Зміст розрахунків техніко-економічних показників

У розрахунково-графічній роботі необхідно розрахувати наступні техніко-економічні показники:

1. Чисельність працюючих (береться з плану по праці):

1.1. явочна

1.2. облікова

2. Продуктивність праці в натуральному вираженні (береться з плану по праці)

3. Продуктивність праці у вартісному вираженні (береться з плану по праці)

4. Трудомісткість продукції (береться з плану по праці)

5. Середньогодинний заробіток (береться з плану по праці)

6. Середньоденний заробіток (береться з плану по праці)

7. Середньомісячний заробіток (береться з плану по праці)

8. Вихід готової продукції із сировини (береться з плану виробнича програма)

9. З’ем продукції з 1 кв. м виробничої площі (натуральному та вартісному виразі)

10. Повна собівартість одиниці продукції

11. Рентабельність продукції

12. Рентабельність продажів

13. Рентабельність виробництва

14. Фондовіддача

15. Фондоємкість

16. Прибуток із гривні ОВФ (фондорентабельність)

17. Термін окупності

18. Індекс прибутковості

19. Критичний обсяг

20. Критичний обсяг у вартісному вираженні

Техніко-економічні показники з пункту 1 по пункт 7 розраховуються в розділі «План по праці», техніко-економічні показники з пункту 8 береться з плану виробнича програма, техніко-економічні показники з пункту 9 по пункт 20 розраховуються в розділі «Техніко-економічні показники ефективності роботи ділянки, цеху (заводу)»

Результати розрахунку всіх техніко-економічних показників необхідно зводити в таблицю 15.

У висновку необхідно зробити аналіз кожного показника та загального стану виробництва.

Для студентів заочної форми навчання обов'язкові попередня перевірка і затвердження вихідних даних розрахункової частини.

Оформлені відповідно до вимог аркуші розрахунково-пояснювальної записки, підписані студентом і керівником, представляють на кафедральну комісію.

На захисті студент стисло розкриває суть роботи та робить висновки про конкурентоспроможність спланованого виробництва, потім відповідає на питання членів комісії. Після обговорення результатів захисту студенту виставляють оцінку.

Захист розрахунково-графічної роботи проводиться згідно вимог вищої школи у присутності комісії викладачів кафедри менеджменту та маркетингу.

Оцінка «відмінно» виставляється за роботу, якщо вона виконана вчасно, з урахуванням усіх вимог, при захисті студент дає повні та правильні відповіді на поставлені запитання.

Оцінку «добре» студент отримує, якщо робота виконана, але є недоліки при оформлені роботи, відповіді при захисті не зовсім впевнені.

Оцінка «задовільно» виставляється, якщо робота виконана, є незначні помилки у розрахунках, у тексті чи при оформлені, неточності викладення окремих питань.

Якщо є суттєві помилки, або відповіді на питання невірні, то робота оцінюється на «незадовільно».

 

5. ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

 

Титульний лист оформляється так, як наведено в додатку Б.

Пояснювальна записка друкується на одній стороні листа паперу формату А4 (297х210мм). Поля: ліве -25 мм, верхнє і нижнє - 20 мм, праве - 10 мм. Набір на комп'ютері здійснюється 14 - м шрифтом через 1,5 інтервал. Нумерація сторінок наскрізна, починаючи з титульного листа, що не нумерується. Номер ставлять у правому верхньому куті аркушу, починаючи з другого листа вступу.

Кожний розділ роботи починають з нового аркуша. Найменування розділів та підрозділів оформлюють у вигляді заголовків.

Заголовки розділів друкують ПРОПИСНИМИ літерами, розміщують симетрично до тексту (у рукописі висота літер – 10 мм).

Заголовки підрозділів розміщують із абзацного відступу і друкують малими літерами, крім першої прописної.

Перенос слів у заголовках не допускається. У кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки та виділяти їх іншим кольором не можна. Відстань між заголовками та текстом повинна складати 1-2 відступи.

У записці необхідно дотримувати чітку рубрикацію арабськими цифрами розділів і підрозділів відповідно до змісту (Розділи "Вступ", "Реферат", "Література", "Додатки" не нумеруються).

Усі формули, наведені в записці, нумеруються з правої сторони листа арабськими цифрами в круглих дужках. Нумерація наскрізна або по розділах. Значення символів і коефіцієнтів, що входять у формулу, повинні бути наведені під формулою. Значення кожного символу наводиться з нового рядка в послідовності, у якій вони дані у формулі. Перший рядок починається зі слова "де" без двокрапки після нього. Перед і після формули робиться відступ.

