Методи виявлення, фіксації і попереднього дослідження речових джерел інформації- методи спольової» криміналістики

У практиці розслідування при збиранні інформації значне місце посідають органолептичні методи, зокрема візуальні.

Органолептичні методи - це процедури, в яких основним інструментом є органи відчуття - зір, слух, нюх, дотик. Тому органолептичне спостереження (нагляд) служить головним методом початку дізнання для всякого суб'єкта правоохоронної діяльності. Методи органолептичного спостереження іманентні, а тому і суб'єктивні, їх результати потребують корекції у відповідності до суб'єктивних і об'єктивних факторів. Тому використовуючи джерела особистої інформації, наприклад, під час допиту, пред'явлення для впізнання, відтво­рення обстановки й обставин події необхідно встановлювати: хто і в якому стані спостерігав, в яких умовах зовнішнього середовища.

Методи вимірювання поділяються на органолептичні та інструменталь­ні. Суть перших - у порівнянні величини, що спостерігається, з уявним об­разом метричної міри або будь-яким зразком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються термінами: високий, низький, середній, великий, вище за середній, нижче від середнього тощо, що використовуються під час опису зовнішніх ознак людини. Не рекомендується проводити приблизні вимірювання на місці події, а матеріальні джерела потребують точної кіль­кісної фіксації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в порівнянні об'єкта зі стан­дартною метричною мірою (метр, см, кг, г, см кв. та ін.). Інструментальні ме­тоди існують трьох видів: контактні, безконтактні і комбіновані.

Контактні методи. Суть контактного методу полягає в приведенні ви­мірювального засобу в контакт з вимірюваним об'єктом і таким чином у по­рівнянні його з одиницею виміру. Так, предмети, відстані між ними, сліди вимірюють, використовуючи для цього масштабні лінійки, рулетки, складні метри.

Безконтактні методи. Суть процедури безконтактного вимірювання по­лягає в порівнянні одиниці виміру (масштабу) з оптичним зображенням вимі­рюваного об'єкта, наприклад, збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляр-мікрометра. До безконтактних належать і фотографічні мето­ди вимірювання, що виконані спеціальними фотоапаратами і пристроями, розміщеними поряд з об'єктом при сротозйомці (масштабна лінійка, метр, гли­бинний масштаб і т. ін.).

Комбіновані методи. Суть процедури комбінованого методу вимірювання зводиться до того, що спочатку контактним або безконтактним шляхом вимі­рюють об'єкт, а потім справжні його розміри визначають безконтактно. Метод має кілька варіантів, в одному з них об'єкт вимірюється безпосередньо і кон-тактно, наприклад, ширина сліду нарізу на кулі масштабною лінійкою, штан­генциркулем або безконтактно в мікроскопі окуляр-мікрометром, а потім обчис­люється розмір. В іншому разі контактне вимірюється не сам об'єкт, а якась величина, закономірно зв'язана з вимірюваним об'єктом. Так вимірюють висо­ту предметів, визначаючи контактно довжину тіні і кут розміщення джерела відкиненої тіні. У криміналістиці застосовується метод визначення відстаней до віддалених об'єктів методом зарубок із двох точок. Для цього спочатку вибирають на місцевості дві точки і вимірюють контактно відстань між ними. Цей розмір - базу вимірювання - відкладають у масштабі на планшеті, з кож­ної точки бази візують на віддалений об'єкт, а на планшеті будують таким чином трикутник, в якому відомі розмір основи (бази) і два прилеглих кути. Потім шляхом нескладних тригонометричних розрахунків підраховують від­стань до об'єкта, що знаходиться у вершині побудованого трикутника.

Для спрощення розрахунків на місці події 3. М. Ломако був запропонова­ний кутомірний визначник відстаней (КВВ).¹

Вимірювальні методи дозволяють отримувати об'єктивну інформацію про факти і обставини злочину, відображені у слідах на місці події. Тому фіксація картини місця події шляхом проведення різних вимірювань контактними, без­контактними і комбінованими методами дозволяє в протоколі і схемі місця події відобразити реально матеріальну обстановку, що склалася, в якій виник­ла і розгорталась подія злочину.

