Стаття 417. Порядок провадження досудового слідства в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб

Досудове слідство в справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановления вироку, провадиться органами досудового слідства за правилами, передбаченими статтями 111-130, 148-222 цього Кодексу.

При досудовому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння й особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання.

По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця постанова разом зі справою надсилається прокуророві.

(Стаття 417 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законом № 2670-111 (2670-14) від 12.07.2001)

 

Порядок провадження досудового розслідування.Закон не передбачає особливого порядку порушення кримінальних справ даної категорії. Вчинення злочину або суспільно небезпечного діяння душевнохворим не є обставиною, що виключає можливість порушення кримінальної справи і провадження розслідування. Факт же вчинення діяння особою в стані неосудності встановлюється судово-психіатричною експертизою, яка, як і всі види експертиз у кримінальному процесі, провадиться по порушеній кримінальній справі.

Провадження досудового слідства по даній категорії справ обов'язкове і здійснюється за загальними правилами з урахуванням особливостей, передбачених ст. 416 — 418 КПК України

Психічний стан підслідної особи визначається судово-психіатричною експертизою, яка назначається слідчим після встановлення факту вчинення суспільно небезпечного діяння цією особою.

Відповідно до ст. 76 КПК України призначення експертизи обов'язкове для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачуваного (у даному випадку варто розуміти і "підслідного" — В.Т.) за наявності в справі даних, що викликають сумнів щодо його осудності.

Основним завданням судово-психіатричної експертизи є визначення психічного стану і надання висновку про осудність підозрюваних, обвинувачуваних, підслідчих чи підсудних, стосовно яких в органів дізнання, слідства і суду виник сумнів у їхньому психічному здоров'ї, а також з'ясування необхідності застосування медичних заходів стосовно осіб, визнаних неосудними.

Судово-психіатрична експертиза провадиться за постановою слідчого, прокурора, органа дізнання або суду. Постанова про призначення експертизи не оголошується обвинувачуваному (або підозрюваному) у випадках, коли його психічний стан робить це неможливим.

Судово-психіатрична експертиза на попередньому слідстві може провадитися стаціонарно й амбулаторно.

При проведенні стаціонарної експертизи підозрюваних або обвинувачуваних, які не утримуються під вартою, поміщення їх в лікувально-психіатричний заклад провадиться тільки за рішенням суду.

Орган, що призначив судово-психіатричну експертизу, зобов'язаний надати експертам матеріали кримінальної справи, що належать до предмета експертизи, а також додаткові відомості про досліджувану особу — історії хвороби тощо. У тих випадках, коли медична документація не була залучена до кримінальної справи, медичні установи зобов'язані подати її безпосередньо судово-психіатричним експертам на їх вимогу.

Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена на законних підставах. Для цього варто переконатися в наявності фактичних підстав для її проведення. При провадженні слідчих дій варто приділяти необхідну увагу з'ясуванню інформації про поведінку особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння: у потерпілих і свідків слід з'ясувати, чи були дії підслідного скоордино-оаними і розсудливими, чи була мова осмисленою й адекватною ситуації. Необхідно детально допитати близьких родичів, одержати відомості про судимість, зробити запит, чи не перебуває особа на обліку в психоневрологічних або наркологічних диспансерах. При встановленні випадку лікування особи в психіатричній лікарні слідчий зобов'язаний витребувати і передати експертам історію її хвороби.

Аналіз слідчої практики вказує на наявність як фактів необгрунтованого призначення судово-психіатричних експертиз, так і неназначення їх за наявності для того підстав. Трапляються випадки призначення експертиз у сумнівних ситуаціях за клопотанням захисників. Необгрунтоване призначення експертиз спричцняє необгрунтовані витрати і тяганину, а нерідко і порушує права людини.

Водночас не можна визнати обґрунтованими і відмови від призначення експертиз, якщо в справах є дані про одержання відповідними особами травми голови або про визнання їх непридатними до військової служби через хворобу. Для рішення питання про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи доцільно залучати лікарів-психіатрів.