Ілюстрації, що наводяться у записці, називаються рисунками. Кожен рисунок повинен мати назву під рисунком і порядковий номер. Перед і після рисунка робиться відступ. Нумерація наскрізна або по розділах. Рисунок та назва його робиться по центру листа.

Посилання на рисунки, таблиці, формули в тексті, наприклад: див. рис.1, табл. 1, за формулою (1.1).

Цифровий матеріал оформляють у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок і порядковий номер. Нумерація наскрізна або по розділах.

Наприклад:

Таблиця 5.8

Витрати на сировину і основні матеріали

 

Якщо таблиця велика і не вміщується на одному листі, то її можна переносити. При цьому на наступну сторінку переносять лише нумерацію графів, а замість тематичного заголовка зверху вказують: «Продовження табл.». Наприклад: Продовження табл. 1.

Для всіх цифрових даних у таблицях і формулах повинна бути зазначена розмірність. Умовні літерні позначення математичних, фізичних і інших величин, а також скорочення слів у тексті і підписах повинні відповідати державним стандартам.

Записка пишеться з використанням дієслів першої особи, множини, (приймаємо, допускаємо) чи безособової форми (приймається, прийняте).

У тексті записки обов'язково даються посилання в квадратних дужках на літературу з зазначенням порядкового номеру та сторінки з якої було взяте висловлювання або формулу.

 

6. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОЗРАХУНКОВОЇ ЧАСТИНИ

 

В розрахунковій частині кожен студент повинен розрахувати: «План по виробництву та реалізації продукції (Виробнича програма)» «План по праці, кадрам та заробітній платі», «План по собівартості продукції» та «Техніко економічні показники роботи обраної організації».

6.1. План виробництва і реалізації продукції (Виробнича програма)

Виробнича програма, або план виробництва і реалізації промислової продукції, - це завдання підприємства з випуску певної кількості й асортименту продукції в планованому періоді.

Планування випуску продукції є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємств, які випускають широкий асортимент продукції, можна вимірювати випуск в умовних одиницях

Якщо дана продукція (обрана студентом у курсовій роботі) класифікується за сортами, тоді у виробничу програму необхідно ввести графу - коефіцієнт сортності.

Коефіцієнт сортності (Кс) показує частку середньої ціни в ціні першого сорту.

Для розрахунку коефіцієнта сортності сировини, що надходить, або готової продукції, використовують таку формулу:

 

 

де Кс - коефіцієнт сортності;

Ц1с - ціна першого сорту (вищого сорту);

%_1с - процент першого сорту;

Ц2с - ціна другого сорту;

%_2с - процент другого сорту;

Ц3с - ціна третього сорту;

%_3с - процент третього сорту.

На продукцію другого, третього сорту існують знижки. Наприклад, на продукцію другого сорту приймають знижки в розмірі 1,5%, на продукцію третього сорту 20-30%.

Виробнича програма складається на рік із розбивкою по кварталах. Тому перед розрахунком виробничої програми вибирається режим роботи основних і допоміжних цехів або відділів (змінність, тривалість зміни, графік роботи, дані беруться з курсової роботи за фахом).

Режимний фонд часу розраховують за формулою:

 

 

де Др - кількість робочих днів за рік;

Тзм - тривалість зміни;

Кзм - коефіцієнт змінності.

Відповідно до кількості днів у кварталі розробляється весь випуск готової продукції за рік. А також відповідно до цього планується потреба в сировині по кварталах, що заноситься у відповідні колонки виробничої програми.

Різноманітні втрати й відходи можна зводити в одну графу у виробничій програмі. Зворотні відходи, побічні продукти та напівфабрикати що не є основною продукцією, оскільки вони мають різну ціну, класифікуються окремо.

Якщо відсотки втрат, відходів заданий, то розрахунок виконується за формулою:

 

 

де В - втрати, відходи;

%В - відсоток втрат, відходів;

С - кількість сировини, що поступає.

Дані виробничої програми надаються у вигляді таблиці 1.

Якщо в розрахунково-графічній роботі передбачена переробка зворотних відходів, це так само враховується у виробничій програмі.

Потребу у сировині, якщо задана кількість готової продукції, можна розрахувати за формулою:

 

 

де С - кількість сировини;

В - втрати сировини в процесі виробництва;

Вб - беззворотні відходи;

Г - кількість готової продукції;

Взв - зворотні відходи.

