Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

Основи охорони праці

Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру (статі, віку, стану здоров’я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

Класифікація факторів що впливають на умови праці.

На формування уїлов праці впливає багато факторів, але основними з них е: соціально- економічні. техніко-організаційні та природні. Визначальними являються соціально-економічні фактори, до них відносять:

нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норма і правила, а також форми адміністративного та громадського контролю за їх використання);

економічні (матеріальне та економічне стимулювання, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);

соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, проведення «Днів охорони праці«).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях. Серед них:

предмети праці та продукти праці;

технологічні процеси;

засоби праці;

організаційні форми виробництва, праці та управління;

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організацій виробництва і праці. Серед них виділяють:

географічні (кліматичні зони);

біологічні (особливості рослинного і тваринного світу в сільському господарстві);

геологічні (характер добування корисних копалин).

Гігієнічна класифікація умов праці

Умови праці розподіляються на чотири класи:

1 клас — оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

1-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

2-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

3-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

4 клас — небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

 

Санітарні норми умов праці

Санітарні норми, встановлені для підприємств, визначають правила, вимоги, положення, які регламентують умови праці. Вони представлені у вигляді різних документів: довідників, збірників норм та правил, інструкцій, постанов, законодавчих актів.

Виділяють таку класифікацію санітарних норм:

за призначенням — проектування промислових підприємств, організація технологічних процесів, санітарного стану підприємств, техніки безпеки та виробничої санітарії, норми для окремих видів виробничих шкідливостей;

щодо обов’язковості застосування — обов’язкові і рекомендовані;

залежно від впливу умов праці на організм людини — оптимальні й допустимі;

залежно від сфери застосування — загальні та галузеві;

залежно від терміну дії — постійні та тимчасові.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так, для підприємств І класу санітарно-захисна зона встановлюється 1000 м, для ІІ — 500 м, для ІІІ — 300 м, для ІV — 100 м і для V класу — 50 м.

 

Результати досліджень заносяться в «Карту умов праці».

Порядок розслідування нещасних випадків.

Про кожен нещасний випадок, працівник який його виявив «свідок» або сам потерпілий повинен терміново повідомити безпосередньо керівника робіт(бригадир) → безпосередньо надати мед. Допомогу потерпілому і повідомити про те що сталося вищому керівництву → власник організовує розслідування нещасного випадку, збираючи комісію.

Комісія:

1.керівник служби ох. праці п-ства;

2.керівник структурного підрозділу;

3.представник профспілкової організації.

На протязі 3 діб вони повинні: 1)обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб які причетні до цього випадку та одержати пояснення потерпілого; 2)розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про ох. праці; 3)установити обставини і причини що призвели до нещасного випадку, визначити осіб які допустили порушення; 4)скласти акт формою Н-1 у 5-ти примірниках і передати власникові для затвердження (протягом 3 діб). До Н-1 додається медичний висновок, свідченя свідків.

Причини травматизму.

Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

порушення технологічного процесу;

порушення трудової і виробничої дисципліни;

До технічних причин травматизму належать:

конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;

конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;

неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

неякісне виконання будівельних робіт;

недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

низька нервово-психічна стійкість;

незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

незадовільний «психологічний» клімат у колективі;

Методи аналізу травматизму

Велику роль у запобіганні травматизму має аналіз і, головне, своєчасне доведення його результатів до всіх структурних підрозділів та всіх працівників.

При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:

виявлення причин нещасних випадків;

виявлення характеру і повтору нещасних випадків;

визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;

виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;

виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.

Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.

Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний.Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.

Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.

При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо), тобто проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій ділянці, устаткуванню, технологічному процесу.

Одночасно застосовуються санітарні й технічні методи дослідження. Це не тільки дозволяє виявити причини нещасних випадків, а й, що особливо важливо, сприяє визначенню потенційної небезпеки і шкідливості, які можуть впливати на людей. Даний метод можна застосовувати і для розробки заходів з охорони праці для виробництва, яке лише запроектовано.

Економічний метод полягає у визначенні економічних наслідків травматизму і спрямований на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина — машина (техніка) — виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності повинні відповідати певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Лише при комплексній відповідності зазначених властивостей людини особливостям конкретної трудової діяльності можлива ефективна та безпечна робота. Порушення цієї відповідності може призвести до нещасного випадку. При такому аналізі травматизму враховується й той факт, що здоров’я і працездатність людини також залежать від біологічних ритмів функціонування його організму і геофізичних явищ. Під впливом гравітаційних сил, викликаних зміною взаємоположення небесних тіл, земним магнетизмом або іонізацією атмосфери, відбуваються певні зрушення в організмі людини, що позначається на стані її поведінки.

Дослідження показують, що досить часто під час розслідування нещасних випадків припускаються грубих помилок, що не сприяє розробці дієвих заходів щодо боротьби з травматизмом.

При дослідженні травматизму може застосовуватися і метод анкетування (письмове опитування працівників). Він установлює переважно причини психофізіологічного характеру. Важливим моментом у методі анкетування є розробка опитувального листа. Аналіз опитувальних листів (листів спостереження) дає можливість визначити вплив психофізіологічних факторів на безпеку праці.

 

Основи охорони праці

Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру (статі, віку, стану здоров’я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

Класифікація факторів що впливають на умови праці.

На формування уїлов праці впливає багато факторів, але основними з них е: соціально- економічні. техніко-організаційні та природні. Визначальними являються соціально-економічні фактори, до них відносять:

нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норма і правила, а також форми адміністративного та громадського контролю за їх використання);

економічні (матеріальне та економічне стимулювання, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);

соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, проведення «Днів охорони праці«).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях. Серед них:

предмети праці та продукти праці;

технологічні процеси;

засоби праці;

організаційні форми виробництва, праці та управління;

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організацій виробництва і праці. Серед них виділяють:

географічні (кліматичні зони);

біологічні (особливості рослинного і тваринного світу в сільському господарстві);

геологічні (характер добування корисних копалин).