Враховуючи важливість об'єктивного подання джерел криміналістичної інформації, необхідно розглянути деякі питання практики вимірювань.

Перш ніж почати вимірювання, треба визначити необхідний ступінь точ­ності бажаних результатів вимірювання. Тут недоречна точність як недостат­ня, так і надмірна, наприклад, товщину уламка віконного скла, виявленого на місці злочину, необхідно виміряти штангенциркулем з точністю до 0,2 мм че­рез те, що технічні допуски для листового віконного скла коливаються в ме­жах ± 0,2-0,5 мм; розміри стріляної кулі, зокрема, її діаметр, необхідно визна­чати з точністю до 0,1 мм, оскільки різні системи зброї мають калібри, що від­різняються сотими частками (7,62; 7,63; 7,65 мм і т. ін.). Вимірювати відстань між предметами достатньо з точністю до сантиметра. Варто ще раз нагадати, що розміри предметів порівняно з іншими предметами не можна визначати за допомогою слів «більше, менше». Процедура вимірювання повинна проводи­тися кілька разів і за кінцевий результат брати середнє арифметичне значен­ня. Особливо цього правила необхідно дотримуватися при визначенні дійсних розмірів мікрослідів і малих макрооб'єктів (діаметр саморобного і заводського шроту, товщина паперу, ширина штрихів та ін.).

Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають цілу низку переваг порівняно зі звичайними вимірюваннями, протоколюванням та інши­ми способами фіксації, а саме - досить високу точність і об'єктивність відтво­рення. Фотографічні методи криміналістичної техніки поділяють на фіксуючі, вимірювальні, контрастуючі, сигналетичні, копьоророзрізняльні, стерео­скопічні, голографічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кіне­матографічні.

} Див: Ломако 3. М. Криминалистическая топография на месте происшествия.- Киев, 1980-С.ЗО.

Фіксуючі фотографічні методи - це методи фотографічної фіксації слід­чих дій, оперативних і профілактичних заходів. До них належать панорамний, стереоскопічний, сигналетичний, репродукційний, рефлексний, мікроскопіч­ний. Методи фотографічної фіксації не треба змішувати з видами зйомок: орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної. Методику виконання зйомок і застосування сріксуючих методів викладено в курсі «Судова фотографія».

Фотографічні вимірювальні методи одержання криміналістичної інфор­мації - це фіксування об'єкта, події разом з метричною одиницею, наприклад, мірою довжини, часу. Так, поруч зі слідом, об'єктом, як правило, кладуть мас­штабну лінійку, а у разі значних ділянок місцевості, приміщення, наприклад, при фотографуванні трупа, доріжки слідів ніг, транспортних засобів, викорис­товують глибинний масштаб-рулетку. Подібні вимірювальні знімки передають такі деталі об'єктів, описання яких утруднено. Крім того, на місці події не зав­жди можна визначити віднесення окремих предметів і слідів до подій злочину. Нерідко доказове значення сліду виявляється значно пізніше огляду, коли обстановка на місці огляду порушена, а необхідні предмети втрачені або по­рушено їх взаємне розташування. Вимірювальна зйомка дозволяє зафіксува­ти, а згодом за фотознімком точно відновити обстановку, розміри знятих пре­дметів і відстані між ними.

У криміналістиці і судовій фотографії вимірювальні фотографічні методи такі: 1) планово-вимірювальні; 2) перспективно-горизонтальні; 3) перспектив­но-похилі; 4) стереофотограмметричні.

Планово-вимірювальний метод зводиться до фотографування об'єкта при такому положенні фотоапарата, коли його оптична вісь перпендикулярна предметній площині. Поряд з об'єктом зйомки (в площині, що знімається) вміщують масштаб або фіксують відстань до об'єкта, який фотографують, і одержані дані заносять до протоколу. Останнє дозволяє визначити необхідні розміри за фотознімком шляхом підрахунків. Планово-вимірювальний метод іноді поділяють на масштабний і великомасштабний.