Якщо відомі відсотки втрат до маси сировини, що надходить на кожну технологічну операцію, додавати дані відсотки не можна (складний відсоток). Тоді можна скористатися формулою:

 

 

де х₁ - число втрат і відходів на першій операції, %;

х₂ - число втрат і відходів на другій операції, %;

хn - число втрат і відходів на n -ій операції, %;

n - число операцій.

Вихід готової продукції, якщо відомо кількість сировини, що надходить, можна розрахувати за формулою:

 

 

Для заповнення підсумкової графи у виробничій програмі частина показників розраховується як середня арифметична зважена величина.

Наприклад, для розрахунку середньо арифметично зваженого відсотку втрат використовується формула:

 

 

де %В₁ - відсоток втрат по першому виду продукції;

С₁ - потреба в сировині для першого виду продукції;

%В₂ - відсоток втрат по другому виду продукції;

С₂ - потреба в сировині для другого виду продукції;

%В₃ - відсоток утрат по третьому виду продукції;

С₃ - потреба в сировині для третього виду продукції.

Розрахунок інших середніх величин виконується аналогічно.

Після розрахунку виробничої програми для кожного виду продукції й взагалі для запланованого асортименту розраховують баланс сировини і відсоток виходу готової продукції із сировини.

Баланс сировини розраховується за формулою:

 

 

де Qн - кількість напівфабрикату на початок року (якщо такі є);

Qк - кількість напівфабрикату на кінець року (якщо такі є).

Відсоток виходу готової продукції із сировини визначають за формулою:

 

 

де %в - відсоток виходу готової продукції із сировини;

Г - готова продукція, т;

С - витрачена сировина, т.

Результати розрахунків зводяться в таблицю 1.

План по праці, кадрам та заробітній платі

 

План по праці є одним із найважливіших планів підприємства.

План по праці і заробітній платі включає три поділи: планування підвищення продуктивності праці, планування чисельності працюючих, планування фонду заробітної плати.

Вихідним даним для розрахунку плану є виробнича програма, план технічного розвитку й організації виробництва, нормативні й інструктивні матеріали по праці, результати аналізу виконання плану за минулий період.

У плані по праці чисельність персоналу і фонд заробітної плати розраховують по кожній категорії робітників окремо.

При плануванні й розрахунку чисельності робітників визначають явочний і обліковий склад.

Явочним складом називається число робітників, що повинні явитися на роботу для виконання всіх трудових функцій по здійсненню процесу виробництва в необхідних обсягах і у визначені терміни.

Загалом, чисельність робітників можна визначити за формулою:

 

де Рп - планова чисельність робітників;

Рб - чисельність робітників у базисному періоді;

Ко - відсоток росту обсягу виробництва;

Эч - економія чисельності робітників за рахунок росту продуктивності праці, поліпшення організації виробництва і т. д.

Чисельність виробничих робітників, їхній склад по професіях установлюють по кожній ділянці і робочому місту, виходячи з мінімально необхідних витрат праці, що забезпечують повне і своєчасне обслуговування обладнання і виконання всього обсягу робіт, що випливає з виробничої програми підприємства. На дане планування впливає план підвищення продуктивності праці.

Необхідна кількість основних виробничих робітників у виробництві залежить від асортименту виробленої продукції, установленого для виробітки у виробничій програмі, кількості заправленого обладнання, на всіх переходах виробництва і числа змін роботи обладнання.

Планова чисельність основних виробничих робітників визначається по нормах часу, нормам виробітки і нормам обслуговування.

По нормах часу явочна чисельність робітників визначається за формулою:

 

 

де ч - чисельність явочна робітників;

Нч - норма часу на виготовлення одиниці продукції;

В - плановий випуск продукції в натуральних показниках (в одиницях виміри, прийнятих у нормі часу);

Фч - фонд часу (час планований на одного робітника у плановому періоді, по балансу робочого часу);

a - коефіцієнт перевиконання норми (наприклад, при виконанні норми на 109% він буде рівнятися 1,09 і т.д.)

Розрахунок чисельності робітників даної професії по нормах виробітки робітника за одиницю робочого часу за планом визначають за формулою:

 

 

де В - плановий випуск продукції в натуральних показниках (в одиницях виміру, прийнятих у нормі виробітки);

Нвир - норма виробітки робітника за 1 час.

При обслуговуванні декількох машин норма виробітки складає:

 

 

де Нм - продуктивність машини (норма виробітку).

