Модуль 1. Культура писемного та усного професійного мовлення.

1. Мова як суспільне явище. Мова й мовлення.

2. Мова – невід’ємна ознака таких спільнот як рід, плем’я, народність, нація.

3. Функції та головні компоненти мови.

4. Українська мова серед інших мов світу.

5. Історія становлення та розвитку української мови.

6. Мова та держава.

7. Виникнення письма (кирилиця, глаголиця).

8. Значення слова в діяльності медика.

9. Професійне мовлення. Структура професійного мовлення медичного працівника.

10. Національна мова та літературна мова.

11. Мовна норма. Історична змінність і стабільність норм.

12. Норми сучасної української літературної мови (орфоепічні, акцентні, синтаксичні, лексичні, фразеологічні, морфологічні, стилістичні, орфографічні, пунктуаційні).

13. Культура мови. Рівень мовленнєвої культури в Україні. Суржик.

14. Причини помилок в умовах українсько-російського білінгвізму. Міжмовна полісемія, міжмовні омоніми.

15. Українські правописні системи. Четверте видання „Українського правопису”.

16. Форми й стилі сучасної української літературної мови.

17. Функція, основне завдання, характерні ознаки наукового стилю, його підстилі.

18. Мета наукового твору. Види наукового твору: тези, конспект, анотація, рецензія.

19. Реферат, типи рефератів; етапи підготовки до написання реферату; структура, система мовних засобів.

20. Основні вимоги до мовлення.

21. Структурно-функціональна характеристика офіційно-ділового публіцистичного, художнього, розмовно-побутового стилів.

22. Особливості писемного мовлення.

23. Державний стандарт на оформлення та складання документів. Реквізит. Вимоги до мови ділових паперів.

24. Довідково-інформаційні документи (довідки, доповідні та пояснювальні записки, протоколи, витяги з протоколу, плани роботи, звіти, акти, оголошення, службові листи). Типові мовні звороти, вживані в цих документах.

25. Синтаксичні особливості та етикет ділових паперів.

26. Професійні ділові папери медика. Вимоги до складання медичних документів. Терміни, усталені словосполучення, географічні назви в медичних документах.

27. Особисті ділові папери та документи з кадрово-контрактових питань (автобіографія, доручення, заява, контракт, наказ, розписка, трудова угода).

28. Класифікація лексики української мови за походженням (питома українська лексика та слова іншомовного походження).

29. Класифікація лексики української мови за часом виникнення (застарілі слова, неологізми).

30. Класифікація лексики за поширенням слів у мові (загальновживані слова; лексика обмеженого функціонування: професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми).

31. Поняття про лексикографію. Енциклопедичні та лінгвістичні словники. Сучасна українська медична лексикографія.

32. Синоніми, синонімічний ряд, елементи синонімічного ряду: евфемізми, перифрази, їх використання в медичній галузі.

 

33. Термін – основний елемент фахової мови медика. Основні етапи розвитку української медичної термінології.

34. Джерела медичних термінів.

35. Антоніми, омоніми (повні, неповні омоніми), пароніми у складі медичної термінології.

36. Засоби милозвучності української мови. Основні чергування голосних і приголосних звуків.

37. Особливості правопису відмінкових закінчень іменників (родовий відмінок іменників II відміни чоловічого роду однини, давальний, кличний відмінок).

38. Відмінювання імен і прізвищ.

39. Рід невідмінюваних іменників.

40. Ступені порівняння якісних прикметників.

41. Особливості відмінювання числівників. Правопис числівників.

42. Запис числової інформації в діловому мовленні.

43. Особливості вживання прийменників.

44. Усне діалогічне спілкування як важливий елемент професійної діяльностя медика.

45. Роль невербальних засобів спілкування. Правила мовного спілкування.

46. Культура ділової телефонної розмови.

47. З історії ораторського мистецтва. Види красномовства. Вимоги до оратора.

48. Публічний виступ і його жанри.

49. Публічний виступ як форма пропаганди медичних знань. Виступ під час наради, консиліуму.

