Техніко-економічне обгрунтування

ЗМІСТ

 

Вступ

1 Техніко-економічне обґрунтування

1.1 Загальна характеристика трикотажних машин та переплетень

1.2 Призначення та технічна характеристика базового виробу

1.3 Технічна пропозиція двох варіантів механізму товаровідтягування

1.4 Вибір раціонального варіанту технічного рішення

1.5 Мета і завдання дипломного проекту

2 Конструкторська частина

2.1 Розрахунок зусилля відтягування та вибір електродвигуна

2.2 Розрахунок кінематичних параметрів та крутних моментів на валах

2.3 Розрахунок черв’ячної передачі

2.4 Розрахунок динамічних навантажень

2.5 Вибір параметрів пружин притиску колеса зубчастого до валу

2.6 Розрахунок норми часу на операції на машині

2.7 Розрахунок змінної норми виробітку

3 Економічна частина

3.1 Стислий опис заходу, який впроваджується

3.2 Розрахунок собівартості механізму товаровідтягування

3.3 Розрахунок ціни модернізованої плосков’язальної машини «Українка-2»

3.4 Розрахунок річного економічного ефекту від модернізації плосков’язальної машини «Українка-2»

4 Охорона праці та навколишнього середовища

4.1Аналіз об’єкта модернізації та виробництва для якого він призначений з точки зору безпеки праці та охорони навколишнього середовища

4.2 Заходи спрямовані на приведення виявлених небезпечних та шкідливих виробничих факторів до нормативних вимог

4.3 Заходи щодо охорони навколишнього середовища

4.4 Розрахунок штучного та природного освітлення

4.5 Пожежна безпека

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

На даний час в Україні велике значення приділяється всебічному розвитку ринкової економіки. Для успішного вирішення цього стратегічного завдання необхідні передумови для розвитку малого й середнього бізнесу в легкій промисловість, що як галузь швидко обертання коштів і високої рентабельності, посідає одне з провідних місце в економіці багатьох розвинутих держав.

Зокрема, перспективи трикотажної галузі легкої промисловості пов’язані з виробництвом виробів верхнього трикотажу малими підприємствами. Використання на такому виробництва простої за конструкцією та високопродуктивної машини дозволить в’язати порівняно дешеві трикотажні вироби з різноманітними візерунками і переплетеннями.

Відомі побутові машини «Українка», УП, «Українка-2» та інші не розраховані на промислову експлуатацію, проте за допомогою цих машин можна створювати різні трикотажні вироби з різноманітними узорами і переплетеннями, зокрема ажурними і рельєфними. Їх модернізація дозволить підвищити продуктивність праці і якість виробів, отже використовувати їх для серійного виробництва продукції на підприємствах малого та середнього бізнесу. Так, наприклад, розробка та впровадження простого по конструкції й експлуатації механізованого механізму товаровідтягування дозволить розширити можливості обладнання.

Крім того, слід відмітити, що купівля сучасних трикотажних машин закордонного виробництва не завжди можлива, внаслідок їх значної вартості.

Тому, актуальною проблемою для галузі є модернізація діючих трикотажних машин, зокрема за рахунок розробки механізмів товаровідтягування.

Дипломний проект присвячений вдосконаленню трикотажної машини «Українка-2» шляхом встановлення механізму товаровідтягування, що дозволить підвищити її продуктивність, а отже і розширити область використання.

