Природні методи біологічної очистки СВ.

В качестве природных методов очистки СВ используют: фильтровальные колодцы, фильтровальные траншеи, биопруды.

Фільтрувальні колодязі – це колодязі, які завантажуються фільтрувальним матеріалом (сорбент) і проектуються на витрату до 1,5 м³/доб. СВ після механічної очистки, переважно в септиках, по трубопроводах 1 надходять в робочу зону 2. З метою рівномірного розподілу СВ на поверхні завантаження влаштовують дощатий відбійник (можна інший). СВ, що проходять між фракціями завантаження на поверхні сорбенту утворюють біоплівку, що призводить до процесу біологічного вилучення та окислення біологічних речовин СВ. Очищені СВ надходять в грунт 4, та доочищаючись, змішуються з підземними водами. 

Площа фільтрувального завантаження: , де Q – витрата СВ; q – норма навантаження СВ (л/м²*добу): в піщаних грунтах: 80; в супіщаних грунтах: 40.

Фільтрувальні колодязі проектують із залізобетонних кілець, цегли чи бутового каменя. Розміри в плані – не більше 2*2м, глибина – 2,5м. Нижче підвідної труби влаштовують: донний фільтр висотою до 1 м із гравія або щебеня, та інших матеріалів – всередині колодязя; обсипку біля зовнішніх стін із тих самих матеріалів; отвори для випуску профільтрованої води в стінках колодязя. В покритті колодязя влаштовують люк діаметром 700 мм та вентиляційну трубу діаметром 100 мм. (Более подробно – СНиП „Канализация” печатный, стр.42).

 

 

Фільтрувальні траншеї будують для очищення слабо концентрованих СВ з витратою до 15 м³/доб. Працюють так: неочищені СВ від споруд механічної очистки: двох’ярусні відстійники, вертикальні відстійники, септики, розподіляються за допомогою перфорованих азбестоцементних або пластмасових труб 4 та скидаються у водойму. Розподільчі трубопроводи закінчуються вентиляційною трубою 3. Очищення відбувається під час контакту СВ із завантаженням фільтрувальної траншеї. Формула та сама, що й для фільтрувального колодязя, але тут q – навантаження на 1 погонний метр труби (50-70 л/м*доб). Розрахункову довжину фільтрувальних траншей визначають в залежності від витрати СВ і навантаження на зрошувальну трубу, але не більше 30 м, ширину траншеї понизу – не менше 0,5 м. (Более подробно – СНиП „Канализация” печатный, стр.41).

 

Біологічні ставки являють собою штучно створені водойми для біологічного доочищення СВ. Процес очищення СВ ґрунтується на аналогічному процесі самоочищення у водоймах. Самоочищення здійснюється водоймою залежно від витрати СВ, швидкості течії (масообмін), хімічного складу СВ, температури середовища та інших факторів. У водоймах та біоставках відбувається односачно соживання та розчинення кисню. У зв’язку з цим існують норми, що при розрахунку біоставків БСК має бути при природній аерації не більше 20 мг/л, а у випадку розрахунку біоставків як споруд доочищення, БСК СВ, що надходить на біоставки, має бути менше 50 мг/л. З метою визначення об’єму біоставків, розраховують необхідний термін очищення СВ по р-ню: , де k – об’ємний коефіцієнт використання біоставків (0,8-0,9); k₁ – константа швидкості споживання кисню (0,1 доб^-1); L₀ – БСК; L_t – концентрація кисню в СВ, яка скид. У водойму. (Более подробно – СНиП „Канализация” печатный, стр.41).