Деструктивні форми поведінки

Деструктивні форми поведінки

ПЛАН

1.Психологічний зміст поняття: деструктивна поведінка.

2. Зовнішні та внутрішні фактори,що стимулюю деструктивну поведінку.

3. Стадії розвитку асоціальної поведінки.

4. Види асоціальної поведінки та їх характеристика.

5. Шляхи подолання та корекція деструктивних форм поведінки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абраменко В. И., Селецкий А. И. Психофизиологическая типология трудных подростков. - М., 1977.

2. Актуальні аспекти сощальної роботи з девіантною молоддю. - Донецьк, 1996,

3. Актуальные проблемы девиантного поведения: борьба с социальными болезнями. – М.: Просвещение, 1995. – 124 с.

4. Выготский Л. С. Диагностика развития и педологическая клиника трудного детства //Собр. соч. - М., 1983, т. 5.

5. Заика Е. В., Ягина А. С. Психологическая характеристика личности подростков с отклоняющимся поведением //Вопросы психологии, 1990, № 4.

6. Зотова О. И. Проблема отклоняющегося поведения //Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М., 1976.

7. Максимова И. Ю. Диагностика и коррекция отклоняющегося поведения подростков //Вопросы психологии, 1988 - № 3.

8. Трудный подросток: причины и следствия //Под ред. В. А. Татенко. - К., 1985.

 

 

Висновок

Для розкриття природи і причини соціальних відхилень необхідно виходити з того, що вони, як і соціальні норми, є вираз відносин людей, що складається в суспільстві. Соціальна норма і соціальне відхилення - два полюси на одній і тій же осі соціально значущої поведінки індивідів, соціальних груп і інших соціальних общностей. Усвідомлення неминучості відхилень в поведінці частини людей не виключає необхідності постійної боротьби суспільства з різними формами соціальної патології.

Соціальні відхилення такі ж різноманітні, скільки самі соціальні норми. Більш того, різноманітність відхилень перевищує різноманітність норм, бо норма типова, а відхилення можуть вельми індивідуалізуватися.

Відхилення від соціальних норм, не дивлячись на велику різноманітність, мають деякі загальні причини, що підтримують їх існування, а часом що ведуть до їх зростання і поширеності. По своїй суті вони зводяться до об'єктивних і суб'єктивних суперечностей суспільного розвитку, які порушують взаємодію особи з соціальним середовищем і ведуть до форм поведінки індивідів тим, що не узгоджуються з існуючою нормативною системою. При тому одна і та ж суперечність «може лежати в основі як соціально не бажаних форм поведінки (злочинність, алкоголізм, самогубство і т. д.), так і соціально схвалюваних (пізнавальна активність, творчість, побутова активність і т. д.).

В період переходу до ринкової економіки змінилося матеріальне положення багатьох верств населення. Більшість людей живе за межею бідності, збільшилася кількість безробітних. Все це створює конфліктні ситуації, а вони приводять до девіацій. Хто забувається в пляшці, хто забувається в наркотичному дурмані, а хто послабіше, зводить рахунки з життям. Єдиний спосіб якось змінити положення, що склалося, – поліпшити життя, допомогти людям подолати їх проблеми для цього і створюються тепер соціальні служби і інші організації. Але якщо їх діяльність не підтримуватиметься державою зростання злочинності, наркоманії, алкоголізму і т.д. тільки ростиме.

Для того, щоб наше суспільство не відходило від норм поведінки, необхідно вчасно доносити до дітей негативні сторони життя. Адже саме в дитинстві закладається основа поведінки. Дуже багато що залежить від таких чинників, як виховання, освіта, соціальне положення в суспільстві, обстановка в сім'ї.

 

 

Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб:

1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей;

2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм;

3) люди, що випадково здійснюють правопорушення;

4) особи, що свідомо порушують правові норми.

Адиктивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійні фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. У результаті такої поведінки людина існує у своєрідному і “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистому розвитку, навіть деградує. Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки:

- нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм);

- проміжні форми адикції (анорексія – відмова від їжі, булумія – прагнення до постійного споживання їжі);

- хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).

Адиктивну поведінку непонолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла психічної та фізичної залежності, тобто, захворювання на наркоманію, алкоголізм і токсикоманію.

Види асоціальної поведінки

Аморальна	Протиправна	Злочинна
порушення норм моралі і правил людського співжиття	правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному	порушення кримінально-правових норм

 

 

Асоціальна поведінка поділяється на:

Девіантну поведінку	Делінквентну поведінку
система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями.	це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів
Вона буває: - імпульсивна – порушення норм поведінки, які виникають неочікувано, непередбачувано і в порівняно незначний проміжок часу (агресія, суїцид); - первинна – дії, які дозволяють робити висновок про наявність девіантної поведінки; - вторинна – вчинки особи як відповідь на визначення девіанта; - субкультурна – поведінка, якою людина відхиляється від норм оточуючого суспільства шляхом попадання піл вплив норм субкультури.	Групи делінквентних осіб: - індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; - особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм; - люди, що випадково здійснюють правопорушення; - особи, що свідомо порушують правові норми.