РОЗДІЛ 1

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Рис. 1.1. Класифікація трикотажних машин

 

Основні робочі органи трикотажних машин: петлеутворюючий (в’язальний) механізм, механізм живлення (подачі ниток) і відтяжний механізм (товаровідвід). Петлеутворюючий механізм має голковиці з голками, платини, прес (для крючкових голок), нитководії і інші елементи. Платини (пластинки, що мають складну форму) згинають нитки в петлі і пересувають їх вздовж стрижня голки (якщо голки нерухомі) або утримують (якщо голки рухомі) і розміщуються на машинах зазвичай по одній в проміжках між голками. Прес є призмою, пластинкою або диском, які, натискаючи на гачок, перешкоджають попаданню петлі під нього. Механізм живлення під час прокладання нитки на голки забезпечує певний і постійний натяг нитки за допомогою нитконаправлювачів, гальм, нитковідтягувачів і інших. пристосувань. Є механізми живлення, в яких дозується (відміряється) довжина нитки для кожного петельного ряду. Живлення пряжею може здійснюватися подачею окремих ниток (поперечнов’язальні машини) і груп ниток (основов’язальні машини). Відтяжний механізм служить для відведення від голковиць готового трикотажу з постійним натягом. Може бути вантажним (натягнення створюється під дією ваги товоровідвідної системи або вантажу) або відтяжним (відтягування здійснюється за допомогою валів).

Процеси в’язання на трикотажних машинах автоматизуються за допомогою механізмів, що контролюють безперервність живлення, постійність натягу ниток, справність голок, наявність дефектів (спущених петель) і т.д. При в’язані штучних виробів використовують механізми, що виконують перенесення петель при зміні ширини полотна, створюють роздільні петельні ряди, вводять підсилювальну нитку, змінюють щільність в’язання, вив’язують складні об’ємні форми у виробах (панчохи, рукавички) і ін. Розроблені електронні пристрої управління роботою трикотажних машин, механізми відбору (введення в роботу) голок в’язанні рисунчастих і ажурних переплетень. Для в’язання штучного хутра використовують круглі трикотажні машини, що мають в кожній петлеутворюючій системі мініатюрні чесальні апарати. За допомогою цих апаратів в петлі вплутуються пучки довгих волокон, утворюючи ворс. Продуктивність трикотажної машини. (млн. петель в 1 хв.): основов’язальних –до 3,74; круглотрикотажних – до 5,94; круглопанчішних автоматів –до 1,44. Широкого поширення набули трикотажні машини, що виготовляються у ФРН, США, Великобританії, ФРГ (рис. 1.2). Подальший розвиток трикотажних машин. спрямований на підвищення класу машин, збільшення числа петлеутворюючих систем і автоматизацію процесу в’язання.

Крім промислових трикотажних машин, випускаються також побутові ручні в’язальні машини і апарати. Основні вузли ручних машин: петлеутворюючі елементи (язичкові голки і платини), каретка, лічильник рядів. Каретка управляє роботою голок і платин у момент в’язання і переміщається вручну по направляючих рейках. В’язальні апарати мають відтягуючі гачки, гребінку з штирями, на яку вручну навішують петлі, і лінійки, за допомогою яких переміщаються гачки і регулюється щільність в’язання.

 

Рис. 1.2. Плоска основов’язальна трикотажна машина «Кокетт»

 

Часи зміняються, і вимоги промислового виробництва XXI ст. наступні: клас товару замість маси, орієнтована індивідуально на споживача продукції замість великих партій виробів, ринок невеликих ніш замість масової продукції. Що означає це для машинної техніки?

Вимоги до сучасного устаткування: більше гнучкості завдяки модульним елементам конструкції; найкоротший шлях від ідеї до готової машини; компактна техніка завдяки застосуванню електронних блоків; високий коефіцієнт використання з малими витратами. До такої техніки належить устаткування німецької фірми Karl Mayer, зокрема основов’язальні машини.

Ниткоподача, товаровідвід і намотування – найважливіші функції цих машин, які мають індивідуальний електропривод, добре контрольований з точною відтворюваністю результатів і легко програмований. Машина управляється сучасною мережевою системою з ЕОМ новітнього покоління. Інформація, що подається, легко розуміється, застосування піктограм при веденні меню дозволяє в найкоротший час почати управління машиною. Дані, що передаються по комунікаційних мережах доступні для будь-якого комп’ютера і передаються на індивідуальні двигуни машин. ЕОМ об’єднує контрольні функції і управління машиною. В результаті – точне і нескладне управління ниткоподачею відповідно до рисунка, головним приводом, товаровідводом і намотуванням товару.