Перспективно-горизонтальний метод вимірювальної фотографії зводи­ться до фотографування при такому положенні фотоапарата, коли його опти­чна вісь розташована паралельно предметній площині. Метод застосовується при зйомці обстановки місця події для оглядової і вузлової зйомки. Як масштаб використовуються масштаб-рулетка, фішки, розміщені на місце­вості, квадратні масштаби, які називаються найпростішими вимірювальними засобами.

Перспективно-похилий метод вимірювальної фотографії відрізняється від двох перших тим, що фотоапарат можна розташувати під будь-яким кутом нахилу оптичної вісі до предметної площини, що створює можливість прово­дити зйомку в обмеженому просторі (у кімнаті, коридорі, ванній). На місцевості розміщують глибинний масштаб-рулетку або метричний квадрат по центру внизу кадру. За одержаними таким чином фотографіями можна визначити відстань між предметами і їх лінійну протяжність тільки в площині, де знахо­диться масштаб (звичайно, це горизонтальна площина). Щодо висоти пред­метів, то бажано доручати визначати її фахівцю.

Для реалізації перспективно-похилого методу був сконструйований спеці­альний фотоапарат ФСМ-1,¹ при зйомках яким на негатив проектується мет­рична сітка, яка дозволяє шляхом простих підрахунків визначити дійсні розмі­ри зафіксованих на фотознімку об'єктів.

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод - класичний, суть якого полягає в одержанні стерерпари знімків і математичного їх опра­цювання для одержання дійсних розмірів. Метод широко використовується в геодезії, космонавтиці, військовій справі та інших галузях, де існує потреба у швидкому і точному визначенні відстаней.

У 70-ті роки стереоскопічний метод був впроваджений у слідчу практику у вигляді стереофотограмметричного методу зйомки місць дорожньо-транс­портних подій. Метод був реалізований у вигляді пересувної установки, змон­тованої на шасі автомобіля УАЗ. У салоні автомобіля встановлено стереофо-токамеру ЗМК-120, яка піднімається вверх на штативі.

На місці події перспективно-горизонтальним методом виготовляють кілька знімків-стереопар, які розміщують на столиках спеціального приладу «Техно-карт» (Стереокомпаратор), і оператор в автоматичному режимі викреслює масштабний план місця події. Використання стереофотограмметричного ме­тоду дозволяє до мінімуму скоротити час огляду (до 3-5 хвилин), до того ж будь-які розміри предметів і відстаней можуть бути одержані на вимогу слід­чого або суду у вигляді довідки спеціаліста.

Сигналетичний метод - це певною мірою вимірювальний метод зйомки живих осіб для пізнання, ідентифікації і створення криміналістичних сротокар-тотек. Стандартним апаратом зйомка проводиться з відстані 1 м (в масштабі 1/19), а знімки виготовляються у фас і профіль в 1(7 природної величини.

Контрастуючий метод - це спеціальний прийом зйомки і обробки фото­матеріалу, що дозволяє одержувати відбиток підвищеної контрастності. Конт­растуючою зйомкою можна зафіксувати слабовидимі або невидимі деталі, наприклад, видалені сліди тексту, мікросліди, сліди підчищення, дописування, наведення тексту і т. ін.

Репродукційний метод полягає в фотографуванні об'єктів, головним чином, документів (тексти, креслення, схеми), звичайною або спеціальною апаратурою. Наприклад, для слідчого призначені спеціальні репродукційні установки «Ель» (С-60), РУ-1, РУ-2 та інші. У лабораторних умовах викорис­товуються більш складні репродукційні установки - МРК, «Білорусь», «Спект-ромас», ФМН-2.

Репродукцію документа можна одержати безпосередньо на фотоматеріалі без фотоапарата, рефлексним і контактним способом, за допомогою ксерокопію-вальних апаратів, фотопринтерів та інших приладів сучасної множної техніки.

