Наслідки регіонального характеру

Проблеми регіонального характеру – кислотні дощі. Забруднення атмосфери оксидами нітрогену (азоту), сульфуру чи сірчистим ангідридом (SO₂) та іншими похідними галогеноводнів, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні крапельки сірчистої, азотної та інших кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману і випадають на Землю у вигляді кислотних дощів. З'явилися терміни «кислотні дощі», «кислотні тумани», «кислотна роса». В основі цих термінів лежить підвищена кислотність вологи. Кислотність – це pH=-lg[H⁺]. Для нейтрального середовища pН=7; для лужних pH>7; для кислих pH<7. Опади з pH4,1 – 2,1 можна пояснити значними викидами промислових підприємств перерахованих вище сполук і вважаються кислими. За даними дослідників, у 1989 році у повітря було викинуто 190 млн тонн SO₂. Оксиди азоту в багато разів отруйніші за SO₂. Вище вказані сполуки в атмосфері з краплинами води, з хмарами переносяться на великі відстані, там випадають, забруднюючи водоймища, від чого гине риба, уражаються ліси, особливо хвойні. На сьогоднішній день більше 1/5 частини європейських лісів уражено кислотними опадами. Особливо небезпечними є кислі опади у вигляді снігу.

Ці опади мають шкідливу дію і на такі фактори навколишнього середовища, як врожайність багатьох сільськогосподарських культур, вона знижується на 3-8% внаслідок ушкодження листя кислотами; кислі опади спричинюють вимивання з грунтів кальцію, калію та магнію, що веде до деградації флори і фауни; деградують і гинуть ліси; отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба і численні види комах; зникнення комах у водоймах призводить до щезання птахів і тварин, які ними живляться; зникнення лісів у гірських районах зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селей; різко прискорюється руйнування пам’ятників архітектури, житлових будинків; вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричинює захворювання дихальних шляхів, подразнення очей тощо.

Проблеми локального характеру

До проблем локального характеру відносять утворення смогів, внутрішнє забруднення приміщень, підвищення температури в окремих водоймах, забруднення місцевості патогенними мікроорганізмами.

Смог – цей термін походить від англійського слова «smoke» – що означає дим, кіптява; «fog» – густий туман. Розрізняють смоги вологі та сухі. Вологі смоги часто називають лондонськими. Сильні тумани, перемішані з димом, кіптявою та газами промислових підприємств і автомобільним транспортом, власне і утворюють вологі смоги. Класичним прикладом такого смогу був Великобританський смог у 1952 році. Кількість шкідливих домішок перевищувала норму в 5 раз.

В умовах міст з відносно низькою вологістю повітря можливе утворення «фотохімічних смогів». Вони виникають при накопиченні великої кількості забруднювальних речовин в умовах низької вологості повітря, надлишковому сонячному випромінюванні і малій швидкості вітру. Смоги такого типу найкраще вивчені в місті Лос-Анжелесі (США), яке з півночі, півдня і сходу оточене горами, знаходячись ніби в повітряній пастці. Головними і найбільш небезпечними газами при виникненні сухого смогу є оксиди азоту та вуглеводні, які надходять у повітря з вихлопними газами автомобілів та викидів підприємств. Названі гази під дією сонячного випромінювання генерують тропосферний озон, рівень якого часто перевищує допустиму норму в 10 разів, що негативно відбивається на здоров'ї людини. Озон зв'язує гемоглобін крові, а це викликає асфіксію (удушення від нестачі кисню).

Допустимі норми озону в повітрі згідно з ВООЗ не більше 0,0006%. Характерною особливістю та іншим небезпечним наслідком фотохімічного смогу є здатність викликати подразнення очей сльозоточивим газом.

 

пероксидацетилнітратом: О

//

СН₃ - С - ООNO₂

Хімізм утворення фотохімічного смогу:

NO₂ + hn ® NO + O*

O* + O₂ ® O₃ озон

O* + R-CH ® R-CHO- радикал

R-CHO- + O₂ ® R-C=O перекисний радикал

\ OO-

R-C=O + О₂ ® R-C=O

\ OO- \ O + O₃ озон

R-C=O R-C=O

\OO- + NO ® \O- + NO₂

R-C=O R-C=O пероксид

\OO- + NO₂ ® \OONO₂ ацетилацетату

Смоги подібного типу в залежності від пори року та погодних умов виникають у великих промислових містах: у Придніпровському районі України, Донецьку, Уралі, Кузбасі і т.д.