До таких машин фірми Karl Mayer належать

– RSE 5 EL – гнучка високопродуктивна рашель машина з електронним управлінням і лінійними двигунами (рис. 1.3).

 

Рис. 1.3. високопродуктивна рашель машина RSE 5 EL фірми Karl Mayer

– HKS 2-3E - високопродуктивна основов’язальна машина з рухомими голками на 2-3 гребінки з електронним управлінням.

– високопродуктивна двухфонтурная рашель машина для виробництва багатошарового трикотажу з високою пружністю від 25 до 65 мм. Машина має спеціальне позначення High Distanze і призначена для вироблення особливо товстого трикотажу для сидінь і матраців.

– HKS 3-M – високопродуктивний автомат для всіх видів виробів: тюль, плюш для іграшок, полотно для автомобілів, високоякісна білизна і ін. Можливе легке переналагодження машини практично на будь-який товар за допомогою системи Tochscreen.

– TL66/1/36 – жакардова рашель машина для виробництва високоякісних еластичних і нееластичних мережив. Розташування її петлеутворюючих органів показано на рис. 1.4.

 

Рис.1.4. Петлеутворюючі органи жакардова рашель машина TL66/1/36

 

FL 20/16 – мала Highspeed машина для мережив, рисунчастих еластичних і нееластичних полотен. Ця машина відрізняється високою швидкістю, динамічністю, високою продуктивністю функціональної красивої білизни.

Базисом для надзвичайно різноманітних рисунків і високої продуктивності при мінімальному часі переналагодження є нові пристрої узороутворення, а також система приводу машини. На рис. 1.5 показана нова система приводу гребінок за допомогою тонких канатів. Завдяки цьому досягається компактне розташування робочих петлеутворюючих органів.

Нова концепція приводу гребінок полягає в тому, що кожна гребінка сполучена своїм сервоприводом і на іншому кінці з’єднується з пневмоцилиндром, який забезпечує таке ж зусилля і є позиционером.

Переваги системи: зміщення гребінки до 180 мм проти теперішніх 47 мм; висока точність зміщення; малі витрати на обслуговування; розташування приводу усередині гребінки економить місце і забезпечує передачу сили безпосередньо на гребінку (див. рис.1.5).

 

Рис.1.5. Система приводу гребінок за допомогою тонких канатів

 

Рис. 1.7. Вигляд на машину знизу: 1 – важелі для опускання передньої голковиці в неробоче положення; 2 –передня голковиця; 3 –задня голковиця

Каретки 7 і 8 (див. рис. 1.6) встановлюють в направляючих голковиці і переміщають рукою уздовж голковиць, примушуючи цим рухатися голки, які і виконують процес в’язання.

На рис. 1.8 показана задня каретка, яка, на відміну від передньої, має декілька додаткових деталей (4–10).

Регулятор щільності 1 на кожній каретці служить для установки щільності в’язкі (величини петель). Для цього ручку регулятора повертають так, щоб потрібне ділення шкали опинилося у верхньому положенні проти мітки на корпусі каретки.

Регулятор щільності має 24 фіксованих положення. Чим тонше нитка, тим менше величина петлі і цифра на регуляторі, а в’язка – щільніша.

Орієнтовні значення щільності для ниток:

тонких – 0...10;

середніх – 4...20;

товстих – 8...23.

При в’язані ластику, незалежно від товщини нитки, вибирають щільність в межах 0...10, а для панчішної в’язки і її похідних – більше 10.

 

Рис. 1.8. Задня каретка: 1 – регулятор щільності; 2 – ручка вибору узору; 3 – голковідтяжний важіль; 4 – нитководій; 5 –щітки; 6 – корпус каретки; 7– важіль зчеплення кареток; 8 – лічильник ходів кареток;
9 – гвинт; 10 – накладка.