Кольороподільний фотографічний метод був розроблений засновником судової фютографії Є. Ф. Буринським для відновлення невидимих (згаслих)і покритих барвниками текстів. Є. Ф. Буринський відновив вицвілі тексти в грамотах Дмитра Донського, які пролежали в землі майже два століття.

Суть методу полягала у суміщенні двох однакових негативів, з яких виго­товлялись контратипи, які знову суміщалися. Цей трудомісткий процес повто­рювався кілька разів до появи тексту.

При сучасних технічних засобах метод кольороподілу не використову­ється в його первісному варіанті. Зараз це завдання розв'язується значно швидше, наприклад, дослідженням в УФП або ІЧП, зйомкою з світлофільтра­ми та ін.

Фотографічний кольоророзрізняльний метод. Кольороподільний і кольо-ророзрізняльний методи не треба ототожнювати, вони за своєю суттю різні. Є. Ф. Буринський процес відновлення невидимих текстів, які згасли через тривалий час зберігання, назвав кольороподілом. Кольоророзрізняння - це фотографічний процес, під час якого встановлюють різницю між двома близь­кими за кольором текстами, штрихами, наприклад, дописування в документі, виправлення іншим чорнилом і т. ін.

Основою фотографічного Кольоророзрізняння є фізичний закон можливо­сті відтворення всієї гами кольорів за допомогою комбінації тільки трьох: чер­воного (пурпурного), жовтого і синього. Всі предмети сприймаються кольо­ровими тому, що в основному вони відбивають тільки промені властивого їм кольору. Тканина здається червоною, оскільки вона відбиває червоні промені, а всі інші поглинає. Якщо світлу, що падає на об'єкт, бракує променів одно­йменного з ним кольору, то об'єкт сприймається білим.

Ефект Кольоророзрізняння досягається при спостереженні зафарбовано­го предмета у певній зоні спектру, що й називається оптичним кольоророзріз-нянням. Останнє досягається також шляхом застосування сенсибілізованих чорно-білих і кольорових фотоматеріалів у процесі зйомки та їх обробки. Для чорно-білих матеріалів використовуються джерела монохроматичного світла і світлофільтри.

При кольоророзрізняльній зйомці світлофільтр розміщують перед об'єк­тивом, а при спостереженні - перед оком або джерелом світла. Кольоророзріз­няння дозволяє диференціювати кольори, близькі за відтінком але непомітні для неозброєного ока.

Голографічний метод. Голографія - це фотографічний метод фіксування, а потім і відновлення хвильового фронту, відображеного об'єктом світла коге­рентного джерела, використаного для освітлення. Голографічна зйомка про­водиться без фотокамери. Об'єкт освітлюють пучком лазера і одночасно час­тину цього променя спрямовують на фотоплівку, розміщену перед об'єктом, що фотограсрується.

Голограма має особливі властивості: кожна її ділянка вміщує інформацію про весь об'єкт, тобто якщо фотоплівку-голограму розділити на частини, на­приклад, розміром по одному кв. мм, то з кожної з них можна одержати все зображення, зафіксоване на пластинці. Голограма дозволяє фіксувати зоб­раження, відновлене радіохвилями, рентгенівськими променями. Голограму на товстошарових емульсіях можна розглядати при звичайному освітленні.

Тривимірне зображення на голограмі дає можливість «заглядати» збоку і ба­чити предмети закриті іншими об'єктами.

Електрографічний метод використовується в електрографії, суть якої полягає в одержанні фотографічного зображення на світлочутливому шарі, який називається фотопровідником. При його освітленні він стає електропро­відним пропорційно освітленню. Таким чином на фотопровідному шарі вини­кає приховане зображення.

За способами візуалізації прихованого зображення на фотопровідному шарі розрізняють різні види електрографії. Найбільш поширеним є ксерогра­фія. Вона використовується в різних підрозділах правоохоронних органів як техніка для тиражування документів. Кольорові ксерокопіювальні апарати використовують злочинці для копіювання грошових купюр, підроблення різних документів (виготовлення бланків).

