Положення про відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги

Відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги – структурний підрозділ багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги пацієнтам, доставленим бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги чи іншими особами, та пацієнтам, які звернулися за наданням такої допомоги чи іншої невідкладної медичної допомоги особисто.

ЗАВДАННЯ

1.  Цілодобовий прийом пацієнтів та надання їм екстреної (невідкладної) медичної допомоги згідно з протоколами надання медичної допомоги, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України.
2. До Відділення приймаються особи, яких доставлено бригадами швидкої медичної допомоги (далі - Бригада), направлено на госпіталізацію лікарями лікувально-профілактичних закладів або які звернулися самостійно.
3. Сортування пацієнтів при масовому надходженні до Лікарні та ранньому госпітальному етапі.
4. Обстеження та санітарна обробка пацієнтів і направлення їх до профільного відділення Лікарні згідно зі встановленим діагнозом для подальшого стаціонарного лікування.
5. Подання інформації до відповідних органів, служб і установ у випадках, передбачених чинним законодавством України.

 

Станція екстреної (швидкої) медичної допомоги - заклад охорони здоров’я, основне завдання якого – забезпечення постійної готовності бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги до надання екстреної медичної допомоги відповідно до положень цього Закону у цілодобовому режимі та координація їх діяльності з оперативно-диспетчерською службою центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на території відповідної адміністративної одиниці.

Основними завданнями станції є:

1) забезпечення надання екстреної медичної допомоги пацієнтам згідно з нормативом прибуття бригад до місця події після надходження відповідного розпорядження від оперативно-диспетчерської служби центру;

2) забезпечення транспортування осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують обов'язкового медичного супроводу до закладів охорони здоров'я, що визначені оперативно-диспетчерською службою центру;

3) участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Станція або її структурні підрозділи виконують лише завдання, пов'язані з наданням екстреної медичної допомоги.

Станція забезпечує

1) надання екстреної медичної допомоги пацієнтам за викликами, переданими оперативно-диспетчерською службою центру, а також у разі особистого звернення осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують надання екстреної медичної допомоги, або працівників правоохоронних та аварійно-рятувальних підрозділів до працівників станції, підстанції (відділення), пункту постійного або тимчасового базування бригад;

2) надання екстреної медичної допомоги бригадами відповідно до затверджених порядків, протоколів та стандартів;

3) госпіталізацію до закладів охорони здоров'я осіб, які перебувають у невідкладному стані та потребують надання екстреної медичної допомоги;

4) підготовку та направлення бригади для участі у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

5) надання консультаційно-інформаційної допомоги населенню; 6)раціональне використання бригадами та оновлення запасів лікарських, наркотичних та психотропних засобів, перев'язувальних матеріалів, виробів медичного призначення;

7) інформування оперативно-диспетчерської служби та керівництва центру про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;

8) взаємодію працівників бригад з медичним персоналом закладів охорони здоров'я, співробітниками правоохоронних органів, особовим складом аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

9) запровадження прогресивних методів діагностики та лікування, передового досвіду та наукової організації праці;

10) підготовку та підвищення кваліфікації працівників станції;

11) ведення облікової статистичної документації;

12) здійснення санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і протипожежних заходів та дотримання правил техніки безпеки;

13) безперервність та послідовність надання екстреної медичної допомоги під час госпіталізації пацієнтів до закладів охорони здоров'я;

14) здійснення щоденного контролю за раціональним використанням спеціалізованих санітарних транспортних засобів, їх технічним станом та забезпеченням паливно-мастильними матеріалами.

 

Станції створюються в містах та сільських адміністративних районах.

У залежності від кількості населення, що проживає на території обслуговування, станції поділяються на категорії:

- 5 категорія — станції, що обслуговують до 50 тис. населення;

- 4 категорія — станції, що обслуговують від 51 до 200 тис. населення;

- 3 категорія — станції, що обслуговують від 201 до 500 тис. населення;

- 2 категорія — станції, що обслуговують від 501 тис. до 1 млн. населення;

- 1 категорія — станції, що обслуговують від 1 млн. до 2 млн. населення;

- некатегорійні — станції, що обслуговують понад 2 млн. населення

 

Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги — структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я.

