Обґрунтування вибору регіону для аналізу

РЕКРЕАЛОГІЯ

Індивідуальне завдання

на тему «Аналіз рекреаційних ресурсів Запорізької області»

 

Виконала:

студентка групи ГЦ-22 Кузнецовоа А.Р.

 

Перевірила:

ст. викладач Полевич І.О.

 

Харків 2016

ЗМІСТ

1. Обгрунтування вибору регіону для аналізу
2. Географічне положення району
3. Природні умови 3.1. Рельєф 3.2. Кліматичні умови 3.3. Флора і фауна 3.4. Ландшафтна структура 3.5. Охоронні природні території та пам’ятники природи
4. Демографічна характеристика
5. Історія формування та розвитку регіону
6. Етнографічні особливості
7. Історико-культурна спадщина
8. Природні та історико-культурні об'єкти всесвітнього значення
9. Туристсько-рекреаційні ресурси. Види рекреації та туризму
10. Матеріально-технічна база рекреації та туризму
11. Основні туристські центри регіонуі та їхня специфіка
12. Основні напрямки туристських потоків
13. Оцінка соціально-економічного та екологічного становища
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Обґрунтування вибору регіону для аналізу

Дослідження рекреаційних ресурсів Запорізької області є досить актуальною, тому що у сучасний час відпочинок рекреація, туризм означає здоров’я,що є найвищою цінністю для людини. Тому за останні, кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення,зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крім того індустріальний розвиток цивілізацій, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних районах. Таким чином в Запоріжжі обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки,але й життєво небхідною формою задоволення потреб людини.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Запоріжжя усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавши дану область,туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією і культурою.

Географічне положення району

Запорізька область розташована у південно-східній частині України. Вона межує з Херсонською, Дніпропетровською, Донецькою областями. Південні кордони області омиваються водами Азовського моря, берегова лінія якого в межах області перевищує 300 км.

Територія області займає 27,2 тис. км², що становить 4,5% території України. Протяжність із півночі на південь становить 208 км, а зі сходу на захід – 235 км. Від м. Запоріжжя до столиці України м. Києва: залізницею – 715 км, шосейними дорогами – 618 км [9].

Природні умови

3.1. Рельєф

Для області характерний рівнинний рельєф. У її північно-східній частині розташована Придніпровська низовина, на півдні – Придніпровська низовина, що переходить у Причорноморську. Південно-східну частину займає Приазовська височина, а уздовж узбережжя простираються довгі вузькі піщані коси, намиті морем. Мінеральні ресурси представлені багатими покладами рудних корисних копалин, зокрема залізних і марганцевих.

Кліматичні умови

Клімат в регіоні помірно-континентальний, характеризується чітко означеною посушливістю. Середньорічні температури: літня + 22 С, зимова - 4,5 С. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівень опадів становить 448 мм. Такі кліматичні умови максимально сприяють розвитку сільського господарства, курортів та туризму.

Флора і фауна

Для Запорізької області, яка лежить у степовій зоні, характерне безлісся. Природних лісів майже не збереглося, їх зовсім мало – це, переважно незначні масиви байрачних лісів, ліси в долинах річок, а також штучні лісові насадження. Загалом, в області налічується 105 328 га лісів, однак цей ресурс можна охарактеризувати як "непродуктивний". З погляду екологічного значення всі ліси можна віднести до «групи A», тобто вони виконують насамперед природоохоронну функцію. Штучні лісонасадження складаються з акації білої, ясена звичайного і американського, береста звичайного і дрібнолистого, клена, гледичії, маслини. В підліску – жовта акація, бруслина, дика груша, жовта смородина, аморфа, вишня, скумпія, крушина, іноді терен.

 

Панівна роль у рослинному покриві області належить травам. У минулому територія області представляла собою безмежний цілинний степ з розкішною трав’яною рослинністю. Сьогодні ж запорізькі степи майже повністю розорені. Невеликі цілинні площі зберіглися на заплавах і схилах річкових долин і балок у тих місцях, які непридатні для обробітку і використовуються як пасовища.

Зону справжніх степів поділяють на дві підзони: різнотравно-типчаково-ковилових і типчаково-ковилових степів. На території області межа між цими підзонами проходить від м. Запоріжжя на Оріхів і далі через верхів’я р. Молочної, огинаючи з заходу і півдня Приазовську височину, до с. Луначарського на узбережжі Азовського моря.

