Культура як сукупність текстів, мови культури

 

Ресурсом культури виступає інформація (знання про будь-що). Інформація поступово втрачає свою актуальність, тому має поновлюватися з кожним новим поколінням. Переосмислення інформації забезпечує функціювання культури як системи, що розвивається сама по собі.

 

Носієм інформації виступає текст. Текст - це послідовна взаємопов'язана система знаків, що має цілісність та оформлення. Інформацію несуть всі артефакти, норми і цінності людини, тому текст в культурології - широке поняття.

 

Мова - це система знаків. Мова культури - це її символічний код. Код мови - правило, алгоритм зіставлення кожному конкретному повідомленню комбінації слів або знаків.

Для кожної культури мова унікальна, проте використовує однотипні знаки й знакові системи, що утворюють семіотичне поле культури.

 

Виділяють конвенційні й неконвенційні знаки:

 

1). Неконвенційні (природні) знаки - це явища природи, що розглядаються в якості носія інформації й вказують людині на інший предмет або явище. Грали особливу роль у житті древньої людини (рахування років за Місяцем та Сонцем, орієнтування в просторі за допомогою зірок). Системи природних знаків використовуються в науці, наприклад, в діагностуванні захворювання.

 

2). Конвенційні знаки - умовні сигнали, для розуміння яких існує домовленість між людьми. Наприклад: зелене світло на світлофорі. Виокремлюють також сигнали, образи, індекси і символи. Сигнали - знаки попередження; образи - це чуттєво-конкретне повторення людиною явищ.

 

Основою мови культури є символи, які мають кілька рівнів розуміння. Символ не просто вказує на інший предмет, а розкриває його сутність. Символ може викликати безліч асоціацій. Аристотель зводив символ до знаку, Платон вважав, що символ поєднує собою раціональний та ірраціональний світи. Юрій Лотман вважав символ механізмом культурної пам'яті, елементом культурного простору, в якому інформація зберігається в згорнутому вигляді.

 

Вербальні звукові системи - це природні знаки. Поза мовою існування культури неможливе. Частиною культури стає тільки те, що висловлене вербально. Мова - це система знаків, що історично склалася та є фундаментом культурного життя народу.

 

Гіпотеза Сепіра-Ворфа свідчить про те, що мовні структури впливають на процеси мислення людини, на сприйняття зовнішнього світу. Мова є інститутом культури й виконує роль посередника між індивідуальним мисленням людини та життям соціуму, тому мова визначає тип мислення й поведінки в даному суспільстві.

 

В художньому тексті мова виконує також естетичну функцію. Знакові системи запису пройшли еволюцію від предметного письма, піктографії та ідеографічного письма - ієрогліфи- до сучасного типу письмового запису.

 

Семіотика культури

 

Термін «семіотика культури» свідчить про культуру як знакову систему, а про культурні явища як тексти, що несуть певну інформацію і мають сенс. М.С.Каган вважав, що культура "по суті своїй поліглотна". Кожна мова культури має свої унікальні особливості й не може бути переведена в повній мірі ні на жодну іншу мову.

 

Витоки семіотики культури слід шукати в школі структуралізму. Структуралізм - філософська й культурологічна школа початку ХХ століття, основи якої заклали К. Леві-Строс, Ж. Лакан та М. Фуко. Ці вчені висунули завдання подолати описовість при аналізі культури, поширити на гуманітарне знання методи точних природознавчих наук (математичне моделювання, комп'ютеризацію та інше). Метою структуралізму було виявити структури, сукупності відносин між частинами цілого. Основні структури, що регулюють духовно-творчу діяльність людини, діють підсвідомо. Первинною структурою культури є знакова система. Простою та універсальною знаковою системою є мова. Французький вчений Клод Леві-Строс вивчав культурне життя диких племен і встановив, що соціальні й культурні правила (шлюб, термінологія близькості людей, тотемні відносини, міфологія та ін.) можна сприймати як мови, оскільки в кожній з цих сфер відбувається обмін інформацією, для розуміння якої необхідний код.