 

Спеціалізований санітарний транспорт — оснащений спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями транспортний засіб, призначений для перевезення людини у невідкладному стані та обладнаний для надання екстреної медичної допомоги відповідно до національних стандартів щодо такого виду транспорту

 

Пункт постійного базування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги — місце розташування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та спеціалізованого санітарного транспорту, пристосоване та обладнане для її роботи у цілодобовому режимі;

Пункт тимчасового базування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги — місце тимчасового перебування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги для забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час проведення масових заходів та заходів за участю осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона;

Екстрені виклики: перебуває у невідкладному стані, що:

1) супроводжується:

q знепритомленням;

q судомами;

q раптовим розладом дихання;

q раптовим болем у ділянці серця;

q блювотою кров’ю;

q гострим болем у черевній порожнині;

q зовнішньою кровотечею;

q ознаками гострих інфекційних захворювань;

q гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта та/або інших осіб;

2) зумовлений:

q усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови);

q ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи);

q ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо);

q отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо;

q порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).

 

Неекстрені виклики: перебуває у невідкладному стані, що:

1) супроводжується:

q раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі;

q головним болем, запамороченням, слабкістю;

q болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо);

q підвищенням артеріального тиску;

q больовим синдромом у онкологічних хворих;

q алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом;

2) зумовлений загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.

 

Виклик бригади ЕМД, терміни прибуття затверджений наказом № 1119 Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події від 21 листопада 2012 р. згідно якому:

1) звернення стосовно надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 залежно від стану пацієнта поділяються на екстрені та неекстрені

2) нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненнями, що належать до категорії екстрених, становлять у містах - 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста - 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

3) Зазначені нормативи з урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг можуть бути перевищені, але не більше ніж на 10 хвилин.

Основними завданнями Лікаря ШМД є:

2.1. Забезпечення організації надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі згідно з затвердженими протоколами (стандартами).

2.2. Забезпечення транспортування в лікувально-профілактичні заклади пацієнтів, стан яких потребує екстреної стаціонарної допомоги.

Функції лікаря бригади ШМД

3.1. Забезпечення негайного виїзду бригади швидкої медичної допомоги після отримання виклику.

3.2. Організація роботи виїзної бригади швидкої медичної допомоги при наданні екстреної медичної допомоги.

3.3. Проведення ранньої діагностики при невідкладних станах;

застосування об’єктивних методів обстеження хворого (потерпілого); визначення стану важкості хворого (потерпілого), причини цього стану; визначення обсягу і послідовності реанімаційних заходів; надання екстреної медичної допомоги згідно з затвердженими протоколами (стандартами якості); обґрунтування виставленого діагнозу, плану і тактики ведення хворого, показань до госпіталізації.

3.4. Організація надання екстреної медичної допомоги у вогнищах з великою кількістю потерпілих.

3.5. Підтримання постійного радіозв’язку з фельдшером-диспетчером Станції (ЛПЗ) при виконанні виклику.

3.6. Дотримання особисто та контроль за дотриманням іншими членами виїзної бригади швидкої медичної допомоги правил внутрішнього трудового розпорядку, правил техніки безпеки і протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів, вимог асептики і антисептики.

3.7. Iнформування про місце виклику водія виїзної бригади швидкої медичної допомоги та підписування подорожнього листка після кожного виконаного виклику.

3.8. Здійснення контролю за укомплектуванням бригади необхідними лікарськими засобами, виробами медичного призначення, медичним обладнанням тощо згідно з затвердженим табелем оснащення.

3.9. Контроль за збереженням, раціональним використанням, своєчасним поповненням, обміном та списанням лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичного обладнанням тощо.

3.10. Забезпечення послідовності при наданні екстреної медичної допомоги з іншими лікувально-профілактичними закладами.

3.11. Взаємодія у роботі з іншими виїзними бригадами швидкої медичної допомоги, медичними закладами, міліцією, ДАI, пожежниками, рятувальними службами, медичними та немедичними формуваннями, які беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків при надзвичайних ситуаціях.

3.12. Iнформування у встановленому порядку визначених осіб про всі надзвичайні події, що виникли під час виконання виклику: випадки масового ураження та травмування людей, дорожньо-транспортні пригоди, кримінальні та суїцидальні випадки, інфекційні захворювання, смертельні випадки, позалікарняні пологи, про обсяг наданої допомоги бригадою та подальшу долю хворих (потерпілих), про неблагоустрій територій, що заважає оперативній роботі бригад, виявлені фактори, що негативно впливають на здоров’я людей або призвели до смерті чи каліцтва, а також про неможливість виконання виклику з певних причин, порушення членами бригади правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових інструкцій.

3.13. Ведення затвердженої звітної та облікової медичної документації.

3.14. Внесення інформації в карту виїзду та супровідний лист про наявність (відсутність) у пацієнтів з порушенням свідомості та психіки, трупів людей матеріальних цінностей, коштів, документів при передачі їх визначеним особам.

3.15. Брати участь у виробничих нарадах, науково-практичних конференціях, лекціях, тренінгах.