Північно-східна частина області розташована в різнотравно-типчаково-ковиловій підзоні. Для рослинного покриву характерні зімкнутість травостою, видове різноманіття бобових і різнотрав’я, наявність дернин них і кореневищних злаків у травостої перелогів і майже цілковій відсутності ефемер. В місцях, де збереглася первинна рослинность, можна знайти злаки ковилу пірчасту та волосисту, типчак, тонконіг, костер безостий, пирій повзучий і сизий та інші. Серед бобових – клівер альпійський і гірський, люцерна серповидна і хмелевидна. З різнотрав’я – земляни горіхи, горицвіт весняний, півонія тонколиста, молочай, шалфей, астрагал пухнастоквітковий, подорожник, васильки.

Північно-західна частина області знаходиться в підзоні типчаково-ковилових степів. Тут травостій більш розріджений, значна кількість ефемерів. Незначне видове різноманіття – степ майже вигоряє. У рослинному покриві переважають дернові злаки – типчак, ковила пірчаста і волосиста, тонконіг лучний, пирій гребінчастий і костер прямий. Серед різнотрав’я поширені кермеки, ферула, бедринець, ромашка, а серед ефемерів – тюльпани, рястка, гусяча цибулька та ін.

Крайній південний захід області – це так званий Молочно-Утлюкський півострів, має рослинність, притаманну полино-типчаково-ковиловому і полино-типчаковому степу зони спустинених степів (дернинні злаки – типчак, ковила, пирій гребе невидний; мохи лишайники).

В зв’язку з інтенсивним заселенням і розорюванням цілинних степів, хижацьким полюванням кілька десятків-сотню років тому, високий ступінь техногенного навантаження в наш час тваринний світ області значно збіднів, проте деякі види зустрічаються в великій кількості, особливо, комах.

Риби: лящ, короп, чехоня, судак, хамса, скумбрія, бички.

Птахи: зозуля, сіра ворони, галка, коноплянка, зяблик, сорокопуд, дрізд, сорока, соловей, сова, синиця, славка, ластівка, грак, галка, шпак, крижні, чирки, сірі куріпки, перепели та ін. Озимі та перельотні птахи: дрохва, кроншнеп, вальдшнеп і бекас.

Ссавці: заєць, лисиця, тхір, кріт, кози, єноти, кабани, рідко вовки.

Амфібії: ропуха звичайна, жаба ставкова.

Плазуни: ящірки, вужі, степові полози, степова гадюка (отруйна).

На сьогоднішній день досягнуто домовленості стосовно обмеження відстрілу та вилову багатьох видів тварин. Для поліпшення захисту наявних диких тварин підприємства мисливської та спортивної галузі виділяють дедалі більші кошти, поліпшено правове регулювання в цій області, регулятивні органи посилюють боротьбу із браконьєрством.

В області зустрічаються 39 із 67 видів птахів занесених у Червону книгу України.

Ландшафтна структура

За зональним типом усі ландшафти Запорізької області є степовими. В північній частині області – це північно-степові височино-рівнинні ландшафти, в середній частині (південніше Каховського водосховища) – середньостепові схилові-височинні рівнинні та лукостепові рівнинні та лукостепові низовинні ландшафти, а на півдні – південні сухостепові приморські низовинні ландшафти. У долинах річок – азональні заплавні ландшафти.

Демографічна характеристика

1 січня 2016 р. в області, за оцінкою, проживало 1791,7 тис. осіб (3.9% населення України, 9 місце), у тому числі міського населення — 1379,3 тис. осіб (77% загальної чисельності по області), сільського — 412,4 тис. осіб. Природне скорочення населення за 2015 р. зафіксовано в усіх містах та районах області, крім м. Енергодара, в якому відбувся природний приріст, який становив 2,6 особи на 1000 наявного населення. Рівень природного скорочення був найвищим у Новомиколаївському районі (10,8‰). Народжуваність у сільській місцевості залишається вищою, ніж у міських поселеннях (11,3‰ проти 9,8‰). Рівень народжуваності по містах та районах області значно відрізнявся: від 8,7 народжених на 1000 наявного населення в Бердянській міськраді до 13,3‰ у Чернігівському районі.

Етнографічні особливості

Етнос	чисельність, тис.	Частка
українці	573,0	70,3 %
росіяни	207,0	25,4 %
білоруси	5,5	0,7 %
болгари	3,6	0,4 %
євреї	3,4	0,4 %
грузини	3,1	0,4 %
вірмени	3,1	0,4 %
татари	2,2	0,3 %

Росіяни і українці. Особливості статистичного обліку етнічної належності населення не дозволяють чітко визначити райони розселення росіян та українців.

Заселення українцями розпочалося з моменту часів заснування Запорізької Січі. Головним районом була територія від р. Дніпро до р. Берда. Заселення відбулося за рахунок селян-втікачів.

У північній частині області була поширена поміщицька колонізація. Поміщики, які отримували певну частину землі, були зобов’язані заселити її кріпаками або вільними людьми.

Уряд приділяв постійну увагу питанням заселення території. У 1808р. Указом Олександра І було вирішено відібрати до казни землі, надані поміщіикам, які не були заселені певний період.

Найбільшим було переселення державних селян, особливо на частину території колишнього Кримського ханства. Був виданий Указ Сенату про переселення на землі Азовської та Новоросійської губерній за власним бажанням 24000 селян, а також 26000 кріпаків.

У 1785р. було прийнято рішення щодо переселення до рекрутів, що проходили службу в Катеринославському намісництві і Таврійській області, їх дружин, а також церковнослужителів.

З 1802 починається переселення до Таврійської губернії духоборів з Новоросійської та Тамбовської губерній. Ними були засновані села на правому березі р. Молочної та Молочного лиману.

У 20-ті роки починається переселення представників ще однієї секти-молочан. Ними були засновані селища: Новоспасівка, Астраханка, Нововасилівка.

Останнє велике переселення росіян і українців відбулося на початку 60-х років ХІХ ст. На звільнені від ногайців землі уряд переселив селян із центральних українських та російських губерній, а також із Бесарабії.

Враховуючи складність у визначенні співвідношення між росіянами та українцями, які заселяли край, була зроблена спроба обліку місць виходу переселенців.

Ногайці являють собою досить складну етнічну спільність. Цей народ має схожість за расовим типом з калмиками.

Ногайці оселилися у Приазов'ї в першій половині ХУІІІ ст. До їх складу входили три орди. У 1770р. згідно з рішенням Катерини ІІ Джанмашбет-бей сприяв переселенню ногайців за межі Російської імперії. Перезимувавши в районі Великого Лугу, навесні 1771р. вони відкочували за Дон. А з 1790 до 1812р. відбулося повернення частини ногайців до Приазов'я.

На початок ХІХ ст. в північних повітах Таврійської губернії нараховувалося 9422 ногайця. Вони вели напівкочовий спосіб життя: влітку кочували, взимку осідали в аулах у долинах річок.

Разом з переселенням ногайців до Приазов'я відбувався зворотний процес. Восени 1812р., після укладання в Бухаресті миру між Росією у Туреччиною, багато ногайців пішли в Туреччину. У результаті переселення ногайців до Туреччини, у Бердянському повіті збезлюдніло 67 аулів.

Меноніти являють собою не менш складне явище в житті Приазов’я, ніж ногайці. Потрібно відзначити, що такого етносу немає. Меноніти – представники одного з напрямків євангелізму. Меноніти прийшли з Бельгії та Норвегії. Вони самі вважають себе німцями.

Перша партія менонітів із Прусії в кількості 228 сімей була переселена на правобережну частину Запорізької області в 1789р.

На початку ХІХ ст., внаслідок збільшення кількості менонітів і прибуття їх з-за кордону, менонітам був відведений наділ землі площею до 120 тис. Десятин у басейні р. Молочної.

Німці. Заселення території сучасної Запорізької області німцями припадає на початок ХІХ ст. Для їх розселення були відведені землі на правому березі р. Молочної.

У 1822р. німцям-колоністам було відведено частину землі в Маріупольському окрузі. Тоді ж, з’явилося ще три колонії неподалік Бердянська.

Болгари. Значну роль у формуванні етнічного складу населення Запорізької області відіграли болгари. Вони переселились до цього краю у 1861-63рр., зайнявши частину земель, залишених ногайцями.

Переселення болгарів мало дві хвилі. Перша була викликана конфліктом болгарських колоністів з молдавським урядом та економічна необхідність. Друга – пов’язана з кризою у Болгарії, яка складалася внаслідок розселення там мусульман.

Болгарські переселення заснували в Мелітопольському та Бердянському повітах дві колонії. З часом деяка кількість болгар переїхала до Криму або Бессарабії. В наслідок цього з 36 болгарських колоній у Приазов”ї залишилось 30.

Албанці, молдавани, гагаузи. Представники цих етносів з’явилися на території краю разом з болгарами. Албанці заснували в Бердянському повіті такі селища, як: Девненське, Гамовка та Георгіївка. Молдавани оселилися в Дунаївці та Єлізаветівці Бердянського повіту. Гагаузи оселилися разом з болгарами у селищах Волканешти, Олександрівка, Дмитрівка та ін.

Греки. Наприкінці 70-х рр. ХУІІІ ст. на територію сучасних Донецької та Запорізької області були переселені греки з Криму. Потьомкіним були визначені кордони грецьких володінь. У межах області кордон проходив від Азовського моря до гирла р. Берди, по лівобережжю Берди до гирла р. Каратиша і до її верхів’я, звідти до верхів’я балки Кобильної і по правобережжю її до гирла, що впадає в р. Мокріяш.

Слід визначити, що основна частина греків зайняла територію поза межами сучасної Запорізької області.

Євреї. Серед численних народів, які заселили південноукраїнський степ, були і євреї.

Масове переселення євреїв на території сучасної Запорізької області відбувалося у середині ХІХ ст. У 1845-55рр. Було засновано 17 колоній (у сучасних Гуляйпільському та Куйбишевському районах) вихідцями з Вітебської, Ковенської, Могильовської та Чернигівської губерній.

Поляки. На рубежі 60-70рр. ХІХ ст. у придніпровській частині Мелітопольського повіту з’явилися представники польського етносу.

Чехи. З’явилися на території краю у 1869р. У 1862-64рр. Чехи заснували в Криму чотири колонії. Оскільки земля виявилася не придатною для землеробства, частини з них отримали дозвіл на нове переселення. Так, на 38-й дільниці Мелітопольського повіту з’явилася колонія Чехоград.

Кримські татари. У другій половині ХХ ст. в Мелітополі відбулася концентрація кримсько-татарського населення. Це було пов’язано з тим, що депортовані у 1944р., після часткової реабілітації, не маючи змоги отримати дозвіл на мешкання в Криму, вони намагалися оселитися якомога ближче до своєї батьківщини. Останнім часом татари почили поступово повертатися до Криму.

Історико-культурна спадщина

Запорізький край винятково багатий на пам'ятки історії та культури. На державному обліку перебуває 8031 історико-культурна пам’ятка, в т.ч. 1677 - історії, 6276 - археології, 78 - монументального мистецтва.

До Державного реєстру національного культурного надбання України внесено 18 пам’яток області:

8 пам’яток археології (пам’ятки національного культурного надбання) – залишки городища, поховальні комплекси, кургани, курганні могильники Канат-Могила та Попівські могили у Бердянському районі; Куляб-Могила у Михайлівському, Солоха та Мамай-гора у Кам’янсько-Дніпровському, Цимбалові могили у Великобілозерському районах, а також археологічний комплекс пам’яток "Лиса Гора" у Василівському районі та 4 пам'ятки історії (включаючи Дніпрогес).

В області діють: 22 музеї державного підпорядкування з загальною кількістю близько 330 тис. предметів основного фонду; 513 бібліотек з загальною кількістю бібліотечних фондів понад 10,0 млн. примірників; 412 установ культури клубного типу, 2 парки культури та відпочинку, 2 центри дозвілля при яких працює 3,5 тис. творчих формувань, в т. ч. 1,5 тис. дитячих; заклади кіно (12 кінотеатрів, 32 сільські кіноустановки); Запорізький державний цирк, обласна філармонія, 3 обласних театри (академічний український музично-драматичний, театр „Едельвейс”).

3 заповідники: Національний заповідник «Хортиця», державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила» (м. Мелітополь), історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» (м. Василівка) [1].

Острів Хортиця (м. Запоріжжя) - унікальна комплексна історико-культурна та природна пам'ятка, що охоплює період від мезоліту до ХХ століття, всесвітньо відома як колиска Запорозького козацтва та осередок першої в світі демократичної республіки..

Державної програми розвитку національного заповідника «Хортиця» на 2006-2010 рр. З давніх часів Хортиця набула значення духовного, державного і політичного символу Українського народу. Саме на Хортиці збирались давньоруські князі, щоб об'єднавшись боротися із своїми ворогами. Острів Хортиця став колискою українського козацтва, оплотом запорозьких вольностей та уособленням національного духу. Запорозька Сiч - унікальне явище в історії нашої країни i всього людства. Після затвердження її як військово-політичного центру українського козацтва, вона згодом перетворилася в столицю найдемократичнішої для свого часу козацької республіки й відіграла значну роль у формуванні військових, політичних, господарських і культурних засад української державності [2].

