Топологія (конфігурація) мереж.

Топологія або конфігурація мережі – це схема електричного з’єднання ПК у мережі. Основні топології такі.

1. Спільна шина. Усі ПК мережі підключають до одного коаксіального кабелю, а інформація поширюється в обидві сторони. Ця мережа має найпростішу і найдешевшу схему.

Такі ЛОМ мають високу ефективність, полегшують підключення нових станцій, керування процесом передачі даних, але і менш надійна: ушкодження кабеля в одному місці виводить із ладу всю мережу.

2. Зірка. Кожний ПК підключають окремим кабелем до спільного пристрою – концентратора (hub). Він надсилає інформацію від одного ПК до всіх інших. Замість концентратора в центрі зірки може бути центральний ПК. Концентратор може блокувати передавання заборонених даних.

Мережа цієї топології надійніша за “спільну шину” – в разі відмови однієї робочої станції інші можуть обійти її через концентратор, від якого відходять кабелі цих станцій. Однак такі мережі мають досить високу вартість, тому що в них використовується дуже багато кабелю.

3. Кільце. Кожний ПК з’єднують відрізком кабелю з попереднім і наступним ПК. Цей ПК може обмінюватись інформацією лише з ними. Дані передаються по кільцю в одному напрямку.

Мережа топології “Кільце” не є дуже надійноюм. Його перевага: легко організувати зворотній зв’язок для контролю доставки інформації адресатам. В цій конфігурації застосовують мережну технологію Token Ring. Конфігурацію вибирають за потребами фірми. Для невеликих підрозділів обирають топологію ”зірка”. Для підприємства обирають деревоподібну конфігурацію, в якій для кущів робочих станцій застосовують концентратори, а для всього підприємства – один центральний сервер.

4. Ієрархічна (деревоподібна) мережа. Як правило, ЛОМ створюються комбінацією вищерозглянутих топологій. Так створюють ієрархічну мережу. Її будують за допомогою кількох концентраторів. Найпоширеніша топологія у локальних і глобальних мережах – це ієрархічна конфігурація “зірок”. Вона застосовує мережну технологію Інтернет.

Мережна технологія – це набір стандартних протоколів, апаратних і програмних засобів, на основі яких створюють комп’ютерну мережу.