 

Акцентуйте увагу на тому, що ви купуєте, а не те, що ви втрачаєте.

Якою би згубною не була деструктивна поведінка, вона служить визначеній мети. І як би ви не прагнули покласти їй край, в глибині душі у вас може виникнути побоювання, що треба розлучатися з нею заради чогось нового і незвіданого. Вас може турбувати думка, що нова манера поведінки не приносить бажаного результату і ваші справи стануть ще гірше. Саме тому найкращий шлях подолання такої інертності - це перенесення акценту з того, від чого ви відмовляєтеся, на те, що ви купуєте. В іншому випадку, навіть прийнявши тверде рішення змінитися, ви, зіткнувшись з якою-небудь перешкодою, можете з легкістю скотитися до своїх деструктивних звичок.

Заручіться чиєюсь підтримкою

Оскільки деструктивна поведінка закладається ще в дитячі роки під впливом почуття самотності і беззахисності, в зрілому віці з нею легше впоратися в тому випадку, якщо ви отримуєте підтримку з боку близьких вам людей.

Не настільки істотно, якого роду допомогу вам буде надана. Це може бути пряме сприяння, моральна підтримка або згода контролювати ваші дії в роботі над собою. Важливо інше: ви будете знати, що ви не самотні. Це додасть вам рішучості і впевненості в собі.

Отримуйте уроки з невдач

Як вже було сказано, деструктивна поведінка має властивість проявлятися знову й знову. Незважаючи на свої найкращі наміри, потрапляючи в ті ж самі або схожі ситуації, ви цілком можете почати діяти рефлективно, повторюючи свої колишні помилки.

Якщо у вас стався рецидив старого, то замість того щоб лаяти себе останніми словами за свій промах, постарайтеся звернути цю невдачу собі на користь. Запитайте себе, як би ви вчинили, якби у вас з'явився шанс переграти цю ситуацію. Виробіть план дій на той випадок, якщо ситуація повториться.

Заохочуйте себе за успіхи

Всякий раз, коли ви звертаєтеся до колишнього типу поведінки, страждає ваше почуття власної гідності. Ви здаєтеся собі слабким і безвольним, нездатним втілити в життя свої добрі наміри. І навпаки, кожен раз, коли ви успішно пригнічуєте деструктивний імпульс, ви починаєте більше себе поважати. Використовуйте це почуття гордості собі на благо. Винагорода за добре виконану роботу сприятиме закріпленню нового типу поведінки і допоможе вам зробити зміни незворотними.

Станьте рішучим

Ніщо і ніхто не зможе вам допомогти, якщо ви не дасте собі твердого слова змінитися. Дуже важко визнати, що ви самі стоїте у себе ж на шляху, і ще складніше взяти на себе відповідальність зійти з цього шляху. Вам необхідно усвідомити що, перекладаючи власні проблеми на плечі інших або на обставини, на які ви не здатні вплинути, ви не вирішите ваших проблем. Ви повинні розуміти, що змінити своє життя можете лише ви одні. Таке почуття відповідальності важливо, якщо ви зібралися перемогти ворога, що зачаївся всередині вас.

Будьте послідовними у рішучості змінити своє життя на краще. Подивіться на себе неупереджено. Ваша чесність по відношенню до себе, укупі з приводяться відомостями і радами, додасть вам впевненості і мудрості для того, щоб, змінивши свою деструктивну поведінку, ви могли отримувати від життя більше задоволення. З свого кращого ворога ви перетворитеся на свого кращого друга.

 

Деструктивні форми поведінки

ПЛАН

1.Психологічний зміст поняття: деструктивна поведінка.

2. Зовнішні та внутрішні фактори,що стимулюю деструктивну поведінку.

3. Стадії розвитку асоціальної поведінки.

4. Види асоціальної поведінки та їх характеристика.

5. Шляхи подолання та корекція деструктивних форм поведінки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абраменко В. И., Селецкий А. И. Психофизиологическая типология трудных подростков. - М., 1977.

2. Актуальні аспекти сощальної роботи з девіантною молоддю. - Донецьк, 1996,

3. Актуальные проблемы девиантного поведения: борьба с социальными болезнями. – М.: Просвещение, 1995. – 124 с.

4. Выготский Л. С. Диагностика развития и педологическая клиника трудного детства //Собр. соч. - М., 1983, т. 5.

5. Заика Е. В., Ягина А. С. Психологическая характеристика личности подростков с отклоняющимся поведением //Вопросы психологии, 1990, № 4.

6. Зотова О. И. Проблема отклоняющегося поведения //Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М., 1976.

7. Максимова И. Ю. Диагностика и коррекция отклоняющегося поведения подростков //Вопросы психологии, 1988 - № 3.

8. Трудный подросток: причины и следствия //Под ред. В. А. Татенко. - К., 1985.