Радіографічний метод відносять до фотографічного тільки через те, що відтворене зображення об'єкта пучком швидких нейтронів фіксують на фото-шарах оброблених хімічним способом. Для одержання зображення, наприк­лад, невидимого сліду пальця на документі, останній опромінюють швидкими нейтронами, в результаті чого елементи, які належать до складу потожирової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій, та ін.) перетворюються на радіоактив­ні ізотопи. Потім документ притискають до фотопластинки і залишають у кон­такті з нею. У тих місцях, де розташований слід, фотопластинка під дією раді­ації утворених ізотопів засвічується. Залишається проявити фотопластинку. На ній буде темне зображення сліду пальця на абсолютно білому фоні, а по­зитив матиме темний фон і білий слід пальця.

Термографічний фотографічний метод фіксування зображення - це процес одержання зображення в теплових (інфрачервоних) променях. При­ймачами теплового зображення служать прилади тепловізори, прилади нічно­го бачення, фотографічні матеріали, сенсибілізовані для дальньої інфрачер­воної зони. Термографічний метод застосовується для одержання закритого барвниками тексту. Якщо на залитий текст накласти термоплівку і об'єкт піді­гріти з протилежного боку, то на термоплівці виникне зображення закритого барвниками тексту. Термографічний метод фіксації поки що перебуває на стадії впровадження, оскільки нема спеціальних тепловізорів для виявлення та фіксації теплових слідів у слідчій практиці, хоча така можливість існує, на­приклад, виявлення слідів рук, ложа трупа або будь-якого предмета, який протягом деякого часу був на місці події, а потім його прибрали.

Кінематографічний метод застосовується для фіксації динамічного стану об'єктів, подій спеціальними засобами - кінокамерами. За допомогою кінемато­графічних методів, що реалізуються під час кінозйомки, вирішуються такі зав­дання: а) з документальною точністю фіксуються події, дії, явища в динаміці; б) фіксується і зберігається динамічна інс^ормація; в) фіксується не тільки подія, але й час. У разі, коли виникає необхідність показати динаміку якої-небудь дії, наприклад, упізнання, перевірки свідчень на місці відтворення обстановки й обставин події, застосовують кінозйомку або відеозапис, Оскільки методика роботи з кіно- і відеокамерою майже однакова, то і тактичні прийоми залишаються практично однаковими. Як в кінозйомці, так і при відеозапису здійснюється орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка (записи). Також використову­ються методи панорамування, уповільненої і прискореної зйомки. Суть методів викладається у спеціальній літературі з судової кінематографії і відеозапису.¹

Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціа­лістом у лабораторних умовах - методи «лабораторної» криміналістики

Судовий експерт - це особа, яка має необхідні знання для висновків з досліджуваних питань (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»). Су­довий експерт провадить свою діяльність на принципах законності, об'єктив­ності, незалежності і повноти дослідження (ст. З Закону України «Про судову експертизу»). Він незалежний у виборі технічних засобів і методів їх застосу­вання, якщо вони входять у поняття «необхідні знання для подання висновків».

Узагалі це методи природничих і технічних наук, запозичені з фізики, хімії, біології, судової медицини, статистики, кібернетики. Технічні прилади їх реалі­зації є складними пристроями, які дозволяють досліджувати об'єкти з преци­зійною точністю. Вони, як правило, стаціонарні і зосереджені в спеціальних лабораторіях - фізичних, хімічних, біологічних і т. ін. Таку техніку і методи її застосування інколи називають лабораторною, оскільки її можна використо­вувати тільки у стаціонарних умовах, в лабораторіях. Застосування технічних засобів, прийомів і рекомендацій криміналістики в польових умовах - на місці події, при проведенні слідчих дій в інших місцях, але не в кабінеті слідчого, умовно називають «польова» криміналістика.²

Техніка експерта найчастіше застосовується в лабораторії у відповідності до прийомів і рекомендацій, розроблених у криміналістиці, тому за аналогією таку техніку та її застосування допустимо називати «лабораторною» криміналіс­тикою. Зрозуміло, обидва терміни умовні і використовуються для спрощення мовних засобів при оперуванні такими категоріями. Розглянемо найбільш по­ширені методи «лабораторної» криміналістики.