Збіг значень щільності на двох каретках необов’язковий. Переходити з менших значень щільності на більші можна обертаючи ручку регулятора проти годинникової стрілки.

Вибрану для кожного узору і кожного виду пряжі щільність в’язки рекомендується випробувати перед тим, як приступати в’язання виробу. Якщо для використовуваної пряжі величина петлі дуже мала, то каретки переміщаються важко, можливі забоїни в пазах голковиць, розриви нитки. У разі надмірної величини петлі виріб не буде зберігати форму.

Комбінуючи положення ручок вибору узорів на передній і задній каретках, можна отримати велику кількість узорів.

Обидві каретки оснащено голковідтяжними важелями 3. Ці важелі призначені для включення в процес в’язання (переводу в робоче положення) тих голок, які підготовлені для створення спеціальних узорів і п’яти їх прилягають до верхньої направляючої. При переводі важеля вгору ці голки автоматично відтягуються в робоче положення. Залежно від положення каретки включають той важіль, який знаходиться ближче до робочих голок. Завдяки наявності на задній каретці нитководія 4 нитка прокладається в голки автоматично. Перед цим щітки 5 відкривають язички голок. Важіль 7 служить для з’єднання кареток, якщо вони беруть участь в роботі одночасно. Якщо виріб в’яжеться за міркою, то необхідно знати кількість пров’язуваних петельних рядів. Воно фіксується встановленим на задній каретці лічильником 8. При русі каретки важіль лічильника, що коливається, задіває кронштейн 10 (рис. 1.6) і на циферблаті змінюється цифра. Перед початком в’язки лічильник потрібно встановити в нульове положення натисненням кнопки на його корпусі.

Вигляд на машину збоку зображено на рис. 1.9.

Рис. 1.9. Вигляд на машину «Українка-2» збоку

Рис. 1.10. Кінематична схема механізму товаровідтягування (варіант 1)

 

Працює механізм наступним чином.

Від електричного двигуна 1 передача здійснюється через черв’ячну передачу (черв’як 2 і черв’ячне колесо 3) та муфту тертя (на схемі не показана), що притискається пружиною 4, на ведучий вал відтягування 6. Зусилля притискання регулюється за допомогою гайки 5. Сила притискання притискного (веденого) вала 15 до ведучого вала 6, створюється за допомогою пружин 9.

Для перезаправлення тканини ручки 12 повертають. При цьому повертається ексцентрики 11, які через гвинт-вісь 13 переміщують тягу 10 з упором, що стискає пружини притискання 9. При цьому між ведучим і веденим валом утворюється зазор.

Після заправлення полотнини ручка повертається у начальне положення, ексцентрик повертається на малий радіус. При цьому тяга звільняє пружину. Пружина звільняється і припускає притискний вал до ведучого.

Регулювання механізму:

1. Частота обертання двигуна регулюється зміною сили струму. При цьому регулюється також швидкість відтягування.

2. Сила тертя фрикційної передачі від черв’ячного колеса 3 до вала 6 регулюється з допомогою гайки 5 та пружини 4.

3. Сила притискання притискного вала 15 до ведучого валу 6 забезпечується пружинами притискання 9.

4. Заправку трикотажу забезпечують при зазорі між валами 6 та 15, який отримують при повороті ручок 12 з ексцентриками 11 та стискання пружин притискання 9 веденого вала до ведучого.

Варіант 2.

Механізм товаровідтягування (рис. 1.11) включає електропривод (двигун) 1, циліндричну зубчасту передачу, що складається з зубчастих коліс 2, 3, муфту тертя (на схемі не показана), ведучий вал 4 відтяжки та ведений (притискний) вал 9, корпус 8 з повзунами 7 для установки валів.

Ведений (притискний вал 9 відтяжки встановлений з допомогою двох кронштейнів (коромисел) і осі в повзунах 7, що встановлені в корпусі 8 механізму товаровідтягування. Ведений вал 9 притискається до ведучого валу 4 за допомогою пружин 10. На одному з кронштейнів – коромисел встановлено регулювальний гвинт. На корпусі на рівні гвинта встановлено мікроперемикач струму двигуну.

