Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Зміст, види, рівні спілкування
Зміст, види, рівні спілкування Спілкування – це багатогранний процес, що містить розвиток сусп-ва і суспільних відносин; форм-ня і розвиток особистості; соціалізацію особистості; ств-ня і розвиток сусп-х способів взаємодії людей; соц-но-психол-ну адаптацію людей; обмін емоціями; навчання, передачу вмінь і навичок; обмін інф-єю; обмін д-тю; форм-ня ставлення до себе, до інших і до сусп-ва. У залежності від того, чим спілкування опосередковане, що є його засобом чи знаряддям здійснення, виділяють різні види спілкування 1) Залежно від контингенту учасників: міжособистісне, особистісно-групове, міжгрупове 2) За ступенем опосередкованості: безпосереднє, опосередковане 3) За часом: короткотривале, довготривале 4) Залежно від спрямованості – відкрите-закрите, монологічне-діалогічне, рольове-особистісне Виділяють також: Матеріальне спілк-ня –люди спілк-ся, обмінюючись своїми діями; сферою прояву цього виду спілк-ня є матеріальне в-во, розподіл, обмін та споживання; Духовне спілк-ня – виражене у вигляді знаково-символічної д-ті, яка здійсн-ся за допом. слова, жесту, міміки, поведінки; сферою його прояву є духовне життя сусп-ва. Розрізняють: Міжособистісне спілк-ня зорієнтоване переважно на комунікатора (той, хто говорить, передає повідомлення) і реципієнта (той, хто слухає, приймає повідомлення); воно служить механізмом групоутворення, утв-ня внутрішньо- та міжгрупових відносин. Система міжособистісного спілк-ня вирізняється мобільністю, динамізмом, перевагою стихійності. Масове спілк-ня - механізм взаємодії на рівні сусп-ва, нації, класу, у ньому індивіди беруть участь насамперед як носії соціальних ролей. Система масового спілк-ня має стабільнішу структуру, а в її організації переважає свідомий чинник. Рівні спілкування Ритуальний або соціально-рольовий рівень – метою спілк-ня на цьому рівні є виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знань соц-х норм і правил поведінки Основним принципом спілк-ня на даному рівні є принцип соціабільності, тобто демонстрація приналежності до певної соціальної групи; Діловий або маніпулятивний рівень – метою такого спілк-ня є організ-я спільної д-ті, пошук засобів підвищ. ефективності взаємодії. Основним принципом спілк-ня тут виступає принцип раціональності; Інтимно-особистісний рівень – метою є задоволення потреби у розумінні, співчутті, співпереживанні. Основним принципом спілк-ня на цьому рівні є принцип емпатії.
Характеристика сторін процесу спілкування У процесі людського спілк-ня інф-я не тільки передається, але й формується, уточнюється і розвивається. 1) Спілк-ня розглядають не лише як «рух інф-ї», але як і відносини 2 чи 3 суб’єктів: взаємне інформ-ня їх припускає налагодження спільної д-ті. Тому, у комун. процесі відбув. не лише «рух інф-ї», але і активний обмін нею. 2) Процес комунікації визначає вплив один на одного і на скільки результативним є цей вплив на стільки ефективним є процес спілкування. 3) Процес комунікації є можливим тоді, коли людина, що направляє інф-ю (комунікатор), і та людина, що приймає її (реципієнт), мають єдину чи подібну систему кодифікації і декодифікації. 4) В умовах комунік. процесу можуть виникати специфічні комун. бар’єри, які зумовлені розходженнями різних планів. 5) У процесі спілк-ня для передачі інф-ї люди викор-ть як вербальні, так і невербальні засоби спілк-ня (мову, міміку й ін.). Це призводить до значної втрати та перекручування інф-ї. Якщо задумане людиною до висловлення прийняти за 100 %, то в речення формується тільки 90 %, а висловлюється тільки 80 %, далі: вислуховується з задуманого 70 %, розуміється лише 60 %, а в пам’яті залишається – від 24 до 10 %. Таким чином, існує багато причин і підстав для перекручування інф-ї, починаючи з поганої дикції та невідомих слів і закінчуючи небажанням слухати і розуміти. При цьому перекручування інф-ї може бути відносним (тобто, інша форма інф-ї того самого змісту) і абсолютним (тобто, значеннєва зміна інф-ї). Повідомлення->Інф-я втрачена+Інф-я додана=трансформація
