Тема 11: Світовий досвід організації місцевих фінансів

1. Які є методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах?

Традиційно бюджетні трансферти поділяються на три види: дотації, субвенції, субсидії. Проте лише останнім часом з'явилися спроби чітко розмежувати ці види, спираючись на які можна зробити висновок: у різних країнах один і той самий вид бюджетних трансфертів може називатися по-різному. Так, у деяких країнах бюджетні дотації складаються з кількох різних трансфертів, що надаються за певних умов місцевим громадам: у Росії — це бюджетна дотація, федеральний трансферт; у

Франції —глобальна дотація на функціонування, дотація на компенсацію податкових

пільг та зниження ставок оподаткування, фонд компенсації ПДВ.

Формування фонду бюджетних трансфертів може здійснюватися як: часткові

відрахування від одного або кількох податків, що надходять до

держбюджету;щорічні асигнування з держбюджету; обсяг видатків місцевих громад

2. Який міжнародний документ окреслив правові й організаційні принципи місцевого самоврядування? Європейська Хартія

3. Охарактеризуйте зарубіжну системи місцевих податків і зборів.

Місцеві податки і збори в розвинених країнах, як правило, мають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів місцевого самоврядування на відміну від колишніх соціалістичних країнах, де власні кошти у формі місцевих податків і зборів становлять, як правило, відносно малу питому вагу в доходах місцевих бюджетів. У міжнародній практиці місцеві податки та збори є основою дохідної частини місцевих бюджетів більшості західних держав. Місцеві податки становлять у загальній сумі доходів місцевих бюджетів Австрії – 72 %, Японії – 55 %, Франції – 48 %.

Всі місцеві податки в економічно розвинених країнах поділяють на чотири групи:

1) власні місцеві податки, які встановлюються органами місцевого самоврядування і справляються лише на території місцевого товариства. До таких податків відносять як прямі, так і непрямі: податки на прибуток корпорацій, особисті прибуткові, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, тощо.

2) Надбавки до державних податків, які використовують для формування доходів місцевих бюджетів та відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в місцевих бюджетах.

3) Що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються органами місцевої влади (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, за видачу різного роду документів місцевою владою);

4) які відображують політику органів місцевого самоврядування — екологічні податки.

Більшу самостійність у введенні місцевих податків мають місцеві органи влади в країнах із федеральним устроєм. Так, у США кожен штат має свою відокремлену від федеральної податкову систему. В бюджетах штатів найбільшу питому вагу мають прибуткові податки з корпорацій та громадян, а також податок із продажів.

Місцеві органи влади в США одержують майже половину доходів використовуючи свої повноваження вводити податки та стягувати плату за свої послуги. Крім цього, одна третина доходів місцевих бюджетів дотується з вищих органів влади у вигляді так званих грантів або субвенцій.

Місцеві органи влади мають право формувати свій власний бюджет. Урядом штатів у законодавчому порядку визначаються податки, які можуть встановлювати місцеві органи влади після затвердження переліку податків органи місцевої влади вирішують, які з них вводити.

Країни з унітарним устроєм місцевим органам влади, як правило, надають менше самостійності у запроваджені місцевих податків. Розглянемо досвід країн Європейського союзу щодо системи місцевих податків та зборів, який буде цікавим для України. У доходах місцевих бюджетів країн ЄС основними місцевими податками та зборами є:

1) збори за надання послуг місцевими органами влади. Цей збір сплачується громадянами в основному за надання комунальних послуг, зокрема за водопостачання та водовідведення, вивіз сміття; за користування басейнами, що знаходяться у комунальній власності, користування громадським транспортом тощо. У більшості країн ЄС граничні розміри цього збору регулюються на центральному рівні, прете є деяких країнах органи місцевого самоврядування мають право самостійно впроваджувати ставки цього збору,

2) доходи від місцевої комунальної власності - досить суттєве джерело наповнення місцевих бюджетів у деяких, країнах ЄС. Доходи від місцевої комунальної власності формуються за рахунок надходжень від оренди комунального майна або за рахунок його продажу;

3) податки та внески до соціальних фондів - податкові внески сплачуються як юридичними, так і фізичними особами. Ці податки та внески є джерелом фінансування усіх державних та місцевих видатків, частина їх, що передається до місцевих бюджетів, залежить від обсягу повноважень, які делеговано на місця.