Працює механізм наступним чином.

Від електричного двигуна 1 передача здійснюється через циліндричну зубчасту та фрикційну передачу на ведучий вал 4 відтягування. За рахунок пружини 5 створюється сила притискання веденого вала 9 до ведучого 4, яка регулюється гайкою 6. При роботі машини можливе збільшення сили натягу трикотажу. При цьому притискний вал 9 відхилиться і за допомогою спеціального гвинта натискне на кнопку мікровимикача струму. Це приведе до короткочасного вимкнення електродвигун і сила відтяжки зменшиться. Вал притискний 9 повернеться в початкове положення і включиться мікроперемикач. Електродвигун знову запрацює.

Рис. 1.11. Кінематична схема механізму товаровідтягування (варіант 1)

 

При необхідності перезаправлення ручки 14 повертаються, при цьому повертається ексцентрик 12, який за допомогою гвинта-осі 13 переміщує тягу 11 з упором, що стискає пружину 10. При цьому між валом ведучим 4 і веденим 9 утвориться зазор.

Після заправлення полотнини ручка 14 повертається у початкове положення, ексцентрик 12 повертається на малий радіус. При цьому тяга 11 звільняє пружину 10. Ведений вал 9 притискається до ведучого 4.

Регулювання механізму.

1. Частота обертання двигуна 1 регулюється зміною сили струму. При цьому регулюється також швидкість відтягування.

2. Сила тертя фрикційної передачі регулюється з допомогою гайки 6 та пружини 5.

3. Сила притискання веденого вала 9 до ведучого 4 забезпечується пружинами притискання 10.

4. Заправка трикотажу забезпечують при зазорі між валами 4, 9, який отримують при повороті ручок 14 з ексцентриками 12 та стискання пружин притискання 10 веденого вала до ведучого.

5. Сила відтягування контролюється мікроперимикачем та положенням притискного валу 9 з регулювальним гвинтом.

Розділ 2

Конструкторська частина

Рис.2.2. Динамічна модель круглов'язальної машини типу: а - привід з одним гальмом; б - привід з двома гальмами

 

Розглянемо працездатність запропонованої конструкції приводу.

Динамічні умови рівноваги мас системи мають такий вигляд:

 

                                           (2.26)

 

                                                   (2.27)

 

де  і,  – момент інерції відповідно першої (сумарний момент інерції ротора електродвигуна і гальма) та другої (сумарний момент обертових мас механізмів машини та другого гальма) мас системи;

,  – кути повороту відповідно першої та другої мас системи при гальмуванні;  – гальмівний момент гальма;

 – момент сил пружності пружини;

 – сумарний момент сил опору механізмів машини;

 – жорсткість пружної в’язі системи (жорсткість пружини). Використовуючи рівняння (2.26), (2.27), одержуємо:

 

                                                   (2.28)

 

                                         (2.29)

 

Тоді, враховуючи умову працездатності засобу зниження динамічних навантажень – здійснення попереднього напруження пружних в’язей приводу:

 

                                                 (2.30)

можемо записати:

 

                                         (2.31)

 

Очевидно, ефективне зниження динамічних навантажень (пуск системи з попередньо напруженими в’язями) може бути досягнуто за умови:

 

                                     (2.32)

 

В разі, коли , вираз (2.31) набуває вигляду:

 

                                      (2.33)

 

чого не може бути.

В разі, коли , вираз (2.32) набуває вигляду:

 

                                  (2.34)

 

З рівняння (2.33) знаходимо:

 

                                    (2.35)

 

Очевидно, щоб задовольнити рівняння (2.33), необхідно виконати умову: , що також не може бути, оскільки для плосков’язальних машин .

Розглянемо працездатність запропонованої конструкції приводу за наявності в його складі двох гальм.

