни „Інженерне транспортне обладнання автомобільних доріг” К.: НТУ, 2004.-24с.

3 ДСТУ 4100-2002. Знаки дорожні. Загальні технічні умови, правила застосування. – К: Держстандарт України, 1995.-112с.

4 ДСТУ 2587-94. Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи застосування. Правила застосування. – К: Держстандарт України, 1994.-50с.

5 ДСТУ 2735-94. Огородження дорожні і напрямні пристрої. Правила використання. Вимоги безпеки дорожнього руху. – К: Держстандарт України, 1994.

Кафедра будівництва та експлуатації доріг

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

по дисципліні:

”Інженерно-транспортне обладнання доріг”

Виконав: ст. гр. БД-IV-1

Зублєвський О.Ю.

Перевірив:

Якименко Я.М.

Київ – 2012

Зміст

ВСТУП

1. Обґрунтування дислокації і розміщення дорожніх знаків на ділянці автомобільної дороги.

1.1 Визначення місця установки попереджувальних знаків.

1.2 Обґрунтування величини обмеження максимальної швидкості руху автомобілів.

1.3 Визначення розмірів дорожніх знаків.

2. Визначення розрахункової відстані видимості дорожньої розмітки, нанесення розмітки проїзної частини дороги.

3. Обґрунтування рішень по розміщенню огороджень на маршруті руху.

4. Обґрунтування розміщення і єдності об’єктів обслуговування водіїв і пасажирів.

5. Графічна частина проекту.

6. Перелік посилань.

ВСТУП

Дорожній рух без наявності дорожньої інформації не можливий. Для інформаційного забезпечення дорожнього руху та організації дорожнього руху використовуються: дорожні знаки і показники, дорожня розмітка, дорожнє освітлення, світлофори, системи автоматичного управління дорожнім рухом тощо. Інженерно-транспортне обладнання доріг є невід’ємною їх складовою частиною і сприяє створенню умов для ефективної роботи автомобілів, забезпечення безпеки, зручності, комфорту та культури руху. Воно складається з наступних груп будівель та споруд:

1. Дорожні служби;

2. Автотранспортні служби;

3. Забезпечення пасивної безпеки дороги;

4. Забезпечення дорожнього сервісу;

5. Забезпечення захисту доріг та середовища;

6. Архітектурно-художнє оформлення доріг;

Мета курсової роботи - закріплення теоретичних знань і формування практичних навиків самостійного вирішення інженерних задач в напрямку підвищення рівня безпеки та зручності руху за рахунок широкого і вмілого використання інженерного обладнання доріг.

Задачі курсової роботи:

- закріплення і поглиблення знань студентів по розрахунку та розміщенню інженерного обладнання дороги;

- накопичення навиків по обґрунтуванню обсягів робіт, основних параметрів технічних і технологічних рішень при використанні і розміщенні інженерного обладнання доріг;

- накопичення досвіду самостійної роботи з спеціальною технічною літературою і нормативною документацією;

1. Обґрунтування дислокації і розміщення дорожніх

знаків на ділянці автомобільної дороги

Дорожні знаки належать до технічних засобів організації дорожнього руху і призначені для інформування учасників руху про режими, умови, напрямки та маршрути руху, місця розташування майданчиків відпочинку, різних об’єктів сервісу і т. інше. Вони є обов'язковою складовою всіх автомобільних доріг і вулиць населених пунктів.

В цьому розділі студент повинен на основі одержаної маршрутної схема ділянки автомобільної дороги чи вулиці населеного пункту скласти дислокацію дорожніх знаків (розмістити дорожні знаки).

Розміщення дорожніх знаків необхідно виконувати у відповідності з вимогами Державного стандарту України "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2002".

Відповідно до прийняття системи дорожніх знаків при обґрунтуванні дислокації дорожніх знаків потрібно дотримуватись певної послідовності від загального до частинного, тобто розробник повинен спочатку розмістити знаки, які передають водію загальні відомості-вказівки, а потім – які несуть інформацію попередження, наказу та заборони.

Роботи по складенню дислокації дорожніх знаків виконують в декілька етапів:

1) розробляють дислокацію дорожній знаків, які забезпечують водіїв загальною інформацією про маршрут руху, пройдений шлях, напрямок руху, відстань до вузлових пунктів, назвах населених пунктів, про розміщення пунктів обслуговування;

2) виділяють ділянки з характерними умовами руху і перевіряють відповідність їх транспортно-експлуатаційних характеристик вимогам безпека і зручності руху в різний час доби і в різних погодних умовах; виділяють несприятливі місця, про які водіїв інформують безпосередньо попереджувальними знаками і знаками пріоритету;

3) в несприятливих за умовами руху місцях з метою упорядкування напрямків швидкості руху і тим самим підвищення середньої швидкості руху транспортного потоку, пропускної здатності дороги і безпеки руху визначають дислокацію наказових знаків, а також знаків, які інформують водіїв про напрямок руху по смугам. Уточнюють місця установки інших інформаційно-вказівних знаків;

4) найбільш детально розглядають місця, які не задовольняють вимогам безпеки руху, несучої здатності штучних споруд, санітарних норм і інше. В цих місцях установлюють відповідні заборонні знаки;

5) утворюють (корегують) дислокацію з метою вишукування можливості зменшення кількості дорожніх знаків без нанесення збитку безпеці дорожнього руху.

На першому етапі основною задачею укладачів дислокацій дорожніх знаків є розміщення на схемі дороги по всій її довжині основних інформаційно-вказівних знаків. Якщо необхідно, розміщують знаки 5.1. "Автомагістраль", 5.3. "Дорога для автомобілів" і відповідно знаки 5.2 "Кінець автомагістралі" і 5.4. "Кінець дороги для автомобілів". Потім послідовно намічають місця установка знаків 5.51 і 5.52 "Попередній покажчик напрямків", 5.58 і 5.54 "Покажчик напрямку", 5.59 "Покажчик відстаней", 5.45, 5.47 "Початок населеного пункту", 5.46 і 5.48 "Кінець населеного пункту", 5.58.1 і 5.53.2 "Назва об’єкта", 5.60 "Кілометровий знак", 5.61.1 і 5.61.2 "Номер маршруту" і знаків сервісу 6.І - 6.24.

На другому етапі роботи всю дорогу розподіляють на дві групи ділянки: поза населеними пунктами і в населених пунктах. На кожній із ділянок виділяють зони, які можуть бути потенційно або реально небезпечні виникненню дорожньо-транспортних подій. До таких зон відносяться: залізничні переїзди; перехрестя з трамвайними лініями; перехрестя доріг; місця світлофорного регулювання; виїзди на набережну; поворот з малими радіусами кривизни; куті підойми і спуски; ділянки дороги iз слизьким і нерівним покриттям; звуження дороги, перехід від одностороннього руху; пішохідні переходи; ділянки дороги, які проходять поблизу дитячих закладів; перехрестя з велосипедними доріжками; місця проведення ремонтних робіт на проїзній частині і узбіччях; місця перегону худоби; місця можливої появи диких звірів, падіння каменю, поривів сильного вітру; місця руху в тунелях і на під’їзді до них; місця виїзду на головну дорогу; вузькі місця з переважним правом проїзду; місця обмеженої видимості в плані і профілі та iн.

Про вищезгадані зони, які володіють підвищеного небезпекою виникнення ДТП необхідно інформувати водіїв шляхом встановлення відповідного попереджувального знака 1.1 - 1.39 або знака пріоритету 2.1 - 2.6 на необхідній відстані від небезпечної зони.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология