Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства.

Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства.

На формування умов праці впливає багато факторів, основними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні.

Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:

― нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням);

― економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і компенсацій за несприятливі умови праці);

― соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення «днів охорони праці»);

― суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізація).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:

― предмети праці та продукти праці;

― технологічні процеси;

― засоби праці;

― організаційні форми виробництва, праці та управління.

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:

― географічні (кліматичні зони);

― біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);

Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні галузі, об’єднання окремого виробництва:

― формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;

― планувати заходи щодо полегшення умов праці;

― розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних проектів, спрямованих на поліпшення умов праці;

― зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов праці;

― прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування, впровадженням нових матеріалів та технологій.

 

 

Назвіть завдання охорони праці.

Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці є предметом курсу «Основи охорони праці».

Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробн обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробн з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:

― знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

― впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

― розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

― забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

― впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

― розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

4. Які фактори впливають на формування умов праці? Аналог 2 питання

Назвіть елементи умов праці. Наведіть приклади.

Виділяють наступні елементи умов праці, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях:

- санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологічних процесів (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог;

- психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, пов’язане з динамічною і статистичною роботою; нервово-психічне навантаження у вигляді напруги зору — точність роботи; нервово-емоційна напруга та інтелектуальне навантаження — обсяг інформації, що переробляється, число виробничо важливих об’єктів одночасного спостереження; монотонність трудового процесу — темп праці; різноманітність тощо. Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів;

- естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, допоміжних засобів, архітектурно-художнього оформлення інтер’єра, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертної оцінки;

- соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі (соціальний клімат). Вони поки що не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють об’єктивну основу для їх виміру й оцінки;

- технічні елементи (рівень механізації праці).

 

Дайте визначення санітарних норм. Яка їхня роль під час аналізу умов праці?

Сан норми - обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та/або нешкідливості для людини факторів навк середовища і вимоги щодо забезп оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини. Сан норми регламентують умови праці.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так, для підприємств І класу санітарно-захисна зона встановлюється 1000 м, для ІІ — 500 м, для ІІІ — 300 м, для ІV — 100 м і для V класу — 50 м.

Згідно з нормами визначаються гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР), гранично допустима концентрація (ГДК), допустимий рівень виробничого фактора.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора — це рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення в стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь.

Гранично допустима концентрація означає концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год або іншої тривалості, але не більше 41 год за тиждень за час усього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я.

Допустимий рівень виробничого фактора — це рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми чи захворювання, але може викликати рідкісні швидкоплинні відчуття, зміну функціонального стану організму, що не виходять за межі фізіологічної спроможності пристосування.

Санітарні норми є свого роду еталоном, з яким зіставляють різні варіанти умов виконання робіт. Залежно від ступеня впливу умов праці на організм працівника визначають тривалість робочої зміни і режим внутрішньозмінного відпочинку, що, у свою чергу, визначає норми часу і виробітку.

Яка роль санітарних норм при аналізі умов праці? Аналог 6 питанню

За якими методиками оцінюються умови праці на підприємстві? Аналог 9 питанню

Охарактеризуйте шкідливі виробничі фактори. Аналог 13 питанню

Який вплив шуму та вібрації на людину та які існують засоби захисту проти їх дії?

Шкідливою речовиною є така речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров’я від норми.

За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділяються на такі групи: подразнюючі, що вражають шляхи дихання, очі, шкіру, слизові оболонки (аміак, кислоти, сір­часті сполуки тощо); задушливі, які викликають токсичний набряк легень (сірководень, вуглекислий газ, метан, інертні гази, азот і т. д.); наркотичні, що спричиняють наркотичний вплив і впливають на центральну нервову систему (ацетон, бензин, леткі вуглеводні тощо); сомотичні (миш’як, ртуть, свинець й ін.); канцерогенні речовини, що впливають, як правило, на злоякісні новоутворення — пухлини (циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

― І — надзвичайно шкідливі;

― ІІ — високошкідливі;

― ІІІ — помірно шкідливі;

― ІV — малошкідливі.

Найбільш поширеними і небезпечними речовинами, що використовуються у промисловості і побуті, є аміак і хлор. Аміак використовується у промислових побутових холодильниках на м’ясокомбінатах, молокозаводах, овочевих базах, тобто там, де є необхідність в охолодженій продукції. При малих концентраціях він діє на людину збуджуючи, при великих — може призвести до інвалідності.

Найкращі методи захисту в даних випадках — це застосування ізолюючого протигазу, респіратора, захисного костюма типу Л-1, гумових чобіт, рукавичок.

Значно поширений промисловий продукт — хлор використовується для знезараження питної води, вибілювання тканин та як сировина для багатьох хімічних підприємств. У зв’язку з його використанням трапляється чимало випадків отруєння. У разі потрапляння хлору на шкіру виникають опіки. Запобігти враженню хлором можна за допомогою застосування індивідуальних засобів захисту — протигазу, кисневого ізолюючого приладу, спеціального захисного костюма, гумових чобіт, рукавиць.

Захист працівників від несприятливого впливу хімічних речовин здійснюється за допомогою таких заходів:

― удосконалення і розробки нових технологічних процесів, які виключають використання шкідливих хімічних речовин;

― застосування безперервних технологічних процесів, автоматичного контролю за технологічним процесом;

― заміни шкідливих речовин менш шкідливими (заміни метилового спирту бутиловим, жовтого фосфору — червоним при виробництві сірників, заборони використання ртуті при виробницт­ві капелюхів тощо);

― установлення концентрації хімічних речовин у сумішах (бензол як розчинник у лаках має становити 10 % рідкої частини лаку, кількість миш’яку в кислотах для травлення металу не повинна перевищувати 0,2 %);

― комплексної механізації та автоматизації процесів, що супроводжуються шкідливими виділеннями;

― дистанційного управління технологічними процесами;

― раціонального планування цехів і обладнання (ізоляції шкід­ливих речовин);

― удосконалення конструкції обладнання (герметизації тощо);

― влаштування місцевої вентиляції для відсмоктування шкідливих речовин безпосередньо від місця їх утворення;

― використання індивідуальних засобів (спецодягу, окулярів, шоломів, масок, протигазів та респіраторів, антисептичних паст і т. д.);

― контролю за станом повітряного середовища на робочих місцях;

― токсикологічної експертизи і гігієнічної стандартизації всіх хімічних речовин.

 

Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв’язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення.

Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані.

Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).

Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум’я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів.

Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.

Електричні травми пов’язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою.

Променеві травми пов’язані з впливом випромінювання.

Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).

 

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно.

Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм робітників сільського господарства є:

-хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань;

-вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;

-перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи;

-біологічні чинники (мікроорганізми)- збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині.

Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, вдиханням невеликих концентрацій пари хімічних речовин, пилу, газів, впливом на організм вібрації і шуму, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово - через 10-15 і більше років роботи в несприятливих умовах.

Найбільш уразливими професійними захворюваннями є працівники вугільної, металургійної та гірничо-добувної промисловості, саме тих галузей, які складають основу економічного потенціалу України. На сьогодні однією з актуальних проблем медицини праці є питання пилових захворювань легень. Враховуючи, що за останні роки серед професійних хвороб найпоширенішими нозологічними формами стали захворювання органів дихання, стратегія і тактика їх діагностики та адекватного лікування набувають особливо важливого значення.

 

 

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці на підприємстві.

Важливою функцією управління ОП є планування організаційно-технічних заходів щодо охорони праці, яке має вирішальне значення для підвищення ефективності роботи з охорони праці. Планування робіт з ОП може бути перспективне, поточне (річне) та оперативне (квартальне, щомісячне, декадне). При цьому використовуються:

— плани економічного і соціального розвитку підприємств;

— плани організаційно-технологічних заходів, спрямовані на поліпшення умов праці;

— матеріали атестації робочих місць;

— матеріали розслідування нещасних випадків на виробництві;

— пропозиції комісії з охорони праці.

Важливе значення в системі планування має розробка розділу «Охорона праці» колективного договору підп-ва. Колектив­ний договір (угода) є найважливішим документом у системі нор­мативного регулювання виробничих, трудових, соціально-еконо­мічних взаємовідносин між власниками (уповноваженими ними органами) й працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань умов і охорони праці. Це ствердження випливає з вимог Законів України «Про охорону праці» та «Про колек­тивні договори і угоди», якими передбачено, що здійснення ком­плексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов Праці, визначення обов'язків сторін, а також реалізація працівника­ми своїх прав та соціальних гарантій на охорону праці забезпечу­ються насамперед за допомогою колективного договору (угоди).

 

Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства.

На формування умов праці впливає багато факторів, основними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні.

Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:

― нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням);

― економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і компенсацій за несприятливі умови праці);

― соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення «днів охорони праці»);

― суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізація).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:

― предмети праці та продукти праці;

― технологічні процеси;

― засоби праці;

― організаційні форми виробництва, праці та управління.

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:

― географічні (кліматичні зони);

― біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);

Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні галузі, об’єднання окремого виробництва:

― формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;

― планувати заходи щодо полегшення умов праці;

― розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних проектів, спрямованих на поліпшення умов праці;

― зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов праці;

― прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування, впровадженням нових матеріалів та технологій.