Динамічні умови рівноваги мас системи для цього режиму гальмування мають вигляд:

 

                                                   (2.36)

 

                                 (2.37)

 

де ,  – гальмівні моменти відповідно першого та другого гальм. Використовуючи рівняння (2.34), (2.35), одержуємо:

 

                                        (2.38)

 

                                (2.39)

 

Прийнявши в рівняннях (2.38), (2.39)  та враховуючи умову (2.30), одержуємо:

 

                                        (2.40)

 

Із виразу (2.40) знаходимо:

 

                                         (2.41)

 

Час гальмування машини буде дорівнювати:

                                          (2.42)

 

де  – кутова швидкість вала електродвигуна (в разі якщо за вал приведення параметрів динамічної моделі прийнято вал електродвигуна).

Враховуючи (2.40), (2.41) вираз (2.42) набуває остаточного вигляду:

 

                                    (2.43)

 

В разі запропонованого приводу, для якого Н·м,  кг·м2,  кг·м2,  рад/с, величина гальмівних моментів першого та другого гальм згідно з (2.40), (2.41) будуть дорівнювати:

Н·м, Н·м.

РОЗДІЛ 3

ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

Вихідні дані для розрахунку

№ п/п	Показник	Одиниця виміру	Значення показника
			базова машина	модернізована машина
1.	Річна програма випуску	кг	20000
2.	Трудомісткість виготовлення 1 кг	хв.	10	9,5
3.	Вартість машини	грн.	12000	12197,80

 

Розрахунок економічної ефективності проведемо за наступними статтями:

Основна заробітна плата виробничих робітників.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

Відрахування на соціальні потреби.

Амортизаційні відрахування.

Основна заробітна плата виробничих робітників

Основну заробітну плату робітників розраховуємо за формулою (3.3). Річна заробітна плата робітників (годинна тарифна ставка грн.) буде становити для:

– базової машини

 грн.,

– модернізованої машини

 грн.

Додаткова зарплата виробничих робітників

Додаткову заробітну плату обраховуємо за формулою (3.4) Додаткова заробітна плата робітників (при ) буде становити для:

– базової машини

 грн.,

– модернізованої машини

 грн.

Відрахування на соціальні потреби

Відрахування на соціальні потреби обраховуємо за формулою (3.5) відрахування на соціальні потреби буде становити для:

– базової машини

 грн.,

– модернізованої машини

 грн.

Амортизаційні відрахування

Амортизаційні відрахування визначають, виходячи із балансової вартості основних фондів і діючих норм амортизаційних відрахувань, затверджених Мінфіном України:

 

                                       (3.7)

 

де  – базова вартість основних засобів, грн.;

 – середня норма амортизації, .

Тоді за формулою (3.7) амортизаційні відрахування для:

– базової машини

 грн.,

– модернізованої машини

 грн.

Для визначення загальної суми собівартості продукції до і після модернізації машини, зведемо результати розрахунків у таблицю 3.6.

 

Таблиця 3.6

РОЗДІЛ 4

Пожежна безпека

Згідно діючого законодавства керівнику підприємства необхідно виконати ряд організаційно-технічних заходів направлених на створення пожежобезпечних умов у всіх структурних підрозділах підприємства. Основними з них є:

– розробка і затвердження положень, інструкцій, інших нормативних актів, що діють в межах підприємства, а також здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

– забезпечення дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів органів державного пожежного нагляду;

– утримання у справному стані засобів протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар;

– здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж.

Загальновідомі наслідки пожеж. На основі статистичних даних основними причинами виникнення пожеж на виробництві є:

– незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;

– порушення режимів технологічних процесів;

– несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;

– невиконання вимог нормативних документів з питань охорони праці.

Пожежі через виникнення коротких замикань, перевантаження електродвигунів, освітлювальних та силових мереж внаслідок великих місцевих опорів, роботу несправних або залишених без нагляду електронагрівальних приладів складають більше 25% випадків.

Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з’єднують скручування жил, а потім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з’єднують гільзами. В якості профілактичного необхідно застосовувати такий захід, як щорічні лабораторні випробування електропроводки на опір ізоляції, а заземлюючий пристрій на опір розтікання струму.

Необхідно передбачити систему евакуації працюючих на випадок виникнення пожежі. При цьому потрібно дотримуватись таких основних принципів:

– евакуаційні виходи в приміщенні повинні розташовуватись зосереджено;

– число евакуаційних виходів повинне бути не менше двох;

– двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з приміщень (будівель). Допускається влаштування дверей з відчиненням всередину приміщень в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік;

– мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м;

Важливим елементом пожежної безпеки є наявність і справність засобів гасіння. Виробничі приміщення повинні мати зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, які забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м.

Для підприємств легкої промисловості більш доцільним буде застосування внутрішнього водопостачання, яке здійснюється пожежними кранами на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітинах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава – 10–20 м. продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с.

Із усього різноманіття існуючих вогнегасників в умовах трикотажного виробництва найбільш раціональним буде використання вуглекислотних, порошкових і пінних. При цьому слід враховувати особливості кожного виду. Так вуглекислотні вогнегасники ефективні при гасінні електрообладнання, що знаходиться під напругою до 1000 В, а також горючих рідин і твердих речовин. Не можна гасити спирт і ацетон, які розчиняють вуглекислоту та матеріали, що горять без доступу повітря (терміт, целулоїд).

В цеху використовуємо вогнегасники типу ОУ-2М. Вогнегасники типу ОУ-2М бувають різних видів та використовуються для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою.

Вуглекислотне гасіння ОУ-2М базується на ізоляції палаючих предметів від кисню повітря. Для того щоб скористатися таким вогнегасником, необхідно взяти його лівою рукою за рукоятку, вийняти підвіски та піднести до вогню.

Дифузор потрібно направити в сторону палаючого предмета і правою рукою повернути до маховичок запірного вентиля проти годинникової стрілки, направляючи струмінь у вогонь.

Необхідно спочатку направити дифузор на вогонь, а потім повертати маховичок. Рідкий вуглекислий газ, що знаходиться у верхній частині балона, видавлюється через сифонну трубку. Попавши в дифузор, вуглекислота миттєво випаровується. Процес випаровування проходить із поглинанням тепла, тому в самому дифузорі відбувається різке зниження температури. Коли рідкий вуглекислий газ потрапляє в охолоджену зону, він частково переходить у твердий стан (при температурі -79 С), а частина продовжує випаровуватись.

Температурні межі нормальної роботи вуглекислотних пристроїв від –35 С° до 50 С°. Тривалість дії 30-60 С.

Також використовуються пінні вогнегасники, але слід мати на увазі, що піна електропровідна – нею не можна гасити електрообладнання під напругою, а також калій, натрій, магній та їх сплави, оскільки внаслідок взаємодії з водою, що міститься в піні, з цих речовин виділяється водень, який посилює горіння. В умовах даного виробництва застосовують ручні вогнегасники: ОХП–10, ОВП–10.

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної і ручної дії, які доцільно встановлювати у виробничих приміщеннях.

 

ВИСНОВОК

В даному дипломному проекті механізації процесу відводу тканини на машині «Українка-2» шляхом встановлення механізму товаровідтягування. На основі аналізу механізмів товаровідтягування, а також здійсненого патентного пошуку була розроблена технічну пропозицію двох варіантів механізму товаровідтягування та вибрано раціональний варіант технічного рішення, що містить електродвигун, черв’ячну передачу та два вали товаровідтягування.

В конструкторській частині виконано розрахунки зусилля відтягування, кінематичних параметрів та крутних моментів механізму товаровідтягування, черв’ячної передачі, пружин, технологічні розрахунки.