Органи місцевого самоврядування всіх країн — членів ЄС, окрім Мальти, мають власні місцеві податки та збори Існує дуже багато різних місцевих податків та зборів, що збираються органами місцевого самоврядування країн - членів ЄС. проте виділяються три основні податки податок на нерухомість. місцевий корпоративний податок (податок на підприємницьку діяльність) та місцевий податок із доходів. які відображено в таблиці.

В одних країнах, наприклад в Австрії. Італії, місцевий корпоративний податок нараховується на фонд заробітної плати, в інших залежить від кількості співробітників (Угорщина), оціночної вартості землі, що знаходиться у власності Данія, Ірландія), вартості виробленої продукції (Франція), прибутку (Німеччина, Італія. Люксембург, Португалія та Угорщина). У Данії та Ірландії до складу місцевого корпоративного податку входить податок на нерухомість, що сплачується юридичними особами.

Місцеві органи влади мають певну самостійність в питанні застосування тих чи інших ставок цього податку, оскільки в країнах ЄС (за виключенням Австрії, де ставки цього податку чітко врегульовано на державному рівні) на державному рівні встановлено пише граничні обсяги ставок цього податку.

4. Вивчити основні терміни та скласти термінологічний словник за темою:

- Європейська хартія місцевого самоврядування була прийнята під егідою Конгресу Місцевих та Регіональних Влад Європи (не плутати з Радою Європейського Союзу) і була відкрита для підписання державами-членами Ради Європи 15 жовтня 1985 та набрала чинності в 1 вересня 1988 року. Майже всі держави-члени Ради Європи є учасниками Статуту — виняток становлять три мікро-держави: Монако, Андорра та Сан-Марино. Нові держави-члени Ради Європи планують ратифікувати Статут при першій же можливості. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві і застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування.;

-бюджетний федералізм- специфічна форма побудови й організації міжбюджетних взаємовідносин;

- Американський федералізм получені Штати Америки - федеративна держава. Суб'єктами федерації є 50 штатів і федеральний округ Колумбія з розташованою в ньому столицею - м. Вашингтон. Територія федерації включає також острови Пуерто-Ріко і Гуам. Острови Мікронезії (республіка Палау, Сполучені Штати Мікронезії та ін.) є “асоційованими державами” із США. Вони мають обрані парламенти і президентів. Пуерто-Ріко вважається “державою, що вільно приєдналася”. Закони США мають тут верховенство як і в Штатах, але всі ці території не мають свого представництва в Сенаті, а у Палаті представників - тільки делегата з правом дорадчого голосу. В прямому правлінні находяться також острови Східне Самоа та Віргінські острови, які мають статус територій США.

Штати - державні утворення, але вони не володіють державним суверенітетом і не мають права виходу із США. Вони приймають свої конституції, які відповідають основним положенням Конституції Сполучених Штатів Америки.

Структура органів штатів відповідає структурі федеральних органів. Законодавчу владу у штаті здійснює лігіслатура (як правило однопалатна), виконавчу - обраний населенням губернатор, судову - Верховний Суд та інші суди штату.

Конституція США визначила принципи розмежування владної компетенції федерації і штатів. Вона встановлює сферу виключної компетенції федерації. За межами встановленої компетенції свої повноваження реалізують штати та їх органи.;

- вертикальні фінансові дисбаланси- це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною і місцевою владою;

- горизонтальні фінансові дисбаланси- це різні фінансові можливості надання соціальних послуг територіальних утворень одного рівня.