50. Закони риторики. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу. Культура сприймання публічного виступу.

51. Мовленнєвий етикет: традиції та сучасність. Український мовленнєвий етикет.

52. Мовленнєвий етикет лікарів, фармацевтів.

53. Письменники-лікарі: діяльність і творчість.

54. Технічні правила переносу.

55. Основні правила українського правопису. Вживання великої літери. Вживання апострофа. Позначення м’якості приголосних. Правопис префіксів. Спрощення груп приголосних. Подвоєння і подовження приголосних. Правопис часток. Частка не. Зміни приголосних при їх збігу. Чергування голосних. Чергування приголосних. Правопис складних слів. Правопис слів іншомовного походження. Правопис прислівників.

П Е Р Е Л І К

ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК, ЯКИМИ ПОВИНЕН

ОВОЛОДІТИ СТУДЕНТ

Студент повинен знати:

1. Визначення предмету, його структуру, нову концепцію української мови як символу національної державності.

2. Усвідомлене розуміння понять „мова”, „мовлення”, „професійне мовлення”, „лексикологія”, „лексикографія”, „етимологія”, „семантика”, „норми літературної мови”, „термін”, „медична термінологія”, особливості фонетичної та граматичної системи української мови.

3. Визначення тексту, його структури, стилів і типів мовлення.

4. Особливості усного та писемного професійного мовлення, їх спільні та відмінні ознаки, загальні вимоги до усного й писемного професійного мовлення (особливості публічного виступу та його жанри).

5. Основні вимоги до оформлення професійної документації медиків.

6. Основні поняття і терміни з діловодства (реквізит, бланк, формуляр, віза, резолюція тощо).

7. Специфіку оформлення різноманітної документації в медичних установах (історія хвороби, амбулаторна картка, листок непрацездатності, статистична картка хворого, який вибув із стаціонару, направлення в лабораторію, медична довідка тощо).

 

Студент повинен уміти:

1. Тлумачити лексичне значення слова, однозначні та багатозначні слова, пряме й переносне значення слова; використовувати в усному й писемному мовленні синоніми, антоніми, пароніми, фразеологізми, а також професійну і термінологічну лексику, іншомовні слова, архаїзми, неологізми.

2. Користуватися тлумачними й орфографічними словниками, словниками синонімів, антонімів, паронімів тощо; добирати до слів синоніми й антоніми та використовувати їх у мовленні.

3. Відтворювати готові тексти різних стилів, детально, вибірково чи стисло переказувати їх; складати власні висловлювання, добирати у відповідній ситуації тип мовлення та вдосконалювати написане.

4. Правильно сприймати чуже мовлення, виділяти й запам’ятовувати головне у прослуханому; створювати власні висловлювання, будувати їх з урахуванням особливостей ситуації спілкування; підпорядковувати висловлювання темі й основній думці.

5. Дотримуватись основних правил етики у спілкуванні; готувати публічний виступ, складати конспект, план, тези.

6. Написати заяву, характеристику, заповнювати особову справу й картку; написати накази з особового складу, договір, телеграму, доручення, звіт, пояснювальну записку, розписку, медичну картку, листок непрацездатності, медичну довідку тощо.

7. Довести, чому мовленнєвий етикет є однією зі складових частин наукової спадщини спілкування нашого народу, чому мовна поведінка українців привертає увагу етнографів, лінгвістів; пояснити, в яких одиницях лексики, фразеологізмах реалізуються правила спілкування українців, дотримуватись основних правил етики у спілкуванні.

8. Створювати власні висловлювання, будувати їх з урахуванням особливостей ситуації спілкування, підпорядковувати висловлювання темі й основній думці, використовувати вивчені засоби зв’язку між реченнями в тексті; самостійно добирати для висловлювань матеріал із власного досвіду; знаходити й виправляти недоліки та помилки у змісті, побудові й мовленнєвому оформленні власних висловлювань, спираючись на основні знання.

 

Перелік

обов’язкових теоретичних питань і практичних навичок, без оволодіння якими студент