Методика створення художнього образу при побудові архітектурних споруд.

8.Вивчення орнаменту у початковій школі.

Орна́мент (від лат. ornamentum — прикраса) в мистецтві й архітектури — це ритмічне чергування різноманітних зображень, які можуть бути великомасштабними і дрібномасштабними, стилізованими і натуралістичними, мають геометричне (наприклад, меандр), рослинне (акант, пальмета тощо) або інше походження, являють собою упорядкування стилізованих рослинних, зооморфних чи антропоморфних мотивів. До числа формальних особливостей орнаменту відноситься декоративна стилізація, площинність, органічний зв'язок з несучою орнамент поверхнею, яку він завжди організовує, нерідко виявляючи при цьому конструктивну логіку предмета. Не всякий візерунок можна вважати орнаментом. Так, візерункова тканина з нескінченно повторюваним раппортом, не є орнаментальною. За характером композиції, орнамент може бути:

-стрічковим

-центричним

-оздоблюючим

-геральдичним (заповнює поверхню або ж поєднує деякі з цих типів у більш складних комбінаціях).

По використовуваних в орнаменті мотивами його ділять на: геометричний, що складається з абстрактних форм (точки, прямі, ламані, зигзагоподібні, сітчасто пересічні лінії; кола, ромби, многогранники, зірки, хрести, спіралі; складніші специфічно орнаментальні мотиви - меандр і т. п.); рослинний, стилизующей листя, квіти, плоди та пр. (лотос, папірус, пальметт, акант і т. д.); зооморфний, або тваринний, стилизующей фігури або частини фігур реальних чи фантастичних тварин. Серед мотивів використовуються також людські фігури, архітектурні фрагменти, зброя, різні знаки та емблеми (герби). Особливий рід орнаменту представляють стилізовані написи на архітектурних спорудах (наприклад, на середньоазіатських середньовічних мечетях) або в книгах (т. зв. в'язь). Нерідкі складні комбінації різних мотивів (геометричних і звіриних форм - т. зв. тератологія, геометричних і рослинних - арабески).

Крім того, заведено виділяти особливі орнаментальні візерунки:

-орнамент абстрактний звіриний — виконаний з геометричних мотивів плетіння з окремими зображеннями деталей тварин і птахів (їхніх голів, хвостів, лап, крил). Був поширений у середньовічній Європі в VI—XIII ст., в мистецтві норманів, Франції часів Меровінгів.

-орнамент вусиковий — у вигляді переплетених пагінців акантового листя.

-орнамент «вушна черепашка» — отримував хрящові потовщення і сплетення, часто застосовувались червоподібні закруглені форми людського вуха, звідкіля й назва (синонім — орнамент «хрящ», ормушль).

-орнамент епіграфічний — напис зроблений стилізованими літерами, який звичайно носить пояснювальний або повчальний характер. Найчастіше вживались тексти виконані готичним, старослов'янськими шрифтами або арабською мовою (наприклад, цитати з Корану).

-орнамент накладний — складається з лінійних і стрічкових сплетень, чітких геометричних форм (квадри, піраміди, конуси), зірок, масок, грон плодів тощо, які зв'язані скріпами у вигляді шляпок цвяхів і шурупів, створюючи враження прибитих до поверхні. Був запропонований німецьким скульптором П. Флетнером за часів Північного ренесансу.

-орнамент орнітоморфний (від грец. птахоподібний) — основним мотивом є стилізовані зображення птахів, класи і види яких обирались не випадково, а мали певне змістовне навантаження, відображаючи комплекс пануючих у суспільстві ідей. Мали місце у мистецтві стародавніх Дворіччя й Персії, згодом розповсюджені у Візантії, країнах Північної, Західної та Східної Європи.

-орнамент сувойовий — за мотивами подібний до орнаменту накладного, але кінці стрічок виступали з поверхні і звивалися. Часто застосовувався в картушах, починаючи з часів Північного ренесансу.

-орнамент таратологічний (від лат. зібрання дивин) — вирішений у вигляді примхливо переплетених зооморфних і рослинних мотивів, куди на відміну від «орнаменту абстрактного звіриного» укомпоновані зображення казкових драконів, химер, фантастично поєднаних мотивів фауни і флори. Був притаманний монументальному мистецтву Європи XII—XV ст.