При впровадженні модернізованої машини на підприємствах збільшується продуктивність праці та покращилися умови праці. Це підтверджено розрахунками, які приведені в економічній частині та в розділі «Охорона праці та навколишнього середовища». Річний економічний ефект від зниження собівартості продукції становить 1144,01 грн. при програмі випуску 20000 кг трикотажу, або 8 коп. на 1 кг виробленого трикотажу.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойчик І.М., Харив П.С., Холчан Н.Л. Економіка підприємств. Навчальний посібник. – Львів, 1998р.

2. Циліндричні зубчасті передачі. Навчально-методичний посібник / Д.М. Коновалюк, Р.М. Ковальчук. – Луцьк: ЛфЛПІ, 1991

3. Верескунов В.К. та ін. Протипожежний захист промислових підприємств. – М., 1972р.

4. Розрахунок черв’ячної передачі. Навчально-методичнийпосібник / Д.М. Коновалюк, Р.М. Ковальчук. – Луцьк: ЛІІ, 1993. – 51 с.

5. Гарбарук В.Н. - Проектування трикотажних машин. –Л. – 1980р.

6. Заборов В.І. - Довідник по захисту від шуму та вібрацій. – К.:Будівельник, 1989р.

7. Інатов М.Н. Розрахунки собівартості машин, які проектуються. – М.: Машинобудівництво. 1998р.

8. Кельберт Д.Л. Охорона праці в текстильній промисловості. – М.: Легпромпобутвидат, 1990р.

9. Кельберт Д.Л. - Проектування та розрахунок засобів охорони праці в текстильній та легкій промисловості. – М., 1979р.

10. Лодочніков Е.А., Юфєров Ф.М. Мікроелектродвигуни для систем автоматики(технічний довідник). – М.:Енергія, 1969р.

11. Методичні вказівки по визначенню економічної ефективності капітальних вкладень і нової техніки в легкій промисловості. – К.:КНУТД, 1998р.

12. Методичні вказівки до виконання курсової роботи "Економічна ефективність впровадження, модернізації обладнання, приладів і апаратів в промисловості по курсу "Організація та планування виробництва" для студ. спец. 7.090.222, 7.090.201 (Л.М. Пастушенко, Р.О.Лук"янченко – К. КДУТД, 1996-25с.)

13. Орлов П.І. - Основи конструювання(довідниково-методичний посібник в 2-х томах). – М.:Машинобудівництво, 1988р.

14. Орловський Б.В., Пищиков В.О. Дипломне проектування. Методичні вказівки. – К.: КНУТД, 2001.

15. Довідник трикотажника.

16. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.

17. Каценеленбоген А. М., Галаніна О. Д., Машини і технологія основовязального виробництва, – М., 1966.

18. Шалов І. І., Міхайлов Д. Д., Машини і технологія круглочулочного виробництва, – М., 1968.

19. Гонтаренко А. Н., Худін В. Д., Сирохин Л. А., Одинарні котонні машини для виробництва верхнього трикотажу, – М., 1973.

20. Felkin W., A history of the machine wrought hosiery and lace manufactures, – L., 1867.

ЗМІСТ

 

Вступ

1 Техніко-економічне обґрунтування

1.1 Загальна характеристика трикотажних машин та переплетень

1.2 Призначення та технічна характеристика базового виробу

1.3 Технічна пропозиція двох варіантів механізму товаровідтягування

1.4 Вибір раціонального варіанту технічного рішення

1.5 Мета і завдання дипломного проекту

2 Конструкторська частина

2.1 Розрахунок зусилля відтягування та вибір електродвигуна

2.2 Розрахунок кінематичних параметрів та крутних моментів на валах

2.3 Розрахунок черв’ячної передачі

2.4 Розрахунок динамічних навантажень

2.5 Вибір параметрів пружин притиску колеса зубчастого до валу

2.6 Розрахунок норми часу на операції на машині

2.7 Розрахунок змінної норми виробітку

3 Економічна частина

3.1 Стислий опис заходу, який впроваджується

3.2 Розрахунок собівартості механізму товаровідтягування