3.16. Підвищення кваліфікації та удосконалення практичних навичок у встановленому порядку.

Права лікаря ШМД

4.1. Виконувати свої службові обов’язки в обсязі, регламентованому положенням про виїзну бригаду швидкої медичної допомоги, посадовою та виробничими інструкціями та цим Положенням.

4.2. При виникненні ускладнень або неможливості проведення лікувального-діагностичного процесу отримувати консультацію старшого чергового медичного працівника Станції.

4.3. У разі виникнення загрози життю пацієнта під час транспортування госпіталізувати його у найближчий лікувально-профілактичний заклад, де може бути надана необхідна екстрена кваліфікована або спеціалізована медична допомога незалежно від наявності вільних ліжок, відомчої підпорядкованості та форми власності.

4.4. Визначати характер і обсяг роботи членів виїзної бригади швидкої медичної допомоги за обставин, що не передбачені посадовими і виробничими інструкціями та цим Положенням.

4.5. Підвищувати свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років, проходити атестацію і переатестацію за спеціальністю “медицина невідкладних станів” у встановленому порядку.

4.6. Вимагати від водія виїзної бригади швидкої медичної допомоги дотримання маршруту руху, правил безпеки руху та виконання покладених на нього обов’язків при наданні допомоги у вогнищі з великою кількістю потерпілих.

4.7. Вимагати від членів виїзної бригади швидкої медичної допомоги виконання своїх обов’язків визначених цим Положенням.

4.8. Подавати керівництву Станції (ЛПЗ) пропозиції щодо покращення організації роботи бригади, про заохочення або притягнення до відповідальності членів виїзної бригади.

4.9. Вносити пропозиції з питань удосконалення роботи бригад швидкої медичної допомоги, покращення умов праці медичного персоналу.

4.10. У разі виникнення загрози життю або здоров’ю членів бригади відмовитися від виконання даного виклику.

 

D – danger - огляд місця події:

Якщо бригада швидкої медичної допомоги прибуває першою, то швидко і ретельно

Оглядає:

місце події, покриття ґрунту, рельєф, під'їзд;

безпечність місця під'їзду, евакуації;

кількість постраждалих, їх стан тяжкості.

Здійснює:

прогноз вірогідних ушкоджень у постраждалих;

виклик (за необхідності) рятувальної служби, міліції, інших служб;

запит про додаткові бригади.

Заходи

Визначення механізму травмування та з'ясувати природу сил, впливу яких піддавався постраждалий. дорожньо-транспортної пригоди

1.  падіння з висоти
2.  ураження струмом
3.  утоплення
4.  механічної асфіксії
5. укуса твариною, комахою
6.  опіки,
7.  в наслідок СДЯР
8. або радіацією та ін.).
1. Забезпечити особисту безпеку.

Засоби індивідуального захисту прийнято поділяти на

— засоби захисту органів дихання (фільтрувальні протигази, ізолювальні протигази, респіратори, протипилова тканинна маска, ватно-марлева пов’язка)

— засоби захисту шкіри – табельні та підручні. Табельні (комплект фільтрувального одягу,обробленого спеціальною пастою та ізолювальні засоби з повітронепроникних матеріалів)

— медичні засоби індивідуального захисту (радіопротектори, антидоти, індивідуальний протихімічний пакет, індивідуальний перев’язувальний пакет)

 

Необхідно переконатися, що немає небезпеки для самого медичного персоналу
(активне транспортний рух, електрику, загазованість і т.п.)

ü Слід дотримуватися заходів обережності і використовувати доступні захисні пристрої.

ü Медичні працівники не повинні входити в зону знаходження потерпілих, якщо це небезпечно і вимагає спеціальної підготовки або оснащення. Робота в таких умовах - прерогатива рятувальних формувань, навчених і оснащених відповідним чином (робота «на висоті», в загазованих або охоплених полум'ям приміщеннях тощо).

ü Медичний персонал може піддаватися небезпеки при ураженні пацієнта токсичними речовинами або контагіозними інфекціями (сильнодіючими газоподібними речовинами гидроген).

ü Випадки передачі ВІЛ -інфекції були результатом ушкоджень шкірних покривів рятувальників або випадкового уколу голкою / медичним інструментарієм.

ü Що надають медичну допомогу в обов'язковому порядку должни використовувати захисні окуляри та рукавички.

ü Для профілактики передачі інфекцій, що передаються повітряно -крапельним шляхом, повинні використовуватися лицьові маски з клапаном, працюючим в одному напрямку, або пристрої, що дозволяють герметііровать дихальні шляхи пацієнта (ендотрахсальние маски тощо).