-орнамент фітоморфний — те саме, що і рослинний.

-орнамент «хрящ» — те саме, що і «вушна черепашка».

9.Методика малювання фігури людини.

Який би стиль малювання ви не вибрали для себе, в будь-якій техніці малювання людської фігури увазі збереження правильних пропорцій жіночого і чоловічого тіла. Дотримання пропорцій дозволяє створювати красиві і реалістичні малюнки, що говорять про майстерність і професіоналізм художника. Тому, якщо ви вирішили навчитися малювати людську фігуру, вам необхідно дізнатися, як саме співвідносяться між собою різні частини людського тіла, і чим відрізняються пропорції жіночої фігури від пропорцій чоловічої фігури.

Інструкція

1. Намалюйте на аркуші паперу вертикальну лінію, верхня точка якої збігається з верхівкою людини, а нижня - з ступнями. Розділіть цю лінію на вісім частин - кожна з частин дорівнює висоті голови людини.

2. Найширше місце фігури дорівнює двом цілим і однієї третини ширини голови. Використовуючи в якості направляючих ліній створені допоміжні мітки, починайте малювати фігуру людини, враховуючи всі співвідношення частин тіла.

3. Талія завжди повинна бути трохи ширше голови, а лікті знаходяться на одній лінії з пупком. Нижній край колін розташовуйте на відстані однієї чверті фігури від точки ступень, а плечі малюйте на відстані однієї шостої від точки верхівки.

4. Малюючи жіночу фігуру, пам'ятайте про те, що вона набагато вже й витонченішими, ніж чоловіча постать. У самій широкій частині жіноча фігура дорівнює ширині двох голів. Ширина талії жінки дорівнює ширині однієї голови. Передня поверхня стегон у жінки ширше пахв, а задня - вже. Чоловічі стегна набагато вже жіночих.

5. Розташовуйте пупок на жіночій фігурі нижче рівня талії, а лікті розташовуйте трохи вище пупка. Всі ці моменти роблять жіночу фігуру отличимой від чоловічої. Спробуйте намалювати жіночу і чоловічу фігуру в різних ракурсах - спереду, ззаду і збоку. Це дозволить одержати найбільш адекватне уявлення про пропорції і їх поєднаннях.

Інструкція

1. Існують стандартні пропорції людського тіла, які змінюються в залежності від фігури конкретної людини. Щоб побудувати стандартне людське тіло, намалюйте вертикальну вісь. Розділіть її на 8 рівних відрізків. На першому відрізку зверху намалюйте голову, позначте її у вигляді овалу, а потім розширте верхню половину черепа

2. Відміряйте ще 4 відрізка вниз - на цьому рівні розташована пахова область людини. Якщо піднятися на третину відрізка вище, ви виявите рівень розташування кінчиків пальців. Враховуйте той факт, що навіть у розслабленому стані людська кисть трохи зігнута.

3. Від нижньої точки вертикальної осі підніміться на два відрізки і позначте місце знаходження колін. Визначивши пропорційне співвідношення всіх частин тіла, можна більш чітко опрацювати їх форму.

4. Щоб навчитися малювати фігуру в різних позах, спробуйте змінити начерк, що складається тільки з ліній. Згинайте і розгинайте частини тіла, зберігаючи їх первинний розмір.

5. При промальовуванні зігнутих частин тіла потрібно враховувати особливості роботи різних м'язів. Мінімальні знання анатомії знадобляться вам, якщо ви хочете малювати людей ідеально правильно.

6. Після того як обриси фігури будуть побудовані, потрібно буде надати об'єкту об'єм. Для цього варто враховувати особливості розподілу світла на поверхнях, різних за формою і фактурою. Також необхідно вивчити особливості матеріалу, яким ви працюєте. Наприклад, щоб домогтися природного відтінку шкіри в малюнку, акварель, пастель і масло потрібно змішувати і накладати по-різному.

7. На сприйняття малюнка буде впливати не тільки те, як промальовано тіло, але й зображення одягу. Ретельно опрацьовуйте все драпірування з урахуванням форми тіла під тканиною і м'якості або жорсткості самої тканини - тоді зображення буде реалістичним.