Розрахунок явочної чисельності основних виробничих робітників даної професії при індивідуальному обслуговуванні обладнання можна виконати виходячи з норм обслуговування за формулою:

 

 

де ч - чисельність явочна;

Мз - кількість заправленого обладнання для даного виду продукції;

Кзм - коефіцієнт змінності;

Но - норма обслуговування робітника для даного виду продукції.

При бригадному обслуговуванні чисельність робітників знаходиться виходячи з формули:

 

 

де ч_бр - чисельність бригади, що обслуговує

обладнання (чисельність чоловік у

бригаді на даній машині).

 

На ручних операціях чисельність явочну можна розрахувати за формулою:

де В - добовий обсяг робіт;

Нвир - норма виробітки за зміну (обсяг робіт виконаних за зміну)

a - коефіцієнт перевиконання норми;

Чисельність допоміжних робітників першої групи визначають з урахуванням встановленого обсягу робіт і нормального завантаження працюючих. Чисельність робочих другої, третьої і четвертої групи розраховують за нормами обслуговування або нормам часу. При бригадному обслуговуванні розрахунок чисельності допоміжних робітників (наприклад, мийників обладнання) ведуть виходячи з необхідної кількості бригад і їхнього складу.

Чисельність ремонтників визначається виходячи з такої формули:

 

де Нч - норма часу на ремонт

(у людино-годинах);

a - періодичність ремонту;

Т_реж - режимний фонд часу роботи ремонтника за рік.

Кількість прибиральниць розраховується:

де S - площа цеху, приміщення;

Но - норма обслуговування (площа приміщення, що прибирається за зміну).

Обліковий склад відрізняється від явочного тим, що в нього включається резерв робітників для заміни тимчасово відсутніх робітників, якщо останні не виходять на робоче місце по поважній причині (чергова відпустка, відпустка в зв'язку з вагітністю та пологами, хвороба, виконання державних і суспільних обов'язків і т.д.)

Обліковий склад розраховується за формулою:

 

 

де Чс - чисельність працюючих облікова;

Н - сумарний відсоток невиходів з поважних причин.

У розрахунково-графічній роботі сумарний відсоток невиходів знаходиться як:

 

де Н₁ - відсоток невиходів через відпустку;

Н₂ - відсоток невиходу через виконання державних обов'язків;

Н₃ - відсоток невиходу через хворобу.

Основна задача планування заробітної плати є правильне визначення необхідного фонду заробітної плати на плановий період відповідно до обсягу виробництва, встановленого у виробничій програмі підприємства і діючими системами оплати праці.

До складу фонду заробітної плати входить основна заробітна плата і додаткова.

До основної відноситься оплата праці, що нараховується за виконану роботу і відпрацьований час, премії, оплата часу простою, доплата за роботу в нічний, вечірній час, доплата за роботу у святкові дні, доплата за роботу в понаднормовий час і т.д.

До додаткової відноситься оплата чергових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, оплата часу, витраченого на виконання державних і суспільних обов'язків, доплати підліткам за скорочений робочий день і т.д.

Фонд заробітної плати підрозділяють на годинний, денний, місячний.

Необхідно відзначити, що поняття годинного, денного і місячного фонду заробітної плати не залежить від періоду часу, за який обчислюється заробітна плата, воно пов'язано лише зі складом елементів заробітної плати, що включаються в кожний із цих фондів.

До складу годинного фонду заробітної плати входить та частина загального фонду заробітної плати, що нараховується за фактично відпрацьовані під час визначеного періоду (доба, місяць і т.д.) людино-години, а так само за спеціальну роботу, виконувану в робочий час (наприклад за бригадирство).

Він складається з: оплати за відпрацьований час по тарифних ставках, за випущену продукцію за розцінками, доплат по відрядно-преміальній системі і премій почасовикам, доплат за роботу у вечірній і нічний час, бригадирської роботи і навчання учнів, понаднормові оплати (тільки в одинарному розмірі).

До складу денного фонду заробітної плати, крім годинного фонду входять: оплата перерв матерям, що годують, доплати підліткам за скорочений робочий день, оплата часів поточного простою під час робочого дня, доплати за понаднормові часи.

Місячний фонд заробітної плати включає весь фонд денної заробітної плати, а так само такі додаткові елементи: оплата чергових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, вихідні допомоги, надвишки за вислугу років, оплата навчання, оплата днів, у плині яких робітник відривався на виконання державних і суспільних обов'язків, вартість комунальних послуг і т.д.