Перепони на шляху ефективного спілкування ~ Відволікання уваги від обговорення проблеми ~ Розпитування, допитування ~ Інтерпретація, аналіз, постановка діагнозу ~ Ярлики, висміювання, намагання присоромити ~ Критика, висловлення, незгоди, звинувачення ~ Зауваження, моралізування ~ Попередження, погрози, обіцянки ~ Команди, розпорядження, накази
Комунікативні барєри взаєморозуміння та їх вплив на еф-ть взаємодії Комунікативний бар’єр – абсолютна чи відносна перешкода ефективному спілк-ню, суб’єктивно пережита чи реально наявна у ситуаціях спілк-ня, причинами якої є мотиваційно-операційні, індивідуально-психолог-ні, соц-но-психол-ні особливості тих, що спілк-ся. 1)Групові барєри спілкування можуть бути: національними, політичними, статево-віковими. 2)Індивідуальні - емоційні, моральні, мовленнєві(фонетичні, стилістичні, лінгвістичні), психологічні. 3)Змішані – естетичні, мотиваційні, інтелектуальні Комунікативні бар’єри з’являються під впливом зовнішніх факторів з боку об’єкта чи ситуації взаємодії. Психологічні бар’єрами міжособистісного спілкування це як усвідомлювані, так і неусвідомлювані труднощі і перешкоди (загальнопсихологічного і соціально-психологічного характеру), що виникають між індивідами, які вступають один з одним у психологічний контакт. Їх є три варіанти: · коли обидва учасники спілкування не усвідомлюють їх; · коли лише один з учасників комунікації усвідомлює ці труднощі; · коли обидва учасники комун. акту відчувають наявність психолог. бар’єрів на шляху їхньої взаємодії. Естетичні бар’єри можуть виникати й у зв’язку з особливостями сприйняття тих чи інших елементів зовнішності. Інтелектуальні бар’єри виникають й у результаті різної швидкості інтелектуальних процесів у людей, що вступають у спілкування. Інтелект – складне психологічне утворення, різні сторони якого розвинуті у кожної людини нерівномірно Виділяють три типи інтелекту: · вербальний – здатність оперувати словами, символами, числами, ідеями, логічними доказами; · механічний – здатність сприймати і розуміти зв’язок фізичних сил і елементів механізмів у практичних ситуаціях, принципи машинних операцій; · соціальний – здатність розуміти стан інших людей і передбачати розвиток різних соціальних ситуацій. Мотиваційні бар’єри – співрозмовнику нецікаві висловлені думки, вони не торкаються його власних потреб, не викликають мотиву, що спонукує до розуміння. Моральні бар’єри – відсутні норми та правила, тобто у взаєморозумінні присутні підлість, непорядність, зловмисна неправда. Емоційні бар’єри – висловлення негативних і позитивних емоцій. Групові бар’єри взаєморозуміння виникають між соц. групами. Соціальні групи – спільноти людей, виділені за одною чи декількома ознаками. Конформізм – некритичне прийняття іншої думки навіть у тому випадку, якщо воно суперечить елементарному здоровому глуздові. Бар’єрами взаєморозуміння, що виникають між людьми, які належать до великих соціальних груп, можна назвати бар’єри між чоловіками і жінками, батьками і дітьми, вікові бар’єри, національні бар’єри. Основна типологія жестів ~ Жести-регулятори – регулюють хід взаємодії (кивок, рукостискання) ~ Жести-адаптатори – специфічні звички людини пов’язані з рухом рук ~ Жести-емблеми – своєрідні замінники слів чи фраз у спілкуванні ~ Жести-афектори – виражають через рухи тіла визначені емоції ~ Жести-ілюстратори – жести повідомлення, викор-ся для пояснення сказаного ~ Жести впевненості (закладання рук за спину з захопленням зап’ястя, з’єднання пальців у піраміду, закладання рук за голову) ~ Жести міркування й оцінювання (рука біля щоки, вказівний палець витягається уздовж щоки, пощипування переднісся, зажмурення очей) ~ Жести нервозності і невпевненості (пощипування долоні, постукування по столу пальцями, дотик до носа, почісування шиї, закладання рук за спину в замок) ~ Жести підозрілості, скритності (потирання чола, скронь, підборіддя, відведення погляду в бік) ~ Жести прихильності (відкритості, чесності) – прикладання руки до грудей ~ Жести і пози захисту(руки схрещені на грудях і стиснуті пальці) Існують і мікрожести: рухи очей, почервоніння щік, збільшена кількість миготінь у хвилину, посмикування губів і ін.