Внутрішнє забруднення приміщень. В останні роки велику увагу стали приділяти питанню внутрішнього забруднення житлових і виробничих приміщень. Тривогу викликає той факт, що для виготовлення облицювальних плиток, стінок, шиферу застосовують азбест. Доведено, що азбестовий пил викликає таке захворювання легенів, як силікоз. Захворювання важко піддається лікуванню, а якщо збудник захворювання поруч, то виникає проблема, яку усунути майже неможливо. Тому у ФРН у 1990 році азбест переведено до першої групи шкідливих речовин і заборонено його використовувати у приміщеннях, де працюють люди. На сьогоднішній день у цілому світі ведуться роботи із заміни цього будівельного матеріалу іншим, менш шкідливим.

Занепокоєння викликає і той факт, що житлові приміщення все частіше забруднюються формальдегідом та іншими антисептиками, не менш шкідливими для здоров'я людини. Особлива робота ведеться проти забруднення внутрішніх приміщень тютюновим димом.

До наслідків забруднень локального характеру можна віднести підвищення температури окремих водоймищ внаслідок недосконалої утилізації тепла, що супроводжується зменшенням розчинності кисню та створення сприятливих умов для розвитку мікроорганізмів (явище евтрофікації).

 

Поняття про «ядерну зиму»

Надзвичайно небезпечним є забруднення атмосфери радіонуклідами, яке трапляється під час аварій на атомних електростанціях та інших ядерних об’єктах і випробувань ядерної зброї. Особливо небезпечною, навіть катастрофічною була б ядерна війна, яка призвела б до загибелі не тільки людства, а й усього живого на Землі. Це супроводжуватиметься буревіями і призведе до значних руйнувань будівель і рослинного покриву. Радіонукліди течіями повітря швидко поширяться по всій земній кулі. Внаслідок пожежі та руйнування нафтових і газових свердловин в атмосферу виділиться багато парникових газів (оксидів карбону, метану та ін.), значна кількість пороху і сажі. Це призведе до підвищення температури на 4–5⁰С, танення льодовиків та підвищення рівня води у Світовому океані, в результаті чого будуть затоплені величезні території суходолу. Істотно руйнуватиметься озоновий шар (40 – 60%). По земній поверхні прокотяться вогняні смерчі. Порох, попіл і сажа чорною хмарою затягнуть усе небо, прозорість атмосфери зменшиться у 200 разів. Настане ядерна ніч, що призведе до повної загибелі рослинного покриву біосфери. При цьому відбудеться нагрівання тропосфери й охолодження приземного шару повітря на 15-30°С упродовж першого місяця конфлікту. Локально знизиться температура до –40... –50°С. Настане ядерна зима, що триватиме кілька місяців. Після осідання пороху і сажі атмосфера прогріється на 20–30°С вище норми, що спричинить повені на великих площах і в гірських районах, які супроводжуватимуться буревіями та снігопадами, масовою загибеллю рослин, тварин і людей. Поширяться епідемії хвороб.

 

3.6.Проблема контролю викиду в атмосферу забруднювальних речовин промисловими підприємствами, ГДК

 

Гранично допустимі концентрації (ГДК) – це такі концентрації, які не впливають на людину та її нащадків шляхом прямої або непрямої дії, не погіршують їх працездатності, самопочуття, а також санітарно-побутових умов життя людей.

Узагальнення всієї інформації з ГДК, одержуваної всіма відомствами, здійснюється в Головній Геофізичній Обсерваторії (ГГО). Щоб за наслідками спостережень визначити стан повітряного середовища, заміряні значення концентрацій порівнюють із максимальною разовою гранично допустимою концентрацією і визначають число випадків, коли були перевищені ГДК, а також у скільки разів найбільше значення було вище ГДК. Середнє значення концентрації за місяць або за рік порівнюється з ГДК тривалої дії – середньостійкою ГДК.

Стан забруднення повітря декількома речовинами, спостережувані в атмосфері міста, оцінюється за допомогою комплексного показника – індексу забруднення атмосфери (ІЗА). Для цього нормовані на відповідне значення ГДК і середні концентрації різних речовин за допомогою нескладних розрахунків приводять до величини концентрацій сірчистого ангідриду, а потім підсумовують. Ступінь забруднення повітря основними забруднюючими речовинами знаходиться в прямій залежності від промислового розвитку міста. Найбільші максимальні концентрації характерні для міст з чисельністю населення більше 500 тис. жителів. Забруднення повітря специфічними речовинами залежить від виду промисловості, розвиненої в місті. Якщо у великому місті розміщені підприємства декількох галузей промисловості, то створюється дуже високий рівень забруднення повітря, але, на жаль, проблема зниження викидів багатьох специфічних речовин ще й досі залишається невирішеною.

Отже, поки ми розвиваємось, урбанізуємось, автоматизуємось та вдосконалюємо власні машини, наші легені вмирають повільною смертю, бо на них щодня осідають згубні понаднормові забруднення від нашої ж промислової діяльності.