Таким чином, місячний фонд є повним фондом заробітної плати, тому що він включає всі нараховані суми.

Розрахунок годинного фонду заробітної плати робітників.

У розрахунково-графічній роботі робочі І групи що стоять на обладнання і у яких можна розрахувати норму виробітку, виходячи з норми виробітку обладнання розраховуються як відрядники. Інші робітники розраховуються як почасовики.

При відрядній заробітній платі заробіток робітника залежить від кількості виробленої їм продукції або виконаної роботи і розмірів розцінки за одиницю продукції, або за одиницю роботи.

Розрахунок простої заробітної плати відрядника здійснюється за формулою:

 

 

де З/п_ВІД - відрядна заробітна плата;

Р - розцінка;

В - добовий випуск продукції (на даному робочому місці, ділянці, цеху).

Розцінка характеризує норму оплати за одиницю зробленої продукції або визначений обсяг робіт і розраховується за формулою:

 

 

де Тс_(СД) - відрядна тарифна ставка;

Нвир - норма виробітку робітника;

Нм - продуктивність машини (норма виробітку).

Но - норма обслуговування робітника для даного виду продукції.

 

При почасовій заробітній платі заробіток робітника залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки даного розряду.

Проста заробітна плата почасовика розраховується:

 

 

де Тс_(ПОВ) - погодинна тарифна ставка;

t - відпрацьований час.

Якщо умови праці шкідливі, то в розрахунку простої заробітної плати використовується тарифна ставка, що включає у себе доплату за шкідливі умови праці:

де Тс_(Ш) - тарифна ставка зі шкідливими умовами праці;

%шк - відсоток доплати за шкідливість.

Годинний фонд включає і ряд доплат.

Доплата за роботу у вечірній час розраховується:

 

 

де Дв - доплата за роботу у вечірній час;

Тс - тарифна ставка (відрядна або погодинна в залежності для якої

категорії робітників розраховується доплата);

t_в - час відпрацьований у вечір;

% в - процент доплати за вечірній час.

Доплата за нічний час:

де Дн - доплата за роботу в нічний час;

Тс - тарифна ставка (відрядна або погодинна в залежності від того для якої категорії робітників розраховується доплата);

t_н - час відпрацьований у ніч;

% н - процент доплати за нічний час.

При почасово-преміальній або відрядно-преміальній системі оплати праці робітнику в залежності від трудової угоди передбачається преміювання праці.

Премія розраховується за формулою:

 

де П - премія;

% П - процент премії.

Годинний фонд розраховується як:

 

 

де Чф - годинний фонд.

Результати розрахунків зводяться в таблицю 2.

Якщо графіком передбачена робота у вихідні дні, то необхідно в Чф передбачити доплату за роботу в розмірі 0,5 тарифної ставки.

Денний і місячний фонди заробітної плати розраховується за групами робітників і в загалом для всіх чотирьох груп. Результати розрахунків зводяться в таблицю 3. Для розрахунку денного фонду заробітної плати, крім годинного фонду заробітної плати, необхідно визначити доплату робітником за час не пов'язаний з роботою, як обмовлялося вище, деякі види доплат можуть бути виявлені шляхом розрахунку. До таких видів доплат зокрема, відноситься доплата за час внутрізмінних перерв (простоїв) обладнання.

У розрахунково-графічній роботі ДФ розраховується як:

 

 

де Дф - денний фонд заробітної плати;

Чф - годинний фонд заробітної плати;

Опр - оплата простоїв.

Оплата простоїв передбачається при відрядній оплаті праці і розраховується як:

де Опр - оплата простоїв;

Тс - тарифна ставка відрядна;

ч - чисельність робочих, які мають однакову тарифну ставку, що працюють на даному типі обладнання;

Т_пр^т - час простою обладнання через поточний ремонт;

a - періодичність поточного ремонту;

Мз - кількість заправленого обладнання;

Др - кількість робочих днів у році.

Для одержання місячного фонду заробітної плати необхідно до денного фонду додати усі види доплат, передбачені трудовим законодавством за час, не пов'язаний з перебуванням робітника на підприємстві.

Місячний фонд заробітної плати в курсовій роботі розраховується:

 

 

де Мф - місячний фонд заробітної плати;

Овід - оплата відпусток;

Од.об - оплата державних обов'язків.

Оплата відпустки розраховується за формулою:

 

 

де Н₁ - відсоток невиходу через відпустку.