 

У 1970-ті роки виникає «постструктуралізм» - школа, представники якої також визнавали існування структур, проте своїх попередників, структуралістів, звинувачували в догматичності. Е. Морен, Ж. Бодрійяр, Ж. Дерріда, Р. Барт вважали, що структури децентралізовані.

 

Ролан Барт в есе «Смерть автора» пише: не дивлячись на те, що автор досі виступає головним елементом літератури, його роль стрімко зменшується. Першим це зрозумів Малларме, який гадав, що не автор, але сама мова художнього твору розповідає щось читачеві. Особистість автора десакралізується, на перший план виходить сам текст. Тепер текст створюється й читається таким чином, що присутність в цьому процесі особистості автора мінімізована. Текст - не лінійний ланцюг слів, що мають теологічний сенс (передача сакральної інформації від Бога до людей), а багатомірний простір, де одночасно сперечаються безліч людей, поєднуються тисячі інших літературних джерел. Єдиної точки зору на текст не може існувати (це відповідає загальному характерові постмодерну - відмови від авторитетів). Вся інформація й посилання, що вступають один із одним в стосунки діалогу, пародії або суперечки, поєднуються в одній особі - в особі читача. Читач - це людина без психології і без історії, що лише зводить дану їй інформацію в одне ціле. [21]

 

Семіотика - наука, що вивчає характеристика знаків та знакових систем. Поділяється на дві школи: французьку (основи заклали Чарльз Пірс, Фердинанд де Сосюр) і тартусько-московську (голова - Ю. М. Лотман).

 

Хронологічна таблиця.

Прийняття християнства в Києві.

Будівництва Десятинної церкви.

Заснування митрополії в Києві.

Князювання Ярослава Мудрого.

1016 - створення "Руської правди".

Будівництво Софійського собору. При Софійському соборі створена перша на Русі бібліотека.

Збудовано Золоті ворота.

Заснування Києво-Печерської Лаври.

Висвячення київським митрополитом Іларіона - першого не-грека.

1051 - "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона - похвала Володимиру Великому і Ярославу Мудрому.

Завершення розколу християнства на православ'я та католицизм.

1056-1057 - "Остромирово Євангеліє".

Будівництво Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

1096 - "Повчання дітям" Володимира Мономаха.

Будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря.

1113 - "Повість временних літ".

1185 - "Слово о полку Ігореве".

Перша літописна згадка терміну Україна.

Заснування Львова.

Засновано Львівське братство при церкві Успіння Богородиці.

Іван Вишенський.

1556-1561 - "Пересопницьке Євангеліє".

Створена Академія Мистецтв в Петербурзі.

Заснування друкарні І.Федорова в Москві.

Заснування друкарні І.Федорова у Львові.

1574 - І.Федоров надрукував перші в Україні книги "Апостол" та "Буквар".

Заснування Острозької колегії.

1580-1581 - "Острозька біблія" І.Федорова, надрукована в Острозькій типографії.

Помер І Федоров.

Заснування Львівської братської школи.

Берестейська унія.

Петро Могила.

Заснування Київського Богоявленського братства та братської школи.

Заснування Києво-Могилянської Колегії.

Заснування Львівського університету.

Перехід української православної церкви під зверхність Московського патріархату.

Заснування Слов'яно-греко-латинської академії в Москві.

Гетьманування І.Мазепи.

Затвердження Конституції Пилипа Орлика.

Г.С.Сковорода.

Заснування Московського університету.

І.П.Котляревський.

1798 - надрукована "Енеїда" І.Котляревського.

Заснування Харківського університету та Кременецького ліцею.

В Одесі відкрито перший в Україні оперний театр.

Т.Г.Шевченко.

Заснування Ришельєвського ліцею в Одесі.

Засновано Петербургський університет.