Фізичні методи - найпоширеніші, особливо мікроскопічні, і звичні для кож­ної лабораторії. Вони спроможні збільшувати допустиму здатність зору люди­ни, виявляти і досліджувати слабо-видимі і невидимі ознаки об'єктів. Для цього застосовуються оптичні, поляризаційні, люмінесцентні, вимірювальні, спектро­скопічні та інші інструментальні методи разом з відповідною апаратурою, яка нерідко з'єднана із засобами фото-, кіно- і відеофіксації.

Для виявлення ознак травлення, змивання або згаслих (вицвілих) текстів використовується метод люмінесцентного аналізу. Суть його полягає в тому, що при опроміненні об'єктів вузьким пучком якої-небудь ділянки електромагніт­ного спектру, опромінювана речовина люмінесціює, тобто випромінює світло з більш довшої хвилі, ніж довжина хвилі збуджуючого світла (закон Стокса). Звідси розпізнають люмінесценцію в УФ, видимій, 14 зонах спектру. Люмінес­ценцію фіксують фотографічними методами або спостерігають безпосеред­ньо на екрані приладу.

Для візуального спостереження люмінесценції достатньо досліджуваний документ освітити УФ світлом (джерело УК-І, «Таран», ОЛД41) у темній кім­наті. Детектори визначення фальшивих грошових купюр, які можна бачити в банках, комерційних структурах, мають ультрафіолетову лампу, екрановану УФ світлофільтром. Досліджувану купюру поміщають у захищену від денного світла камеру і перевіряють люмінесценцію захисних міток, які нанесені лю­мінесціюючими барвниками.

Люмінесцентними методами досліджують різноманітні об'єкти, які зустрі­чаються у слідчій практиці, при цьому люмінесцентні методи, як правило, за­стосовуються першими, оскільки вони не пошкоджують об'єкта.

Серед сучасних фізичних методів дослідження треба назвати рентгено-структурні, радіоактиваційні, нейтронно-активаційні, атомно-абсорбційні, радіо-вуглецеві, лазерної мас-спектроскопії, фотоакустичні методи з лазерним дже­релом збудження, методи акустичного аналізу звукових слідів, аналізу газо­вих слідів тощо.

Радіоактиваційний аналіз використовується для встановлення групової належності таких об'єктів, як текстильні тканини, матеріали письма (папір, фарби), пластмаси, полімерні вироби, метали і т. ін.

Хімічні методи дослідження. Зараз все більше розмивається межа між фізичними і хімічними методами. Тому в експертних установах останнім ча­сом фізико-хімічні дослідження проводять в одній лабораторії. З класичних хімічних методів використовують полярографічні, хроматографічні, спектраль­ні методи дослідження. Багато хімічних методів з'єднуються з фізичними і називаються фізико-хімічними.

Об'єктами хімічних досліджень у криміналістиці можуть бути різні речови­ни і предмети матеріального світу для встановлення складу, походження, однорідності або різнорідності. Це природні речовини - ґрунт, корисні копали­ни, гірські породи, вода, напівфабрикати; готові вироби хімічної, фармацевтич­ної, лакофарбової, харчової, легкої та інших галузей промисловості, вироби кустарної переробки різних матеріалів і речовин, а також нашарування сто­ронніх речовин на предметах (транспортних засобах, одязі, знаряддях злому); кислоти, луги, солі, лікарські препарати, отрути, наркотики та їхня сировина; продукти і сліди горіння і пожеж, продукти пострілу - пороховий нагар, сліди мастил, металізації у слідах пострілу і т. ін. Іноді об'єктами дослідження бу­вають засоби письма - барвники, чорнило, паста, фарби, олівці.