Оплата державних обов'язків:

 

 

де Н₂ - відсоток невиходу через виконання

державних або суспільних обов'язків.

Місячний фонд заробітної плати за рік розраховується за формулою:

 

 

де Мф - місячний фонд за добу (кожній із чотирьох груп або усього).

Др - дні робочі за рік.

 

У висновку плану по праці розрахувати наступні техніко-економічні показники по праці:

Загальний фонд заробітної плати за рік (розраховується студентами, що розраховують увесь завод).

 

 

де Фоб - загальний фонд заробітної плати за рік;

Мф_{(1, 2, 3, 4 гр)} - місячний фонд заробітної плати чотирьох груп;

Мф_{(спец.,рук.,МОП)} - місячний фонд заробітної плати за рік спеціалістів, керівників, службовців і МОП;

Мф_{рем кап} - місячний фонд заробітної плати за рік

ремонтників для капітального ремонту;

Мф_{рем ср} - місячний фонд заробітної плати за рік

ремонтників для середнього ремонту;

Продуктивність праці в натуральному вираженні:

 

 

де Пт - продуктивність праці;

В - сумарний добовий випуск продукції;

чол год - людино-години відпрацьовані за добу.

Дані для розрахунку показників беруться з таблиці 2.

Трудомісткість виготовлення продукції:

 

 

де Те - трудомісткість продукції.

Середньогодинний заробіток:

 

 

де Чф - сумарний годинний фонд по всіх чотирьох

групах; розрахунок його поданий у таблиці 2.

Відпрацьовані чоловіко-години:

 

 

де ч_Б - кількість людей у бригаді, що працюють на даному обладнанні;

ч_Я - чисельність явочна робітників по 1, 2, 3, 4

групам сумарно так само вказується в таблиці 2.

Середньоденний заробіток:

 

 

де Дф - сумарний денний фонд заробітної плати всіх 4 груп, розрахунок його надано у таблиці 3.

Середньомісячний заробіток:

 

 

де Мф - сумарний місячний фонд зарплати всіх

4 груп, за добу, розрахунок його надано у таблиці 3.

Обліковий склад працюючих:

 

де Н - сумарний відсоток невиходів через відпустку,

хвороби і виконання державних обов'язків.

Кожний із перерахованих показників обчислюється в середньому по виробництву, по усьому виробленому асортименту продукції.

На заводі, що має декілька виробництв, техніко-економічні показники по праці обчислюються по кожному виробництву окремо.

Крім того, у цілому по підприємству визначають продуктивність праці у вартісному вираженні, що розраховується за формулою:

 

 

де Т - товарна продукція.

Товарна продукція розраховується за формулою:

 

 

де В - випуск продукції;

Ц - оптова ціна.

 

План по собівартості продукції

Собівартість продукції промислового підприємства являє собою виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість продукції є одним з основних економічних показників діяльності промислових підприємств. У ній знаходять безпосередній відбиток росту продуктивності праці, технічний прогрес, поліпшення використання обладнання, ощадлива витрата сировини, матеріалів, палива й електроенергії, зменшення витрат по керуванню й обслуговуванню виробництва і зміна інших видів витрат.

Зниження собівартості - джерело зростання прибутку і підвищення рентабельності.

Планування собівартості промислової продукції ставить своєю основною задачею виявлення і використання наявних резервів зниження витрат, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції. План по собівартості повинний передбачати економічно обґрунтовані витрати на одиницю продукції, щоб при найменших витратах випустити більше продукції.

Планування собівартості повинно базуватися на прогресивних нормах витрат праці, використання обладнання, витрати сировини, матеріалів, палива й енергії. Повинні бути обґрунтовані й усі інші види грошових витрат, що включаються в собівартість продукції.

Методи планування витрат на виробництво продукції можуть бути різноманітні, але основними з них є:

1) кошторис виробництва, що складається з економічно однорідних елементах витрат;

2) калькуляція, що складається по статтях витрат у залежності від місця їх утворення.

Перший метод зручний тим, що дозволяє зв’язати кошторис витрат з іншими планами підприємства, не прибігаючи до додаткових розрахунків, дозволяє визначити дійсний внесок живої праці на виробництво даного виду продукції. Перевага другого методу полягає в тому, що він дає можливість краще обґрунтувати витрати по їхньому цільовому призначенню, по місцю їх утворення - по окремим переходам і цехам виробництва.

На підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості переважає другий метод планування витрат.