Історико-культурний комплекс «Запорозька Сiч» покликаний стати моделлю військового та адмiнiстративно-полiтичного центру запорозького козацтва, який даватиме повну уяву про матеріальну i духовну культуру запорозького козацтва на всьому історичному періоді його існування. Комплекс «Запорозька Сiч» поєднує у своєму складі музейно-експозицiйнi та рекреаційні об'єкти. Національний заповідник «Хортиця», розташований на острові та прилеглих до нього територіях, займає площу 2386,86 гектара. На острові завдовжки 12 і завширшки 2,5 кілометра розміщено комплекс із 70 унікальних пам'яток історії та археології, що охоплюють період від мезоліту до наших днів, з них 36 пам'яток пов'язано з історією запорозького козацтва.

Музейний фонд заповідника становить майже 34 тис. одиниць зберігання. Це археологічні колекції, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, скульптури, кераміки, вироби з дерева, металу, скла, кістки, шкіри тощо.

На території заповідника знаходиться державний геологічний заказник «Дніпровські пороги» загальною площею 1383 гектари, який належить до природно-заповідного фонду України. Унікальною особливістю є те, що на острові представлені ландшафти всіх географічних зон України - від степової до гірської. З 1052 видів вищих рослин 657 належать до дикорослих аборигенів, 11 з них занесене до Червоної книги України, 41 - реліктові та ендемічні рослини [2].

Державний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила» (Мелітопольський район): на території 15 га заповідника знаходиться пісковий пагорб площею 3 га, який є унікальною пам'яткою стародавньої історії та культури. У гротах та печерах цього пагорбу, яких на сьогодні відкрито 60, було знайдено петрогліфічні комплекси - унікальні зразки первісного мистецтва віком до 14 млн. років [5].

Історико-архітектурний заповідник «Садиба Попова» (Василівський район) - диво містобудування, музей замкової архітектури пізнього класицизму, побудований в 1884 р. Аналогів високоякісного мурування стін з цегли, за свідченнями фахівців, немає ні в Україні, ні в країнах СНД, ні взагалі в Європі.

Заповідник «Кам'яні Могили» (Розівський район). засновано 5 квітня 1927 р. як особливу природоохоронну територію місцевого значення. Його площа складає близько 400 га, з них 300 га у складі Донецької області і 100 га в Запорізькій. Зараз він є одним з чотирьох відділів.

Район урочища «Кам'яні Могили» у геологічному, біологічному, художньо-емоційному та історичному аспектах є водночас унікальним і репрезентативним. Далеко за межами України відомі також нерухомі речові пам'ятки із числа археологічних знахідок курганів Камянського городища, ряд меморіальних місць, пов'язаних із всесвітньо відомими історичними постатями Нестора Махна, Дмитра Донцова та ін. Додає позитивного туристичного іміджу регіону унікальна споруда греблі Дніпрогесу та органічно пов'язаний з нею район соцміста Запоріжжя, спроектований всесвітньо відомими архітекторами братами Вєснєними [4].

В регіоні діє обласна інспекція з охорони пам'яток історії та культури. Управління культури та туризму взаємодіє із 127 суб'єктами туристичної діяльності та 60 громадськими організаціями національних меншин. Відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації здійснюється матеріальна підтримка працівників культури та мистецтва, обласних організацій Національних творчих спілок України, впроваджені обласні премії та творчі стипендії за внесок у розвиток культури Запорізького краю (В 2006 р. - на загальну суму 33,0 тис. грн.) За поданням Міністерства культури і туризму України в 2006 р. відзначено державною нагородою - званням «Заслужений художник України» - голову Запорізької організації.

Запорізький обласний краєзнавчий музей був заснований у 1921 р. В чотирьох залах археології, в яких висвітлюється історія краю від найдавніших часів - понад 140 тис. років тому до 15 ст. н.е. демонструється понад 4300 експонатів.

