Визначення «Світловий клімат»?

Визначення «Світловий клімат»?

Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення у даній місцевості (освітленість на горизонтальній та різноорієнтованих вертикальних поверхнях, створювана прямим і розсіяним світлом сонця, тривал. сонячного сяйва і альбедо підстилаючої поверхні) за період понад 10 років;

Нормування мінімального значення КПО

Мінімальне значення КПО нормується у виробничих приміщеннях в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного перерізу приміщення і умовної робочої поверхні (при двосторонньому боковому, верх-ньому та комбінованому освітленні) або в точці перетину умовної робочої поверхні та вертикальної площини перерізу на відстані 1 м від стіни, найбільше

віддаленої від світлових прорізів.

Яке освітлення слід використовувати У виробн. Приміщ. із зоровою роботою І-ІІІ розрядів?

У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І-ІІІ розрядів слід використовувати суміщене освітлення, хоча допускається застосовувати верхнє природне освітлення при нормованих значеннях КПО відповідно 10 % для І розряду, 7% – для ІІ розряду і 5% для ІІІ.

У чому полягає розрахунок природного освітлення?

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності нормованих значень КПО.

Визначення площі вікон при боковому освітленні.

Площа вікон при боковому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення:

100*(Sв/Sn)=(Eⁿ_н*к_з*η_в*к_буд)/(τ_в*r)

S_в- площа світлових отворів (вікон), які є в зовнішніх стінах освітлюваного приміщення, м²;

Sn- площа підлоги приміщення, м^2; Eⁿ_н-нормоване значення КПО для заданого світлового клімату; Кз- коефіцієнт запасу; η_в-коефіцієнт світлової характеристики вікон; Кбуд- коефіцієнт що враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти; r- коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу відбитому від поверхонь фасадів протилежних до приміщення будинків та поверхневого шару, що прилягає до будівлі. Середньозважений коефіцієнт відбивання в розрахунках приймається 0,2; τ_в– загальний коефіцієнт світлопропускання вікна, який дорівнює

τ_в = τ_1* τ_2* τ_3* τ_4* τ₅

де τ₁– коефіцієнт пропускання світла матеріалом; τ₂– коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору; τ₃– коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях; τ₄– коефіцієнт, який враховує втрати в сонцезахисних пристроях;τ₅– коефіцієнт, який враховує втрати в захисній сітці, τ_5=0,9.Необхідна кількість вікон nв= Sв/ S1, де S1– площа одного вікна.

42. Визначення площі вікон при верхньому освітленні.(Формула однакова що до верхнього і бокового відрізняється тільки тим що через вікна а там ліхтарів)

Площа вікон при верхньому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення:

100*(Sв/Sn)=(Eⁿ_н*к_з*η_в*к_буд)/(τ_в*r)

S_в- площа світлових отворів (вікон), які є в зовнішніх стінах освітлюваного приміщення, м²;Sn- площа підлоги приміщення, м^2; Eⁿ_н-нормоване значення КПО для заданого світлового клімату; Кз- коефіцієнт запасу; η_в-коефіцієнт світлової характеристики вікон; Кбуд- коефіцієнт що враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти; r- коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу відбитому від поверхонь фасадів протилежних до приміщення будинків та поверхневого шару, що прилягає до будівлі. Середньозважений коефіцієнт відбивання в розрахунках приймається 0,2; τ_в– загальний коефіцієнт світлопропускання вікна, який дорівнює

τ_в = τ_1* τ_2* τ_3* τ_4* τ₅ де τ₁– коефіцієнт пропускання світла матеріалом; τ₂– коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору; τ₃– коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях; τ₄– коефіцієнт, який враховує втрати в сонцезах. пристроях;τ₅– коефіцієнт, який враховує втрати в захисній сітці, τ_5=0,9.Необх. кількість вікон nв= Sв/ S1, де S1– площа одного вікна.

Нормативні показники освітленості, які залежать від розряду зорової роботи.

Нормативні показники освітленості, які залежать від розряду зорової роботи, зумовленого. найменшим або еквівалентним діаметром об’єкта розрізнення.

І – при мінімальному еквівалентному розмірі об'єкта розрізнення менше 0,15 мм

ІІ – (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,15 до 0,30 мм)

ІІІ – (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,30 до 0,50 мм)

ІV – (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,5 до 1,00 мм)

V – (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 1,0 до 5 мм)

VІ – (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм)

VIІ – (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм)

VIIІ – (незалежно від мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення, фону та контрасту)

Що називають об'єктом розрізнення?

Об'єкт розрізнення- це предмет, що розглядається, його окрема частина або дефект, які треба розрізнити в процесі роботи.

Що називають еквівалентним розміром об'єкта розрізнення?

Еквівалентний розмір об'єкта розрізнення - це розмір рівнояскравого кола на рівнояскравому фоні, який має той самий пороговий контраст, що і об'єкт розрізнення при даній яскравості фону. Для протяжних об’єктів розрізнення, довжина яких в 2 р більша за ширину визначається еквівалентний розмір, в інших випадках розряд зорової роботи встановлюється за мінімальним розміром об'єкта при розгляді з відстані 500 мм.

Види штучного освітлення (ШО).

Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не менше 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбін освітлення складається із загального та місцевого.

Яке освітлення називають загальним?

Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не менше 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.

Яке освітлення називають комбінованим?

Для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней передбачають комбіноване освітлення.

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого (світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочому місці). Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті). Тимчасове (переносне) місцеве освітлення здійснюється ручними, переносними чи переставними світильниками, що мають обмежену довжину проводу і рознімне з’єднання. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та профзахворювань (таке освітлення створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи)

Охарактеризувати робоче освітлення.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту і забезпечує нормальні освітленість і якість освітлення в приміщ. та інших місцях виконання робіт.

Охарактеризувати чергове освітлення.

Чергове освітлення передбачене в неробочий час (частина робочого).

Види газорозрядних ламп

ГРЛ бувають високого та низького тиску

Переваги ламп розжарювання

Переваги ламп розжарювання: широкий діапазон потужностей і напруг; простота конструкції та виготовлення; зручність експлуатації; дешевизна.

Недоліки ламп розжарювання

Недоліки ламп розжарювання: велика яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7—20 лм/Вт); порівняно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів порівняно з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Основні характеристики ламп

Основними характеристиками ламп є:

- номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм; економічність; термін експлуатації;світлова віддача Лм/Вт; спектральний склад світла.

Види ламп розжарювання

ЛР бувають вакуумні; наповнені інертними газами (Не – гелій; Ne – неон;

Ar – аргон; Kr – криптон; Xe - ксенон), криптоново-ксеноновими та метало-іодними наповнювачами,, інколи додають азот.

ЛР поділяють на звичайні з дзеркальним шаром.

Визначення «Світловий клімат»?

Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення у даній місцевості (освітленість на горизонтальній та різноорієнтованих вертикальних поверхнях, створювана прямим і розсіяним світлом сонця, тривал. сонячного сяйва і альбедо підстилаючої поверхні) за період понад 10 років;