Хроматографічні методи, зокрема тонкошарова і газова хроматографія, досить поширені в практиці хімічних досліджень. Визначення походження нар­котиків, барвників, паливно-мастильних речовин проводиться методом газо­рідинної хроматографії на складному обладнанні.

Суть спектрального методу полягає в дослідженні оптичного спектра ре­човини для визначення Ті складу. Відрізняють спектральні методи для визна­чення атомного і молекулярного складу об'єктів шляхом емісійного і абсорб­ційного аналізу. Емісійний аналіз проводиться шляхом дослідження спектрів висилання, для чого досліджувану речовину спалюють у спеціальному прила­ді - спектрографі. При абсорбційному аналізі досліджують спектри поглинання

речовини, яку, як правило, розчиняють. Одержані спектри інтерпретують за допомогою спектральних таблиць і атласів спектральних елементів. Спект­ральними методами досліджують сплави металів (шріт, шматки свинцю), ви­роби із дорогоцінних металів і т. ін.

Біологічні методи. Об'єктами біологічних досліджень є предмети, мікро­частки рослинного і тваринного походження. До об'єктів рослинного похо­дження належать: деревина, вироби з неї, деревне вугілля, рослини та їхні частини (стебла, листя, насіння, квіти, спори, зерно, зернопродукти). Об'єкти тваринного походження: волосся, шерсть, вовна, пір'я, пух і вироби з цих ма­теріалів.

Біологічні методи дослідження засновані на сучасній високочутливій тех­ніці та нових методиках. Деякі з них такі: ботанічні, спорово-пилкові, іхтіоло­гічні, орнітологічні, вірусологічні, генної інженерії, гістологічні, ембріологічні та багато інших.

 

Категорично забороняється:

9.1. При поводженні з вогнепальною зброєю безпідставно
спрямовувати ствол зброї у бік людей, транспорту, будинків, інших
будівель та споруд. За необхідності вогнепальна зброя має бути
спрямована на поверхню, яка зможе прийняти кулю, наприклад: на
землю, стовбур дерева, кулеуловлювач або вгору під кутом
45-60 градусів.

 

9.2. Залишати зброю без нагляду, де б це не було, а також
передавати її іншим особам.

 

9.3. Користуватися без необхідності чужою зброєю та зброєю,
навички поводження з якою відсутні.

 

9.4. Виймати вогнепальну зброю з кобури без потреби.

 

9.5. Тримати палець на спусковому гачку без необхідності.

 

9.6. Знімати запобіжник з положення "запобігання" у всіх
випадках, не пов'язаних зі стрільбою.

 

9.7. Проводити чищення вогнепальної зброї у невідведених для
цього місцях.

 

9.8. Закривати або затикати сторонніми предметами канал
ствола, що при пострілі може призвести до його роздуття чи
розриву.

 

9.9. Проводити чищення зброї бензином та іншими
легкозаймистими речовинами, а також абразивними матеріалами,
палити будь-що під час її чищення.

 

9.10. При поводженні з патронами допускати їх пошкодження,
забруднення тощо.

 

 

8. Категорично забороняється:

8.1. Під час несення служби проводити розбирання зброї.

8.2. Вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо

в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале

або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо патрон

знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу.

8.3. Від'єднувати магазин від зброї та виймати з нього

патрони.

 

 

8. Категорично забороняється:

8.1. Виймати зброю з кобури без дозволу керівника стрільб.

8.2. Спрямовувати зброю (незалежно від того, заряджена вона

чи ні) у бік людей та місця, де вони можуть перебувати.

8.3. Заряджати зброю бойовими чи холостими патронами без

команди керівника стрільб.

8.4. Поправляти та знімати протишумові навушники під час

стрільби.

8.5. Відкривати і вести вогонь без команди керівника стрільб,

у небезпечних напрямках, з несправної зброї та коли піднято білий

прапор (вночі - включено світло ліхтаря білого кольору) на

командному пункті.

8.6. Залишати зброю на рубежі відкриття вогню та передавати

іншим особам без дозволу керівника стрільб.