Рідновіри краю свято шанують Запорозький дуб - це дерево посідає особливе місце в їхньому житті. З давніх часів наші предки вірили, що Дуб є деревом Всесвіту, в ньому об'єднуються три сутності: крона - світ божественний, стовбур - світ життя, коріння - світ предків. Священне Дерево поєднує наш рід, його життя пройшло через багато поколінь. На богослужіннях біля Запорозького дубу рідновіри моляться за духовну силу Природи, за Рід наш, за Україну. Без перебільшення можна сказати, що Дуб править за символ мешканців краю. Жодне видання про Запорожжя не оминало Дуба-велетня. Коли дерево буяло своєю красою, його відвідували тисячі туристів. Вважають, що Дуб має вік більше 700 років. За сім століть його стовбур роздався на 6, 32 метра в обхваті, а висота сягала 36 метрів.

Священний дуб запорозьких козаків, який засох в 1871 році, ріс в самій середині острова Хортиці, там де осьова хортицька дорога перетинає лінію мініховських редутів. Д.І.Яворницький, що бачив наприкінці XIX століття пень того дуба, вказує його окружність в три сажені (6 м 39 см), що дорівнює сучасному Запорозькому дубу.

Запорозький дуб не просто пам'ятник природи та історії. Він - жива ланка в ланцюзі століть.

Дніпровську гідроелектростанцію ім. В.І. Леніна по праву можна вважати символом Запоріжжя та цілої епохи. Вже більш ніж 75 років вона працює на користь людям. З побудовою у Запоріжжі потужної гідроелектростанції стало можливим не тільки безперешкодне судноплавство Дніпром, але й будівництво і розвиток на півдні України колосального індустріального комплексу, що корінним чином вплинуло на розвиток південних, центральних та східних областей країни.

Сьогодні Дніпрогес, крім основної своєї задачі, виконує роль мосту між лівим і правим берегами. Всі охочі можуть пройтися по 38-метровій греблі з лівого берега на протилежний, милуючись чудовими краєвидами Дніпра, островами Три Стоги, Дубовий і легендарною Хортицею. З дамби чудово видні запорізькі красені-мости: двоярусний міст Преображенського та арочний. На самій дамбі можна побачити сліди від куль - німі свідки ІІ Світової війни. Правий берег зустріне невеличким сквером з погруддям О.В. Вінтеру, парадним в'їздом до гідроелектростанції та колишньою будівлею управління Дніпробуду. Однак, оглядати Дніпрогес, всетаки, краще з лівого берега, а саме з пл. Леніна. Це унікальне місце. Якщо встати в самому центрі площі, то поруч опиниться найбільший пам'ятник В. Леніну в Україні, попереду буде Дніпрогес ім. В. Леніна, позаду - проспект Леніна, праворуч - порт ім. В. Леніна, річковий вокзал Леніна, водосховище Леніна, на якому, вибачте за тавтологію, острів Леніна. І це при тому, що В. Ленін в Запоріжжі ніколи не бував. Вночі Дніпрогес підсвічений тисячами ламп в жовто-блакитні кольори національного прапору.

РЕКРЕАЛОГІЯ

Індивідуальне завдання

на тему «Аналіз рекреаційних ресурсів Запорізької області»

 

Виконала:

студентка групи ГЦ-22 Кузнецовоа А.Р.

 

Перевірила:

ст. викладач Полевич І.О.

 

Харків 2016

ЗМІСТ

1. Обгрунтування вибору регіону для аналізу
2. Географічне положення району
3. Природні умови 3.1. Рельєф 3.2. Кліматичні умови 3.3. Флора і фауна 3.4. Ландшафтна структура 3.5. Охоронні природні території та пам’ятники природи
4. Демографічна характеристика
5. Історія формування та розвитку регіону
6. Етнографічні особливості
7. Історико-культурна спадщина
8. Природні та історико-культурні об'єкти всесвітнього значення
9. Туристсько-рекреаційні ресурси. Види рекреації та туризму
10. Матеріально-технічна база рекреації та туризму
11. Основні туристські центри регіонуі та їхня специфіка
12. Основні напрямки туристських потоків
13. Оцінка соціально-економічного та екологічного становища
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Обґрунтування вибору регіону для аналізу

Дослідження рекреаційних ресурсів Запорізької області є досить актуальною, тому що у сучасний час відпочинок рекреація, туризм означає здоров’я,що є найвищою цінністю для людини. Тому за останні, кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення,зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крім того індустріальний розвиток цивілізацій, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних районах. Таким чином в Запоріжжі обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки,але й життєво небхідною формою задоволення потреб людини.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Запоріжжя усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавши дану область,туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією і культурою.