Основні рівні слухання Слухання співпереживання – слухання без осуду, з розумінням намірів і почуттів того, хто говорить. Характ-ся зосередженістю, концентрацією, щирістю. Ми чуємо слова, але не насправді не слухаємо – слухання характерне для поверхневого спілк-ня. Слухач зосереджується на змісті, але не намагається зрозуміти намірів того, хто говорить. Тому воно може призвести до непорозуміння. Харак-ся логічністю сприйняття, емоційною вітчуженістю. Слухання з тимчасовим відключенням - слухання характерне для формального спілк-ня. Співрозмовник, як правило, усвідомлює, що відбувається, але в основному зосереджений на собі. Характ-ся пасивністю, абстрагованістю, упередженістю. Основні бар’єри слухання ~ заглиблення у власні думки ~ зовн. впливи(дзвінок, шум) ~ фізич. дискомфорт (спека/холод, утома) ~ персоналізація розмови про самого себе ~ негат. ставлення до співрозмовника ~ заздалегідь підготовлені відповіді ~ уражене самолюбство ~ неволодіння технікою слухання ~ вибіркове слухання ~ виставлення оцінок тому, що сказане ~ емоційна неврівноваженість Ефективне слухання має такі труднощі: ¾відключення уваги; ¾висока швидкість розумової д-ті; ¾антипатія до чужих думок; ¾вибірковість уваги; ¾потреба вставити репліку.
Зміст, види, рівні спілкування Спілкування – це багатогранний процес, що містить розвиток сусп-ва і суспільних відносин; форм-ня і розвиток особистості; соціалізацію особистості; ств-ня і розвиток сусп-х способів взаємодії людей; соц-но-психол-ну адаптацію людей; обмін емоціями; навчання, передачу вмінь і навичок; обмін інф-єю; обмін д-тю; форм-ня ставлення до себе, до інших і до сусп-ва. У залежності від того, чим спілкування опосередковане, що є його засобом чи знаряддям здійснення, виділяють різні види спілкування 1) Залежно від контингенту учасників: міжособистісне, особистісно-групове, міжгрупове 2) За ступенем опосередкованості: безпосереднє, опосередковане 3) За часом: короткотривале, довготривале 4) Залежно від спрямованості – відкрите-закрите, монологічне-діалогічне, рольове-особистісне Виділяють також: Матеріальне спілк-ня –люди спілк-ся, обмінюючись своїми діями; сферою прояву цього виду спілк-ня є матеріальне в-во, розподіл, обмін та споживання; Духовне спілк-ня – виражене у вигляді знаково-символічної д-ті, яка здійсн-ся за допом. слова, жесту, міміки, поведінки; сферою його прояву є духовне життя сусп-ва. Розрізняють: Міжособистісне спілк-ня зорієнтоване переважно на комунікатора (той, хто говорить, передає повідомлення) і реципієнта (той, хто слухає, приймає повідомлення); воно служить механізмом групоутворення, утв-ня внутрішньо- та міжгрупових відносин. Система міжособистісного спілк-ня вирізняється мобільністю, динамізмом, перевагою стихійності. Масове спілк-ня - механізм взаємодії на рівні сусп-ва, нації, класу, у ньому індивіди беруть участь насамперед як носії соціальних ролей. Система масового спілк-ня має стабільнішу структуру, а в її організації переважає свідомий чинник. Рівні спілкування Ритуальний або соціально-рольовий рівень – метою спілк-ня на цьому рівні є виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знань соц-х норм і правил поведінки Основним принципом спілк-ня на даному рівні є принцип соціабільності, тобто демонстрація приналежності до певної соціальної групи; Діловий або маніпулятивний рівень – метою такого спілк-ня є організ-я спільної д-ті, пошук засобів підвищ. ефективності взаємодії. Основним принципом спілк-ня тут виступає принцип раціональності; Інтимно-особистісний рівень – метою є задоволення потреби у розумінні, співчутті, співпереживанні. Основним принципом спілк-ня на цьому рівні є принцип емпатії.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 528; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.103.3 (0.012 с.) |