Стаціонарна судово-психіатрична експертиза провадиться в психіатричних стаціонарах, де організуються судово-психіатричні експертні комісії, які складаються не менше ніж із трьох лікарів-психіатрів: голови, члена комісії, доповідача, що провадить спостереження за підекспертним.

Для проведення експертизи підекспертні поміщаються в судово-психіатричні відділення, а за відсутності таких — у спеціально відведені палати загальних відділень психіатричних (психоневрологічних) закладів. При проведенні експертизи застосовуються необхідні методи дослідження, а у відповідних випадках і лікування.

Судово-психіатричний висновок ґрунтується на даних, отриманих експертом у процесі обстеження підекспертного, відомостях кримінальної справи, медичних документах про перенесені захворювання.

Експерти дають відповідь на питання про ступінь і характер психічного захворювання особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння і на період розслідування справи.

На відміну від звичайного досудового слідства у цій категорії справ не здійснюється притягнення особи як обвинувачуваного. Якщо ж особа була визнана душевнохворою після пред'явлення їй обвинувачення, акт притягнення її як обвинувачуваного зберігає свою юридичну чинність і може бути використаний після видужання особи та поновлення провадження по справі (якщо не минули строки давності).

Якщо суспільно небезпечне діяння було вчинено особою в стані неосудності, але на момент розслідування ця особа вже видужала, не являє собою небезпеки, не страждає на психічне захворювання, яке позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, вона може бути допитана, за її участю можуть бути проведені впізнання, очна ставка, огляд, відтворення обстановки й обставин події злочину й інші слідчі дії. Установивши факт вчинення діяння даною особою в стані неосудності і відсутність необхідності примусових заходів медичного характеру, слідчий закриває справу через відсутність складу злочину.

У справах щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння в стані неосудності чи обмеженої осудності, та осіб, які занедужали на психічну хворобу після вчинення злочиїгу, обов'язкова участь захисника. Захисник допускається до участі в справі з моменту одержання доказів про психічне захворювання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ст. 44 КПК України), тобто після того, як цей факт встановлено судово-психіатричною експертизою.

По закінченні розслідування слідчий зобов'язаний виконати низку процесуальних дій, які покликані забезпечити законні права інших учасників процесу — виконати вимоги ст. 217 — 222 КПК України.

Слідчий повідомляє учасників процесу, які мають право на ознайомлення зі справою, про закінчення досудового слідства і надає кожному з них матеріали справи, якщо психічний стан відповідних осіб дозволяє це зробити. За результатами цих процесуальних дій складаються протоколи.

По завершенні розслідування справи про суспільно небезпечне діяння щодо особи, яка визнана неосудною і потребує примусового лікування, слідчий виносить постанову про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

У постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення суспільно небезпечного діяння саме цією особою, необхідна інформація про особу, яка вчинила це діяння, сутність висновку експертів, характер психічної хвороби, чим визначається необхідність застосування до такої особи примусових заходів медичного характеру, відомості про потерпілих.

До постанови додаються:

— список осіб, які підлягають виклику в судове засідання з указівкою відомостей про законного представника неосудної особи, експертів, свідків,.потерпілих, цивільних позивачів;

— довідка про розслідування справи і про застосування запобіжних заходів з вказівкою часу утримання під вартою, а також часу призначення стаціонарної експертизи і часу перебування особи на обстеженні в психіатричному закладі закритого типу;

— довідка про речові докази, про цивільний 'позов, про міри його забезпечення;

— довідка про судові витрати.

Разом з названою постановою і додатками слідчий направляє справу прокурору.

Окремими підставами застосування примусових заходів медичного характеру є:

— вчинення суспільно небезпечного діяння особою в стані неосудності чи обмеженої осудності;

— вчинення діянь, що містять признаки злочину в стані чи обмеженої осудності, але поява в особи, яка вчинила такі діяння, душевного чи іншого психічного захворювання, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними в період слідства і розгляду справи в суді;

— дана особа становить небезпеку для суспільства як у силу характеру вчиненого, так і в силу свого хворобливого стану.